Ухвала

від 12.11.2024 по справі 482/2306/24

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.11.2024

Справа № 482/2306/24

Номер провадження 2-з/482/28/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Сергієнко С.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В :

До Новоодеського районного суду Миколаївської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Разом з позовом, позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить забезпечити позов шляхом заборони приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Філіпенко Денису Вадимовичу вчиняти нотаріальні дії щодо видачі будь-кому свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили рішення у справі.

У обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що позивач є фактичним спадкоємцем за законом після померлого сина - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як стверджує у позовній заяві, своєчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Об`єкти нерухомого майна, що є предметом спадкування та спору, за твердженням представника позивача, розташовані на території Новоодеської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області.

Позивач вважає, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи судом по суті шляхом заборони приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Філіпенко Денису Вадимовичу видавати будь-кому свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 може ускладнити ефективний захист прав та законних інтересів позивача у випадку отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно за законом (відмову від чого позивач оскаржує в судовому порядку) після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Вивчивши доводи заяви, судом встановлено наступне.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач є рідною матір`ю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Єдиними спадкоємцями за законом є його матір, ОСОБА_1 та його дружина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Для впорядкування спадкових прав за померлим сином, позивач та відповідач як спадкоємці першої черги за законом, 25.06.2024 року звернулися до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Філіпенко Дениса Вадимовича.

За результатами розгляду заяв позивача і відповідача, приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Філіпенко Денисом Вадимовичем було заведено спадкову справу № 122/2024; роз`яснено позивачу і відповідачу про необхідність подання правовстановлюючих документів та повідомлено, що свідоцтва про право власності на спадщину можуть бути видані після 17 жовтня 2024 року за умови надання спадкоємцями оригіналів всіх необхідних і підтверджуючих документів, передбачених діючим законодавством.

Однак в подальшому відповідач, ОСОБА_2 , діючи з невідомою метою, під час чергового відвідування приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Філіпенко Дениса Вадимовича, запропонувала позивачу зменшити розмір оплати за реєстрацію свідоцтва про право власності на спадщину. Для такого зменшення необхідно було підписати певну заяву з боку позивача. Позивач, будучи особою похилого віку, отримуючи невелику пенсію, і вважаючи, що підписанням такого документу, зможе зменшити розмір обов`язкових платежів під час видачі свідоцтва про право власності на спадщину, особисто підписала та подала приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Філіпенко Денису Вадимовичу заяву, як виявилось в подальшому - заяву про відмову від спадщини. В подальшому, 18 жовтня 2024 року позивач звернулася до нотаріуса з питання видачі свідоцтва про право власності на спадщину, однак нотаріусом було роз`яснено, що позивач відмовилася від прийняття спадщини, подавши про це відповідну заяву, а строк для відкликання такої заяви вже сплив.

Позивач вважає, що заява про відмову від спадщини не відповідає внутрішній волі позивача та спадкодавця та, очевидно, вчинена внаслідок помилки, так як ОСОБА_1 тривалий час хворіла, перебувала під наглядом родичів.

Позивачу достеменно відомо, що її син ОСОБА_3 бажав аби одна із двох земельних ділянок та житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 перейшли у власність до позивача в порядку спадкування. Ця обставина відома і іншим особам, які можуть підтвердити даний факт у якості свідків.

З посиланням на те, що заява про відмову від спадщини не відповідає внутрішній волі позивача та спадкодавця як така, що вчинена внаслідок помилки, відповідно до вимог ч. 1 сі. 229 Цивільного кодексу України, позивач просить суд визнати недійсною відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язкунаведеним,захищаючисвої спадкові права, позивачем до суду подано вищевказаний позов та заяву про його забезпечення.

Видом забезпечення позову позивач обрав заборону приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Філіпенко Денису Вадимовичу вчиняти нотаріальні дії щодо видачі будь-кому свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та заборони вчиняти певні дії.

У ч. 2 ст. 150 ЦПК України зазначено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі роз`ясненнями п. 4 цієї Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

Згідно зі ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Позивач є фактичним спадкоємцем за законом після померлого сина, як стверджує у позовній заяві, своєчасно звернулася до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини та звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Об`єкти нерухомого майна, що є предметом спадкування та спору, за ствердженням представника позивача розташовані на території Новоодеської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області.

З урахуванням встановлених обставин, позивач вважає, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи судом по суті шляхом заборони приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Філіпенко Д.В. видавати будь-кому свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , може ускладнити ефективний захист прав та законних інтересів позивача у випадку отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно за законом (відмову від чого позивач оскаржує в судовому порядку) після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов`язаний видати спадкоємцю свідоцтво про право власності на спадщину після закінчення строку для прийняття або відмови від прийняття спадщини, передбачені статтями 1270 і 1273 ЦК України.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Новоодеським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №164 від 18.04.2024 року, передбачений статтями 1270 і 1273 ЦК України строк сплив 18 жовтня 2024 року.

Видача свідоцтва про право власності на спадщину до вирішення кола спадкоємців, що є предметом позовної заяви ОСОБА_1 , позбавить позивача на ефективний і остаточний захист своїх прав та законних інтересів, оскільки, у випадку задоволення судом позовних вимог, ОСОБА_1 буде вимушена звертатись із відповідним позовом про скасування свідоцтва про право власності на спадщину до суду.

Отже, забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Філіпенко Д.В. видавати будь-кому свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пропорційним відносно оскаржуваного правочину.

Такий спосіб забезпечення даного позову прямо передбачений законом та є співмірним із позовними вимогами, які заявляє позивач як спадкоємець.

За таких обставин, суд вважає, що наявні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Філіпенку Денису Вадимовичу видавати будь-кому свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , так як невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення вимог позивача, що призведе до порушення його прав.

Керуючись ст. ст. 149-157, 258-260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Забезпечити позов шляхом заборони приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Філіпенку Денису Вадимовичу вчиняти нотаріальні дії щодо видачі будь-кому свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили рішення у справі.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Строк пред`явлення даної ухвали до виконання - 3 роки.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом і виконується негайно, в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Примірник ухвали направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня проголошення ухвали, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя: С.А. Сергієнко