Рішення

від 03.07.2024 по справі 287/1995/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 287/1995/19

Провадження № 2/752/214/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 липня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у приміщенні суду в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» про визнання недійсними умов договору,

встановив:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору до ТОВ «ФК «Гелексі».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 22.08.2019 року між нею та ТОВ Фінансова компанія «Гелексі» укладено договір позики № 98217, за допомогою веб-сайту останнього, згідно з яким вона отримала у користування 3000 грн. Однак відповідачем не надано інформації про всі істотні умови Договору, а саме на веб-сайті відповідача немає інформації про пункт 1.1.2.2, у якому зазначено, що позичальник зобов`язується повернути комісію, яка складає 1,29 відсотки в день від початкового розміру позики у відповідності до п. 1.1.1 Договору. Натомість під час вибору умов договору мова йде про вигідні 0,91 відсотка в день. Крім того, у пункті 1. 3 Договору зазначається, що у разі коли позичальник повертає позику в той самий день, що і день отримання позики- позичальник сплачує на користь позикодавця компенсацію у розмірі 100 грн., про що позивачці не було роз`яснено. Також позивачка зазначала, що їй не було роз`яснено п. 5.3 Договору, у якому зазначено, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3 відсотки в день від суми позики за кожен день прострочення. Крім того, жодним чином не роз`яснено п.п. 8.4 та 8.5 Договору про згоду на передачу персональних даних третім особам та інше передбачене п. 9.11 Договору. Посилаючись на ч.2 ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування» зазначала, що реклама споживчого кредитування повинна містити відомості про зокрема, реальну річну процентну ставку, однак зазначені відомості відсутні на веб-сайті та Договорі, що свідчить про те, що відповідач ввів її в оману та у такий спосіб здійснює нечесну підприємницьку практику. Позивачка вважає, що оспорюваний договір є несправедливим відносно неї, в силу частини 1,2 пунктів 5, 10 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у договорі існує дисбаланс прав та обов`язків його сторін. За Зазначених вище підстав просить визнати договір позики № 98217 від 22.08.2019 року недійсним.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

14.06.2023 року відповідачем ТОВ «ФК «Гелексі» подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого ТОВ «ФК «Гелексі» зазначав, що умови договору позики погоджені сторонами до його укладення, викладені в тексті договору позики у спосіб, що не допускає їх подвійного тлумачення, всі суми у їх грошовому вимірі, зобов`язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, відображені у графіку платежів, що є невід"ємною частиною договору позики. Внаслідок відображення у графіку платежів сум, зобов"язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, виключається будь-яка можливість впливу помилки чи оману щодо обставин, які мають істотне значення. Таким чином, укладення договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в тому числі позивача, шляхом вчинення свідомих дій та не суперечить вимогам чинного законодавства.

13.02.2024 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 03.07.2024 року позивач відсутній, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ТОВ «ФК «Гелексі» у судовому засіданні відсутній, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним, явку свого представника у судове засідання не забезпечив.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.6, ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2,3, ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч.ч. 1,2 ст. 1054, ч.ч. 1,2, ст. 1056 ЦК України за договором позики (кредитним договором) позикодавець (кредитодавець) має право на одержання від позичальника процентів суми позики (кредиту), причому тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом (позикою), розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що 22 серпня 2019р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Гелексі» з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем укладено електронний договір позики № 98217, згідно з яким надана сума позики в розмірі 3 000 грн. зі строком повернення - не пізніше 20.09.2019 року.

У термін платежу (20.09.2019 року) суми позики, процентів та комісійної винагороди за користування позикою не повернуті/сплачені позивачем.

Звертаючись у суд, позивачка посилається на обставину ненадання інформації про всі істотні умови договору позики, що не відповідає дійсності та суперечить нормам матеріального права.

Істотними для договору позики/кредиту є умови про предмет, суму позики, розмір процентів, тип процентної стаки, порядок сплати процентів, а також умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п. 1.1. договору позики позикодавець надає позичальнику у позику, а позичальник зобов"язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк.

Підпунктом 1.1.1 договору позики визначена сума позики - 3000 грн.

Відповідно до умов п. 1.2 договору позики позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп. 1.1.1 договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).

Підпунктом 1.1.2 договору позики сторонами погоджена плата за користування позикою у вигляді:

- процентів (процентної ставки) в розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики (пп. 1.1.2.1 договору позики),

- комісії (комісійної винагороди) в розмірі 1,29% в день від початкового розміру позики відповідно пп. 1.1. договору позики).

Підпунктами 1.1.3, 1.1.4 договору позики обумовлене нарахування процентів та комісії за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Строк повернення позики (термін платежу) та виконання всіх встановлених договором зобов"язань (щодо сплати процентів і комісії за користування позикою) встановлений пп. 1.1.5 та п. 4.1 договору позики - не пізніше 20 вересня 2019 року.

За змістом п. 4.2 договору позики сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійної винагороди за користування позикою здійснюється згідно графіка розрахунків, який є невід"ємною частиною договору позики. Та розміщується в Особистому кабінеті.

Графіком платежів до договору позики сторони погодили у грошовому виразі всі суми, що є заборгованістю позивача за договором позики у разі повернення ним позики у встановлені договором строки (20.09.2019 р.), а саме:

- сума позики - 3000,00 грн.;

- проценти за користування позикою - 8,70 грн.,

- комісійна винагорода за користування позикою - 1122,00 грн.

- пеня - 0,0 грн.

Загальна сума заборгованості згідно з графіком платежів - 4131,00 грн.

Пунктами 3.1.3 та 5.3 договору позики сторони обумовили, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3% в день від суми позики за кожний день прострочення.

Також сторони погодили, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості (пп. 3.1.4 та 5.4 договору позики).

Порядок повернення позики, нарахування і сплати процентів та комісійної винагород, що є умовами взаєморозрахунків сторін, врегульовані розділом 4 договору позики.

Згідно з п. 9.3 договору позики невід"ємною його частиною є Правила надання грошових коштів у позику ТОВ "ФУ "Гелексі". Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ "ФК "Гелексі", повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил та виконувати всі свої обов`язки, визначені правилами.

Договір позики містить електронні підписи сторін.

Таким чином, договором позики визначені всі істотні умови.

Доводи позивача про те, що їй до укладення договору позики не було роз"яснено зміст підпункту 1.1.2.2 пунктів 1.3, 5.3, 8.4, 8.5 та 9.11 договору позики, а також про те, що позивачу не було роз"яснено та не відображено на веб-сайті відповідача всі відомості, в тому числі відомості про реальну річну процентну ставку, не знайшли свого підтвердження.

Предметом позову є вимоги про визнання недійсним договору позики № 98217 від 22.08.2019 р. В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на положення ст.ст. 229 та 230 ЦК України, вказує на введення відповідачем в оману її та інших клієнтів.

Проте, такі твердження позивачки суперечать фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов"язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму ВЕрховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт оману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже, вимоги про визнання правочину недійсним на підставі ст. 230 ЦК України можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів оману, а також наявності його безпосереднього зв"язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

На думку суду, наявність зазначених обставин не доведена позивачкою належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами у справі відповідно до вимог п. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Самі лише твердження позивачки про укладення договору позики під впливом оману не є в розумінні ч. 2 ст. 76 ЦК України засобом доказування. Наявність обставин, які зумовлюють недійсність правочину відповідно до ст. 230 ЦК України, спростовуються обставинами справи і поданими відповідачем доказами.

Позивачкою у позовній заяві не наведено жодних доказів на підтвердження наявності оману щодо обставин, які мають істотне значення, під час укладення договору позики № 98218 від 22.08.2019 р., що виключає підстави для застосування до спірних правовідносин норм ст. 229 ЦК України.

При цьому, умови договору позики погоджені сторонами до його укладення, викладені в тексті договору позики у спосіб, що не допускає їх подвійного тлумачення, всі суми у їх грошовому вимірі, зобов"язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, відображені у графіку платежів, що є невід"ємною частиною договору позики. Зазначені документи зберігаються в особистому кабінеті позивача як позичальника на сайті відповідача, до якого останній має постійний доступ.

Внаслідок відображення у графіку платежів сум, зобов"язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, виключається будь-яка можливість введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, укладення договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в тому числі позивачки, шляхом вчинення свідомих дій та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 9,8, 9.9 Договору позики позивач підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими, що під час укладання договору він не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» про визнання недійсними умов договору, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк