Постанова

від 04.11.2024 по справі 273/1696/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №273/1696/23 Головуючий у 1-й інст. Самойленко Л.М.

Категорія 84 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Бузган А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №273/1696/23 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Савчук Світлани Миколаївни в межах виконавчого провадження за НОМЕР_1, за участю боржника Сільськогосподарського кооперативу «Діброва»

за апеляційною скаргою Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ)

на ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Самойленко Л.М.

встановив:

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчук С.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 28 квітня 2023 року та скасувати вказану постанову.

На обґрунтування скарги зазначав, що 25 жовтня 2020 року Баранівським районним судом Житомирської області видано виконавчий лист про стягнення з Сільськогосподарського кооперативу «Діброва» на його користь боргу в сумі 193 125,00 грн. та штрафну санкцію у вигляді пені в сумі 58 985,14 грн. за договорами оренди об`єктів нерухомості від 29.10.2015 року, а також виплати по сплаті судового збору в сумі 1 260,55 грн.

28 квітня 2023 року державним виконавцем було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з тим, що СГК «Діброва» діяльності не здійснює та не має рухомого та нерухомого майна. Він не погоджується з таким рішенням, оскільки виконавець не направив запитів до реєстраційних органів з метою виявлення майна та майнових прав боржника. Крім того, відсутні докази на підтвердження періодичного проведення виконавцем перевірок з метою виконання судового рішення.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2024 року скаргу задоволено. Визнано незаконною бездіяльність державного виконавця Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Савчук Світлани Миколаївни по виконавчому провадженню НОМЕР_1 при винесенні постанови від 28 квітня 2023 року про повернення виконавчого документу стягувачу. Скасовано постанову державного виконавця Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Савчук Світлани Миколаївни від 28 квітня 2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, державний виконавець Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Савчук С.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати та закрити провадження у справі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції при прийнятті ухвали допустив порушення норм процесуального права. Судом розглянуто дану справу при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. При таких обставинах вважає, що у даному випадку слід застосовувати частину 1 статті 287 КАС України і зазначену справу розглядати в порядку адміністративного судочинства. Вказує, що спірне виконавче провадження НОМЕР_1 здійснювалося в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2, в якому, крім цивільних рішень виконувалися рішення, ухвалені адміністративним судом, тому скарга розглянута судом з порушенням правил юрисдикції загальних судів, що є підставою для скасування ухвали.

Своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу скаржник ОСОБА_3 не скористався.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що Баранівським районним судом Житомирської області 25 березня 2020 року видано виконавчий лист про стягнення з Сільськогосподарського кооперативу «Діброва» на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 193 125,00 грн. та штрафну санкцію у вигляді пені в сумі 58 985,14 грн. за договорами оренди об`єктів нерухомості від 29 жовтня 2015 року, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 260,55 грн., а всього 253 370,69 грн. (а.с.4).

28 квітня 2023 року державним виконавцем Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Савчук Світланою Миколаївною винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що підприємство діяльності не здійснює, рухоме та нерухоме майно відсутнє. В постанові роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 28 квітня 2026 року (а.с.31).

Відповідно до постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 06 липня 2020 року, об`єднано виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_1 у зведене виконавче провадження НОМЕР_7 (а.с.60).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець, бездіяльність якої оскаржується, не спростувала і матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що державний виконавець вжила усіх передбачених Законом заходів щодо ефективного та своєчасного виконання рішення суду, зокрема, доказів здійснення заходів щодо розшуку майна боржника та що такі заходи виявилися безрезультатними суду не надано. Доводи скаржника свідчать про бездіяльність державного виконавця ОСОБА_5 щодо вчинення усіх виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 для належного виконання рішення суду та передчасність винесення постанови від 28.04.2023 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до статті 447, частини першої статті 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що «згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій), згідно з частиною першою статті 287 КАС України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства».

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18) та № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18) зроблено висновок про те, що «справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, розглядаються за правилами адміністративного судочинства».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням».

ЄСПЛ у своїй практиці акцентував увагу на тому, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що скарга ОСОБА_4 не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, оскільки виконавче провадження НОМЕР_1 виконувалося в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_7, в якому виконувалося й рішення адміністративного суду. На обґрунтування доводів скаржником до апеляційної скарги долучено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 06 липня 2020 року, відповідно до якої виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_1 об`єднані у зведене виконавче провадження НОМЕР_7 (а.с.60).

Таким чином встановивши, що у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_7 здійснювалось примусове виконання виконавчих документів, виданих судами різних юрисдикцій, колегія суддів дійшла висновку про закриття провадження у справі, оскільки справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскарження бездіяльності державного виконавця Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Савчук Світлани Миколаївни під час виконання зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_8, у якому об'єднано виконання судових рішень, у тому числі і даного рішення, ухвалених судами різних юрисдикцій, підлягає до розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував вищенаведених норм процесуального права, не визначився з характером спірних правовідносин та помилково розглянув дану справу в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Баранівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2024 рокупідлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі.

Крім того, відповідно до вимог частини першої статті 256 ЦПК України, суд роз`яснює ОСОБА_6 , що розгляд його скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) задовольнити.

Ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Савчук Світлани Миколаївни в межах виконавчого провадження за НОМЕР_1 - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2024 року.

Головуючий Судді