Постанова

від 31.10.2024 по справі 357/11021/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Цуранов А.Ю.

Єдиний унікальний номер справи № 357/11021/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14172/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В.,Соколової В.В.

секретар - Кролівець О.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідившиматеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року позивач ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначав, що 15 жовтня 2015 рокуміж ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» укладено договір оренди землі № 644, за яким останньому передано в оренду земельну ділянку площею 1,4627 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0035, розташовану в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 7 років.

Після чого, 08 грудня 2015 рокудержавний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко В.М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26864090, яким було зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за позивачем. Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та належним чином сплачував орендну плату, і орендодавець не звертався з претензіями або позовами щодо його неналежного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі мав би закінчитися 15 жовтня 2022року, однак його було автоматично поновлено на один рік до 15 жовтня 2023 року в силу дії на той момент норми пп. 1 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції Закону України від 24.03.2022 № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».

ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», 10 вересня 2022 року,користуючись наявним у нього переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, відповідно до норм чч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 5 договору оренди землі, направило ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. № 01-3-126 від 07вересня 2022 року, де пропонувало поновити його ще на 7 років. До листа долучили проект відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Орендодавець отримала лист 12 вересня 2022 року, однак не відповіла на нього у місячний строк.

Позивач зазначав, що процедура поновлення договору оренди землі, передбачена у чч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не була завершена внаслідок невиконання ОСОБА_1 обов`язку щодо укладення у місячний строк додаткової угоди до нього або надання заперечень щодо поновлення договору.

Натомість, 11 січня 2020 року відповідач звернулась до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О. з заявою про державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку у зв`язку з припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 13 січня 2023 рокудержавний реєстратор Майорко Т.О. здійснила державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська».

Цього ж дня між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» укладено договір оренди земельної ділянки № 98, згідно умов якого спірну земельну ділянку передано в оренду останньому строком на 7 років. Подано державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000», яку проведено 17 січня 2023 року. Позивач вважає, що ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі № 644 передала земельну ділянку в оренду іншому орендарю, чим порушила право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, з огляду на пп. 1 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Вказана норма набрала чинності 07 квітня 2022року і діяла у такій редакції до 19 листопада 2022 року.

Однак, державний реєстратор Майорко Т.О. не перевірила належним чином наявність підстав для припинення права оренди позивача і всупереч п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації, а натомість незаконно провела державну реєстрацію припинення цього права, що є підставою для скасування такої реєстрації.

Просить скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0035; визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 644 від 15 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» в наданій редакції; визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд-2000» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0035; стягнути у рівних частинах з відповідачів судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року у задоволенні позовнихвимог відмовлено.

Скасованозаходи забезпечення позову у вигляді заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0035 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1700700232204), вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2023 року по цивільній справі № 357/11021/23.

Стягнуто з ТОВАгрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Стягнуто з ТОВАгрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» витрати на правничу допомогу в розмірі 22 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та та змінити розподіл судових витрат у рівних частинах з відповідачів.

В апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції дішов помилкового висновку щодо відсутності у позивача переважного права на укладення Договору оренди землі на новий строк.

Зазначає, що Лист-повідомлення орендодавця від 12 квітня 2022 року не може братися до уваги судом як доказ припинення переважного права орендаря на укладення Договору оренди землі на новий строк.

Звертає увагу, що у контексті оцінки листа-повідомлення від 12 квітня 2022 року та його правових наслідків суд проігнорував декілька суттєвих для вирішення цієї справи обставин, а саме: 1) у цьому листі до закінчення строку дії Договору оренди землі ОСОБА_1 повідомила, що не бажає укладати з ТОВ АГРОФІРМА "БІЛОЦЕРКІВСЬКА" цей Договір на новий строк не просто, а через намір обробляти спірну земельну ділянку самостійно і використовувати її для власних потреб, що упустив суд, а одразу після державної реєстрації припинення права оренди позивача у зв?язку з нібито спливом строку дії Договору оренди землі відповідачка-1 передала спірну земельну ділянку в оренду іншому орендарю - ТОВ "АГРОТРЕЙД-2000" всупереч своїм попереднім заявам у листі-повідомленні від 12 квітня 2022 року.

Стверджує, що Висновки ВС у справах №625/166/18, №379/1354/18, №399/295/11, №693/137/22 не підлягають врахуванню судом у цій справі через неподібність спірних правовідносин.

Наголошує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неналежне оформлення Орендарем пропозиції щодо укладення Договору оренди землі на новий строк.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що на момент проведення державної реєстрації припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку строк дії Договору оренди землі закінчився.

Апелянт вважає, що строк дії Договору оренди землі має обчислюватися від дати його укладення - 15 жовтня 2015 року, а не з моменту державної реєстрації права оренди, як встановив суд, та, відповідно, мав би закінчитися 15 жовтня 2022 року, однак його дію було автоматично поновлено на один рік в силу дії норми підп. 1 п. 27 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, а саме до - 15 жовтня 2023 року. Відповідно, на момент проведення державної реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на спірну земельну ділянку та її передачі в оренду ТОВ "Агротрейд-2000" Договір оренди землі не припинив свою дію.

У відзиві на апеляційну відповідачка ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено відсутність у позивача прав, свобод або охоронюваних законом інтересів, які порушено відповідачами, так як у нього відсутнє переважне право орендаря, та судом правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним та всебічним дослідженням доказів та обставин справи, сулом надано вірно оцінку таким доказам та правомірно встановлено відсутність права та/чи інтересу позивача, яке підлягає захисту

Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області залишити без змін. Стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 20 000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 ТОВ «Агротрейд-2000» заперечує проти доводів апеляційної скарги позивача, а оскаржуване рішення вважаєтаким, що відповідає встановленим фактичним обставинам, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для його скасування відсцтні.

Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області залишити без змін. Стянути з позивача на користь відповідача-2 понесені витрати на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційній інстанції в розмірі 22 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 31 жовтня 2024 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи.

В судове засідання 31 жовтня 2024 року до Київського апеляційного суду з'явилися: представник позивача ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» - адвокат Кравець О.І., представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. та представник відповідача ТОВ «Агротрейд-2000» - адвокат Косяк В.М.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, 15 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» укладено договір оренди землі № 644 відповідно до п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,4627 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0035 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акта ЯА 573906 від 16 грудня 2005 року.

Згідно з п. 5 договору, договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Відповідно до п. 16 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 31 договору).

В пункті 37 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Так, 08 грудня 2015 року державний реєстратор реєстраційної служби Білоцерківського Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко В.М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26864090, речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно з договором оренди землі № 644 від 15 жовтня 2015 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 грудня 2015 року, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 345567284 від 06 вересня 2023 року.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 09 грудня 2015 року орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», в особі директора Дабіжи М.М., прийняв в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0035, що знаходиться в межах землекористування Шкарівської сільської ради, загальною площею 1,4627 га, у тому числі рілля 1,4627 га.

В подальшому, 12 квітня 2022 року ОСОБА_1 направила директору ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» лист-повідомлення, в якому вказала, що термін дії договору оренди № 644 від 15 жовтня 2015 року закінчується 05 грудня 2022 року, що відповідно до п. 31 договору є підставою для його припинення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Зазначила, що на виконання п. 5 договору, не бажає укладати новий договір оренди з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію вказаного договору, а має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на свій розсуд. Просила утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали їй відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну їй земельну ділянку.

Вказаний лист направлено на адресу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» з рекомендованим повідомленням про вручення № 0910711421340 та отримано позивачем 20 квітня 2022 року.

ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», 07 вересня 2022 року направила лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. № 01-3-126 разом з проектом додаткової угоди до договору оренди землі.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 345567284 від 06 вересня 2023 року вбачається, що 13 січня 2023 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було прийнято рішення з індексним номером 66084650 про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», на підставі листа-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 12 квітня 2022 року, видавник: гр. ОСОБА_1 ; опис вкладення, серія та номер: 0910711421544, виданий 20 квітня 2022 року видавник: Укрпошта; квитанція, серія та номер: 0910711421544, виданий 20 квітня 2022 року, видавник Укрпошта; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0910711421544, виданий 20 квітня 2022 року, видавник: Укрпошта.

Державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О., 13 січня 2023 року прийнято рішення з індексним номером 66109778 про державну реєстрацію іншого речового права: 48988719, документи подані для державної реєстрації: договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 98, виданий 13 січня 2023 року, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: дата укладання договору 13 січня 2023 року, строк: 7 років, дата закінчення дії: 13 січня 2030 року, з автоматичним продовженням дії договору; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендодавець: ОСОБА_1 , орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000».

За зверненням Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області у межах кримінального провадження № 12023111030003616 від 26.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 Кримінального кодексу України, відносно державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області Майорко Тетяни Олександрівни Мін`юстом проводилася камеральна перевірка на предмет дотримання нею вимог законодавства, у тому числі, під час проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку відповідача-1 та державної реєстрації цього права за ТОВ "Агротрейд-2000".

За результатом розгляду листа Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області за вих. № 31307/109/1100/02-2023 від 16 жовтня 2023 року проведена камеральна перевірка Державного реєстратора на підставі наказу Мін`юсту № 385/7 від 05 лютого 2024 року. У ході цієї перевірки встановлено, що Державним реєстратором порушено вимоги ст. ст. 3, 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, оскільки проведено державну реєстрацію на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а також проведено державну реєстрацію за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Перевіркою також було встановлено, що Державним реєстратором проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди ТОВ «Агротрейд-2000» на земельну ділянку за наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, оскільки договір оренди землі, укладений відповідачем-1 з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», вважається поновленим в силу абзацу першого підп. 1 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

На підставі акта за результатами проведення камеральної перевірки Мін`юстом прийнято наказ від 23 лютого 2024 року № 517/5 та застосовано до Державного реєстратора заходи відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 (два) місяці (копії акта та наказу додаються).

За частиною другою статті 792 Цивільного Кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон № 161-XIV) визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст. 16 Закону № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 17 Закону № 161-XIV об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 19 Закону № 161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може бути меншим як 25 років.

За ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 644 від 15 жовтня 2015 року, за яким ОСОБА_1 передала позивачу в оренду свою земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0035.

Позивач звертаючись до суду стверджує, що за вказаним договором оренди землі право користування земельною ділянкою у орендаря виникло з дати підписання сторонами цього договору, тобто 15 жовтня 2015 року. Відповідачі у даній справі наполягають, що вказане право у орендаря виникло з дати державної реєстрації права оренди, тобто 05 грудня 2015 року.

Так, згідно з Законом № 2145-IX від 24.03.2022, Розділ X Земельного Кодексу України було доповнено пунктом 27, який набрав чинності 07.04.2022.

Відповідно до пп. 1 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (далі Закон № 2698-IX) від 09 жовтня 2022, який набрав чинності 19 листопада 2022 року, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що у період із 07 квітня 2022 року по 19 листопада 2022 року договори оренди землі, строк яких закінчувався у цей проміжок часу, були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору.

Як встановлено у п. 37 договору оренди землі № 644 від 15 жовтня 2015 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Тобто, сторони в договорі визначили строк набрання ним чинності, а саме пов`язали його з настанням двох обставин: 1) підписанням; 2) державною реєстрацією права оренди.

З конструкції наведеної умови договору вбачається, що лише за наявності двох умов можливе набрання ним чинності.

Як було вже зазначено, речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно з договором оренди землі № 644 від 15 жовтня 2015 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 грудня 2015 року, рішення державного реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко В.М. з індексним номером 26864090 від 08 грудня 2015 року, строк дії договору 7 років.

Отже, виключно після здійснення реєстрації речового права, тобто з 05 грудня 2015 року договір оренди землі № 644 від 15 жовтня 2015 року набув чинності, та саме з цієї дати відраховується строк оренди терміном 7 років.

Слід також звернути увагу, що речове право було зареєстроване без права пролонгації.

Крім того, в підтвердження того, що право орендаря на користування землею за договором оренди землі № 644 розпочало діяти виключно після 05 грудня 2015 року є те, що акт приймання передачі земельної ділянки було підписано сторонами договору після реєстрації речового права - 09 грудня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Київський апеляційний суд доходить висновку про правильність визначення судом першої інстанції, що дата набрання чинності, а також початок перебігу строку дії договору оренди земельної ділянки є 05 грудня 2015 року, тобто дата виконання обох умов набрання чинності такого договору, відповідно сім років строку дії такого договору закінчився - 05 грудня 2022 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідачка ОСОБА_1 у листі-повідомленні від 12 квітня 2022 року повідомила позивача про небажання укладати з позивачем Договір на новий строк не просто, а через намір обробляти спіну земельну ділянку самостійно і використовувати її для власних потреб, чого відповідачкою не було дотримано з настйпних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пунктом 5 Договору оренди землі позивач визначає: «Якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього Договору, він зобов?язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії нового Договору повідомити про це Орендаря в письмовій формі».

Даний пункт договору був чинний, дійсний, неоспорений позивачем та не визнаний недійсним станом на момент дії договору, тобто, він є обов?язковим для сторін, в тому числі і для позивача.

Тобто, позивач та орендодавець за договором відступили від положень ст. 33 3У «Про оренду землі» та погодили, врегулювали в договорі оренди землі умови та строки надання орендодавцем заперечення щодо поновлення договору оренди землі і такий порядок та строки надання заперечення відмінні від умов ст.33 ЗУ «Про оренду землі».

З цього слідує, що сторони договору взяли на себе зобов'язання щодо виконання такого повідомлення саме за умовами, які врегульовані в договорі оренди землі.

Колегія суддів звертає увагу позивача, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку орендодавця обґрунтовувати своє небажання щодо поновлення договору оренди землі.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 693/42/18 Верховний Суд зазначив, що закон зобов`язує орендодавця повідомити орендаря про бажання чи небажання продовжувати договір, а не вказувати причини такого.

Таким чином, доводи позивача у апеляційній скарзі, Київський апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не відповідають дійсності та обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з висноком суду першої інстанції, що позивач хоч і направив відповідачці ОСОБА_1 повідомлення про намір продовжити дію договорів оренди з проектом додаткової угоди, але цьому повідомленню передував лист орендодавця у квітні 2022 року про небажання продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та прохання звільнити і повернути спірну земельну ділянку. Наявність заперечень зі сторони орендодавця у встановленому договором порядку щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право позивача, як орендаря, не було порушено.

Згідно із частиною першою та четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін .

Однак, коли сторона не виявила свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Представник відповідача, адвокат Марценюк Л.А. зазначала, що позивач не направляв ОСОБА_1 належного проекту додаткової угоди до договору оренди, оскільки підтвердженням волевиявлення орендаря на укладання правочину, змін до укладеного правочину являється наявність підпису та печатки позивача на такому правочині, у той же час додана позивачем додаткова угода не містить такого волевиявлення. Тобто, така додаткова угода є неукладеною та такою, що не відбулася, такий правочин не вчинено зі сторони позивача, як орендаря, а відповідно такі дії позивача не породжують жодних наслідків, жодного захисту для невчиненого правочину не передбачено чинним законодавством.

Крім того, відповідачка звертає увагу, що доданий до позовної заяви проект додаткової угоди за своїм змістом не може вважатися додатковою угодою, оскільки, 1) не містить реквізитів договору, який змінює, не вказано ні дати ні номеру договору; 2) не містить умови, які підлягають зміні щодо укладено правочину, за формою така додаткова угода є самостійним договором оренди; 3) умови такого правочину встановлюють відмінні істотні умови від первинного договору, в тому числі і щодо строку дії договору. У позовних вимогах позивач зазначає новий і невідомий ОСОБА_1 текст угоди зі строком дії 14 років та без реквізитів договору, який підлягає зміні.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Вираження наміру юридичної особи вважати себе зобов`язаною має вчинятися шляхом підписання уповноваженою особою такого правочину, та скріплення печаткою.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутня оформлена в належний спосіб пропозиція позивача щодо поновлення договору оренди землі та вбачається, що позивачем подано проект договору оренди з відмінними істотними умовами відносно первинного договору оренди землі, де відсутнє волевиявлення сторін договору (підпис) та у позивача відсутнє право на визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі № 644 від 15 жовтня 2015 року.

За таким обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про помилковість висновку суду першої інстанції щодо неналежного оформлення орендарем пропозиції щодо укладення Договору оренди землі на новий строк.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам.

Суд також враховує, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого, звертається увага на те, що виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року залишенню без змін.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які П1Дтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, представником відповідачки ОСОБА_1 - адвокатом Марценюк Л.А. надано копію Акту виконаних робіт №3 від 30 липня 2023 року до Договору про надання правничої допомоги 44/23 від 10 жовтня 2023 року; ордер на надання правничої допомоги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію товарного чеку №13 від 30 липня 2024 року на суму 15 000,00 грн.

Також, на підтвердження надання правової допомоги, представником відповідача ТОВ «Агротрейд-2000» - адвокатом Косяком В.М. надано копію договору №28 про правничу допомогу від 16 липня 2024 року; копію Акту приймання-передачі правничої допомоги від 31 липня 2024 року; копію квитанції в АТ «Райффайзен Банк» на суму 22 000,00 грн; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію ордеру на надання правничої допомоги.

Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідачкою-1 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу відповідачем-2 у загальному розмірі 22 000,00 грн є завищеними, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на корить ОСОБА_1 понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 10 000,00 грн. та з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на корить ТОВ «Агротрейд-2000» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 10 000,00 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року - залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2024 року.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова