Постанова

від 19.08.2024 по справі 754/13976/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/13976/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10089/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення компенсації за невикористані відпустки, компенсації за втрату частину заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за весь час затримки при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року, постановлену під головуванням судді Савлук Т.В.,-

встановив:

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернувся до суду із названим позовом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2024 року позовну заяву повернуто на підставі п. 1 ч.4 ст. 185 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» просить залишити ухвалу суду від 06 березня 2024 року без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України дана справарозглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана та підписана особою, яка не надала суду належні документи наявності повноважень на підписання позовної заяви та звернення з позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивачів.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Згідно з ч. 2ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За ч.4ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до частин першої-третьої якої адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Враховуючи зміст ч. ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України).

За ч. ч. 1, 2, 4 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Тобто, відсутність застереження щодо повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії від імені особи, яку він представляє, має оцінюватися як наявність у представника такого процесуального повноваження.

Ордер, який видано відповідно до ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Так, звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_6 діяв як адвокат, на підтвердження своїх повноважень надав ордера про надання правничої (правової) допомоги (серії АА № 1359007 від 02 жовтня 2023 року, серії АА № 1359010 від 02 жовтня 2023 року, серії АА № 1359015 від 02 жовтня 2023 року, серії АА № 1359011 від 02 жовтня 2023 року, серії АА № 1359013 від 02 жовтня 2023 року) які є достатньою підставою, яка надає право адвокату на підписання документів від імені позивачів, в тому числі і на подання позовної заяви до Деснянського районного суду м. Києва.

Разом з тим, будь-яких обмежень повноваження адвоката у вказаних ордерах не зазначено.

Крім того встановлено, що позовна заява подана до Деснянського районного суду м. Києва представником позивачів в електронній формі за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - «Електронний суд».

Згідно із ч. 5 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (абзац перший частини восьмої статті 43 ЦПК України).

Електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина четверта статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Висновок про те, що електронний документ не підписаний ЕЦП, має ґрунтуватися на результатах відповідної перевірки (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 2-317/11

(провадження № 61-6880св22)).

Так, матеріали справи не містять відомостей про проведення перевірки вказаної заяви в електронній формі на предмет підписання її ЕЦП або, що за результатами такої перевірки було встановлено відсутність ЕЦП на електронному документі.

Повертаючи позовну заяву, подану представником позивачів в електронній формі, суд першої інстанції не врахував, що оригіналом документа є саме документ у електронній формі, а його паперова форма є копією документа, відтвореною на папері.

Відтак, суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію. Та обставина, що у матеріалах справи не було протоколів створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, безумовно, не свідчить, що електронний документ не скріплений електронним підписом, оскільки у матеріалах справи немає і відомостей про відсутність ЕЦП на електронному документі.

Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22 (провадження № 61-6415св22).

Верховний Суд наголосив на тому, що «та обставина, що паперова копія ордера не містить всіх необхідних реквізитів, не може безумовно свідчити, що його оригінал - електронний примірник також не містить цих реквізитів. Повертаючи апеляційну скаргу, подану безпосередньо до суду апеляційної інстанції, Київський апеляційний суд виснував, що адвокат Кравченко О. В. не надала належно оформлених доказів на підтвердження повноважень на звернення з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді. Водночас такі висновки суд апеляційної інстанції зробив лише на підставі паперової копії оригіналу електронного документа - ордера серії АА № 1158765, оригінал такого електронного документа суд апеляційної інстанції не досліджував, висновків про його оцінку оскаржувана ухвала апеляційного суду не містить. До того ж апеляційний суд не врахував, що паперова копія цього ордера, долучена до апеляційної скарги, поданої через суд першої інстанції, містить усі необхідні реквізити, окрім підпису адвоката, докази про що були долучені до паперової копії ордера, доданого до апеляційної скарги, поданої безпосередньо до апеляційного суду …».

Колегія суддів звертає увагу на те, що норма п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України підлягає застосуванню у випадку, коли до позовної заяви взагалі не додано доказу, який міг би підтвердити повноваження представника діяти від імені та в інтересах позивачів.

Так, в ордерах про надання правничої (правової) допомоги зазначено орган, у якому надається допомога «Деснянський районний суд м. Києва», оскільки матеріали справи надійшли до Дніпровського районного суду м. Києва за підсудністю.

Разом з тим, за ч. 1 ст. 185 ЦПК України, у разі, якщо до позовної заяви, підписаної представником позивача, не додано документ, що підтверджує повноваження представника позивача, суд не позбавлений можливості залишити позовну заяву без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо повноважень представника позивачів, суд першої інстанції міг вирішити питання шляхом залишення позовної заяви без руху.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на положення ч.1 ст. 185 ЦПК України та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви.

Колегія суддів звертає увагу, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпечення ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду 06 березня 2024 року вирішена з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, відтак підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 379, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2024 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.В. Кулікова

С.Г. Музичко