Рішення

від 12.11.2024 по справі 743/1059/24

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/1059/24

Провадження №2/743/273/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді: Кравчук М. В.

за участю секретаря: Воєдило О. В.

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Ріпки справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

25.07.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивовано тим, що сторони перебували у офіційно зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя у них народилися дві доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб було розірвано за рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.02.2014 р. Після розірвання шлюбу вихованням та утриманням дитини займається виключно батько, відповідач не виконує батьківські обов`язки, фактично самоусунулася від будь-якого спілкування з дитиною, фінансової допомоги дитині відповідач не надає, не займається її вихованням, не цікавится усапіхами в школі. Позивач, в свою чергу, намагається забезпечити дитину всім необхідним, в тому числі забезпечує матеріально, водить дитину до лікарні, відвідує батьківські збори та в цілому приділяє належну увагу вихованню доньки.

Справу передано головуючому судді 30.07.2024 р.

31.07.2024 р. отримано відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05.08.2024 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано від управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради письмовий висновок щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , також витребувано від органу опіки та піклування Любецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області письмовий висновок щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.09.2024 р. підготовче провадження у справі було закрито, розгляд справи по суті призначено на 02.10.2024 р.

24.09.2024 р. надійшов висновок від управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, зареєстрований за вх № 3915/24.

02.10.2024 р. справу було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці.

23.10.2024 р. від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, зареєстроване за вх № 4293/24.

У судовому засіданні 23.10.2024 р. позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

Позивач також пояснив, що ОСОБА_6 було три з половиною роки, коли вона почала жити з ним. Коли ОСОБА_6 пішла до першого класу позивач попросив відповідача забрати дітей до себе, оскільки вибував у відрядження на півтора місяця. Тоді діти з відповідачем жили через 7 дворів у Чернігові. Потім ОСОБА_6 попросила його дозволити пожити ще з мамою. І жила у неї ще років 4 чи 5. Але потім позивач її забрав до себе з причини вживання алкогольних напоїв відповідачем.

Свідок ОСОБА_4 , що є донькою позивача та відповідача, у судовому засіданні 23.10.2024 р. повідомила суд про те, що у 2014 році батьки розлучилися, ними опікувався батько. Коли молодша сестра пішла до першого класу знову з`явилася мати і вони деякий час жили з мамою, однак свідок довго з мамою не жила, так як боялася чоловіка своєї матері, оскільки він дозволяв собі підняти руку на неї, і тому попросила батька її забрати до себе. ОСОБА_4 також повідомила, що чоловік матері ображав і її молодшу сестру, що призвело до її замкнутості, зазначила, що свідку телефонували зі школи, так як у молодшої сестри були проблеми з успішністю в школі. На запитання представника позивача повідомила, що під час перебування молодшої сестри у дитячому садку матері у житті дітей не було, також вказала, що вони з молодшою сестрою мешкали у матері близько пів року, в цей час батько намагався постійно спілкуватися з доньками, дарував подарунки, вітав зі святами. Крім образ з боку вітчима причиною повернення до батька було вживання матір`ю алкогольних напоїв. Свідок з сестрою разом проживають у батька вже десь 1,5 року. На запитання представника позивача свідок повідомила, що батько шкідливих звичок не має, покинув пити приблизно десять років тому. Зазначила, що кошти їм з сестрою дає батько і вони ходять по магазинах. Їжу готує вона, а також її хлопець чи батько, коли вона на роботі. Вважає, що молодшій сестрі краще мешкати з батьком, оскільки батько про молодшу сестру краще піклується.

Свідок охарактеризувала відносини зі своєю матір`ю як такі, що передбачають періодичне спілкування. Однак, свідок просить не дзвонити матір, коли вона перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Неповнолітня ОСОБА_5 у судовому засіданні 23.10.2024 р., опитана у порядку ст. 171 СК України, повідомила суд про те, що з мамою спілкувалася 2-3 дні тому. З мамою спілкується приблизно раз на тиждень переважно на тему побутових питань: навчання в школі, відносини з друзями тощо. Повідомила, що мама знає як звати її друзів. Також мама розказує їй про роботу на пилорамі у Любечі, де вона працює. Останній раз з мамою бачилася на канікулах влітку, коли їздила до неї приблизно на один тиждень. Коли була у неї, то мама купувала їй цукерки, вдома було чисто, мама готувала їжу. Кишенькові кошти давала рідко. ОСОБА_6 повідомила, що мама її не б`є та не обзиває. Сварить за оцінки або за погану поведінку. Нецензурну лексику дозволяє собі вживати тільки коли перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

На запитання головуючого судді дитина повідомила, що хотіла б жити з мамою якби там не було вітчима, оскільки він може кричати, обзивати і її, і маму.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23.10.2024 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, в судовому засіданні оголошено перерву до 12.11.2024 р. з метою виклику відповідача всіма належними засобами, а також шляхом розміщення оголошення на вебсайті Судова влади України.

У судовому засіданні 12.11.2024 р. представник позивача додатково акцентував увагу суду на тій обставині, що відповідач подала до суду заяву про визнання позову та під час бесіди зі службою у справах дітей Любецької селищної ради повідомила, що має алкогольну залежність та погоджується на позбавлення її батьківських прав. Також представник позивача вказав, що у ході розгляду справи достеменно підтверджено доказами, що відповідач дитиною не цікавиться. А тому представник позивача просив суд не брати до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав.

Заслухавши учасників справи, допитавши свідка, дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка станом на час розгляду справи проживає з позивачем за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 не відвідує навчальний заклад, де навчається ОСОБА_6 , до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків не притягувалася, проживає окремо від дитини.

Вказані обставини не підлягають доказуванню в силу положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

З висновку щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 610 від 17.09.2024 р., вбачається, що під час бесіди дитина повідомила, що часто спілкується з матір`ю, їздить до неї на канікули. ОСОБА_8 відтає доньку зі святами, дарує подарунки, разом купують необхідні речі. З січня 2013 року до січня 2014 року матір відвідувала дошкільний заклад, приводила та забирала дитину, брала участь у суспільному житті закладу, але потім ситуація змінилася і матір майже не брала участі у вихованні дитини. Згідно з інформацією Чернігівської загальноосвітньої школи № 35 Чернігівської міської ради від 29.08.2024 р. ОСОБА_3 вихованням доньки не займається, навчанням не цікавиться, батьківські збори не відвідує. Відповідно до інформації служби у справах дітей Любецької селищної ради від 12.08.2024 р. спеціалістами було обстежено умови проживання відповідача, та проведено з нею бесіду, щодо ставлення до позбавлення її батьківських прав. За адресою її місця проживання розташовано будинок зі всіма зручностями, облаштований відповідними меблями, побутовою технікою, однак потрібно провести ремонт, борги за комунальні послуги відсутні, є присадибна ділянка та ведеться особисте господарство. Для виховання та проживання дитини облаштовано окрему кімнату. За місцем проживання відповідач характеризується як спокійна, неконфліктна, але схильна до вживання алкогольних напоїв. До адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків не притягувалась. Під час особистої бесіди визнала, що має проблеми з алкоголем. Відповідач ставиться з усвідомленням неможливості надати належного виховання та забезпечити потреби дитини, тому згодна на позбавлення батьківських прав. Відповідач на засідання комісії не з`явилася, однак запрошувалась. Однак позбавлення батьківських прав є виключної мірою, тому доцільне до застосування тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності винної поведінки у діях батьків. Тому зважаючи на те, що батьком не вживались заходи впливу відносно матері, позбавлення батьківських прав є передчасним і не відповідає інтересам дитини, а тому виконавчий комітет Чернігівської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 (а. с. 56).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.

Згідно ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Вказані положення Основного Закону знайшли своє відображення у ч. ч. 1, 2, 3 ст. 5 СК України, відповідно до яких держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ст. 11 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно частин 1-5 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У відповідності до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13192/19-ц зазначив, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 зазначив, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач через певні життєві обставини визнає власну неспроможність забезпечувати дитині гармонійний фізичний та духовний розвиток.

Натомість, при прийнятті рішення суд керується передусім найкращими інтересами дитини та зауважує, що встановлені у справі обставини засвідчують наявність між матір`ю та дитиною стійкого емоційного зв`язку, прихильність дитини до матері та відгук матері на таку прихильність у зворотному напрямку.

Детермінантою небажання дитини проживати з матір`ю є не негативне відношення матері до дитини, а ставлення до неї вітчима. У цьому контексті суд звертає увагу на ставлення самої дитини до можливості проживати з матір`ю, що засвідчено додатково попередньо виявленим нею бажанням у більш ранньому віці залишитись проживати з матір`ю.

Судом встановлено, що відповідач, хоча і у недостатній, на думку суду, мірі, але цікавиться життям доньки, знає про її друзів, ділиться аспектами свого життя, витрачає на дитину кошти.

Також суд акцентує увагу на тій обставині, що жоден з оцінених судом доказів не засвідчує небажання матері на проживання з нею доньки. Протилежне твердження знайшло своє відображення у ході розгляду справи у вигляді проживання доньки з матір`ю під час перебування позивача у відрядженні, подальшого проживання у матері протягом наступних кількох років, проживання дитини у матері під час канікул.

Не заперечуючи того факту, що позивач опікується дитиною повноцінно, суд, між тим, у зв`язку з вищеописаними обставинами позбавлений можливості висловити незгоду з висновком органу опіки та піклування, так як він відповідає інтересам дитини.

Щодо поданої заяви від імені відповідача про визнання позову суд зважає на таке.

За положеннями ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно ч. 8 ст. 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

В той же час, на заяву відповідача про визнання позову КЕП не накладено, що позбавляє суд можливості вирішувати питання про прийняття визнання відповідачем позову чи відмову від нього, оскільки таке визнання не підлягає розгляду, так як суд позбавлений можливості перевірити відповідне волевиявлення відповідача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 3 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

З огляду на те, що жоден доказ у даній справі не свідчить про неможливість змінити поведінку матері на краще, чи про те, що її поведінка несе загрозу для дитини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, однак, з одночасним попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання доньки.

Питання розподілу судових витрат вирішенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 78, 81, 82, 141, 164, 263-265, 273, 280-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поклавши на управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя М. В. Кравчук

(Повний текст рішення складено 12.11.2024 р.)