Постанова

від 31.10.2024 по справі 756/5949/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М.

Єдиний унікальний номер справи № 756/5949/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14111/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

секретар - Кролівець О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Армада Київ», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,

В с т а н о в и в :

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що між сторонами був укладений договір купівлі- продажу блоку дверного металевого протиударного серії « Престиж», з розтермінуванням платежів. Позивач виконав оплату в повному обсязі, що підтверджується випискою по кредитному договору 231009350630501 від 09 жовтня 2023 року. Загальна вартість металевого блоку склала 37 000,00 грн.

Згідно замовлення ПГ0910-1 від 09 жовтня 2023 року замовник згідно даного договору сплачує виконавцю вартість робіт, вартість дверних блоків «Престиж» на суму 34 500 грн.

Відповідно до п.7.2 паспорту - гарантійний термін на вироби складає 12 місяців з дня монтажу.

Проте після трьох місяців після монтажу позивач виявив недоліки товару, а саме: замок та ручка дверей не працює, промерзає та примерзає в середині замка, що призводить до неможливості зачинити вхідні двері, з дверного блоку та коробки всередину будинку при мінусовій температурі тече конденсат, що вказує на повну відсутність утеплення даних дверей; декоративне оздоблення дверей розбухло і двері нормально не зачиняються та не прилягають до одвірка; пороги поржавіли, та втратили товарний вигляд; верхній замок не має зовнішньої чи внутрішньої накладки, через це промерзає, примерзає і через нього холодне повітря просто дує в середину будинку.

Позивач зазначав, що в період встановленого гарантійного строку він 14 лютого 2024 року звернувся до відповідача із заявою-претензією в якій зазначив, що після 3 тижнів експлуатації дані вхідні двері, виявилися неякісними, на дверних коробках з`явилися тріщини та відколи, щілини на стиках деталей, двері не зачиняються щільно. У зв`язку з чим, просив повернути кошти за надану неякісну продукцію.

З метою усунення недоліків позивач звернувся до директора ТОВ «Армада Київ» та до ФОП ОСОБА_2 з претензією розірвати договір та повернути кошти, листи з претензіями повернулись позивачу, з приміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідь на дану претензію позивач від відповідачів не отримав у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом в якому просив:

- розірвати договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Армада Київ», ФОП ОСОБА_2 ;

- стягнути з ТОВ «Армада Київ» та ФОП ОСОБА_2 на користь позивача сплачені кошти за неякісну продукцію у розмірі 37 000,00 грн;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом не з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, не досліджено і не надано належної оцінки доказам. Висновки викладені у рішенні суду першої інстанції, є хибними. Судом не взято до уваги клопотання позивача про проведення експертизи з посиланням на те, що дане клопотання судом не отримане, хоча відповідно до трекінгу відправлень «Укрпошта» було вручено 16 червня 2024 року за довіреністю.

Від ТОВ «Армада Київ» та ФОП ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вони вказують, що судом першої інстанції було всебічно та повно досліджено всі матеріали справи, а дане рішення законне та обґрунтоване.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Позивач ОСОБА_1 та представник відповідачів ТОВ «Армада Київ» та ФОП ОСОБА_2 - адвокат Борсуківська К.О. взяли участь у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Встановлено, що відповідно до Замовлення № ПГО910-1 від 09 жовтня 2023 року позивачем (замовник) замовлено у відповідача ТОВ «Армада Київ» блок дверного металевого протиударного серії « Престиж» вартістю 34 500 грн.

Позивач виконав оплату в повному обсязі, що підтверджується випискою по кредитному договору 231009350630501 від 09 жовтня 2023 року. Загальна вартість металевого блоку склала 37 000,00 грн.

Через деякий час після монтажу товару, позивачем виявлено недоліки товару, а саме: замок та ручка дверей не працює, промерзає та примерзає в середині замка, що призводить до неможливості зачинити вхідні двері, з дверного блоку та коробки всередину будинку при мінусовій температурі тече конденсат, що вказує на повну відсутність утеплення даних дверей; декоративне оздоблення дверей розбухло і двері нормально не зачиняються та не прилягають до одвірка; пороги поржавіли, та втратили товарний вигляд; верхній замок не має зовнішньої чи внутрішньої накладки, через це промерзає, примерзає і через нього холодне повітря просто дує в середину будинку.

ОСОБА_1 14 лютого 2024 року звернувся до відповідача із заявою-претензією в якій зазначив, що після 3 тижнів експлуатації дані вхідні двері, виявилися неякісними, на дверних коробках з`явилися тріщини та відколи, щілини на стиках деталей, двері не зачиняються щільно. У зв`язку з чим, просив повернути кошти за надану неякісну продукцію.

Після першої ж скарги позивача на «конденсат» ФОП ОСОБА_2 направив експерта із відповідною замірвальною апаратурою за адресою монтажу товару для проведення передбаченої законом експертизи, однак провести експертизу експерту не вдалося, через відсутність доступу до вмонтованого товару.

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.

У процесуальному законодавстві діє принцип «juranovitcuria» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (damihifactum, dabotibijus).

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу juranovitcuria (постанова ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19; провадження № 12-95гс20).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця).

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5, 14 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов`язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

За положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги, або робіт, що залишилася.

Згідно зi ст. 611 ЦК України у paзi порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішення суду на вимогу з однієї сторінки у разі істотного порушення договору іншою стороною в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таке відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Уразі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Як встановлено судом, позивач не надав належних доказів на підтвердження доводів щодо неналежної якості товару. До апеляційної скарги такі докази також не надано.

Таким чином єдиним належним і достатнім доказом існування істотних недоліків товару, а відповідно і права на розірвання договору і повернення оплати за нього, - можуть виступати виключно результати відповідної експертизи.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту у продукції», шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров`я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об`єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати, виходячи з усіх обставин, зокрема пов`язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок довести: наявність шкоди, наявність дефекту у продукції, наявність причинно-наслідкового зв`язку між дефектом в продукції та шкодою.

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму від 25 травня 2001 року № 5, від 27 лютого 2009 року № 1) надав роз`яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

За п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції до внесення змін Законом України від 19 травня 2011 року № 3390-VІ «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції») було розділено підстави відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Так, у разі заподіяння споживачу шкоди (збитків) дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, він мав право лише на відшкодування майнової шкоди (збитків). А в разі заподіяння шкоди небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією, споживач мав право на відшкодування як майнової, так і моральної (немайнової) шкоди у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

У ст. 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров`я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об`єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені § 3 глави 82 Цивільного кодексу України.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Позивач не посилався на існування таких обставин і судом таких обставин не встановлено.

Позивачем не надано суду жодного доказу наявності в товарі недоліку, яка відбулась саме за вини відповідача.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивач вказує про те, що суть заподіяної йому моральної шкоди полягає в душевних та психічних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку із протиправними діями відповідача, погіршення стану здоров`я.

Але слід зазначити, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідачів було завдано позивачу моральних страждань, суду надано не було.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди немає.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування клопотання позивача про проведення експертизи колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане клопотання про проведення експертизи надійшло до суду 19 червня 2024 року (а.с. 64), тобто після ухвалення даного рішення, тому не було взяте судом до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги позивача повторюють доводи позовної заяви, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, та з урахуванням передчасності позовних вимог, обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.

Керуючись ст.ст. 141, 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2024 року.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова