Ухвала

від 28.10.2024 по справі 752/5090/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5090/24

Провадження № 6/756/596/24

У Х В А Л А

28 жовтня 2024 року Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Примак-Березовської О.С., за участю секретаря Голишевського А.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», ОСОБА_1 , приватний виконавець Клименко Олексій Олександрович про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником, -

в с т а н о в и л а :

Заявник звернувся до суду із заявою, у якій просить замінити Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису нотаріуса № 13113 від 17 грудня 2021 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

З метою з`ясування належної підсудності цієї справи, до початку розгляду по суті, суд викликав у судове засідання приватного виконавця Клименка О.О. та витребував матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 14 січня 2022 року.

В судове засідання заявник та інші заінтересовані особи не з`явились, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні приватний виконавець Клименко О.О. пояснив, що згідно з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_2, єдиним відомим місцем проживання боржника ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 . Тому приватний виконавець вважає, що згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» належним місцем виконання цього виконавчого провадження є Дніпровський район міста Києва, тобто за місцем проживання, а не роботи ОСОБА_1 , про що подав відповідну заяву.

Вивчивши матеріали справи, додані до неї документи та матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2, суддя дійшла до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2021 року приватний нотаріус Золотих Олександр Олександрович вчинив виконавчий напис № 13113 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» 10 246,60 грн. заборгованості за кредитом та нарахованих відсотків.

Постановою приватного виконавця Клименка О.О. від 14 січня 2022 року на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

Згідно даних матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2 боржник ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) не працює та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому у вказаному виконавчому провадженні виникла необхідність зміни стягувача на підставі договору факторингу від 18 грудня 2023 року № 18/12-23.

У зв`язку з чим, фактор за вказаним договором - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», який є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про зміну сторони виконавчого провадження за місцем проживання боржника, а саме: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 3 квітня 2024 року справу направлено за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва, оскільки місце реєстрації боржника розташоване на тимчасово окупованій російською федерацією території України. При цьому суд дійшов висновку, що оскільки місце виконання виконавчого напису є місцезнаходження приватного виконавця, розташоване за адресою: м. Київ вул. Євгена Сверстюка, 23, оф. 1220, заява підлягає розгляду Дніпровським районним судом м. Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 2 вересня 2024 року справу передано на розгляд до Оболонського районного суду м. Києва. В ухвалі суд зазначив, що законодавець пов`язує місце виконання рішення не з місцем знаходження кабінету/офісу приватного виконавця, а з місцем вчинення виконавчих дій. Тому, суд на підставі вимог частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» дійшов висновку про можливість передачі справи для вирішення зміни сторони виконавчого провадження за місцем роботи боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хедхантер», що знаходиться в м. Києві на вул. Маршала Тимошенка (тепер вул. Левка Лук`яненка), 9, тобто в Оболонському районі м. Києва. Зазначену адресу суд визнав місцем вчинення виконавчих дій та направив справу за підсудністю згідно з вимогами пункту 1 частини першої та частини третьої статті 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Також суд послався на практику Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №263/14171/19.

З метою забезпечення належного розгляду цієї заяви із дотриманням правил підсудності та у подальшому розгляду справи «судом, встановленим законом», суддя вважає необхідним зазначити про таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства, зокрема, є: верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, диспозитивність тощо (частина третя статті 2 ЦПК України).

Принцип диспозитивності цивільного судочинства визначений у статті 13 ЦПК України. Зокрема, частини перша та третя цієї Статті передбачають, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, заявник при подачі заяви про зміну сторони виконавчого провадження керувався Законом України «Про виконавче провадження», обравши місце виконання виконавчого напису саме за місцем проживання боржника, однак помилково визначив територіальну підсудність розгляду цієї заяви.

Частинами першою та другою статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд змінює таку сторону її правонаступником. Заяву про зміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до положень частини другої статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Місце виконання рішення визначене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Отже, законодавець диференціює ці дві частини правової норми щодо місця виконання виконавчих документів, у залежності від того, приватним чи державним виконавцем здійснюється виконавче провадження.

При цьому, виходячи з процесуально-правової природи питань, які пов`язані з місцем виконання цього виконавчого провадження, розглядати у сукупності частину першу та другу статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» неможливо, оскільки це суперечить легітимній меті, яка закладена законодавцем у різні за змістом частини правової норми.

З матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2 вбачається, що місцем виконання виконавчого напису нотаріуса № 13113, є місце проживання боржника ОСОБА_1 , тобто адреса: АДРЕСА_2 , що віднесена до Дніпровського району міста Києва.

Розташування проспекту Генерала Ватутіна у Дніпровському районі підтверджується відомостями з Офіційного довідника «Вулиці міста Києва», що затверджений згідно з рішенням Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника «Вулиці міста Києва». Проспект Генерала Ватутіна перейменовано на проспект Романа Шухевича у Дніпровському та Деснянському районах міста Києва згідно з рішенням Київської міської ради від 1 червня 2017 року № 419/2641.

Тобто, оскільки у даному випадку заява стосується порядку зміни сторони виконавчого провадження, відкритого приватним виконавцем за місцем проживання боржника, усі процесуальні питання, пов`язані із виконанням такого виконавчого напису, має вирішувати суд із дотриманням правил підсудності згідно з частиною другою статті 446 ЦПК України.

Суд зауважує, що наведена заявником практика Верховного Суду, викладена у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19, є нерелевантною у контексті цих правовідносин, оскільки на відміну від частини першої, частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає виконання приватними виконавцями виконавчих документів - за місцем роботи боржника.

Отже, у даному випадку зазначене місце роботи боржника не має жодного значення для розгляду заяви про зміну сторони виконавчого провадження, оскільки таке перебуває на виконанні саме у приватного виконавця, згідно з вимогами частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», і стосується процесуального питання, пов`язаного з виконанням виконавчого напису нотаріуса.

Частиною дев`ятою статті 187 ЦПК України встановлено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Виходячи з аналізу численної практики рішень Європейського суду з прав людини необхідно дійти висновку, що поняття «суд, встановлений законом», як елемент права на справедливий судовий розгляд, пов`язаний із реалізацією принципу верховенства права під час здійснення правосуддя у цивільних справах. Даний елемент включає обов`язкову юрисдикційну та процесуальну складову щодо підсудності. Водночас недотримання будь-якої із цих складових визнається фундаментальним порушенням права на справедливий судовий розгляд, що, як правило, тягне за собою скасування судового рішення у справі.

У Рішенні Європейського суду з прав людини «Сокуренко і Стригун проти України» виснувано, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)» (пункт 24 зазначеного рішення ЄСПЛ).

Крім того згідно вимог частини першої статті 378 ЦПК України, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, що є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Таким чином, виходячи із зазначених вимог матеріального і процесуального законодавства та враховуючи матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 у сукупності із доводами приватного виконавця, вважаю розгляд питання про зміну сторони виконавчого провадження Оболонським районним судом м. Києва неможливим, оскільки це може вплинути на основоположні права учасників цього виконавчого провадження, що гарантовані статтею 6 Конвенції.

Тому суддя дійшла висновку передати справу до суду, встановленого законом, оскільки справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) саме Дніпровському районному суду міста Києва.

Керуючись статтями 2, 13, 27, 28, 31 - 32, 187, 260, 446 ЦПК України, суддя -

у х в а л и л а :

Передати за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва (адреса: 02105, м.Київ, вулиця Пластова, 3) справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», ОСОБА_1 , приватний виконавець Клименко Олексій Олександрович про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником.

Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ О.С. Примак-Березовська