Рішення

від 08.11.2024 по справі 695/2067/19

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2067/19

номер провадження 2/695/42/24

08 листопада 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю секретаря Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву товариства зобмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа Золотоніський відділ ДВС ЦМУМЮ (м.Київ) про звільнення майна з-під арешту та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Комунального підприємства «Реєстраційний центр», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр» про визнання неправомірними, скасування рішень та відновлення становища, яке існувало до порушення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в особі представника Мальцева А.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Золотоніський відділ ДВС ЦМУМЮ (м.Київ), правонаступником якого є Золотоніський відділ ДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ), про звільнення майна з-під арешту, в якому просило:

- звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: житловий будинок під АДРЕСА_1 , накладеного державним виконавцем ВДВС Золотоніського МРУЮ Черкаської області, в рамках виконавчого провадження відкритого 02.04.2010р., номер запису про обтяження 10703321.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 23.05.2008 укладено кредитний договір №301/0508/71-1010, за умовами якого відповідач отримала 55000 дол. США. На забезпечення даного договору 23.05.2008р. між сторонами було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку вказаний вище будинок. В подальшому, на підставі договорів факторингу відбулася зміна кредитора, а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за цим кредитним договором, а також право Іпотекодержателя за Договором іпотеки. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за умовами вказаного кредитного договору не виконувала ТОВ «Кредитні ініціативи» розпочало процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки та право власності позивача на вказане майно було зареєстровано за ним 18.02.2019р.. Однак, позивачу стало відомо, що реалізувати власне майно він немає можливості, оскільки ВДВС Золотоніського МРУЮ, в раках виконавчого провадження б/н від 02.04.2010р. наклало арешт на вказаний будинок.

Таким чином, позивач за первісним позовом, посилаючись на те, що вказаний арешт майна порушує його права як власника цього майна, а тому просить скасувати вказаний арешт у зв`язку із чим звернувся до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою судді від 23.12.2019 р. відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

ОСОБА_1 у січні 2020р. звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила:

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на житловий будинок під АДРЕСА_1 , від 18.02.2019р. та рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний-центр» Діденка О.П. про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним № 45658109, від 22.02.2019р., а також державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0856га, кадастровий №7110400000:08:006:0014, від 18.02.2019р. та рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний-центр» Діденка О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №45656535, від 22.02.2019р.;

- відновити становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_1 шляхом відновлення/реєстрації прав власності за ОСОБА_1 на житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,0856 га, кадастровий №7110400000:08:006:0014, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що остання на забезпечення виконання умов кредитного договору №2301/0508/71-1010 від 23.05.2008р. передала за договорами іпотеки №2301/0508/71-1010-z-1 та №2301/0508/71-1010-z-2 від 23.05.2008р. в іпотеку ПАТ «Сведбанк» житловий будинок під АДРЕСА_3 . Із позовної заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_1 дізналася про перехід прав вимоги за кредитним договором та договорами іпотеки та реєстрацію за первісним позивачем прав власності на належне їй майно, однак наявність таких прав у ТОВ «Кредитні ініціативи» на таку реєстрацію ОСОБА_1 заперечує вказуючи, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не надало жодних доказів переходу до нього відповідних прав стягувача як за основним боргом так і за договорами іпотеки.

За умовами вказаних договорів іпотеки, іпотекодержатель у випадку порушення позичальником умов кредитного договору має право набути у власність предмет іпотеки. Реєстрації права власності на предмет іпотеки передує направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Також письмова вимога про усунення порушень, яка надіслана іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, додається відповідному реєстратору до переліку обов`язкових для подання документів, необхідних для проведення відповідної реєстрації. Однак із записів із державного реєстру вбачається, що замість вимоги про усунення порушень реєстратору було надано повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Окрім того, ОСОБА_1 не отримувала жодних повідомлень ТОВ «Кредитні ініціативи», що вказує на неправомірність набуття права власності на нерухоме майно за вказаним правочином.

Також, умовами договору передбачено, що іпотека набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності. Однак, в порушення вказаних умов договорів та вимог чинного законодавства вартість об`єктів іпотеки не була визначена, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

На момент звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Кредитні ініціативи» не були іпотекодержателями, адже реєстрація права власності на вказаний будинок та земельну ділянку за останнім була проведена 18.02.2019р., а реєстрація іпотеки відбулась 22.02.2019р. із реєстрацією відповідної заборони на вказане нерухоме майно. Крім того, позивачем за первісним позовом не було взято до уваги, що відносно вказаного будинку ще 13.12.2005р. приватним нотаріусом Сахно В.І. здійснено реєстрацію іпотеки, де іпотекодержателем є АППБ «Аваль», який, відповідно, має переважне право на задоволення своїх вимог. Реєстрація права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на вказаний будинок відбулася також в період дії арешту, зареєстрованого 11.01.2011 за №10703321 накладеного в рамках виконавчого провадження б/н, від 02.04.2010р., відкритого ВДВС Золотоніського МРУЮ.

Згідно з довідкою від 20.01.2020р. та даних домової книги на будинковолодіння, у будинку, на який було звернуто стягнення зареєстроване місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , який проживає там на постійній основі з дня свого народження. Для здійснення правочину щодо нерухомого майна здійснюється відповідне подання до служби у справах дітей, яка може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини. Однак попередня згода органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно цього нерухомого майна відсутня.

Зазначені вище численні порушення при проведенні державної реєстрації права за ТОВ «Кредитні ініціативи» порушують права ОСОБА_1 , а тому остання звернулась до суду із вказаним зустрічним позовом.

Ухвалою суду від 11.03.2021р. прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 яку об`єднано з первісним позовом ТОВ «Кредитні ініціативи», вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У серпні 2021р. ТОВ «Кредитні ініціативи» надало суду відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення вимог зустрічного позову заперечував повністю у зв`язку із наступними обставинами.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.06.2017р. по справі №695/3955/14-ц за позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2301/0508/71-1010 від 23.05.2008р. було задоволено та стягнуто з відповідача суму заборгованості в розмірі 555647.85 грн.. Таким чином правомірність переходу відповідних прав вимоги до ТОВ «Кредитні ініціативи» встановлено судовим рішенням про яке ОСОБА_1 не могла не знати.

Доводи про наявність зареєстрованої 13.12.2005р. приватним нотаріусом Сахно В.І. іпотеки, предметом якої є вказане майно, також не заслуговують на увагу, оскільки іпотекодавцем у договорі іпотеки є ОСОБА_3 у якої ОСОБА_1 і придбала вказаний будинок. При укладенні договорів іпотеки від 23.05.2008р. нотаріусом було перевірено відсутність обтяжень на майно.

На адреси ОСОБА_1 направлялись повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та про проведення оцінки майна. Вказані повідомлення позивачем за зустрічним позовом отримані не були, а тому тридцятиденний строк починає рахуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою.

Також іпотекодержателем було замовлено та отримано висновок про незалежну оцінку нерухомого майна станом на 19.12.2018р. строк якої складає шість місяців, а тому вимоги ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотеко держателем виконані повністю.

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п. 6 ч. 1 цієї статті не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотеко держателем фінансовою установою в порядку, передбаченому ст. 33-38 ЗУ «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності на за іпотекодержателем. Отже наявність арешту не є підставою для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень за даних обставин.

Крім того, представник ТОВ «Кредитні ініціативи» вказував на безпідставність посилання позивача на норми ЗУ «Про охорону дитинства», оскільки із матеріалів справи вбачається, що на час укладення сторонами договору іпотеки неповнолітні не мали і не могли мати права користування предметом іпотеки, адже п. 2.1.13 договору іпотеки, іпотекодавець надав право користування будинком без письмової згоди іпотекодержателя.

За таких підстав представник ТОВ «Кредитні ініціативи» вважає зустрічний позов не обґрунтованим та таким, який не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 09.05.2023р. підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті.

Представники позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 11.10.2022р. та ОСОБА_5 06.12.2023р. скерували до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Кредитні ініціативи», первісний позов просили задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились, однак від представника ОСОБА_1 , адвоката Сизька Д.Б. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні зустрічного позову наполягав, проти задоволення первісного позову не заперечував.

Представник Золотоніського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) скерував до суду заяву у якій розгляд справи просив проводити за його відсутності, вирішення позовних вимог поклав на розсуд суду.

Інші учасник по справі, зокрема представник КП «Реєстраційний-центр» та державний реєстратор КП «Реєстраційний-центр» Діденко О.П. до суду не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чин7ом у порядку визначеному чинним законодавством.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до положення п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором бо законом. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов`язання, тобто обсяг прав та обов`язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Із доказів, які надані сторонами під час розгляду даної справи судом встановлено, що 23.05.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого виступав ПАТ «Сведбанк», з однієї сторони та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2301/0508/71-1010, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 55 000,00 дол. США з розрахунку 11,9 % річних, на строк до 22.05.2038р.

На забезпечення виконання основного зобов`язання 23.05.2008р. між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №2301/0508/71-1010-z-1 за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 23.05.2008р.

Крім того, 23.05.2008р. між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №2301/0508/71-1010-z-2 за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно : земельну ділянку загальною площею 0,0856га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.05.2008р.

Вказані іпотечні договори посвідчені приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І. та зареєстровані реєстрі за №2328 та №2332.

28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ФК «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. З моменту відступлення банком фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах укладених з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підстав документації. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» із 28.11.2012р. набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від23.05.2008р.№2301/0508/71-1010, позичальником згідно якого є ОСОБА_1 .

Обставини укладення вказаного вище кредитного договору, неналежне виконання ОСОБА_1 його умов, факти переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Кредитні ініціативи» та загальна сума боргу встановлена судовим рішенням від 13.06.2017р. у справі за №695/3955/14-ц, яке набрало законної сили та, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, враховується судом при розгляді даної справи.

Із витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) за №39495553 від 21.12.2012р. та №39385644 від 17.12.2012р. вбачається, що на підставі договору про передачу прав за іпотечними договорами від 28.11.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Мироник О.В., замість іпотекодержателя ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» додано нового іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи».

Аналогічна інформація міститься і у доданій до відзиву представником позивача за первісним позовом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №120631156, де у розділі «Відомості з державного реєстру іпотек», під реєстраційним № 7246123, щодо об`єкта - житловий будинок АДРЕСА_1 , зазначено тип обтяження - іпотека, зареєстровано 17.12.2012 приватним нотаріусом Малаховська І.В., на підставі договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012, посвідченого приватним нотаріусом Мироник О.В., іпотекодержатель ТОВ «Кредитні ініціативи». Також під реєстраційним №7246405 щодо об`єкта - земельна ділянка, загальною площею 0,0856 га за адресою АДРЕСА_2 зазначено - тип обтяження - іпотека, зареєстровано 21.12.2012 приватним нотаріусом Малаховська І.В., на підставі договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012, посвідченого приватним нотаріусом Мироник О.В., іпотекодержатель ТОВ «Кредитні ініціативи».

Таким чином при розгляді даної справи судом встановлено, що правочин про відступлення прав за іпотечними договорами нотаріально посвідчений, а відомості про відступлення прав за іпотечними договорами зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин суд критично сприймає доводи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представника щодо відсутності належних доказів про перехід права вимоги до ТОВ «Кредитні ініціативи», як за основним зобов`язанням, так і відповідних прав за іпотечними договорами.

Також суд критично сприймає доводи сторони позивача за зустрічним позовом, що іпотекодержателем спірного будинку є АППБ «Аваль», оскільки відповідно до листа приватного нотаріусу Золотоніського районного нотаріального округу Сахно В.І. від 02.04.2024р., предметом договору іпотеки від 13.12.2005р. №4973 був будинок під АДРЕСА_1 , де іпотекодержателем був АППБ «Аваль», іпотекодавцем - ОСОБА_3 , а позичальником був ОСОБА_6 . У зв`язку із посвідченням договору іпотеки до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Золотоніською міськдержнотконторою 14.12.2005р. внесено запис під реєстраційним №2695632. Однак, 18.01.2006р. тією ж Золотоніською міськдержнотконторою вилучено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна по договору іпотеки від 13.12.2005р. за №4973. При посвідченні договору іпотеки від 23.05.2008р. №2329 ніякі заборони по буд. АДРЕСА_1 не значились.

Вказане стверджується також доданими до листа приватного нотаріуса витягами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №5880883 від 14.12.2005р. та за №6262599 від 18.01.2006р.

Згідно з п. 11 вказаних вище іпотечних договорів за №2301/0508/71-1010-z-1 та №2301/0508/71-1010-z-2, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, в тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, як попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Згідно умов вказаних вище іпотечних договорів, за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених у договорі способів звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1. та 12.3.2. цього договору, серед яких: задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом виконання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3. договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателем за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов`язанням менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта субєкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпоткодавця протягом 60 робочих днів з моменту набуття права власності на предмет іпотеки. Сторони, з розумінням змісту ст.37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпунтку п.12.3. цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов`язання. (пп. 12.3.1 п.12.3 договору).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на час укладання договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на час укладання договору іпотеки, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1-3ст. 36 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на час укладання договору іпотеки, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку», право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленомустаттею 38 цього Закону.

Відповідно дост. 37 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на час укладання договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19, зазначено, що закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, провадження № 61-30435сво18, зроблено висновок, що устатті 629 ЦК Українизакріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Як вже зазначалось вище, пункт 12.3.1. іпотечних договорів №2301/0508/71-1010-z-1 та №2301/0508/71-1010-z-2 від 23.05.2008 року містить застереження, яке надавало банку право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим, системний аналіз положень статей17,33,36,37 Закону України «Про іпотеку»дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

За змістом ст. 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 40 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком.

Відповідно до п. 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Згідно п. 61 Порядку № 1127 (в редакції на час проведення реєстрації) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора, під час вчинення такої реєстраційної дії, законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку № 1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Із наведеного випливає, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.

Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).

У постанові від 29.09.2020 року Велика Палата Верховного Суду у справі №757/13243/17 (№14-711цс19) зробила такий висновок: оскільки метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 205/1096/19 (провадження № 61-6207св21) зазначено, що: «за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях10,18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»тастатті 37 Закону України «Про іпотеку»порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Представник позивача за первісним позовом наполягає, що на адресу ОСОБА_1 направлялись повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

На підтвердження вказаних доводів стороною позивача за первісним позовом надано докази, які перевірені та оцінені судом.

Однак, оцінивши вказані докази суд вважає їх такими, які не підтверджують належним чином виконання ТОВ «Кредитні ініціативи» вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» та пунктів 12.3.1 та 12.3.2 вказаних вище іпотечних договорів.

Зі змісту повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням вбачається, що ОСОБА_1 повідомлена, що відбулася зміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора, вказало розмір заборгованості та попередило, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку в порядку ст.ст. 35, 36 ЗУ «Про іпотеку» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Однак, вказане повідомлення датовано 19.04.2018р. за вих. №105926.

На підтвердження направлення ОСОБА_1 вказаного повідомлення представником ТОВ «Кредитні ініціативи» надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося адресату із позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання». Разом із тим, із змісту вказаного повідомлення вбачається, що вона було відправлено лише 18.12.2018р.

Тобто між датою виготовлення вказаного повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки та можливим направленням його на адресу боржника минуло більше семи місяців.

Крім того, до матеріалів справи не додано опису вкладення до даного повідомлення від 18.12.2018р., тобто неможливо встановити, що саме було направлено ОСОБА_1 та який зміст був у вказаного повідомлення.

Повідомлення іпотекодержателя слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 753/11458/19.

Водночас стороною позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом не надано належних та достатніх доказів отримання позивачем вищевказаного повідомлення та доказів його ухилення від отримання такого повідомлення, як і не надано належних доказів взагалі направлення такого повідомлення.

У постанові Верховного Суду від 11.08.2023р. по справі №212/10219/19 вказано, що у справі відсутні докази вручення зазначеного повідомлення позивачу, що було перешкодою у вчиненні державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій. Водночас доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 11 іпотечного договору про необов`язковість особистого вручення повідомлення боржнику не можна вважати обґрунтованими, оскільки така домовленість сторін не спростовує обов`язку реєстратора перед здійсненням відповідних процедур отримати документ, що підтверджує факт отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зробила висновок про те, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.

Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу, в розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України, направлення та/або одержання позивачем висновку про вартість майна.

Представник відповідача за зустрічним позовом, позивача за первісним позовом вказував, що ним було замовлено оцінку майна, яка була проведена, що стверджується відповідним звітом, який додано до відзиву на зустрічну позовну заяву.

Однак вказаний доказ суд не може визнати належним, оскільки суду в якості доказу додано звіт за №ВА190218-001, який містить лише першу та останню сторінку.

Разом з тим, ціна набуття права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» є істотною обставиною, яка має погоджуватися з власником майна при зверненні іпотекодержателем стягнення на іпотечне майно у позасудовому порядку шляхом набуття права власності на це майно.

Водночас у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) висловлено правові висновки щодо необхідності подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №158076908 від 01.03.2019р., яка подана ТОВ «Кредитні ініціативи» вбачається, що державним реєстратором, як підстава виникнення права власності на вказане майно взято до уваги саме рекомендоване повідомлення про вручення від 18.12.2018р., повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки , видане 19.04.2018р., іпотечні та кредитні договори. Дані про врахування оцінки предмета іпотеки відсутні.

Таким чином державним реєстратором під час прийняття оскаржуваного рішення не було перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, оскільки державним реєстратором проведено оскаржувану державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» за відсутності необхідних для оскаржуваної реєстрації прав документів, передбачених пунктом 61 Порядку № 1127, а саме не додано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-го строку з моменту отримання боржником/іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя. Крім того, відомості про врахування чи не врахування вказаної вище оцінки взагалі відсутні.

При розгляді даного спору суд враховує також висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) щодо обраного позивачем за зустрічним позовом способу захисту своїх прав.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) сформульовано висновки щодо ефективного способу захисту при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно надалі не було відчужено третій особі. Велика Палата Верховного Суду наголосила, щодержавна реєстрація права власності закріплена законом як елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. Водночас позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки порушення права власності позивача відбулося у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за банком, заявлені ним вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.Враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено третім особам, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неефективний спосіб захисту. Задоволення такого позову приводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.Судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

Порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Кредитні ініціативи» і на час вирішення справи майно не було відчужене ТОВ «Кредитні ініціативи» іншій особі, а тому задоволення вимог про визнання незаконним та скасування відповідного рішення державного реєстратора призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення.

Аналогічні за своїм змістом висновки, що способу захисту прав іпотекодавця викладені у постановах Верховного Суду у справі №752/20087/20 від 06.03.2023р. та справі №212/10219/19 від 11.08.2023р..

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспоронення та спричиненим цими діяннями наслідками.

За таких обставин суд приходить до переконання, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом України «Про іпотеку», так і Порядком № 1127 щодо вручення боржнику/іпотекодавцю повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й шляхом набуття права власності, отже державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кредитні ініціативи» проведена всупереч норм чинного законодавства.

При цьому судом надавалась можливість відповідачам за зустрічним позовом подати докази, які б підтвердили дотримання ними відповідно встановленої процедури для здійснення державної реєстрації права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на житловий будинок та земельну ділянку.

Крім того ухвалою суду від 15.11.2022р. витребовувались докази, в тому числі рекомендовані повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, договори відступлення, висновки звіту про оцінку житлового будинку та земельної ділянки. Вказана ухвала про витребування доказів направлялася ТОВ «Кредитні ініціативи» та КП «Реєстраційний-центр», однак останніми учасниками у даній справі вказана ухвала була проігнорована.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_1 доТоваристваз обмеженоювідповідальністю «Кредитні ініціативи», КП «Реєстраційний-центр» та державний реєстратор КП «Реєстраційний-центр» ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, яким проведена реєстрація права власності на будинок АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

При цьому в задоволенні вимоги позивача про відновлення становища, яке існувало до порушення прав ОСОБА_1 шляхом відновлення реєстрації права власності за нею на будинок та земельну ділянку що розташовані за адресою АДРЕСА_2 слід відмовити, оскільки у зв`язку зі скасуванням запису про державну реєстрацію права власності та припиненням права приватної власності ТОВ «Кредитні ініціативи» на вказане майно, право власності на це майно ОСОБА_1 буде відновлено.

Що стосується позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» про звільнення майна з під арешту, то суд зазначає наступне.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №158076908, станом на 01.03.2019 року, наявне обтяження на майні будинку за адресою АДРЕСА_2 , підстава виникнення обтяження постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2010, ВДВС Золотоніського МРУЮ.

На виконання ухвали суду від 22.03.2024 року, Золотоніським ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) надано суду інформацію з бази даних автоматизованої системи виконавчого провадження із яких вбачається, що з 02.04.2010 по 30.12.2010 на виконанні у Золотоніському МР ВДВС ГТУЮ у Черкаській області перебувало виконавче провадження №18453099, по виконавчому листу № 2-189 про стягнення боргу з ОСОБА_8 на користь «Райффайзен Банк Аваль» . 30.12.2010р. виконавче провадження повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». В подальшому жодних дій із вказаним виконавчим провадженням вчинено не було.

Позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» у позовній заяві стверджує, що зазначений арешт на майно перешкоджає та унеможливлює здійснення йому своїх прав як власника цього майна і таке право підлягає захисту шляхом зняття арешту з предмету іпотеки, накладеного в забезпечення виконання вимог інших кредиторів, які не є іпотекодержателями, а тому просить звільнити предмет іпотеки з-під арешту.

Однак, суд критично розцінює зазначене твердження позивача з огляду на наступне.

Як вбачається із вказаного вище записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 підлягають скасуванню у зв`язку із незаконністю їх внесення.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Уст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІVпередбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положеньст. 8 КонституціїтаКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1ст. 9 КонституціїратифікованаЗаконом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у частині першій ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист власності» передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

З огляду на вказане, право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважитися.

З положеннями частини першої ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другоїст. 321 Цивільного кодексу України, якими, зокрема передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами частини першоїст. 316 Цивільного кодексу Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст.317та частиною першою ст.318 Цивільного кодексу Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Права власника житлового будинку, квартири визначеніст. 383 Цивільного кодексу Українита передбачають правомочності щодо використання житла для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Таким чином, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Згідно з положеннямистатті 391 Цивільного кодексу Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» ґрунтуються на зареєстрованому за ним праві власності на житловий будинок і земельну ділянку та як насідок, право на усунення будь-яких порушень його права власності та користування його майном.

Проте рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за ТОВ «Кредитні ініціативи» підлягає скасуванню в судовому порядку.

А отже, підстави, що слугували звернення позивача до суду з відповідними вимогами, на даний час перестали існувати. Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно дост. 7 ЗУ «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(№ 1952-IV) однією з підстав для відмови у державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, 03.07.2018 Верховна Рада України прийнялаЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування»(№ 2478-VIII) та згідно з пунктом 10розділу І цього Законучастину четвертустатті 24 Закону № 1952-IVпарламент доповнив пунктом 7 про те, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі «державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченомустаттями 33-38 Закону України "Про іпотеку", за умови що інші обтяження на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки».

Таким чином, наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування»застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертоїстатті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цьогоЗакону(пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону).

Згідно з пунктом 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування»цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом. Закон був опублікований 3 листопада 2018 року, набрав чинності 4 листопада того року та був введений у дію 4 лютого 2019 року.

Отже, іпотекодержатель, може безперешкодно реалізувати право на задоволення своїх вимог до боржника переважно перед іншими його кредиторами, зокрема, шляхом реєстрації права власності за ним на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку»або шляхом продажу предмета іпотеки будь якій особі покупцеві у порядку, встановленомуст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

За змістом зазначеного припису п. 7 ч. 4ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(№ 1952-IV) обтяження предмета іпотеки, зареєстровані після державної реєстрації іпотеки за банком або іншою фінансовою установою, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем та для державної реєстрації за ним права власності на цей об`єкт.

Вказаний висновок було сформовано у постанові Великої Палата Верховного від 08.06.2021 за результатами розгляду справи № 346/1305/19, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Отже, за змістом п. 7 ч. 4ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(№ 1952-IV) станом на день звернення до суду позивача, який ще в грудні 2012 року набув права іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, наявність обтяжень речових прав на будинок, зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після державної реєстрації іпотеки, на підставі постанови про арешт майна боржника, не може бути підставою для відмови у державній реєстрації права власності у порядку, встановленому статтями37,38 ЗУ «Про іпотеку». Така підстава для відмови існувала до моменту введення в дію 4 лютого 2019року ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування».

Згідно правових позицій постанов Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 761/31581/19, від 27.11.2019 у справі № 331/3944/18, накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити його вимоги в майбутньому і не скасовує для нього правил пріоритетності.

Наявність арешту, накладеного на предмет іпотеки, не порушує пріоритетного права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки (постанови Верховного Суду від 4 березня 2021 року у справі № 2-6875/10, від 10 лютого 2021 року у справі № 686/1953/13-ц).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що накладений арешт не порушує зареєстровані права та інтереси іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи» на зазначене вище майно, які можуть бути задоволені згідно з їх першочерговим пріоритетом шляхом звернення стягнення в позасудовому порядку, у відповідності до ст.36,37,38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з приписами ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2ст. 16 ЦК Українисуд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд застосовує положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, що передбачено положеннямист. 10 ЦПК України.

Згідно зістаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16.

Отже, ефективний спосіб захист має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (пункт 67), «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» (пункт 45).

В рішенні ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма (ст. 13 Конвенції) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів, є обов`язковою передумовою звернення особи до суду за захистом своїх прав; при цьому обов`язком позивача, відповідно дост. 81 ЦПК Україниє доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Так, гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.10.2020 року у справі №910/12787/17, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді дано справи.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду.

Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, суд доходить висновку, що звертаючись до суду з позовом, ТОВ « Кредитні ініціативи» не довело належними і допустимими доказами порушення його прав, свобод та інтересів, зокрема, його право як іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки через накладення на арешту, а його позовні вимоги як власника майна є необґрунтованими у зв`язку із наведеним вище.

Крім того, суд зазначає що відповідачами у справах за такою категорією спорів є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами цивільного судочинства, якщо вони виникають у цивільних правовідносинах.

Таке правозастосування узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19), які враховуються судом,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно, у даному випадку крім боржника ОСОБА_1 , відповідачем по справі повинно було бути«Райффайзен Банк Аваль», оскільки саме в його інтересах державним виконавцем у виконавчому провадженні № 18453099 накладався арешт на майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

З огляду на вищевикладене, надавши оцінку встановленим у справі обставинам та доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимогист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні первісного позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а тому із відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» належить стягнути судові витрати ОСОБА_1 у розмірі сплаченого нею судового збору, сплата якого стверджується квитанцією №61 від 22.01.2020р., у сумі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст.16,546,575 ЦК України, ст.24«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.3,7,36 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 4, 10, 12, 4,10, 13, 76, ст.ст. 82, 141,258,259,263265,268,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа Золотоніський відділ ДВС ЦМУМЮ (м.Київ) про звільнення майна з-під арешту відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Комунального підприємства «Реєстраційний центр», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр» про визнання неправомірними, скасування рішень та відновлення становища, яке існувало до порушення задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , від 18.02.2019р. 17:31:00 та рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Діденка Олександра Петровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №45658109, від 22.02.2019р., о 13:04:10, а також державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0856 га, кадастровий номер №7110400000:08:006:0014, від 18.02.2019р. 17:48:14 та рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Діденка Олександра Петровича про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером №45656535, від 22.02.2019р. о 12:19:15.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253) на користь ОСОБА_1 (іден. код НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позову в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп..

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подана апеляційна скарга.

У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Суддя: Середа Л.В.