Постанова

від 07.11.2024 по справі 342/1157/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/1157/24

Провадження № 22-ц/4808/1375/24

Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р. М.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Василишин Л.В., Девляшевського В.А.,

за участю секретаря Струтинської Д.В.

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа - військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 ,

на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2024 року, яка постановлена судом у складі судді Гайдич Р.М.,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи: військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про встановлення факту ухилення батька від виконання ним обов`язку щодо утримання його загиблого (померлого) сина за життя та усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця,

в с т а н о в и в:

В вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила суд встановити факт ухиляння ОСОБА_4 від виконання ним обов`язку щодо утримання його загиблого сина ОСОБА_2 за його життя та усунути ОСОБА_2 від права на отримання і виплату одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого про виконанні обов`язків під час проходження військової служби сина ОСОБА_5 .

Позов обґрунтований тим, що після загибелі під час виконання бойового завдання її чоловіка ОСОБА_5 у березні місяці 2023 року, у неї виникло право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

До сім`ї загиблого належить вона - ОСОБА_1 , як дружина загиблого. Також на даний момент на отримання вищезазначеної грошової допомоги та інших грошових виплат претендує біологічний батько загиблого ОСОБА_2 . Позивачка вважає, що саме баба ОСОБА_6 та тітка ОСОБА_7 , а не батько ОСОБА_2 виконували батьківські обов`язки по відношенню до ОСОБА_5 ..

Разом з позовом, позивачка подала заяву про забезпечення позову в якій просить постановити ухвалу, якою заборонити військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України, вчиняти дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги чи будь яких інших грошових виплат у зв`язку загибеллю сина ОСОБА_5 .

Заява обґрунтована тим, що після загибелі у березні місяці 2023 року під час виконання бойового завдання її чоловіка ОСОБА_5 , у членів сім`ї виникло право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». До сім`ї загиблого належить ОСОБА_1 , як дружина загиблого. На даний момент на отримання вищезазначеної грошової допомоги та інших грошових виплат претендує також біологічний батько загиблого ОСОБА_2

20.06.2024 року військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України повідомила позивачку, що батько її чоловіка звернувся із запитом до військової частини про надання йому документів щодо загибелі сина ОСОБА_5 , оскільки він має право на виплату половини (7 500 000, 00 грн) суми від одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн,.

Зазначила, що у разі здійснення нарахування та виплати Військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, в майбутньому ускладнить виконання рішення по справі і унеможливить вирішення судового спору, оскільки згідно ч. 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

До набрання законної сили рішення суду про встановлення факту ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя, відмовити у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги або її виплату припинити чи призупинити, не можливо без забезпечення позову.

Також звертає увагу, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та не можливо буде застосувати поворот виконання рішення суду.

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившисьз вказаноюухвалою ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієпредставник ОСОБА_3 ,звернулась досуду запеляційною скаргою,в якійпосилаючись напорушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа проситьсуд апеляційноїінстанції скасуватиухвалу Городенківськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті від13вересня 2024року,ухвалити новерішення,яким заявупро забезпеченняпозову задовольнити,заборонити військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України, вчиняти дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги чи будь яких інших грошових виплат, у зв`язку загибеллю сина ОСОБА_5 .

Скаржниця зазначила, що посилаючись на ч.2 ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов висновку, що платежі, пов`язані з отриманням одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця здійснюються обласним ТЦКСП та їх виплата має бути призупинена відповідно до вимог Закону вказаним органом до вирішення спору, який пов`язаний із правом на призначення і виплату одноразової грошової допомоги або її розміром у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили, адже це є обов`язком, який виникає у разі наявності у провадженні суду відповідного спору, та не вимагає окремого рішення суду для цього. Проте такий висновок суду є передчасним, оскільки станом на 20.09.2024 року провадження у справі за даним позовом судом не відкрито, тобто стверджувати про наявність у провадженні суду відповідного спору за відсутності ухвали про відкриття провадження є передчасним.

Норма ч. 2 ст. 16-4 вказаного Закону не може бути реалізована, оскільки за відсутності ухвали про відкриття провадження в уповноваженого органу не виникає обов`язку призупинити виплату одноразової грошової допомоги до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Твердження суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази про призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого ОСОБА_5 чи доказів про звернення ОСОБА_8 за отриманням такої грошової виплати, не відповідає обставинам справи, оскільки згідно копії адвокатського запиту адвоката Либовка А.В. від 11.06.2024 року до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, адвокат Либовка А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , зверталася із даним запитом до військової частини для надання їй копії необхідних документів з метою одержання ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги після загибелі сина військовослужбовця ОСОБА_5 .

Суд першої інстанції посилаючись на ч. 10 ст. 150 ЦПК України, зазначає, що вимога про забезпечення позову є частково тотожною з вимогою зазначеною в позовній заяві, проте не обґрунтовує, в чому полягає така тотожність.

Скаржниця посилається на те, що у разі отримання відповідачем грошової допомоги, виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову буде суттєво ускладнено, що призведе до необхідності звертатися до суду із черговим позовом.

Забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України, вчиняти дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги чи будь яких інших грошових виплат у зв`язку загибеллю сина ОСОБА_5 , забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Вважає, що наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 ОСОБА_9 зазначила, що станом на день розгляду даної апеляційної скарги між сторонами наявний спір щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, що зумовлює призупинення її виплати до вирішення спору у судовому порядку та набрання рішення законної сили.

Відповідач не звертався до відповідного ТЦК та СП з заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю сина. Заявлена вимога про забезпечення позову фактично дублює позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки до прийняття судом рішення по суті, жодна з сторін не може одержати виплати, пов`язанні зі смертю військовослужбовця, відповідно до ч. 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому вважає заходи забезпечення позову у даній справі не є ефективними та необхідними.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу в межах її доводів.

У судове засідання ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_9 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

У судове засідання третя особа - Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч.2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили. Суд дійшов висновку, що платежі, пов`язані з отриманням одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця здійснюються обласним ТЦКСП та їх виплата має бути призупинена відповідно до вимог Закону вказаним органом до вирішення спору, який пов`язаний із правом на призначення і виплату одноразової грошової допомоги або її розміром у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили, адже є його не правом, а обов`язком, який виникає у разі наявності у провадженні суду відповідного спору, та не вимагає окремого рішення суду для цього.

Суд дійшов висновку, що вимога про забезпечення позову є частково тотожною із вимогою в позовній заяві, та дійшов висновку, що заявницею та її представником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття такого заходу забезпечення позову може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Устатті 150ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ята статті 151 ЦПК України).

Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суд із позовом до ОСОБА_2 в якому просила встановити факт ухилення відповідача від виконання ним обов`язку щодо утримання його загиблого (померлого) сина за життя та усунення відповідача від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця.

В цейже день подаладо судузаяву прозабезпечення позовув якійпросила суд заборонити військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України, вчиняти дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги чи будь яких інших грошових виплат у зв`язку загибеллю сина ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей»від 20грудня 1991року №2011-XII(далі-Закон № 2011-XII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 16-1 цього Закону, у випадках, зазначених упідпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно доСімейного кодексу України, а утриманці - відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно ч.2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто, у разі наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, зобов`язаний призупинити її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили. Колегія суддів погоджується із висновком суду в цій частині.

Із матеріалів вбачається, що на час розгляду заяви позивачки про забезпечення позову провадження за її позовною заявою не було відкрито. В суді апеляційної інстанції представник скаржниці пояснив суду, що із заявою про зупинення виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України як до відкриття провадження так і після відкриття судом провадження у справі не зверталася. Частина друга статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» містить вимогу щодо зупинення виплати одноразової грошової допомоги у разі наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги. Копія ухвали про відкриття провадження у справі відповідно до ст.187 ЦПК України направляється судом всім учасникам справи. Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України у даній справі є третьою особою. Отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі з урахуванням вимог ч.2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» орган, уповноважений призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги зобов`язаний зупинити вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги про те, що ч. 2 ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не могла бути реалізована, оскільки не було відкрито провадження у справі не заслуговує на увагу.

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зазначено, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник позивачки пояснив суду, що ОСОБА_1 не зверталася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_9 зазначила, що відповідач ОСОБА_2 станом на даний час не звертався із заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина.

З адвокатськогозапиту від11.06.2024адвоката ЛибовкиА.В.до військовоїчастини НОМЕР_1 Національної ГвардіїУкраїни вбачається,що відповідачзвертався довійськової частиниз метоюотримання копіїдокументів,передбачених Порядкомта вумовах призначеннята виплатиодноразової грошовоїдопомоги уразі загибелі(смерті)військовослужбовців ЗбройнихСил Українив періоддії воєнногостану,затверджених НаказомМіністерства оборониУкраїни від25січня 2023року №45,а нез заявоюпро призначеннята виплатиодноразової грошовоїдопомоги.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду, що заявницею та її представником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття такого заходу забезпечення як заборонувійськовій частині НОМЕР_1 Національної ГвардіїУкраїни,вчиняти діїщодо нарахуваннята виплати ОСОБА_2 одноразової грошовоїдопомоги чибудь якихінших грошовихвиплат узв`язку загибеллюсина ОСОБА_5 може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Тому колегія суддів не дає оцінки, обставинам на які посилається скаржниці в апеляційній скарзі як на підтвердження заявлених вимог у позовній заяві.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду, про те, що вимога про забезпечення позову ОСОБА_1 є частково тотожною із вимогою зазначеною нею в позовній заяві, яка поступила до суду разом із заявою про забезпечення позову, з огляду на таке.

Позивачка звернулась до суду з вимогою про встановлення факту ухиляння ОСОБА_4 від виконання ним обов`язку щодо утримання його загиблого сина ОСОБА_2 за його життя та усунення батька ОСОБА_2 від права на отримання і виплату одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого сина ОСОБА_5 . В заяві про забезпечення позову позивачка просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України, вчиняти дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги чи будь яких інших грошових виплат у зв`язку загибеллю сина, що за своїм змістом не є тотожними вимогам із позовною заявою. Доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними.

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування судового рішення по доводам апеляційної скарги не має. Однак при розгляді заяви, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимога про забезпечення позову є частково тотожною із вимогами позовної заяви, тому ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2024 року слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2024 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: Л.В. Василишин

В.А. Девляшевський