Ухвала

від 12.11.2024 по справі 344/3189/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/3189/21

Провадження № 2/344/492/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретаря Мрічко Н.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 2014 р.н. та ОСОБА_5 , 2017 р.н., ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про виселення з кімнати гуртожитку та зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , які діють також і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 2014 р.н. та ОСОБА_5 , 2017 р.н. до Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання за ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , які діють також і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 2014 р.н. та ОСОБА_5 , 2017 р.н. права користування кімнатами № 1, 2, 3 в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язання ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» дати дозвіл ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , які діють також і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 2014 р.н. та ОСОБА_5 , 2017 р.н. на реєстрацію місця проживання в кімнатах № 1, 2, 3 гуртожитку, стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач у березні 2021 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , 2014 року нардження та ОСОБА_5 , 2017 року народження, ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської про виселення ОСОБА_3 та членів її сімї: ОСОБА_6 , неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 2014 року нардження та ОСОБА_5 , 2017 року нардження, з кімнати № 3 площею 20,1 м.кв. гуртожитку для особового складу, який перебуває на балансі Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що на балансі Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» перебуває гуртожиток для особового складу за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням адміністрації установи за погодженням профспілкового комітету № 05 від 09.12.2019 відповідачу 1 ОСОБА_3 (майору внутрішньої служби, начальнику сектору по роботі з персоналом) було надано право на зайняття жилої площі в кімнатах № 1, 2 площею 29,5 м.кв. для проживання з разом з сім`єю, а 09.01.2020 видано ордер на житлову площу. Однак, такий ордер відповідач 1 відмовилась отримувати. 17.02.2020 відповідач-1 звернулася з рапортом про отримання дозволу зареєструвати своє місце проживання та дітей у трьох кімнатах: № НОМЕР_1 , № 2 та № 3. Протокольним рішенням адміністрацівї позивача від 24.02.2020 на підставі попередньо прийнятого рішення було надано дозвіл про реєстрацію місця проживання 2-х дітей відповідача-1 у двох кімнатах № 1, 2 площею 29,5 м.кв. Але, відповідачі зайняли не тільки дві кімнати, а три. Остання самовільно зайнята кімната за № НОМЕР_2 є площею 20,1 м.кв., що підтверджується Актом від 18.02.2020. Добровільно виселитися з кімнати № 3 відповідачі не бажають.

21.04.2021 відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 подали відзив на позов, у якому заперечують позовні вимоги, вважають їх безпідставними. Позивач навмисно приховав від суду те, що питання виселення їх сім`ї з гуртожитку, у тому числі і з спірної кімнати, протягом 2015-2017 року неодноразово розглядалося судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Вони - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , разом з малолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2014 року проживають у кімнатах №№ НОМЕР_1 , 2, 3 гуртожитку по АДРЕСА_1 . Даний гуртожиток знаходиться на балансі Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», з якою вона - ОСОБА_3 , перебуває у трудових відносинах і обіймає посаду начальника сектора по роботі з персоналом і призначений для особового складу із складськими приміщеннями. Будівля по АДРЕСА_1 побудована в кінці 60- х, початку 70-х років двадцятого століття як адміністративна будівля, частина якої використовувалася під гуртожиток, а частина під складські приміщення. 24 червня 2010 року управління Держдепартаменту з виконання покарань України в Івано-Франківській області звернулося до Держдепартаменту України з питань виконання покарань щодо надання статусу службового житла відомчому гуртожитку Івано-Франківського слідчого ізолятора (на даний час позивач). Питання надання статусу службового житла гуртожитку було погоджено 17 серпня 2010 року на засіданні центральної житлової комісії Держдепартаменту України. Оскільки слідчий ізолятор (в даний час позивач) грошових коштів на проведення реконструкції та переобладнання приміщень під квартири не мав, адміністрація установи запропонувала працівникам СІЗО (на даний час - позивач) та працівникам Івано-Франківського управління виконання покарань, в тому числі і ОСОБА_3 , за власний рахунок провести реконструкцію та перепланування приміщень будівлі під житло. Вони - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , погодилися, адже іншого житла у м. Івано-Франківську вони не мали. Протягом 2011-2013 років у запропонованих позивачем їм для реконструкції та переобладнання приміщеннях їх сім`я за свої кошти провела реконструкцію і переобладнання складських приміщень першого поверху будівлі, внаслідок чого побудовані кімнати №№ НОМЕР_1 , 2, 3 та допоміжні приміщення загальною площею 89,8 м.кв., житловою площею 49,6 кв.м. Слідчий ізолятор (на даний час - позивач) коштів для реконструкції не виділяв, що підтверджується протоколом № 01/2014 спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора від 28.01.2014 року та листом Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області від 13.11.2015 року № 18-5382. Після проведення реконструкції спільним засіданням житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора від 28.01.2014 року (протокол № 01/2014) вищезазначені приміщення ОСОБА_3 були виділені як службове житло. На підставі даного рішення їх сім`я остаточно вселилася в реконструйовані ними приміщення. На момент їхнього поселення у приміщення ордери на вселення у житлові приміщення у вищезазначеній будівлі не видавались, про що свідчить лист Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області № 18/1-3271 від 13.11.2015 року. Після вселення у вищезазначені приміщення 29.04.2014 року між нею, ОСОБА_3 , та Івано-Франківським слідчим ізолятором (на даний час позивач) був укладений договір № Г-69 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529, а саме на житлові та допоміжні приміщення гуртожитку загальною площею 89,8 кв.м. В силу п. 7.7. договору останній діє і на даний момент. На виконання договору ними регулярно сплачуються відповідні платежі. Однак, спільним рішенням житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора (на даний час позивача) від 13.08.2014 року (протокол № 02/2014) розподіл службових приміщень в будівлі гуртожитку був відмінений.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 травня 2017 року (справа № 344/ 1363/17) задоволені позовні вимоги Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.07.2017 року рішення суду першої інстанції від 25.05.2017 року було скасовано, у задоволенні позову Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» відмовлено, оскільки судом визнано, що вищезазначені приміщення в гуртожитку (у тому числі і спірна кімната) ними зайняті хоча і без ордера, але не самоправно. Постановою Верховного Суду України від 04.09.2019 року рішення апеляційної інстанції від 03.07.2017 року залишено без змін.

До позовної заяви позивачем додані листи установи на ім`я ОСОБА_3 , за підписом начальника установи ОСОБА_8 від 30.12.2020 року № 18/1-6674, від 26.01.2021 року № 18/1-340, від 25.02.2021 року № 18/1-826 з пропозицією одержати ордер на вселення в кімнати № 1, 2 гуртожитку та укласти договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг. Оскільки вони вже проживають у спірних житлових приміщеннях на підставі спільного рішення житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора від 28.01.2014 року (протокол № 01/2014) та договору № Г-69 від 29.04.23014 року про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг, що встановлено рішеннями судових інстанцій, виданий установою ордер від 09.01.2020 року не має юридичної сили. Крім того, згідно вищезазначеного договору № Г-69 від 29.04.2014 року, вони займають приміщення загальною площею 89,8 кв.м., що складаються із житлових кімнат №№ НОМЕР_1 , 2, 3 та допоміжних приміщень гуртожитку. Відповідно до п.п. 7.2, 7.3. договору зміни та доповнення до договору допускаються за взаємною згодою сторін, а розірвання договору за ініціативою однієї із сторін допускається тільки у випадках, передбачених чинним законодавством. Одностороння відмова від договору в силу ст.651 ЦК України не допускається. Крім того, згідно із п.7.7. договору останній вважається щорічно пролонгованим на термін кожного календарного року, якщо жодна із сторін за один тиждень до закінчення його дії не заявить про свій намір розірвати або змінити договір. Отже, вищезазначений договір діє і на даний час.

21.04.2021 ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , які діють також і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 2014 року народження, та ОСОБА_5 , 2017 року народження, подали зустрічний позов до Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання за ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , які діють також і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 2014 року народження, та ОСОБА_5 , 2017 року народження, права користування кімнатами №№ 1, 2, 3 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» дати дозвіл ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , які діють також і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 2014 року народження, та ОСОБА_5 , 2017 року народження, на реєстрацію місця проживання в кімнатах №№ НОМЕР_1 , 2, 3 гуртожитку, стягнення судових витрат.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2021 року у задоволенні позову ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких діють ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , право користування кімнатою № НОМЕР_2 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2022 року апеляційну скаргу ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» задоволено. Виселено ОСОБА_3 та членів її сім`ї: ОСОБА_6 , неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з кімнати № 3, площею 20, 1 кв. м, гуртожитку для особового складу, який перебуває на балансі установи та розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2021 року про часткове задоволення зустрічного позову та в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких діють ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , відмовлено. У частині відмови у визнанні права на користування кімнатами № 1, 2 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

21.06.2023 справа повернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2023, справу розподілено судді Антоняку Т.М.

У судовому засіданні представник позивача та відповідача за зустрічним позовом підтримала заявлені ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» позовні вимоги, які просила задовольнити та відмовити у зустрічному позові. В подальшому представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідачів та позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_2 заперечувала позовні вимоги ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», вказала на наявність підстав для закриття провадження в частині позову ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» та просила задовольнити зустрічний позов.

Згідно письмових пояснень (судових дебатів), поданих 24.10.2024, представник ОСОБА_2 просить закрити провадження у справі за первісним позов на підставі пункту 7 частини 1 ст. 255 ЦПК України, зважаючи, що Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 року, якою скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 14.12.2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06.06.2022 року у даній справі, зазначено, що суди належним чином не дослідили матеріали справи № 344/1363/17, не встановили, чи входила спірна кімната № 3 до квартири АДРЕСА_2 , яка була предметом розгляду у зазначеній справі, не встановили загальну площу квартири, не вивчили технічної документації на зазначені приміщення. Зазначене має значення для визначення тотожності позовних вимог у справі № 344/1363/17 та справі № 344/3189/21.

Покликається на те, що у судовому засіданні 25 вересня 2024 року оглянутий технічний паспорт на квартирний житловий будинок по АДРЕСА_3 , виготовлений Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 16.05.2014 року. Відповідно до плану будинку (літера «А» поверх 1) та експлікації приміщень до плану будинку, що містяться в технічному паспорті, спірна кімната № НОМЕР_2 площею 20, 1 кв.м. входить до складу квартири АДРЕСА_2 , загальна площа квартири - 89,8 кв.м. Згідно договору від 29.04.2014 року № Г-69 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг, укладеного між ОСОБА_3 та позивачем, загальна площа квартири складає 89,8 кв.м., в дану площу входить і площа спірної кімнати № 3. Копія інвентарного плану першого поверху будівлі по АДРЕСА_3 була предметом розгляду справи № 344/16756/15-ц (а.с. 113), копія інвентарної справи була предметом розгляду справи № 344/3189/21. Копія договору від 29.04.2014 року № Г-69 була предметом розгляду всіх справ за позовами про виселення, як з квартири АДРЕСА_4 , починаючи з листопада 2014 року і по даний час.

Зазначає, що Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 344/3189/21 зазначив, що пред`явлення позову про виселення з квартири АДРЕСА_2 , а потім пред`явлення позову про виселення лише з кімнати № 3, є пред`явленням тотожного позову, що прямо заборонено вимогами п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України (арк.7, абз. (9). Отже вважає, що відкрите провадження за первинним позовом підлягає закриттю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, на балансі ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» перебуває гуртожиток для особового складу із складськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, запис № 29, рік будівництва 1978 та відноситься до об`єктів житлового фонду (том 1, а.с. 6-8).

ОСОБА_3 з 2011 року перебуває у трудових відносинах з ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», а попередньо - Івано-Франківський слідчий ізолятор (том 1, а.с. 9-10).

Протоколом № 01/2014 спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора від 28 січня 2014 року здійснено попередній розподіл службових житлових приміщень у будівлі відомчого гуртожитку, у тому числі попередньо закріплено за ОСОБА_3 , яка працювала на посаді заступника начальника СІЗО начальника сектору по роботі з особовим складом, квартиру АДРЕСА_2 , без зазначення характеристики такої (том 1, а.с. 84).

Відповідно до договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг від 29 квітня 2014 року № Г-69, укладеного між Івано-Франківським слідчим ізолятором та ОСОБА_3 , загальна площа приміщення становить 89,8 кв. м (том 1, а.с. 88-89).

Протоколом № 02/2014 спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтСУ в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора від 13 серпня 2014 року відмінено попередній розподіл службових приміщень в будівлі зазначеного вище відомчого гуртожитку (том 1, а.с. 87).

ОСОБА_3 09 жовтня 2019 року звернулася до начальника ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12) з рапортом про надання їй кімнат № НОМЕР_1 , 2, 3 площею 49,6 кв.м із загальною площею приміщення 83,9 кв. м відомчому гуртожитку установи за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 11).

Протоколом № 04 адміністрації ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12) щодо надання кімнат в гуртожитку для особового складу від 15 жовтня 2019 року продовжено строк розгляду поданого ОСОБА_3 рапорта від 09 жовтня 2019 року (том 1, а. с. 12-13).

Протоколом № 05 адміністрації ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12) щодо надання кімнат в гуртожитку для особового складу від 09 грудня 2019 року ОСОБА_3 (майору внутрішньої служби, начальнику сектору по роботі з персоналом) надано для проживання кімнати № 1, 2 гуртожитку та надано дозвіл проживати з нею її чоловіку ОСОБА_6 та двом дітям: ОСОБА_9 та ОСОБА_5 ) у вказаних кімнатах. Вирішено надати ордер на житлову площу, укласти договір найму (том 1, а.с. 15).

На підставі вказаного протоколу ОСОБА_3 09 січня 2020 року видано ордер серії УВП № 10 на право зайняття жилої площі в кімнатах № 1, 2 площею 29,5 кв.м. гуртожитку для особового складу на АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 17).

Згідно з пояснень позивача за первісним позовом такий ордер відповідач ОСОБА_3 відмовилася отримувати.

Як слідує з матеріалів справи, 17 лютого 2020 року ОСОБА_3 звернулася з рапортом щодо отримання дозволу зареєструвати своє місце проживання та дітей в кімнатах гуртожитку № НОМЕР_1 , 2, 3 (том 1, а.с. 19).

Протоколом № 01 адміністрації ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12) щодо надання кімнат в гуртожитку для особового складу від 24 лютого 2020 року на підставі попередньо прийнятого рішення було надано дозвіл про реєстрацію місця проживання в двох кімнатах за № 1, 2 (том 1, а.с. 20).

18 лютого 2020 року комісією ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12) складено акт про фактичне проживання в кімнатах гуртожитку, згідно з яким у кімнатах № 1, 2, 3 гуртожитку для особового складу ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» фактично проживають ОСОБА_3 , її чоловік ОСОБА_6 та неповнолітні діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яким адміністрацією було надано дозвіл на проживання в кімнатах № НОМЕР_1 , 2 (том 1, а.с. 22).

Факт проживання ОСОБА_3 у кімнатах № НОМЕР_1 , 2, а також спірній кімнаті № НОМЕР_2 , підтверджується і довідкою установи, виданою ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12) 24 березня 2021 року (том 1, а.с. 139).

Листами від 30 грудня 2020 року та 26 січня 2021 року начальник ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12) звертався до ОСОБА_3 з проханням звільнити кімнату № 3 гуртожитку (том 1, а.с. 23-25).

Шлюб між подружжям ОСОБА_10 було зареєстровано 21 серпня 2014 року (том 1, а.с. 134), за час шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а.с. 135-136).

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 08.07.2015 року (справа № 344/18749/14-ц) ОСОБА_3 виселено з спірної квартири.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 08.02.2016 року (головуючий - суддя Бородовський С.О., справа № 344/16756/15-ц) заочне рішення було скасовано, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.10.2016 року (справа № 344/16756/15-ц) позов залишено без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.12.2016 року ухвалу Івано-Франківського міського суду від 17.10.2016 року залишено без змін.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2017 року у справі № 344/1363/17 за позовом ДУ «Івано-Франківська УВП (№ 12») до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про виселення позов ДУ «Івано-Франківська УВП № 12» задоволено. Виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_5 без надання їй іншого жилого приміщення. Вирішено питання щодо судових витрат (том 1, а.с. 90).

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ДУ «Івано-Франківська УВП № 12» відмовлено (том 1, а.с. 91-94).

Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційну скаргу ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» залишено без задоволення. Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2017 року залишено без змін (том 1, а.с. 95-99).

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету івано-Франківської міської ради від 18 листопада 2021 року № 1542 виселення двох неповнолітніх дітей з кімнати № 3 гуртожитку не є доцільним (том 2, а.с. 1-7).

При касаційному перегляді постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2022 року у даній справі, колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року прийшла до наступних висновків:

«… суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про наявність підстав для задоволення первісного позову ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» та зустрічного позову ОСОБА_3 та членів її сім`ї з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, у змагальному процесі позивач повинен довести вимоги, на які він посилається, а суд повинен забезпечити змагальність сторін процесу. Під час розгляду справи встановлено, що у провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувала справа № 344/1363/17 за позовом ДУ «Івано-Франківська УВП (№ 12)» до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про виселення.

За результатами розгляду справи у задоволенні позову ДУ «Івано-Франківська УВП (№ 12)» до до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про виселення з квартири АДРЕСА_5 без надання їй іншого жилого приміщення відмовлено.

Судом встановлено, що предметом спору у справі № 344/1363/17 було виселення з квартири АДРЕСА_5 , а предметом спору у справі, що переглядається у касаційному порядку, є кімната № НОМЕР_2 площею 20,1 кв. м гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів вважає, що суди належно не дослідили матеріали справи № 344/1363/17, не встановили, чи входила спірна кімната № 3 до квартири АДРЕСА_2 , яка була предметом розгляду у зазначеній справі; не встановили загальну площу квартири АДРЕСА_2 ; не перевірили та не надали належної оцінки доводам відповідача за первісним позовом щодо належності кімнати № 3 до квартири АДРЕСА_2 ; не вивчили технічної документації на зазначені приміщення.

Так, із договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг від 29 квітня 2014 року № Г-69, укладеного між Івано-Франківським слідчим ізолятором та ОСОБА_3 , загальна площа приміщення становить 89,8 кв. м, що за змістом зустрічного позову ОСОБА_3 це три кімнати (квартири АДРЕСА_2 ).

Зазначене має значення для визначення наявності обставини тотожності позовних вимог у справі № 344/1363/17 та справі № 344/3189/21.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Пред`явлення спочатку позову про виселення із квартири АДРЕСА_2 , яка за доводами ОСОБА_3 складається з кімнат № НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 , а потім пред`явлення позову про виселення лише з кімнати № 3, у разі доведення цього, є пред`явленням тотожного позову, що прямо заборонено вимогами пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України.».

У судовому засіданні оглянуто матеріали цивільної справи № 344/1363/17 за позовом Державної установи «Івано-Франківської установи виконання покарань №12» до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про виселення, а також матеріали цивільної справи № 344/18749/14-ц.

Згідно договору від 29.04.2014 року № Г-69 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг, укладеного між ОСОБА_3 та позивачем, загальна площа квартири складає 89,8 кв.м., в дану площу входить і площа спірної кімнати № 3.

Як вбачається, копія договору від 29.04.2014 року № Г-69 була предметом розгляду як даної справи так і попередніх справ № 344/1363/17 та 344/18749/14-ц справ за позовами про виселення ОСОБА_3 , як з квартири АДРЕСА_4 , починаючи з листопада 2014 року і по даний час.

У судовому засіданні оглянуто технічний паспорт на квартирний житловий будинок по АДРЕСА_3 , виготовлений Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 16.05.2014 року. Відповідно до плану будинку (літера «А» поверх 1) та експлікації приміщень до плану будинку, що містяться в технічному паспорті, спірна кімната № НОМЕР_2 площею 20,1 кв.м. входить до складу квартири АДРЕСА_2 ,загальна площа квартири 89,8 кв.м.

Як вбачається, копія інвентарного плану першого поверху будівлі по АДРЕСА_1 була предметом розгляду справи № 344/16756/15-ц (а.с. 113) та наявна у матеріалах даної справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Як слідує з досліджених у судовому засіданні обставин справи, матеріалів справ № 344/1363/17 та 344/18749/14-ц справ за позовами про виселення ОСОБА_3 , як з квартири АДРЕСА_4 , вбачається, що спірна кімната № НОМЕР_2 входить до складу квартири АДРЕСА_2 , загальна площа квартири 89,8 кв.м., а тому уже була предметом розгляду вищевказаних справ.

Відтак, у даному випадку вбачається пред`явлення Державної установи «Івано-Франківської установи виконання покарань № 12» тотожного позову до сім`ї ОСОБА_10 , з приводу якого спір уже вирішено та рішення набрали законної сили.

З огляду на вище встановлене, провадження у справі в частині вимог Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 2014 р.н. та ОСОБА_5 , 2017 р.н., ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про виселення з кімнати гуртожитку, підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі в частині вимог Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 2014 р.н. та ОСОБА_5 , 2017 р.н., ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про виселення з кімнати гуртожитку.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.11.2024 року.