Рішення

від 04.11.2024 по справі 695/2335/24

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2335/24

номер провадження 2/695/1128/24

04 листопада 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Середи Л.В.

за участю:

секретаря - Біліченко С.В.,

позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

представника позивача за зустрічним позовом - адвоката Сизька Д.Б.,

представника третьої особи - ОСОБА_2 ,

розглядаючи у судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші в порядку загального позовного провадження цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконкому Золотоніської міської ради про позбавлення батьківських прав-

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Золотоніської райдержадміністрації Черкаської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Ухвалою суду від 27.06.2024 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024 року у зв`язку із довгостроковим відрядженням головуючого судді справу передано для розгляду головуючому судді Середі Л.В.

14 серпня 2024 року до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконкому Золотоніської міської ради про позбавлення батьківських прав, в якому просить позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно її дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 13.09.2024 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконкому Золотоніської міської ради про позбавлення батьківських прав прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Золотоніської райдержадміністрації Черкаської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Відповідно до ухвали суду від 23.10.2024 року підготовче провадження у справі закрите та цивільну справу призначено до судового розгляду по суті.

Згідно з ухвалою суду від 04.11.2024 року суд прийняв відмову позивача за первісною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Золотоніської райдержадміністрації Черкаської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю від позову, та закрив провадження у справі в частині первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Золотоніської райдержадміністрації Черкаської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю від позову - в зв`язку з відмовою позивача від позову.

Вирішуючи позовні вимоги за зустрічною позовною заявою суд встановив наступне.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом зазначає, що від спільного проживання з відповідачем у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_4 . Спільне життя у сторін не склалось і вони стали проживати окремо з літа 2022 року, дитина залишилась проживати з батьком, який одноосібно забезпечує її всім необхідним, створює дитині належні умови для проживання, розвитку, утримує та виховує дочку. У зв`язку з цим, відповідно до рішення виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 09.08.2022 року № 268 «Про визначення місця проживання дитини» було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Мати дитини самоусунулась від утримання дочки, не цікавиться життям та здоров`ям дитини, вихованням та утриманням дитини займається виключно батько. На підставі судового наказу Золотоніського міськрайонного суду від 28.05.2024 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу , але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи із 23.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Оскільки мати дитини продовжувала ухилятись від виконання своїх обов`язків, ОСОБА_1 звернувся до Органу опіки та піклування виконкому Золотоніської міської ради з питанням про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_4 . Дізнавшись про це, ОСОБА_3 звернулась до Служби у справах дітей, сім`ї, молоді та спорту Золотоніського міськвиконкому із заявою, в якій визнана факт невиконання батьківських обов`язків та не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4 .

За таких обставин, вважаючи, що мати дитини ухиляється від обов`язків по утриманню та вихованню дитини, не цікавиться та піклується про здоров`я дочки, фізичний та духовний розвиток, ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

У судовому засіданні по розгляду справи по суті представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 повністю підтримав вимоги зустрічної позовної заяви, наголошуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів невиконання ОСОБА_3 батьківських обов`язків стосовно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказав, що навіть той факт, що відповідачка за зустрічним позовом не бажає приймати участь у судовому розгляді та направила декілька заяв про відмову від свого позову та визнання зустрічних позовних вимог свідчить на користь того, що мати дитини не цікавиться долею своєї дочки, її здоров`ям та і взагалі життям.

Представник третьої особи ОСОБА_2 повністю підтримала вимоги зустрічної позовної заяви та вказала, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 є доцільним та не порушить права та інтереси дитини.

У судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_8 повідомила суд, що знає сім`ю ОСОБА_1 близько 20 років. Знає і ОСОБА_3 , яка ніколи не приділяла достатньої уваги своїй дочці ОСОБА_4 , більше часу проводила за телефоном. Після сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , вона забрала дитину і поїхала в невідомому напрямку. Коли ОСОБА_4 повернули додому, то вона була в жахливому стані: брудна,хвора і голодна.

Свідок ОСОБА_11 повідомила у судовому засіданні, що позивач за зустрічною позовною заявою - це її син. Вони з ОСОБА_3 проживали із 2020 року. ОСОБА_3 періодично зникала, не могла знайти місця собі. З дитиною частіше були вони. Після визначення місця проживання дитини з батьком у 2022 році вихованням у утриманням ОСОБА_4 займався син свідка (батько дитини) і свідок з чоловіком. Після розлучення син з дружиною ОСОБА_3 ні разу не приїздила до дочки, ОСОБА_4 й не знає, хто така мама.

Заслухавши доводи та пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

У відповідності до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.05.2021 року ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Як вбачається з Висновку щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 203/01-11, складеного Службою у справах дітей, сім`ї, молоді та спорту виконкому Золотоніської міської ради, з урахуванням інтересів дитини, визнано доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 09.08.2022 року № 268 «Про визначення місця проживання дитини» місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підставі судового наказу Золотоніського міськрайонного суду від 28.05.2024 року у справі № 695/2000/24 із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи із 23.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 30.07.2024 року, адресованої начальнику Служби у справах дітей, сім`ї, молоді та спорту Ніні Засенко , заявник ОСОБА_3 не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та просить розглядати дане питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини без її участі, зауважень та заперечень ніяких не має.

З Висновку органу опіки та піклування Золотоніської міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 » від 19.08.2024 року № 1992 вбачається доцільним з метою захисту законних прав та інтересів дитини позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У своїй заяві про відмову від своїх позовних вимог та визнання зустрічного позову від 25.09.2024 року (вх. № 14372) ОСОБА_3 відмовилась від своїх позовних вимог та повністю визнала позовні вимоги за зустрічним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Із систематичного аналізу положень пункту 2 частини першої статті 164 СК України вбачається, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Вирішуючи справу, суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Згідно із положеннями статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також бере до уваги, що відповідачка подала до суду заяву про визнання позову, просила проводити розгляд справи без її участі, що свідчить про байдужість, не зацікавленість життям, здоров`ям дитини та її подальшою долею. Під час судового розгляду жодним чином не продемонструвала суду свого бажання в поновленні стосунків з дитиною, і в такій ситуації на думку суду без бажання відповідачки держава позбавлена можливості посприяти їй у виконанні своїх батьківських обов`язків і відновленні або зміцненні сім`ї.

Також, важливим для суду є те, що при позбавленні батьківських прав відповідачки, відносини, які склались між нею і дочкою не зміняться в бік розлучення її з дитиною, яка разом з нею не проживає, важливим в даній ситуації є те, що позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у матері, оскільки вона з малолітньою ОСОБА_4 не проживає.

Позбавлення батьківських прав відповідачки фактично і суттєво не змінить тривалу існуючу ситуацію між матір`ю та дитиною, яка складається протягом тривалого часу.

Як підсумок, аналізу елементів, які впливають на визначення «якнайкращих інтересів дитини» суд зауважує, що в даних правовідносинах позбавлення батьківських прав буде сприяти інтересам дитини і в подальшому зможе гарантувати повну та ефективну реалізацію його прав.

Суд наголошує, що застосовуваний захід не є безстроковим і відповідачка має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК України (стаття 169).

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать про винну та свідому поведінку відповідачки щодо ухилення від участі у вихованні дитини, про умисне і свідоме нехтування обов`язками матері, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно малолітньої доньки.

Згідно із ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Частиною другою ст. 166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за зустрічну позовну вимогу про позбавлення батьківських прав у сумі 1211.20 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, ст.ст. 164, 166, 180-182 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконкому Золотоніської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з часу виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст виготовлено та підписано головуючим 12 листопада 2024 року.

Суддя Середа Л.В.