Ухвала

від 12.11.2024 по справі 638/19894/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/19894/24

Провадження № 2-а/638/176/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шамраєва М.Є.,

за участі секретаря Дрозденко К.С.,

представника позивача адвоката Гончарова І.О. (в режимі відеоконференції),

представника першого відповідача Коваленко Л.І.,

представника другого відповідача Білоуса В.Р. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в залі суду адміністративний позов громадянина російської федерації ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця, визнання протиправним та скасування подання,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває справа за адміністративним позовом громадянина російської федерації ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

Представником першого відповідача заявлене клопотання про передачу справи до іншого суду. В обґрунтування заявленого клопотання представник першого відповідача, посилається на те, що з положень ст. 20, 288 КАС України вбачається, що спори іноземців та осіб без громадянства з органом державної влади стосовно законності прийнятого ним подання не відносяться до таких, що підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, а тому, з урахуванням предметної юрисдикції, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства в окружному адміністративному суді, тому вимога про визнання протиправним та скасування подання 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України не підсудна місцевому загальному суду як адміністративному. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Присутній в судовому засіданні представник позивача проти задоволення клопотання заперечив, пославшись на те, що відповідно до ст. 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів. Крім того зазначив, що він вважає цю вимогу основною.

Представник першого відповідача у вирішенні заявленого клопотання поклався на розсуд суду. Представник другого відповідача заявлене клопотання підтримала.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку учасників, суд доходить висновку про необхідність його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За приписами частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).

Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 КАС України.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Кодексом адміністративного судочинства України встановлено критерії визначення предметної, територіальної та інстанційної юрисдикції.

Розмежування предметної юрисдикції визначено статтею 20 КАС України.

Так, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

уточнення списку виборців;

оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;

оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 21 КАС України, за якими позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Положенням цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України, про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Водночас, у цій статті в частинах четвертій, п`ятій та шостій встановлено заборони об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких закон встановлює особливості порядку їх розгляду. Зокрема, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта цієї статті), а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п`ята цієї статті). Поряд з тим, закон встановлює умову, за якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може (вправі) до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства і тоді, коли розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Натомість, можливість роз`єднання позовних вимог застосовується у тому випадку, коли після такого роз`єднання усі роз`єднані справи підлягають розгляду у тому самому суді.

У цій справі позивачем при зверненні до суду з цим позовом, заявлено дві позовні вимоги: про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця, а також про визнання протиправним та скасування подання.

Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема нормою ст. 288 Кодексу визначено, що до місцевого загального суду, як адміністративного суду, подаються позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, що розглядаються судом за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Враховуючи викладене, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Харківській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни стосовно позивача підсудна місцевому загальному суду, як адміністративному,

При цьому, аналіз вищевказаних положень статей 20, 288 КАС України дає підстави для висновку про те, що спори за позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування подання не відносяться до таких, що підсудні місцевим загальним судам, як адміністративним судам, а тому з урахуванням предметної юрисдикції, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства в окружному адміністративному суді.

Таким чином, вимога позивача про визнання протиправним та скасування подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України не відноситься до таких, що підсудні місцевим загальним судам, а тому з урахуванням предметної юрисдикції, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в окружному адміністративному суді.

Отже, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця, визнання протиправним та скасування подання підлягають розгляду в порядку саме адміністративного судочинства (тільки різними судами - окружним адміністративним/місцевим загальним, як адміністративним). При цьому, об`єднані у позові вимоги, пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами та які є основними та похідними та які підлягають розгляду судом в порядку саме адміністративного судочинства, а не різних судочинств (цивільного або господарського).

Позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, а також вимогу про визнання протиправним та скасування подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як убачається з матеріалів справи, оскаржене рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняте на підставі подання 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Тож суд доходить висновку, що похідною вимогою у цій справі є саме вимога до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця.

Відповідно до частини 3 статті21 КАС України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;

При цьому суд ураховує, що підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним незалежним і неупередженим.

Як визначено ст. 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу; справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи..

Тобто, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд має завжди бути встановленим законом. Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів, адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб.

Отже, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається належний суд, тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Тобто, поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У рішенні по справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine (Сокуренко і Стригун проти України),§24).

Також у §64 рішення по справі Jorgic проти Німеччини 64.Європейський суд з прав людини зазначив, що справу перш за все слід розглянути за статтею 6 § 1 Конвенції щодо того, чи був заявник засуджений «судом, встановленим законом». Він зазначає, що цей вислів віддзеркалює принцип верховенства права, котрий є невід`ємною частиною системи захисту, запровадженої Конвенцією і її Протоколами. «Закон», у розумінні статті 6 § 1, включає, зокрема, законодавство щодо встановлення і компетенції судових органів (див., inter alia, Lavents проти Латвії, № 58442/00, § 114, 28 листопада 2002 р.). Отже, якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» у розумінні статті 6 § 1 (для порівняння, Coeme та Інші проти Бельгії, №№ 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 і 33210/96, §§ 99 і 107-08, ECHR 2000-VII).

Враховуючи викладене,доходить висновку, що справа за адміністративним позовом громадянина російської федерації ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця, визнання протиправним та скасування подання підлягає передачі до Харківського окружного адміністративного суду.

Керуючись статями 20, 21, 29 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну справу за позовом громадянина російської федерації ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця, визнання протиправним та скасування подання - передати до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 13.11.2024.

Суддя М.Є. Шамраєв