Рішення

від 19.09.2024 по справі 204/15016/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/15016/23

Провадження № 2/204/3692/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,

позивача ОСОБА_1 , представниці позивача адвокатки Войтенко Н.І., представниці відповідача адвокатки Чміль Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс»</a>, третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про припинення іпотеки, заборони на нерухоме майно та арешту нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», визначивши третьою особою Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, із вимогами про припинення іпотеки, заборони на нерухоме майно та арешту нерухомого майна (а. с. 1-5).

В обґрунтування заяви зазначає, що 26 жовтня 2006 року він за договором купівлі-продажу придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80 кв. м, житловою площею 49,5 кв. м. Вказана квартира придбана ним за кредитні кошти, отримані у ВАТ «КБ «Надра» на підставі кредитного договору № 8/2006/840-к/547-Н, в сумі 81000 доларів США, строком до 25 січня 2036 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між ним та банком був укладений договір іпотеки № 547/1-Н від 26 жовтня 2006 року, предметом якого стала вищевказана квартира. Крім того, 26 жовтня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та його дружиною ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 547/1-Н, згідно якого ОСОБА_2 поручилася за належне ним виконання зобов`язань за кредитним договором. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року по справі № 22-ц/490/209/12 з нього та його дружини стягнуто солідарно на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 727552 гривень 08 копійок. При цьому, вказує на те, що після отримання вказаного рішення суду, банк, як зацікавлена особа, не реалізували своє право щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором у межах строку пред`явлення виконавчого документу до виконання. Виконавчий документ за вказаним рішенням суду до виконання банком не пред`явлено. Разом з тим, 24 січня 2019 року, між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги № 8/2006/840-к/547-н за кредитним договором та договір б/н про відступлення прав за договором іпотеки № 547/1-Н від 26 жовтня 2006 року. 29 січня 2019 року ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» направило на його ім`я вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості, в якій зазначило, що станом на 24 січня 2019 року, загальний розмір його заборгованості перед первісним кредитором ПАТ «КБ «Надра» склала 312144,71 доларів США, що еквівалентно 8647567 гривень 46 копійок. Однак, вказана сума не відповідає розміру заборгованості, встановленій рішенням апеляційного суду від 29 лютого 2012 року. Вказує, що оскільки сума боргу, зазначена в іпотечному повідомленні, документально не підтверджена, а строк пред`явлення виконавчого документа за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року минув, то у нього не було та не має підстав для сплати вказаної суми. Крім того, у вказаній вимозі ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» повідомило про свій намір реалізувати права іпотекодержателя шляхом позасудового регулювання на підставі договору, зокрема, але не обмежуючись, способами, передбаченими ст. 36-38 ЗУ «Про іпотеку», у випадку невиконання ним вимог іпотечного повідомлення. 26 квітня 2019 року ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» звернулося до державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В., який прийняв рішення № 46673195 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на належну позивачу квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за TOB «Фірма «А-Фактор Плюс». Вважає, що реєстрація права власності на належну йому квартиру за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» здійснена державним реєстратором Ковальовим С.В. з порушенням норм діючого законодавства, оскільки вчинена в період дії прямої заборони будь-яким особам вчиняти будь-які реєстрацiйнi дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відносно вказаного нерухомого майна, яка була накладена ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року в межах розгляду цивільної справи № 204/8687/18 та в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», керівником якого є ОСОБА_3 , укладаючи з банком договори відступлення прав вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами, було обізнане щодо: обраного первинним кредитором способу врегулювання кредитної заборгованості (шляхом стягнення суми заборгованості в судовому порядку, а не шляхом реалізації іпотечного застереження в позасудовому порядку); наявності рішення апеляційного суду Дніпропетровської області вiд 29 лютого 2012 року; спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання. Незважаючи на це, ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», 24 січня .2019 року, на власний ризик, здійснило придбання «сумнівної» заборгованості. Будь-яких дій щодо поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання за рішенням суду від 29 лютого 2012 року, отриманим первинним кредитором, ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» як новий кредитор не вчиняло. 02 травня 2019 року ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» здійснило зняття з реєстрації в квартирі АДРЕСА_3 позивача та його доньки - ОСОБА_4 , без їх відома та згоди. 02 березня 2021 року ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» здійснило продаж вказаної квартири ОСОБА_5 , яка є донькою ОСОБА_3 , шляхом укладення договору купівлі-продажу № 155 від 02 березня 2021 року. 22 березня 2021 року представники ОСОБА_6 незаконно проникли до спірної квартири та здійснили незаконне його та членів його родини виселення. 01 квітня 2021 року ОСОБА_6 здійснила дарування частки вказаної квартири своїй малолітній сестрі ОСОБА_7 , в інтересах якої діяла її законний представник (мати) - ОСОБА_3 . Стверджує, що вказані обставини встановленні численними рішеннями судів, зокрема, постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі 204/3503/19, якою частково задоволено його касаційну скаргу та визнано протиправним й скасовано рішення державного реєстратора КП «Центр реєстрації надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В. про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний № 1767796612101, а саме квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 80,3 кв. м, житловою площею 49,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , номер об`єкта в РПВН 12520142, запис про право власності 31370179 від 26 квітня 2019 року, за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс». Також, рішеннями Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року у справі 204/2987/21 (залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року), від 22 вересня 2022 року у справі № 204/6443/21 та від 27 квітня 2023 року у справі № 204/61/22 (залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року), та ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2022 року у справі 2-685/11. Вважає, що вказані рішення свідчать про неправомірні дії ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» щодо задоволення своїх кредиторських вимог шляхом позбавлення його права власності на спірну квартиру шляхом реалізації іпотечного застереження. Разом з цим, вважає, що оскільки первинний кредитор (ПАТ «КБ «Надра») без поважних причин пропустило строк пред`явлення виконавчого листа про стягнення з нього боргу до виконання та, не поновило його на момент укладення договорів відступлення прав вимоги, а новий кредитор (ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс») до теперішнього часу також не вжив заходів щодо поновлення відповідного строку, більш того отримав відмову в суді щодо заміни сторони виконавчого провадження з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», то у нього, як боржника, відсутні підстави для сплати зобов`язань за кредитним договором, розмір яких визначений рішенням суду апеляційної інстанцій від 29 лютого 2012 року. В свою чергу, ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» не має законних підстав для стягнення з нього суми боргу, визначеної в рішенні апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року у справі №22-ц/490/209/12, оскільки, вказаний суб`єкт господарювання в 2019 року є учасником судових процесів, пов`язаних зі спірною квартирою, обізнаний щодо спливу строку пред`явлення виконавчого документу (стягувачем в якому зазначено зовсім іншу особу ПАТ «КБ «Надра») до виконання, однак, до теперішнього часу не вжив заходів щодо поновлення такого строку, а в заміні сторони виконавчого провадження йому було відмовлено судом. За вказаних обставин, вважає, що його зобов`язання щодо сплати боргу в розмірі 727552 гривні 08 копійок є припиненим з 29 лютого 2013 року (тобто, з моменту закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання), відповідно, і забезпечувальні зобов`язання за договором іпотеки, яким забезпечувалося виконання кредитного договору як основного зобов`язання, також є припиненим як похідне зобов`язання. Разом з цим, зазначає про те, що не зважаючи на відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про його право власності на спірну квартиру, у вказаному реєстрі, на теперішній час, міститься записи про: іпотеку (іпотекодержатель ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс»; обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, та обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. Вказані записи внесені до Державного реєстру після укладення ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» з ПАТ «КБ «Надра» договорів відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, оскільки ТОВ «ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» вважало, що факт укладення договорів відступлення прав вимоги є беззаперечною підставою реалізації останнім п. 5.3 договору іпотеки (іпотечного застереження). Натомість, він вважає, що наявність вище перелічених рішень судів різних інстанцій свідчить про відсутність такого права у ТОП «Фірма «А» Фактор Плюс», а сам по собі факт укладення договорів відступлення прав вимоги не породжує юридичних наслідків, оскільки, ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» з 2019 року до теперішнього часу жодних дій щодо поновлення строку пред`явлення виконавчого листя у цивільній справі №2-685/11 до виконання не вчиняло, а в заміні сторони стягувача йому судом було відмовлено. Таким чином, ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» не має законних підстави стягнення з нього суми, зазначеної в рішенні апеляційного суду Дніпропетровської області 29 лютого 2012 року по справі №22-ц/490/209/12, та, відповідно, не має законних підстав для задоволення своїх вимог шляхом реалізації іпотечного застереження. Зазначає, що після відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про його право власності на спірну квартиру, він, разом зі своєю донькою ОСОБА_4 , 24 липня 2023 року звернулися до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади ДА ДП Дніпровської МР з письмовими про відновлення реєстрації їх місця проживання за адресою спірної квартири, однак їм було відмовлено на підставі ч. 1 та ч. 3 п. 87 Постанови КМУ №265 від 07 лютого 2022 року, зокрема з тих підстав, що спірна квартира перебуває в іпотеці. Звертає увагу на те, що іпотекодержателем в Державному реєстрі зазначено ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», яке не має законних підстав для стягнення суми боргу кредитним договором, відповідно, не має і права вимагати від нього виконання ним забезпечувального зобов`язання за договором іпотеки. При цьому, зазначає про те, що наявність в реєстрі вказаних записів юридично не обґрунтована та порушує його право як власника на вільне володіння, користування та розпоряджання належним йому нерухомим майном. Зазначає, що оскільки, усунути такі порушення можливо лише шляхом припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно, він змушений звертатися до суду з вказаною позовною заявою. Тому прохає суд визнати іпотеку, заборону та арешт нерухомого майна квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , такими, що припинені.

Ухвалою суду від 10 листопада 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 30 хвилин 12 грудня 2023 року (а. с. 74), копія якої надіслана учасникам справи 10 листопада 2023 року за вихідним № 24683/23-вих/2/204/4365/23 (а. с. 75).

11 грудня 2023 року на адресу суду надійшов відзив директора ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» - ОСОБА_3 (а. с. 80-85 та на звороті), в якому вона позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначає те, що 24 січня 2019 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2018-11-01-000278-6 від 26 грудня 2018 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» був укладений Договір № 8/2006/840-К/547-Н купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за Кредитним договором. За умовами даного Договору ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» прийняло у власність майнові права які включають право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 8/2006/840-K/547-H укладеним із позивачем, договором іпотеки № 547/1-Н від 26 жовтня 2006 року, укладеним із позивачем, договором поруки № 547/1-Н від 26 жовтня 2006 року. Стверджує, що 24 січня 2019 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» було укладено Договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки №547/1-Н від 26 жовтня 2006 року (посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Куліш В.І. за реєстровим №1863), який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. за реєстровим № 60. 29 січня 2019 року ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» на адресу позивача засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення було направлено повідомлення (вих. № 2901/1) про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року, за Договором іпотеки № 547/1-Н від 26 жовтня 2006 року. При цьому, стверджує, що вище зазначене повідомлення було отримано позивачем. Разом з цим, вказує на те, що даним повідомленням ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» проінформувало позивача про те, що згідно договорів про відступлення права вимоги від 24 січня 2019 року право вимоги за Кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року, за договором іпотеки № 547/1-H від 26 жовтня 2006 року перейшло до ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», разом з усіма додатками до цих договорів та додатковими договорами. Крім того, ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» повідомила боржника, що всі подальші виплати будь-яких коштів, що є належними та підлягають сплаті за умовами кредитного договору, повинні сплачуватись на банківський рахунок нового кредитора, а саме ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» та, надало відповідні реквізити. Вважає, що таким чином, товариство у відповідності до вимог чинного законодавства повідомило позивача про заміну кредитора у зобов`язанні. Разом з цим, вказує на те, що позивач не надає суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження виконання ним зобов`язань за кредитним договором. Більш того, позивач сам підтверджує той факт, що на теперішній час ним не виконані кредитні зобов`язання. Вважає, що вказане свідчить про намагання позивача, будь-яким чином уникнути виконання своїх зобов`язань. Разом з цим, зазначає, що позивач вже оскаржував у судовому порядку договір відступлення права вимоги, з тих самих підстав, що заявлені в даному позові, судова справа № 201/879/21, але про вказані обставини суду не вказав. Натомість, Верховний Суд у своїй постанові від 22 грудня 2022 року у вказаній справі зазначив про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання це встановлений законом строк протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання і стати підставо для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих реалізацію припису юрисдикційного акта. Вказаний строк не є строком захисту порушеного права, а його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора, яка полягає в можливості отримання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Сплив строку пред`явлення виконавчого документу до виконання не позбавляє кредитора на відступлення ним своїх прав іншій особі за правочином, за яким наявні не виконанні кредитні зобов`язання, з огляду і на те, що окрім примусового виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості наявний позасудовий спосіб виконання зобов`язань. Зокрема добровільне погашення заборгованості самим боржником. Таким чином, вважає, що даним рішення суду спростовані доводи позивача щодо передачі вимоги неіснуючого боргу. Разом з цим, зазначає, що жодним судовим рішенням, на яке посилається позивач, не встановлено обставин припинення кредитних зобов`язань та договору іпотеки, як і не встановлено відсутності боргу у позивача, а відтак останні не є підставою для задоволення позовних вимог. Зазначає, що обов`язковою умовою для припинення зобов`язань за кредитним договором є належне виконання своїх зобов`язань боржником. Такі зобов`язання не можуть бути припиненими в наслідок пропуску за закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання або застосування позасудового врегулювання, яке в подальшому було скасовано. Вважає, що оскільки кредитні зобов`язання позивачем не виконанні, то і зобов`язання за кредитним договором не припинені, а отже жодних підстав для припинення договору іпотеки не має, так само як і підстав для припинення заборони та обтяження. Тому прохає суду у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

22 січня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь представниці позивача адвокатки Войтенко Н.І. на відзив (а. с. 121-124).

В обґрунтування відповіді на відзив зазначає те, що постанова Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 201/878/21, на яку посилається відповідач, не містить жодних зобов`язань для позивача щодо сплати ним будь-яких сум боргу на користь відповідача. Крім того, вказує на те, що сам по собі факт укладення договорів відступлення прав вимоги між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фірма «А-фактор Плюс», з урахуванням відсутності рішення суду про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження/заміну сторону виконавчому листі, не може бути беззаперечним доказом наявності у відповідача права на стягнення боргу з позивача, а вказані договори, за таких обставин, не несуть жодних юридичних наслідків. Вказує на те, що втрата первісним кредитором певних процесуальних прав у наслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладання договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається. Вважає, що оскільки первісний кредитор пропустив строк на звернення з виконавчим листом до примусового виконання, новим кредитором такі строки не поновлені, а у заміні сторони виконавчого провадження йому відновлено, то зобов`язання позивача щодо сплати ним кредитної заборгованості за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року слід вважати припиненими, а договір відступлення прав вимоги таким, що не породжує юридичних наслідків у вигляді процесуального правонаступництва. Стверджує, що з моменту спливу строку пред`явлення виконавчих листів до виконання минуло майже 11 років, проте, заходи примусового стягнення боргу з позивача первинним та новим кредитором не вживалися. Вважає, що ухилення первісного та нового кредитора від законодавчої вимоги щодо строку пред`явлення виконавчих листів до виконання безпосередньо впливає на права та інтереси позивача, який тривали час перебуває у невизначеному стані. Крім того, вважає, що такі дії відповідача та первісного кредитора порушують принцип правової визначеності. Тому прохає суд, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

08 лютого 2024 року на адресу суду надійшли заперечення директора ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» ОСОБА_3 на відповідь на відзив (а. с. 126-129).

В запереченнях остання зазначає про те, що позивач обґрунтовує свої вимоги щодо припинення іпотеки виключно пропуском строку на пред`явлення виконавчого листа. При цьому, жодних вимог щодо припинення кредитного зобов`язання чи кредитного договору не заявляє Вказує на те, що іпотека є похідним зобов`язанням від основного і є дійсною до його припинення чи закінчення строку дії іпотечного договору. Разом з цим зазначає про те, що за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визнана на час виникнення цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Крім того, вказує на те, що існує як судовий, так і позасудовий спосіб забезпечення іпотекою вимог кредитора, кожен з яких має власний правовий механізм реалізації. Разом з цим, зазначає про те, що оскільки Закон України «Про іпотеку», який є спеціальним щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, не передбачає таких підстав для припинення іпотеки, як сплив строку на пред`явлення виконавчого листа, такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки. Наголошує на тому, що кредитні зобов`язання не припинені та не виконані, а отже жодних законних підстав для припинення іпотеки не має. Разом з цим, зазначає про те, що у своїй відповіді на відзив позивач жодним чином не спростував аргументи та пояснення відповідача викладені ним у відзиві. Тому вважає, що позовна заява є необґрунтованою та безпідставною, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

19 березня 2024 року на адресу суду надійшла заява представниці позивача адвокатки Войтенко Н.І., про зміну предмету позову (а. с. 150-151), в якій вона відповідно до вимог ч. 3 ст. 49 ЦПК України, зазначає про необхідність зміни предмету позову, шляхом доповнення його новим пунктом, а саме: визнати зобов`язання за кредитним договором № /2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра», розмір яких визначений рішенням апеляційного часу Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року по справі № 22-ц/490/209/12 (727552 гривні 08 копійок), припиненими.

Також, 19 березня 2024 року представницею позивача адвокаткою Войтенко Н.І., до суду подано письмові пояснення (а. с. 153-155), в яких вона зазначає про те, що з дати відмови ПАТ «КБ «Надра» у відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами № 2-685, виданими 04 лютого 2013 року, про примусове стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» боргу у сумі 727552 гривні 08 копійок, минуло майже 11 років. При цьому зазначає, що ПАТ «КБ «Надра» не виявляло жодного інтересу щодо стягнення вказаної суми з позивача та його дружини. Строк пред`явлення виконавчих листів ним не поновлювався так само, як і не поновлювався відповідачем. Крім того, вказує про те, що існують сумніви щодо того, чи передавався відповідачу за договором про відступлення права вимоги первісним кредитором оригінал договору іпотеки, що в свою чергу, ставить під сумнів наявність у відповідача права на реалізацію іпотечного застереження. Вважає, що втрата кредитором права на задоволення своїх вимог за основним договором, внаслідок пропуску процесуальних строків, позбавляє такого кредитора й права на застосування положено договору іпотеки і частині реалізації застереження (як окремого способу задоволення кредиторських вимог) до моменту відновлення процесуальних строків. Тому прохає суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

29 травня 2024 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на заяву про зміну предмету позову (а. с. 187-189), в якому останній зазначає про те, що сплив строку пред`явлення виконавчого листа жодним чином не позбавляє кредитора на передання ним свої прав іншій особі за правочином, за яким наявні не виконані кредитні зобов`язання, враховуючи той факт, що окрім примусового виконання рішення суду про стягнення кредиторської заборгованості наявний позасудовий спосіб виконання кредитних зобов`язань, у тому числі добровільного погашення заборгованості самим боржником. Вказує на те, що обов`язковою умовою для припинення зобов`язання за кредитним договором є належне виконання своїх зобов`язань боржником, а оскільки такі зобов`язання позивачем не виконані, то вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Протокольною ухвалою суду від 17 червня 2024 року у справі закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представниця адвокатка Войтенко Н.І., позовні вимоги підтримали в повному обсязі, прохали суд їх задовольнити, обґрунтування надали аналогічні текстам поданих заяв по суті справи.

У судовому засідання представниця відповідача адвокатка Чміль Ю.В., позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала, обґрунтування надала аналогічні текстам поданих заяв по суті справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 211), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» в особі філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8/2006/840-К/547-Н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 81000 доларів США, зі сплатою 9,5 % річних, на строк до 25 січня 2036 року, відповідно до графіку погашення суми кредиту (а. с. 89-91).

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, того ж дня, тобто 26 жовтня 2006 року, між ВАТ «КБ «Надра» в особі філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 547/1-Н, за умовами якого остання поручилася за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, 26 жовтня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 547/1-Н (а. с. 19-21), за умовами якого ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року, передав в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку предмет іпотеки, а саме нерухоме майно квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 80,3 кв. м та житловою площею 49,5 кв. м. Визначена сторонами вартість предмету іпотеки складає 454500 гривень, що відповідно до курсу Національного банку України на день укладення договору, складало 90000 доларів США.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1858 та рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року № 204/6443/21, дата внесення запису 14 березня 2023 року 14:25:13, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 335781780 від 15 червня 2023 року (а. с. 11-12).

Відповідно до пункту 3.3.5 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов`язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.

Пунктом 5.3 договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 5.4 зазначеного договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 5.3 цього договору.

Вказані обставини вже неодноразово були встановлені судом, зокрема, і у рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року по справі № 22-ц/490/209/12, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 727552 гривні 08 копійок, що в свою чергу, встановлено низкою інших судових рішень, в тому числі Постановою Верховного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 201/879/21 (а. с. 95-105 та на звороті).

15 травня 2013 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Ванжою О.В. була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 37160496 (а. с. 24), зокрема з тих підстав, що пропущено встановлений строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 червня 2023 року № 335781780 (а. с. 11-12 та на звороті) вбачається, що 24 січня 2019 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Коноваленко А.В., на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 547/1-Н, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., за реєстровим № 1863, серія та номер: 60, що виданий 24 січня 2019 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова А.В.» прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45575835 від 18 лютого 2019 12:30:25. При цьому, вказано, що строк виконання основного зобов`язання, яке передбачене кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року є 25 січня 2036 року, а його розмір 81000 доларів США; іпотекодавець ОСОБА_1 , а іпотекодержатель ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс».

24 січня 2019 року між ПАТ «КБ «Надра» як первісним кредитором та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» як новим кредитором було укладено Договір № 8/2006/840-К/547-Н купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, відповідно до умов якого за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав первісний кредитор передає у власність новому кредитору, а новий кредитор приймає у власність права вимоги до позичальника за кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року з додатковими угодами/договорами (за наявності) зазначеними у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників позичальника, спадкоємців позичальника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки позичальника, або які зобов`язані виконати обов`язки позичальника за кредитним договором (а. с. 15-16 та на звороті).

Додатком № 2 до вказаного договору відступлення прав вимоги (а. с. 17), ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року та договорами забезпечення: застави, поруки, іпотеки.

Також, 24 січня 2019 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» було укладено Договір про відступлення прав за договором іпотеки № 547/1-Н, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В. І., за реєстровим № 1863, за умовами якого первісний іпотекодержатель - ПАТ «КБ «Надра» відступив (передав), а новий іпотекодержатель - ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» набув (прийняв) належні первісному іпотекодержателю права за іпотечним договором (відступлені права), включаючи, але не обмежуючись, у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором (а. с. 22-23). Вказаній договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 60.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 204/3503/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково (а. с. 25-39). Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В., КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності, витребування майна, відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності, витребування майна, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В. про державну реєстрацію права власності від 26 квітня 2019 року на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 176796612101, а саме квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 80,3 кв. м, житловою площею 49,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , номер об`єкта в РПВН 12520142, запис про право власності 31370179 від 26 квітня 2019 року, за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс». У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року у справі № 204/2987/21 (а. с. 40-46) задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_3 , треті особи ТОВ «Фірма А-Фактор Плюс», центральна адміністрація Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення. Зобов`язано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_3 усунути ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення їх до квартири АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 124-130).

Вказаним рішенням суду, з-поміж іншого, встановлено факт примусового виселення 22 березня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зі спірної квартири. Також судом встановлено, що матір`ю неповнолітньої ОСОБА_7 та відповідно її законним представником є ОСОБА_3 , яка, в сою чергу, є керівником ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс». При цьому, суд проаналізувавши дії ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», ОСОБА_6 та ОСОБА_3 дійшов до переконливого висновку, що всі ці особи при укладенні 02 березня 2021 року договору купівлі-продажу квартири та 01 квітня 2021 року договору дарування частин квартири були достовірно обізнані про наявність спору щодо квартири АДРЕСА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року у справі № 204/2987/21, залишено без змін (а. с. 47-54).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2022 року відмовлено ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» у задоволені заяви про заміну сторони виконавчого провадження /заміну сторони стягувача у виконавчих листах у цивільній справі 2-685/11 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куліш В.І. про визнання договорів недійсними (а. с. 55-57 та на звороті).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2022 року у справі № 204/6443/21 (а. с. 58-64) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в особі законного представника ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Н.І., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л.Г. та Управління-служба у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та договору дарування частки нерухомого майна, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності та витребування об`єкту нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 від 02 березня 2021 року, укладений між ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І. Скасовано державну реєстрацію права власності на частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1767796612101, номер об`єкта в РПВН 12520142, запис про право власності № 40803529 від 02 березня 2021 року, за ОСОБА_6 . Скасовано державну реєстрацію права власності на частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1767796612101, номер об`єкта в РПВН 12520142, запис про право власності № 41300303 від 01 квітня 2021 року, за ОСОБА_7 . Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 по частці квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2023 року у справі № 204/61/22 (а. с. 65-69) у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2023 року у справі № 204/61/22, залишено без змін (а. с. 70-72-а).

Постановою Верховного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 201/879/21 (а. с. 95-105 та на звороті) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, залишено без змін .

24 липня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до ВФВРТГ ДА Дніпровської міської ради з заявами про реєстрацію місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 13-14 та на звороті).

Так, із вказаних заяв вбачається, що державним реєстратором Трикоз Т.М. відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у реєстрації місця проживання на підставі п. 87 ч. ч. 1, 3 Постанови КМУ № 265 від 07 лютого 2022 року.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. За змістом пункту 7 цієї статті окремим способом захисту є припинення правовідношення.

Так, в обґрунтування вказаних позовних вимог позивач посилається на те, що по-перше, у первісного кредитора взагалі були відсутні підстави для відступлення права вимоги боргу за кредитним договором, оскільки строк пред`явлення виконавчого документу щодо стягнення такого боргу на момент укладення відповідного договору минув та, у встановленому діючим законодавством порядку, не поновлювався; по-друге, оскільки строк пред`явлення виконавчого документу до виконання минув та, у встановленому діючим законодавством порядку, не поновлювався, то кредитор не має права на задоволення кредиторських вимог, а такі зобов`язання повинні бути визнані припиненими; по-третє, оскільки, основне зобов`язання підлягає визнанню припиненим у зв`язку із закінченням строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а іпотека є похідним зобов`язанням від основного, то вона також підлягає визнанню такою, що припинена.

Однак суд не може погодитися з вказаним, з огляду на наступне.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики у розмірі та порядку встановленому договором або на рівні облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

При цьому, приписами п. 1 ч. 1 ст. 512ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Приписами ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

При цьому, нормами ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

При цьому, підстави припинення зобов`язання визначені статтями 598609 ЦК України.

Так, приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Оскільки статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов`язання вважаються припиненими.

Приписами ч. 1 ст. 593 ЦК України визначено, що припинення права іпотеки відбувається в разі належного виконання основного зобов`язання, що забезпечено у такий спосіб.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання в результаті його належного виконання має своїм наслідком також й припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Як було встановлено судом, 26 жовтня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» в особі філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8/2006/840-К/547-Н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 81000 доларів США, зі сплатою 9,5 % річних, на строк до 25 січня 2036 року, відповідно до графіку погашення суми кредиту. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, того ж дня, тобто 26 жовтня 2006 року, між ВАТ «КБ «Надра» в особі філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 547/1-Н, за умовами якого остання поручилася за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Однак, в подальшому, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року по справі № 22-ц/490/209/12 з позивача та його дружини стягнуто солідарно на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 727552 гривень 08 копійок. Вказане рішення суду позивачем не виконано. При цьому, позивач вважає, що зобов`язання за кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н припинене, оскільки за вищевказаним рішенням спливли строки пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Натомість, суд зазначає, що з аналізу норм Закону України«Про виконавчепровадження» вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта.

Таким чином, вказаний строк не є строком захисту порушеного права, а його сплив не припиняє суб`єктивне право кредитора, яке полягає в можливості отримання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

При цьому, суд зазначає, що сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не припиняє зобов`язань боржника за кредитним договором і не звільняє його від обов`язку повернути борг, оскільки жодним чином не впливає на його дійсність, а лише обмежує можливість виконання такого зобов`язання в примусовому порядку, однак при цьому не позбавляє права останнього на її стягнення у позасудовому порядку.

На зазначене позивачу також вказував Верховний Суд у своїй постанові від 22 листопада 2022 року у справі № 201/897/21, в якій, з-поміж іншого спростував його доводи щодо безпідставності відступлення права вимоги боргу відповідачу за кредитним договором, зазначивши, що сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не позбавляє кредитора на відступлення ним своїх прав іншій особі за правочином, за яким наявні не виконані кредитні зобов`язання, бо окрім примусового виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості наявний позасудовий спосіб виконання зобов`язань, зокрема добровільне погашення заборгованості самим боржником.

З огляду на викладене, враховуючи те, що зобов`язання за кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року, право вимоги за яким перейшло відповідачу, позивачем не виконано, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання зобов`язання за вказаним кредитним договором припиненими, а відтак про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання припиненою іпотеки, суд зазначає наступне.

Так, приписами ст. 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основногозобов`язання абозакінчення строкудії іпотечногодоговору; реалізаціїпредмета іпотекивідповідно доцього Закону; набуттяіпотекодержателем прававласності (спеціальногомайнового права)на предметіпотеки; визнанняіпотечного договорунедійсним; знищення(втрати)переданої віпотеку будівлі(споруди),якщо іпотекодавецьне відновивїї.Якщо предметоміпотечного договорує земельнаділянка ірозташована наній будівля(споруда),в разізнищення (втрати)будівлі (споруди)іпотека земельноїділянки неприпиняється; зінших підстав,передбачених цимЗаконом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, провадження № 14-88цс19 (пункти 54, 68-70) зробила висновок про те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі його виконання чи, шляхом набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2019 року відповідачем було задоволено вимоги іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 , який в подальшому ним було продано, але потім скасовано рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2022 року у справі № 204/6443/21, яке набрало законної сили 03 січня 2023 року.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема на підставі його виконання чи шляхом набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки, враховуючи, що зобов`язання за кредитним договором 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року, який в свою чергу був забезпечений договором іпотеки 547/1-Н від 26 жовтня 2006 року, не припинено його виконанням, про що свідчить наявність не виконаного рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року по справі № 22-ц/490/209/12 та, що власне не заперечується самим позивачем, при цьому, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачем права власності на предмет іпотеки скасовано відповідним рішенням суду, що в свою чергу, свідчить про наявність невиконаних зобов`язань за основним договором, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання іпотеки нерухомого майна, зокрема квартири АДРЕСА_1 , припиненою, відсутні.

Зважаючи на те, що підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання припиненими правовідносин сторін, підставою яких є договір іпотеки, судом не встановлено, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю, а оскільки позовні вимоги про припинення заборони на рухоме майно та припинення обтяження є похідними від первісної вимоги, дані вимоги також задоволенню не підлягає, через що суд дійшов переконливого висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354-355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс»</a> (49000, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 54, оф. 303; ЄДРПОУ 41594288, третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 58) про припинення іпотеки, заборони на нерухоме майно та арешту нерухомого майна залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дн я його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна