Ухвала

від 12.11.2024 по справі 754/13976/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:754/13976/23

Провадження №: 2/755/8216/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2024 р. місто Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення компенсації за невикористані відпустки, компенсації за втрату частину заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за весь час затримки при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , діючи через представника - адвоката Гончарука Михайла Петровича, звернулись до Деснянського районного суду міста Києва зі спільним позовом до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення компенсації за невикористані відпустки, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Позовна заява та додані до неї документи подані в електронному вигляді через систему «Електронний суд».

04 жовтня 2023 року Деснянським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про передачу цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення компенсації за невикористані відпустки, компенсації за втрату частину заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за весь час затримки при звільненні та відшкодування моральної шкоди, за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.

06 березня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про повернення позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подано від їх імені позовної заяви до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення компенсації за невикористані відпустки, компенсації за втрату частину заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за весь час затримки при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2024 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суддя дійшов до наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. (ч.1 ст.50 ЦПК України)

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.5 ст. 177 ЦПК України).

В роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Проте позовна заява взагалі не містить викладення фактичних обставин, якими кожен із позивачів обґрунтовує свої вимоги. В позовній заяві навіть не зазначено, з якого по який час ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 перебували в трудових відносинах з відповідачем та коли з кожним із них було фактично проведено повний розрахунок при звільненні й у якій сумі.

В позовній заяві не зазначені докази, що підтверджують такі обставини.

При цьому викладення відповідних фактичних підстав не лише є обов`язком осіб, які звертаються до суду за захистом своїх прав, а й є необхідним для визначення предмета доказування по даній справі.

Окремо слід відзначити, що зазначення в позовній заяві про те, що позивачі планують надати суду детальні обґрунтування розміру моральної шкоди кожного з них суперечить положенням ч. 1 та 2 ст. 174 ЦПК України.

Крім того, зміст позовних вимог є не конкретизованим, оскільки позивачі не зазначають дати (початку періоду) з якої ними обрахована компенсація за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Тому позивачам слід подати до суду позовну заяву в новій редакції, яка відповідатиме вимогам ст. 174, 175 ЦПК України, виклавши обставин, якими кожен із позивачів обґрунтовує свої вимоги (фактичні підстави) позову, конкретизувавши вимоги позову про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».

Платником судового збору виступає особа (фізична або юридична), яка звертається до суду (ст.2 Закону України «Про судовий збір»).

Пільги щодо сплати судового збору, визначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Документів, які б надавали іншим позивачам пільги щодо сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір», матеріали позовної заяви не містять.

Як убачається зі змісту позову, кожним із позивачів заявлені вимоги про: стягнення компенсації за невикористані відпустки, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно із ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який спрямований на захист прав незаконно звільнених працівників і нараховується у розмірі середнього заробітку, а не оплати за фактично виконану ним роботу.

Водночас структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці», тому не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення компенсації за невикористані відпустки, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Наведене відповідає висновку стосовно застосування приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» при вирішенні спору про стягнення з роботодавця аналогічних сум у виді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №226/168/15-ц (провадження № 6-1121цс16), який підтримано висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові №910/4518/16 від 30 січня 2019 року.

В постанові Великої Палати ВС від 8лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимоги про стягнення компенсації за невикористані відпустки, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а тим більше про відшкодування моральної шкоди, не є тотожними до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не можуть бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачується.

Положеннями п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (що станом на дату звернення з цим позовом до суду становило не менше 1 073,60 грн та не більше 13 420,00 грн).

Отже, на виконання ухвали суду, позивачі мають надати докази на підтвердження сплати судового збору в розмірі визначеному п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: рахунок № UA478999980313141206000026005, код отримувача № 37993783, отримувач ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101.

Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України).

Як убачається з додатків до позовної заяви, адвокатом Гончаруком Михайлом Петровичем підписано та подано через систему «Електронний суд» позовну заяву від імені позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на підтвердження повноважень адвокатом Гончаруком Михайлом Петровичем долучено скан-копії ордерів серії АА №1359007, АА №1359010, АА №1359015, АА №1359011, АА №1359013 щодо надання правничої (правової) допомоги, зі змісту яких вбачається, що адвокат здійснює адвокатську діяльність в адвокатському бюро «Гончарук та партнери».

Пунктом 10 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41, передбачено, що Ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи.

Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро / адвокатським об`єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об`єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності.

Разом із тим, подані ордери не є сформованими електронними ордерами у встановленій адміністратором формі через підсистему «Електронний суд» та не містять обов`язкового реквізиту, передбаченого пунктом 12 Положення - підпису адвоката, який надає правову допомогу (у графі «Адвокат»).

Правова позиція щодо того, що обов`язковим реквізитом ордера є власноручний підпис адвоката (у графі Адвокат) неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 02 березня 2023 року у справі №522/14112/22, від 20 квітня 2023 року у справі №420/14624/22, у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №450/569/22, від 07 лютого 2023 року у справі №466/487/22 та інших.

Отже на виконання ухвали суду, слід також долучити ордери, які відповідатимуть Положенню про ордер на надання правничої (правової) допомоги на представництво адвокатом інтересів кожного з позивачів у Дніпровському районному суді міста Києва.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення компенсації за невикористані відпустки, компенсації за втрату частину заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за весь час затримки при звільненні та відшкодування моральної шкоди, - залишити без руху та запропонувати позивачам в п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені вище недоліки.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д я