Постанова

від 12.11.2024 по справі 199/8007/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9571/24 Справа № 199/8007/23 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкритов залісудових засіданьДніпровського апеляційногосуду вмісті Дніпросправу,що виниклаз цивільнихправовідносин запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненняборгу кредиторомспадкодавця,в якійподана апеляційнаскарга ОСОБА_2 на рішенняАмур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від07серпня 2024року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Позовні вимогипозивачка обґрунтовувалатим,що 01лютого 2019рокуміж неюта ОСОБА_3 був укладенийдоговір безвідсотковоїпозики №1. Пунктом 2.1договору встановлено,що сумапозики задоговором становила255000,00грн.Проценти зацим договоромне нараховуютьсята несплачуються. Відповідно до пункту 4.1 договору встановлено, що повернення позики має відбуватись по першій вимозі позикодавця. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Про отримання коштів ОСОБА_3 склав розписку, де поставив свій підпис та зазначив, що 01 лютого 2019року він отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 255 000,00 грн та зобов`язався повернути грошові кошти за першою вимогою. Наявна згода дружини позичальника ОСОБА_4 про отримання її чоловіком у борг вказаної суми боргу.

02 серпня 2019року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір безвідсоткової позики № 3. Відповідно до пункту 2.1 договору сума позики становила 180 000,00грн. Відповідно до пункту 4.1 договору встановлено, що повернення позики має відбуватись по першій вимозі позикодавця. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Про отримання коштів ОСОБА_3 склав розписку, де поставив свій підпис та зазначив, що 02 серпня 2019року він отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 180 000,00грн та зобов`язався повернути грошові кошти за першою вимогою. Наявна згода дружини позичальника ОСОБА_4 про отримання її чоловіком у борг вказаної суми боргу.

Позивач вказувала, що умови договорів позики між сторонами погоджені та викладені у договорах позики і підписані сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер,що підтверджуєтьсясвідоцтвом просмерть серії НОМЕР_1 ,виданим повторно19липня 2022рокуСамарським відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану умісті ДніпріПівденно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро),актовий запис№ 2634. Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І.Л. була відкрита спадкова справа № 31/2021 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

На дату смерті позичальника, отримані ним у борг грошові кошти від позивачки за договором безвідсоткової позики № 1 від 01 лютого 2019року в розмірі 255 000,00грн та за договором безвідсоткової позики № 3 від 02 серпня 2019року в розмірі 180 000,00грн не повернуті.

Позивачка стверджувала, що 28 січня 2022року вона дізналася про смерть позичальника, після чого 08 липня 2022року направила до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І.Л. претензію (вимогу) про повернення боргу, копію договору безвідсоткової позики № 1 від 01 лютого 2019року, копію розписки ОСОБА_3 про отримання коштів в розмірі 255 000,00грн, копію згоди дружини ОСОБА_4 , копію договору безвідсоткової позики № 3 від 02 серпня 2019року, копію розписки ОСОБА_3 про отримання коштів в розмірі 180 000,00грн, копію згоди дружини ОСОБА_4 . Також, позивачем була направлена до нотаріуса уточнена претензія, в якій зазначені реквізити для здійснення оплати.

05 вересня 2022року надійшла відповідь від приватного нотаріуса про те, що претензії ОСОБА_1 та матеріали додані до неї отримані 13 липня 2022року та 31 серпня 2022року, документи належним чином долучені до матеріалів спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та в установлений законом строк і порядок будуть доведені до спадкоємців.

На адресу приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І.Л. був направлений адвокатський запит № 08/11 від 08 листопада 2022року стосовно інформації щодо відомостей спадкоємця (спадкоємців) за померлим ОСОБА_3 та чи видане свідоцтво про право на спадщину. Приватний нотаріус 21 листопада 2022року надала відповідь, в якій зазначила, що про надходження претензій від кредитора ОСОБА_1 нею, приватним нотаріусом, надіслано листа спадкоємцям, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та доведено до відома вимоги статей 1281, 1282 ЦК України, однак відомостей про спадкоємця приватним нотаріусом не надано із посиланням на вимоги статті 8 Закону України «Про нотаріат», оскільки такі відомості складають нотаріальну таємницю і не можуть бути надані, будь-яких свідоцтв про право на спадщину не видавалося.

08 серпня 2023року позивачкою в результаті отримання витягу зі спадкового реєстру з`ясовано, що приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Євчук І.Л. було видане спадкоємцю свідоцтво про спадщину від 06 липня 2023року за № 91, також згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок (загальна площа 25,1 кв.м), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 08 серпня 2023року, зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину від 06 липня 2023року за № 91, виданим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І.Л.

Тож позивачка вважала, що ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 та таким, що прийняв спадщину померлого позичальника, та, відповідно, особою, до якої перейшли у силу приписів статей 1216, 1218 ЦК України права та обов`язки померлого.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, спадкодавцю належала також земельна ділянка із кадастровим номером 1224886400:02:005:0002, площею 10,160 га, цільове призначення для ведення сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку ДП № 107681 від 10 листопада 2004року.

07 вересня 2023року на адресу спадкоємця ОСОБА_2 була направлена вимога (претензія) кредитора спадкодавця до спадкоємця про повернення боргу за договорами безвідсоткової позики, в якій зазначено про наявність боргу у загальному розмірі 435 000,00грн у померлого ОСОБА_3 за договорами безвідсоткової позики та надано відповідачу строк у 7 днів для погашення боргового зобов`язання. Відповідач отримав вказану вимогу 12 вересня 2023року, що підтверджується інформацією пошукової системи АТ «Укрпошта» за трекінг номером 5250002737803, однак не здійснив дій щодо погашення заборгованості.

Ураховуючи викладене, позивачка виклала вимоги про стягнення з відповідача на її користь заборгованості за договором безвідсоткової позики № 1 від 01 лютого 2019року в розмірі 255 000,00грн; заборгованості за договором безвідсоткової позики № 3 від 02 серпня 2019року в розмірі 180 000,00грн; а також судових витрат, що складаються із судового збору.

Рішенням Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від07серпня 2024року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором безвідсоткової позики № 1 від 01 лютого 2019року в розмірі 255 000,00грн та заборгованість за договором безвідсоткової позики № 3 від 02 серпня 2019року в розмірі 180 000,00грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про скасування рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на зміст представлених письмових доказів у справі в частині існування боргових зобов`язань спадкодавця та порядку погашення боргу спадкоємцем. Відповідач вважав, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 до нього перейшли обов`язки та права за укладеними договорами позики, також обов`язок повернення позивачці позики шляхом переоформлення права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1224886400:02:005:0002 в рахунок погашення боргу. На переконання відповідача позивачка не мала права звертатися до суду з позовом про стягнення грошових коштів, оскільки дане не відповідало змісту укладених договорів. На його думку, суд першої інстанції мав перевірити та пересвідчитися чи бажав та мав на меті відповідач переоформити земельну ділянку на позивачку в рахунок погашення заборгованості за договорами позики, оскільки саме ці умови виконання зобов`язань за договорами позики були узгоджені спадкодавцем та позивачкою. Зважаючи на вказані обставини, відповідач вважав, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбувались дії та події пов`язані з відчуження земельної ділянки на користь позивачки. Тому, у спадкодавця ОСОБА_3 на час його смерті не виникло обов`язків за договорами позики, оскільки коштів саме за договорами позики він не отримував, кошти отримувались як сплата вартості придбання земельної ділянки. Крім того, відповідач посилався на те, що при вирішенні даного спору встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивачка заперечила проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просила її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені відповідними доказами.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першоїінстанції встановлено,що 01лютого 2019рокуміж позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,був укладенийдоговір безвідсотковоїпозики №1(а.с.15-16). Відповідно дозмісту пункту1.1договору позикодавецьпередав увласність позичальникугрошові коштив розміріустановленому договором,а позичальникзобов`язується повернутиїх позикодавцю. Пунктом 2.1договору встановлено,що сумапозики задоговором становила255000,00грн.Проценти зацим договоромне нараховуютьсята несплачуються. Відповідно до пункту 4.1 договору встановлено, що повернення позики по першій вимозі позикодавця. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Про отримання коштів ОСОБА_3 склав розписку, де поставив свій підпис та зазначив, що 01 лютого 2019року він отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 255 000,00грн та зобов`язався повернути грошові кошти за першою вимогою (а.с.17). Наявна згода дружини позичальника ОСОБА_4 про отримання її чоловіком у борг вказаної суми боргу (а.с.18).

02серпня 2019рокуміж позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладенийдоговір безвідсотковоїпозики №3(а.с.19-20). Відповідно допункту 1.1договору позикодавецьпередав увласність позичальникугрошові коштиу розмірі,встановленому договором№ 3. Згідно пункту2.1договору сумапозики становила180000,00грн. Відповідно до пункту 4.1 договору встановлено, що повернення позики по першій вимозі позикодавця. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Про отримання коштів ОСОБА_3 склав розписку, де поставив свій підпис та зазначив, що 02 серпня 2019року він отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 180 000,00грн та зобов`язався повернути грошові кошти за першою вимогою (а.с.21). Наявна згода дружини позичальника ОСОБА_4 про отримання її чоловіком у борг вказаної суми боргу (а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 19 липня 2022року Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 2634 (а.с.29).

Станом на дату смерті ОСОБА_3 загальна заборгованість перед позивачкою за договором безвідсоткової позики № 1 від 01 лютого 2019року та за договором безвідсоткової позики № 3 від 02 серпня 2019року складала 435 000,00грн.

08липня 2022року ОСОБА_1 направила доприватного нотаріусаДніпровського міськогонотаріального округуЄвчук І.Л.претензію (вимогу)про поверненняборгу задоговором безвідсотковоїпозики,до якоїдолучила копіюдоговору безвідсотковоїпозики № 1від 01лютого 2019року,копію розписки ОСОБА_3 про отриманнякоштів врозмірі 255000,00грн,копію згодидружини ОСОБА_4 ,копію договорубезвідсоткової позики№ 3від 02серпня 2019року,копію розписки ОСОБА_3 про отриманнякоштів врозмірі 180000,00грн,копію згодидружини ОСОБА_4 (а.с.119-126). Також, позивачкою 26 серпня 2022року на адресу нотаріуса була направлена заява, в якій зазначені банківські реквізити для сплати заборгованості (а.с.127).

05 вересня 2022року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І.Л. надано відповідь № 43/02-14, згідно з якою претензії ОСОБА_1 та додані до неї матеріали отримані 13 липня 2022року та 31 серпня 2022року, документи належним чином долучені до матеріалів спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та в установлений законом строк та порядок будуть доведені до спадкоємців (а.с.128).

Відповідно до статті 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Пункт 1.7, глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012року № 296/5 визначає зокрема, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022року № 719, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану, якою визначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.

Отже, із урахуванням положень постанови КМУ № 719, строк для прийняття спадщини за померлим ОСОБА_3 складав 10 місяців.

На адресу приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І.Л. був направлений адвокатський запит № 08/11 від 08 листопада 2022року, з приводу інформації щодо відомостей спадкоємця (спадкоємців) за померлим ОСОБА_3 та чи видане свідоцтво про право на спадщину (а.с.52-53).

21 листопада 2022року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І.Л. надано відповідь № 55/01-16, згідно з якою про надходження претензій ОСОБА_1 . приватним нотаріусом надіслано лист спадкоємцям, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та роз`яснення вимог статей 1281, 1282 ЦК України. Однак, відомостей про спадкоємця приватним нотаріусом не надано із посиланням на статтю 8 Закону України «Про нотаріат», оскільки такі відомості складають нотаріальну таємницю і не можуть бути надані. Будь-яких свідоцтв про право на спадщину не видавалося (а.с.55).

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 08 серпня 2023року № 73498228, відповідно до спадкової справи № 31/2021 після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І.Л. було видане спадкоємцю свідоцтво про спадщину від 06 липня 2023року за №91 (а.с.30-31).

За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 30 вересня 2021року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І.Л., відповідно до якого він заповідав ОСОБА_2 усе своє майно, рухоме та нерухоме, що належить ОСОБА_3 та буде належати на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що ОСОБА_3 на день смерті за законом буде мати право (а.с.109).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 серпня 2023року № 341978250, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.36-37) на підставі свідоцтва про спадщину від 06 липня 2023року, за № 91, виданим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І.Л. (а.с.150).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 вересня 2023року № 348169565, ОСОБА_3 належала також земельна ділянка, кадастровий № 1224886400:02:005:0002, площею 10,160 га, цільове призначення для ведення сільськогосподарського виробництва (а.с.32-33), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ДП № 107681 від 10 листопада 2004року, виданого Синельниківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (а.с.34).

Судом також встановлено, що 07 вересня 2024року на адресу спадкоємця ОСОБА_2 позивачем була направлена вимога (претензія) кредитора спадкодавця до спадкоємця про повернення боргу за договорами безвідсоткової позики, в якій зазначено про наявність боргу у загальному розмірі 435 000,00грн у померлого ОСОБА_3 за договорами безвідсоткової позики та надано відповідачу строк у 7 днів для погашення боргового зобов`язання (а.с.38-41). Відповідачем була отримана вказана вимога 12 вересня 2023року, що підтверджується інформацією пошукової системи АТ «Укрпошта» за трекінг номером 5250002737803 (а.с.42).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою доведено існування між сторонами договірних правовідносин, що виникли на підставі договорів позики,, натомість відповідач як спадкоємець позичальника не довів повернення суми позики та не спростував належними та допустимим доказами, що такий обов`язок у нього відсутній.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою доведено існування між сторонами договірних правовідносин, що виникли на підставі письмових договорів та розписок, та відповідач не довів повернення суми позики у строк, передбачений договором.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивачки порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивачка звернувся до суду. При оцінці обраного позивачкою способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статі 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, платною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022року у справі № 206/6401/18 (провадження № 61-9197св21) зазначено, що: «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18)».

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідно до положень статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Зі змісту статті 1282 ЦК України вбачається, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Положеннями статей 1281, 1282 ЦК України передбачено, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, суду необхідно встановити такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК.

Борги спадкодавця це майнові зобов`язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов`язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов`язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020року у справі № 306/2000/16-ц.

У справі, яка переглядається позивачка, як кредитор спадкодавця, 07 липня 2022року звернулася до приватного нотаріуса та пред`явила в порядку статті 1281 ЦК України вимогу до спадкоємців про виплату заборгованості за договорами безвідсоткової позики в розмірі 435 000,00грн. Доказів того, що ОСОБА_1 дізналася про прийняття спадщини будь-якою особою або про видачу свідоцтва про право на спадщину будь-якій особі, раніше 07 липня 2022року до суду надано не було, у зв`язку із чим позивачка належним чином виконала свій обов`язок згідно частини другої статті 1281 ЦК, пред`явивши вимогу шляхом надіслання претензії до приватного нотаріуса із проханням повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості.

Як вбачається із копії спадкової справи, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 .

За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини.

У роз`ясненнях наданих в абзаці 2 пункту 32 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012року, де зазначено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Встановивши, що за час свого життя позичальник ОСОБА_3 свої зобов`язання за договором безвідсоткової позики № 1 від 01 лютого2019року та за договором безвідсоткової позики № 3 від 02 серпня 2019року належним чином не виконав, спадщину після його смерті прийняв відповідач ОСОБА_2 , спірні правовідносини у даній справі допускають правонаступництво, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у межах вартості майна, одержаного у спадщину, що узгоджується із положеннями частини першої статті 1282 ЦК України.

Доказів належного виконання зобов`язань за договорами позики від 01 лютого 2019року та від 02 серпня 2019року відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами не виникло правовідносин позики та ОСОБА_3 не отримував будь-які кошти від ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції не приймає до уваги як безпідставні, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами те, що в нього наявні інші, ніж з позивачкою, боргові зобов`язання за договорами позики. Договори позики містять паспортні дані позичальника, суму боргу, напис позичальника про отримання коштів та його підпис.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Також, безпідставними є посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у договорі позики відсутній обов`язок щодо повернення суми коштів, оскільки тексти договорів позики від 01 лютого 2019року та від 02 серпня 2019року містять такий обов`язок. Вказані твердження відповідача є намаганням уникнути цивільно-правової відповідальності за договором.

Доводи апеляційного скарги про те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбувались дії та події пов`язані з відчуження земельної ділянки на користь позивачки, а тому у спадкодавця ОСОБА_3 на час його смерті не виникли обов`язки за договорами позики, оскільки коштів саме за договорами позики він не отримував, кошти отримувались як сплата вартості придбання земельної ділянки, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги.

Не приймаються до уваги також посилання ОСОБА_2 на те, що він пропонував позивачці виконати зобов`язання шляхом переоформлення земельної ділянки на кредитора, як належне виконання.

Зміст наявних в матеріалах справи розписок в частині повернення коштів містить наступне: «зобов`язуюсь повернути грошові кошти по першій вимозі. У разі неповернення грошових коштів та вступу в силу закону про ринок землі передати у власність земельну ділянку площею 10,1600 га кадастровий номер 1224886400:02:005:0002, яка знаходиться на території Новогнідіської сільської ради ОСОБА_1 ».

Зі змісту листа ОСОБА_2 від 20 вересня 2023року вбачається (мовою оригіналу): «між померлим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір емфітевзису від 29.07.2019р., згідно якого він отримав 180 000,00грн. та передав право володіння та користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1224886400:02:005:0002 строком на 50 років. Ваше право користування зазначеною земельною ділянкою та умовами договору емфітевзису ніхто не оскаржує і не заперечує. В телефонній розмові з Вами та Вашим представником неодноразово було передано мій намір та пропозицію викупити Вами земельну ділянку та відсутність намірів щодо будь-яких спорів з Вами....Якщо вам не потрібна земельна ділянка, то я можу викупити у Вас право емфітевзису за 180 000,00грн.».

Тобто, зі змісту листа ОСОБА_2 вбачається, що він пропонував викуп, тобто укладення купівлі-продажу, що в свою чергу не визначалось змістом розписок.

Пропозиція виконати зобов`язання відповідачем інтерпретовано ним на особисте його розуміння, як-то викуп земельної ділянки.

Крім того, право власності на земельну ділянку за відповідачем не зареєстровано, що підтверджується матеріалами справи, а саме відомостями інформаційної довідки № 348169565 від 29 вересня 2023року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1224886400:02:005:0002 (а.с.32). З цієї довідки встановлено, що власник земельної ділянки станом на 29 вересня 2023року є померлий ОСОБА_3 .

А тому, доводи апеляційної скарги щодо нібито відмови ОСОБА_1 від виконання зобов`язання в частині прийняття цієї земельної ділянки та не вірно визначений спосіб захисту, як-то стягнення боргу, а не стягнення боргу шляхом звернення стягнення на майно, є безпідставними, враховуючи відсутність оформленого права власності на земельну ділянку саме за ОСОБА_2 , що виключало б можливість задовольнити вимоги кредитора за рахунок прийнятого у повному обсязі спадкового майна.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 травня 2018року у справі № 192/2761/14 зазначив наступне: «Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні пред`явлених до нього вимог кредитора. Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця».

Така ж позиція викладена і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024року у справі № 202/6453/23: «апеляційний суд не звернув увагу на те, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів; застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі, апеляційний суд не врахував, що законодавець не пов`язує можливість кредитора спадкодавця звернутися з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця із оскарженням чи/не оскарженням постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження».

Що стосується договору емфітевзису від 29 липня 2019року, укладеного між померлим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримання спадкодавцем вказаних у договорі позики коштів саме за договором емфітевзису не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи та є лише припущеннями і міркуванням з боку відповідача ОСОБА_2 , який має право на успадкування земельної ділянки, однак на теперішній час не оформив своїх спадкових прав з власних причин і будь-яких перешкод у цьому не існує.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що при вирішенні даного спору встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням вартості отриманого спадкоємцем майна, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідач наполягає, що є необхідність в перевірці апеляційним судом ринкової вартості спадкового майна саме шляхом проведення судової оціночної-будівельної експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, на ім`я відповідача було видане свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 . Вартість спадкового майна, на яке було видано свідоцтво становить 68 011,00грн (а.с.150), на земельну ділянку свідоцтво не видавалось.

Вартість спадкового майна (житлового будинку АДРЕСА_1 ) була визначена на підставі звіту про оцінку майна № 28-230602-001 від 02 червня 2023року (а.с.140), яка визначалась для цілей оподаткування і розрахунку податків від вартості успадкованого об`єкту перед тим, як видати свідоцтво про право на спадщину.

Також в матеріалах справи наявний звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,1600 га, кадастровий номер 1224886400:02:005:0002, вартість якої становить 254 000,00грн (а.с.56-84).

Вказані докази у передбаченому законом порядку не спростовані відповідачем, проти таких доказів він не висловлював заперечення ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, не надавав до суду у спростування наведених позивачкою обставин свої докази, зокрема, звіти про оцінку майна, виконані на його замовлення.

Відтак, не можуть братись до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вартості успадкованого майна і що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, а встановлені потребують перевірки.

Отже, відповідач не надав суду належним і допустимих доказів та в судовому засіданні не спростовував, що зазначена в позові сума боргу, яку просить стягнути позивачка, перевищує вартість майна, одержаного ним у спадщину після ОСОБА_3 .

Таким чином, відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі як на підставу своїх заперечень.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Фактично доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від07серпня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 листопада 2024року.

Судді: