Рішення

від 11.11.2024 по справі 539/3687/24

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/3687/24

Провадження № 2/539/1215/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Рудалєвої Л.В.

за участі секретаря судового засідання Бас В. Г.,

представниці позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

06 вересня 2024 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі суд) звернулася ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )(далі позивачка) з позовом до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в якому просить суд:

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 31 серпня 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Лубенського міського управління юстиції в Полтавській області, актовий запис за №217.

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно у твердій грошовій сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп., але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення ним повноліття.

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до закінчення навчання, але не довше ніж досягнення 23-річного віку.

В обгрунування позовних вимог позивачка зазначила, що 31 серпня 2002 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб. Останніми роками стосунки з чоловіком погіршилися. З початком збройної агресії російської федерації проти України позивачка виїхала з дітьми за кордон, з часу виїзду припинилося спільне проживання з відповідачем та ведення спільного господарства.

Відповідач не допомагає матеріально дітям, а тому позивачка змушена звернутися до суду для стягнення аліментів з відповідача на користь неповнолітнього сина, а також повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

14 жовтня 2024 року суду від представника відповідача надійшла заява, в якій він не заперечує проти позовних вимог щодо розірвання шлюбу. При цьому, щодо стягнення аліментів на дітей зазначив, що погоджується сплачувати щомісячно 1500,00 грн на кожну дитину, оскільки офіційно ніде не працює та не отримує соціальну допомогу. Крім того, на переконання відповідача, позивачка не надала жодного доказу можливості сплати заявлених позивачкою сум аліментів.

Заяви, клопотання учасників справи

09 вересня 2024 року до суду від позивачки надійшла заява про зміну місця проживання або місцезнаходження.

09 жовтня 2024 року до суду від представниці позивачки надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке суд задовольнив.

15 жовтня 2024 року від представника відповідача надійшла заява про приєднання документів до матеріалів справи.

31 жовтня 2024 року від представниці позивачки надійшла заява про часткове залишення позовної заяви без розгляду, яку суд задовольнив.

07 листопада 2024 року від представника відповідача надійшла заява про те, що відповідач не заперечує проти заявленої представницею позивачки заяви про часткове залишення позовної заяви без розгляду.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14 жовтня 2024 року.

Ухвалою від 10 жовтня 2024 року заяву представниці позивачки про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Розгляд справі відкладався на 31 жовтня та 07 листопада 2024 року.

Ухвалою від 07 листопада 2024 року суд залишив без розгляду пункт 3 позовних вимог, а саме: «Стягувати з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_3 на повнолітню дитину, яка продовжує навчання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23 річного віку».

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу

31 серпня 2002 року між позивачкою ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Лубенського міського управління юстиції в Полтавській області, зроблено відповідний актовий запис № 217 (а.с.8)

Позивачка та відповідач намірів зберегти сім`ю не мають, шлюбні відносини не підтримують, сім`я припинила існування остаточно. Мета подальшого спільного життя подружжя та збереження родини відсутня.

Щодо позовної заяви про стягнення аліментів на дитину

Від шлюбу позивачки та відповідача народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 08 травня 2028 року Лубенським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а.с.10).

Згідно з Довідкою №1014 від 04 жовтня 2024 року, виданою Лубенською філією Полтавського обласного центру зайнятості, відповідач не перебуває станом на 04 жовтня 2023 року на обліку у вказаному центрі зайнятості (а.с.38).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків за період з І кварталу 2023 року до 2 кварталу 2024 року інформація щодо джерел /сум перерахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків відсутня (а.с.38).

04 жовтня 2024 року Відділ обслуговування громадян №9 (сервісний центр) надав довідку № 1600-9212-14/182 відповідачу про те, що він не перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та не отримує ніякого виду пенсій (а.с.39).

04 жовтня 2024 року виконавчий комітет Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області надав відповідачу довідку №2-15/1560 про те, що він не стоїть на обліку при управлінні соціального захисту населення виконкому і не отримує ніяких видів державних соціальних вимог і компенсацій (а.с.39)

Отже, суд встановив, що між позивачкою та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із неможливістю подальшого спільного проживання та збереження сім`ї, а також необхідністю стягнення аліментів з батька на утримання неповнолітньої дитини.

Вказані правовідносини регулюються статею 51 Конституції України, Сімейним кодексом України (далі СК України).

Не бажаючи підтримувати подружні відносини, а також сплачувати кошти на утримання неповнолітнього сина позивачка звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу

Частиною першою статті 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною другою статті 104 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу (частина третя статті 105 СК України).

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України).

Частиною першою статті 111 СК України визначено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно зі статею 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (частина друга статті 114 СК України).

Щодо позовної заяви про стягнення аліментів на дитину

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

В пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною дев`ятою статті 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлений для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 грн.

Відповідно до змісту статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі Закон) при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно із Законом є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року) (далі Конвенція) та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до статті 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) (далі Конвенція про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Оцінка суду

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивачки слід задовольнити частково з огляду на таке.

Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу

З аналізу вказаних вище вимог Сімейного кодексу України вбачається, що шлюб заснований на вільному волевиявленні чоловіка та жінки. У разі неможливості перебувати у шлюбі суд на відповідною заявою одного з подружжя, а також за наявності відповідних обставин, які свідчать про неможливість подальшого спільного життя подружжя і збереження шлюбу, постановляє рішення про розірвання шлюбу.

Позивачка заявила позовну вимоги щодо розірвання шлюбу, а відповідач не заперечив проти її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач та відповідачка однією сім`єю не проживають, шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги щодо розірвання шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки між сторонами втрачено взаєморозуміння, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і суперечить інтересам подружжя.

Щодо позовної заяви про стягнення аліментів на дитину

З аналізу вказаних вище Конвенції, Конвенції ООН з прав дитини, Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства» вбачається, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини. При цьому, забезпечення належного рівня життя та виховання дитини є пріоритетним.

Позивачка, заявляючи вимогу щодо стягнення аліментів у твердій сумі 4000,00 грн, не надає конкретних розрахунків, що вказана сума є достатньою для утримання дитини.

Відповідач, визнаючи обов`язок сплачувати аліменти на утримання дитини та усвідомлюючи свої фінансові можливості, погоджуючись сплачувати щомісячно 1500,00 грн, надав довідки (реквізити було зазначено вище та містяться у матеріалах справи) про відсутність будь-яких офіційних доходів.

Суд враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку із чим, певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного з батьків.

Разом з тим, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Під час визначення розміру аліментів суд враховує, що позивачка не надала конкретних розрахунків витрат на утримання неповнолітнього сина, а відповідач не має офіційних доходів, проте, є фізично здоровою особою, яка може своєю працею заробити гроші для сплати аліментів на утримання дитини.

Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлений для дітей віком від 6 до 18 років, становить 3196 грн. та повинен забезпечуватися дитині обома батьками.

Ураховуючи вищевикладене, та за відсутності іншої розрахункової величини, суд дійшов висновку, що обов`язкова частка участі батька (відповідача) у забезпеченні життєдіяльності дитини має становити 2000 (дві тисячі) гривень щомісяця.

Сторони не позбавлені можливості у разі зміни матеріального стану звернутися до суду з позовом про збільшення або зменшення розміру аліментів.

За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилалася позивачка як на підставу своїх вимог, а відповідач погоджуючись частково із ними, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам представника позивачки, представника відповідача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою та другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною шостою статті 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за позовами про стягнення аліментів.

При цьому, під час подання позову про розірвання шлюбу позивачка сплатила судовий збір у сумі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією про плату № 0383-9433-3076-7957 від 05 вересня 2024 року. Таким чином, із відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у сумі 968,96 грн.

Враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної вимоги про стягнення аліментів, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави у сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статею 51 Конституції України, статтями 7, 21, 104, 105, 110, 111, 112, 114, 180-182 Сімейного кодексу України, статею 8 Закону України «Про охорону дитинства», статею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», статею 5 Закону України «Про судовий збір», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити частково.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 31 серпня 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Лубенського міського управління юстиції в Полтавській області, актовий запис за №217.

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно у твердій грошовій сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп., але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду 06 вересня 2024 року і до досягнення ним повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 11 листопада 2024 року.

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В. Рудалєва