Ухвала

від 12.11.2024 по справі 161/4464/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/4464/24 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М. Провадження № 22-ц/802/1104/24 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 листопада 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук О. І., Федонюк С. Ю.,

ознайомившись із апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» № 40-ос від 08 лютого 2024 року «Про звільнення лікаря-стоматолога-хірурга ОСОБА_1».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-хірурга поліклінічного відділення № 3 Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» з 09 лютого 2024 року.

Стягнуто з Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 172 229 грн 08 коп. середній заробіток за час вимушеного прогулу та 2000 грн за завдану моральну шкоду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2024 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Стягнуто з Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» на користь держави судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» судові витрати у розмірі 9 975 грн 78 коп.

Вважаючи рішення місцевого суду, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, незаконним, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку та просив поновити йому строк на оскарження рішення.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року зазначену апеляційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду без поважних причин та для усунення зазначених недоліків, скаржнику був встановлений строк - десять днів з дня отримання її копії.

На виконання ухвали апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 01 листопада 2024 року повторно подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, вказавши ті ж самі причини, що були ним зазначені при поданні апеляційної скарги, інших поважних та обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного строку останнім наведено не було.

Зокрема, у надісланій на виконання ухвали апеляційного суду заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , як на підставу для поновлення строку оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2024 року, посилавася на ті обставини, що його копію отримав лише 12 вересня 2024 року, а з 18 вересня 2024 року по 17 жовтня 2024 року перебував у відпустці, у зв`язку із чим не мав можливості підготувати та подати апеляційну скаргу в строк, визначений ЦПК України, а наявність укладеного між ним та його довірителем чинного Договору про надання правової допомоги є обставиною, яка об`єктивно перешкоджала безпосередньо самому позивачу своєчасно подати до суду апеляційну скаргу.

Зі змісту даної заяви слідує, що у ній не наведено інших поважних причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, крім тих, яким апеляційний суд дав свою оцінку, постановивши відповідну ухвалу 23 жовтня 2024 року, та визнав наведені апелянтом причини пропустку строку оскарження неповажними.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Зазначеною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

При цьому, процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Приписами частин 3, 4 статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутись до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, зокрема те, що представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на виконання вимоги апеляційного суду, у повторно поданій заяві, не були вказані інші підстави для поновлення строку оскарження, а вказані ним підстави для його поновлення не є поважними з викладених вище мотивів, то в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 357, 358, 381 ч. 2 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий

Судді