Рішення

від 07.11.2024 по справі 754/16686/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/4162/24

Справа №754/16686/23

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання - Титар Г.А.,

за участі:

представника позивача - адвоката Кулакова В.В.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Житлово-будівельний кооператив №16 «ЖБК №16», про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.11.2023 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позов у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань позивач просить стягнути з відповідача: 3384,3 грн. - оплати житлово-комунальних послуг і послуг з утримання будинку та прибудинкової території; 3 000 грн. - моральної шкоди; 5 000 грн. - правничої допомоги і судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2021 ОСОБА_1 (відповідач) продала, а ОСОБА_2 (позивач) купила кв. АДРЕСА_1 . Згідно підпункту 5.2.4. п. 5.2. договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2021: «5.2. Продавець зобов`язана: 5.2.4. Звільнити і передати ключі від вищевказаної квартири в момент підписання цього договору. Якщо після реєстрації права власності покупця на квартиру буде виявлено борг зі сплати будь-яких обов`язкових платежів щодо вказаного нерухомого майна, зокрема, але не виключено, комунальних платежів, податків, зборів тощо, що виникли до реєстрації права власності покупця на квартиру, продавець зобов`язаний сплатити їх за власний рахунок». Після початку користування придбаною квартирою у нового власника почались спірні питання з керівництвом третьої особи, які пов`язані з тим, що керівництво третьої особи почало погрожувати відключенням квартири від інженерних комунікацій, не надає дозволи на проведення (підключення) інтернет-провайдерів відповідної лінії тощо, повідомляючи, що за квартирою рахується борг по комунальним платежам та який має бути сплачений. Згідно наданої стороною позивача, виданої ЖБК № 16 «ЖБК № 16» довідки від 18.01.2022 № 01 у кв. АДРЕСА_1 з 13.02.1985 була зареєстрована і фактично проживала ОСОБА_1 (відповідач) та сплачувала внески на оплату комунальних послуг і послуг з утримання будинку та прибудинкової території і станом на 01.10.2021 заборгованість по сплаті внесків на оплату комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території по квартирі становила: 3384,30 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача щодо сплати заборгованості, останнє звернення було 18.08.2023, в якому йшла мова про те, що позивач звертається до відповідача з проханням вирішити спірне питання щодо оплати та наявності боргу. Нажаль, але вказане звернення було проігнороване. Враховуючи, що керівництво кооперативу чинить перешкоди у користуванні квартирою, шляхом проведення інформаційної роботи стосовно боржників, з метою недопущення ототожнення себе з боржників, з метою недопущення ототожнення себе з боржниками. Позивач вимушена була сплатити суму боргу - 3 384,30 грн. В подальшому, з метою врегулювання спору в позасудовому порядку, на адресу відповідачки було направлено вимогу щодо компенсації сплаченої суми боргу на користь позивачки в розмірі 3 384,30 грн. Нажаль, але вказана вимога також залишилася поза увагою, а сам відповідач фактично ухиляється від виконання умов договору купівлі-продажу квартиру (щодо фінансових розрахунків).Враховуючи викладене, вважає, що відповідач має сплатити на користь позивача - 3 384,30 грн. боргу, який виник до укладання договору купівлі-продажу квартири, який вимушено був сплачений позивачем. Крім того, в наслідок невиконання відповідачем зобов`язання. Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. Моральна шкода полягає в тому, що вже майже два роки, позивачка вважається в будинку боржником, постійно її обговорюють сусіди, в платіжних дорученнях сформувався (тягнеться) борг, а керівництво кооперативу постійно створює перешкоди у користуванні майном, наданні дозволів на проведення різного роду робіт. Це все негативно впливало на емоційній та психологічний стан позивача, викликає необхідність приймання різних заспокійливих ліків, створює неналежні умови для життя. Все це змусило її сплатити це змусило її сплатити цей борг за свій рахунок, тобто витратити частину своїх коштів на покриття фінансових зобов`язань фактично іншої особи. З огляду на викладене слід зазначити, що входячи з положень статтей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статтей 16 та 23 ЦК України навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц. Для вирішення вищезазначеного, суд має врахувати, що позивачу завдано моральної школи, яка виразилась в порушенні звичайного способу його життя, спричинило дискомфорт, душевні переживання та страждання. Позивач вимушений звертатись за правовою допомогою, до суду за захистом порушених прав, доводити свою правоту в суді, витрачати свій час на це. Вважає, що вищезазначеними доказами встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діяннями відповідача, що виразились у не виконанні зобов`язань та заподіяною позивачу моральною шкодою.

Заперечуючи проти позову, відповідач, як у своїх усних поясненнях у судовому засіданні так і у відзиві зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та надуманими, оскільки на час відчуження нею квартири, вона не мала жодної заборгованості зі сплати житлово-комунальних платежів та оригінали фіскальних документів зі сплати житлово-комунальних платежів, відповідачем були передані позивачеві.

Крім того, із-за спірної заборгованості, питання про наявність якої третьою особою було порушено вже після продажу квартири, відповідач неодноразово звертався до третьої особи за наданням конкретного розрахунку із зазначенням періоду цієї спірної заборгованості, однак, керівництво третьої особи ігнорує звернення відповідача, жодної конкретної відповідачеві не надає, мотивуючи свою відмову тим, що відповідач на час звернення жодного відношення до спірної квартири не має.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2023 прийнято справу до свого провадження та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

В сдовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в задоволенні позову відмовити.

Третя особа в судове засідання не з`явилась і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надала.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності третьої особи.

Вислухавши представника позивача та відповідачку, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2021 ОСОБА_1 (відповідач) продала, а ОСОБА_2 (позивач) купила кв. АДРЕСА_1 .

Згідно підпункту 5.2.4. п. 5.2. договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2021: «5.2. Продавець зобов`язана: 5.2.4. Звільнити і передати ключі від вищевказаної квартири в момент підписання цього договору. Якщо після реєстрації права власності покупця на квартиру буде виявлено борг зі сплати будь-яких обов`язкових платежів щодо вказаного нерухомого майна, зокрема, але не виключено, комунальних платежів, податків, зборів тощо, що виникли до реєстрації права власності покупця на квартиру, продавець зобов`язаний сплатити їх за власний рахунок».

Після початку користування придбаною квартирою у нового власника почались спірні питання з керівництвом третьої особи, які пов`язані з тим, що керівництво третьої особи почало погрожувати відключенням квартири від інженерних комунікацій, не надає дозволи на проведення (підключення) інтернет-провайдерів відповідної лінії тощо, повідомляючи, що за квартирою рахується борг по комунальним платежам та який має бути сплачений.

Згідно наданої стороною позивача, виданої ЖБК № 16 «ЖБК № 16» довідки від 18.01.2022 № 01 у кв. АДРЕСА_1 з 13.02.1985 була зареєстрована і фактично проживала ОСОБА_1 (відповідач) та сплачувала внески на оплату комунальних послуг і послуг з утримання будинку та прибудинкової території і станом на 01.10.2021 заборгованість по сплаті внесків на оплату комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території по квартирі становила: 3384,30 грн.

Позивач неодноразово зверталася до відповідача щодо сплати заборгованості, останнє звернення було 18.08.2023, в якому йшла мова про те, що позивач звертається до відповідача з проханням вирішити спірне питання щодо оплати та наявності боргу.

Як вбачається із заяви адресованої третій особі від відповідачки - вона просила надати їй інформацію щодо наявної заборгованості за комунальними платежами та відповідного розрахунку - однак відповіді від ЖБК не отримано та до матеріалів справи не надано жодного розрахунку заборгованості.

Як зазначає позивач, враховуючи, що керівництво кооперативу чинило їй перешкоди у користуванні квартирою, шляхом проведення інформаційної роботи стосовно боржників, з метою недопущення отожнення себе з боржниками позивач вимушена була сплатити суму боргу - 3 384,30 грн.

Із наданих суду доказів беззаперечно не вбачається, що у відповідача існувала заборгованість перед третьою особою за житлово-комунальні послуги та взагалі відсутні будь-які докази за який період утворилась заборгованість.

Крім того, в наслідок невиконання відповідачем зобов`язання. Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. Моральна шкода полягає в тому, що вже майже два роки, позивачка вважається в будинку боржником, постійно її обговорюють сусіди, в платіжних дорученнях сформувався (тягнеться) борг, а керівництво кооперативу постійно створює перешкоди у користуванні майном, наданні дозволів на проведення різного роду робіт. Це все негативно впливало на емоційній та психологічний стан позивача, викликає необхідність приймання різних заспокійливих ліків, створює неналежні умови для життя. Все це змусило її сплатити це змусило її сплатити цей борг за свій рахунок, тобто витратити частину своїх коштів на покриття фінансових зобов`язань фактично іншої особи.

З огляду на викладене слід зазначити, що входячи з положень статтей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статтей 16 та 23 ЦК України навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц. Для вирішення вищезазначеного, суд має врахувати, що позивачу завдано моральної школи, яка виразилась в порушенні звичайного способу його життя, спричинило дискомфорт, душевні переживання та страждання. Позивач вимушений звертатись за правовою допомогою, до суду за захистом порушених прав, доводити свою правоту в суді, витрачати свій час на це.

Вважає, що вищезазначеними доказами встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діяннями відповідача, що виразились у не виконанні зобов`язань та заподіяною позивачу моральною шкодою.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Також відповідачка вказала, що 07.08.2023 Деснянським районним судом м. Києва було винесено рішення яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо стягнення боргу в розмірі 3 384,34 грн., моральну шкоду та за надання правової допомоги - відмовлено. Тобто дане питання було вирішено по суті судом, яке позивачем не оскаржувалось і рішення набрало законної сили. Де було доведено відсутність заборгованості з боку відповідача також відсутність заборгованості відповідача підтверджується довідкою АТ КБ «Приват банк» з інформацією про здійснення відповідачем платежів за період з 01.01.2018 по 01.10.2021 (за 3 роки та 9 місяців до моменту укладання Договору). Приват банком була видана довідка № L7AV8KAN4RV3GGES від 25.07.2023.

Наявність самої заборгованості по комунальним платежам у сумі: 3384,3 грн. відповідачем взагалі не визнається жодних вимог з боку третьої особи ЖБК №16 до відповідачки не заявлялось та не вирішувалось в судовому порядку з приводу чого вона б мала можливість довести відсутність заборгованості або оспорити її розмір.

Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчити, що третя особа у визначеному чинним законодавством порядку позбавлена можливості вирішити питання про наявність чи відсутність заборгованості по комунальним платежам або її стягнення з відповідачки суду не надано.

Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили про вчинення саме відповідачем по відношенню до позивача будь-яких неправомірних дій/бездіяльності або неналежного виконання договірних зобов`язань, що призвели до порушення прав, свобод і інтересів позивача суду не надано.

За таких обставин у задоволенні позову відмовляється за недоведеністю позовних вимог.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Житлово-будівельний кооператив №16 «ЖБК №16», про стягнення боргу - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 )

відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ),

третя особа: Житлово-будівельний кооператив №16 «ЖБК №16» (код ЄДРПОУ 22865083, місцезнаходження: 02156, м. Київ, вул.. Ш.Алейхема, 19а)

Повний текст рішення складено 13.11.2024 року.

Суддя: Н.Г.Таран