Рішення

від 08.11.2024 по справі 317/2863/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 317/2863/24

Провадження № 2/317/871/2024

08 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, як орган опіки та піклування, районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком - ОСОБА_1 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.11.2010 р. було укладено шлюб між сторонами, який було зареєстровано Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що зроблено відповідний актовий запис № 1014. На момент укладання шлюбу позивач мав прізвище ОСОБА_5 , яке ним було змінено 25.10.2018 р. на ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_3 . у сторін народилась дитина - ОСОБА_7 , прізвище якої 06.04.2021 р. було змінено на ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_4 . у сторін народилась дитина - ОСОБА_4 . 10.05.2018 р. відповідачем було змінено прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 . Протягом подружнього життя відносини не склалися через різні погляди на життя, ведення господарства, виховання дітей. Як зазначено позивачем в позові влітку 2017 року відповідач ОСОБА_2 залишила сім`ю, виїхала з житлового будинку та оселилась у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 . Діти залишились проживати з батьком за місцем їх проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де й мешкають до цього часу. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13.08.2020 р. відповідача ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок не проживання з 2017 р. На підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 13.08.2020 р. шлюб між сторонами було розірвано. За судовим наказом Запорізького районного суду Запорізької області від 01.12.2020 р. з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), які відповідач ОСОБА_2 не сплачує. Не зважаючи на введений на території України воєнний стан, відповідач 08.03.2022 р. виїхала за кордон. Місце її проживання позивачу не відомо. За таких обставин малолітні діти з липня 2017 року і по цей час проживають разом з позивачем, знаходяться на його утриманні і саме позивач, як батько дітей, займається їх вихованням, організовує їх побут, забезпечує їм належний рівень навчання та відпочинку, збереження і зміцнення здоров`я. Після того як відповідач покинула сім`ю у 2017 році, вихованням дітей вона не займається, не виявляла до цього часу наміру брати участь в житті малолітніх дітей, в їх утриманні. Позивачем створено малолітнім дітям всі умови для комфортного проживання у житловому будинку і для їх розвитку. У дітей в житловому будинку є своя окрема кімната, облаштована всім необхідним для проживання, навчання та розвитку. Вільний час батько приділяє дітям, займається їх вихованням, навчає дітей всьому необхідному для їх подальшого життя. Матір позивача, яка проживає разом з ним та дітьми, всіляко допомагає позивачу у всьому, в т.ч. матеріально. Відповідач, хоча і не проживає разом з дітьми, однак не погоджує проживання дітей з батьком і ухиляється від оформлення документів відповідного змісту, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав і інтересів дітей.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представником позивача - адвокатом Железняком В.К. до початку судового засідання подану письмову заяву, в якій підтримує позовні вимоги, просить позов задовольнити, справу розглядати за його відсутності та відсутності позивача (а.с.111).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, за невідомою суду причиною. Про місце, день та час розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, шляхом направлення судових повісток засобами поштового (а.с.68,93,110). Крім того, відповідача було повідомлено судом шляхом направлення смс-повідомлення через додаток «Viber» на номер її мобільного телефону, які отримувались останньою, про що свідчить довідка про доставку повідомлення (а.с.87,103). Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з`явилась в судове засідання без поважаних причин.

Представниками третіх осіб подано до суду заяви про розгляд справи без участі представника третьої особи та вирішити позовні вимоги на розсуд суду в інтересах дітей (а.с.71-72,94,95,107,108). Крім того Виконавчим комітетом Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області 10.09.2024 надіслано до суду клопотання про доручення висновку відділу «Служби у справах дітей» № 13 від 29.08.2024 р. «Щодо доцільності/не доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком» (а.с.73-81).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та відповідачем ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 20.11.2010 року Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 1014, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.10).

На момент укладання шлюбу позивач мав прізвище ОСОБА_5 , яке ним було змінено 25.10.2018 р. на Крохмаль, про що Запорізьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області було зроблено відповідний актовий запис № 35 від 25.10.2018 р. та видано свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_2 , копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.14).

06.03.2011 р. у сторін народилась дитина - ОСОБА_7 , прізвище якої 06.04.2021 р. було змінено на Крохмаль, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану (а.с.15) та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_4 . у сторін народилась дитина - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.13).

10.05.2018 р. відповідачем було змінено прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

Позивач в позові посилається на те, що протягом подружнього життя відносини не склалися через різні погляди на життя, ведення господарства, виховання дитини.

Як зазначено позивачем в позові влітку 2017 року відповідач ОСОБА_2 залишила сім`ю, виїхала з житлового будинку та оселилась у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 . Діти залишились проживати з батьком за місцем їх проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де й мешкають до цього часу, що підтверджується довідками виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області про реєстрацію міста проживання особи № 395, №396 від 09.03.2021 р. (а.с.18,19).

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13.08.2020 р. відповідача ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок не проживання з 2017 р. (а.с.112-113).

На підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 13.08.2020 р. шлюб між сторонами було розірвано (а.с.114-115).

За судовим наказом Запорізького районного суду Запорізької області від 01.12.2020 р. з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), які відповідач ОСОБА_2 не сплачує, що підтверджується довідкою №58 про неотримання аліментів, виданою 19.07.2022 старшим державним виконавцем Запорізького ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області (а.с.20)

Не зважаючи на введений на території України воєнний стан та постанову старшого державного виконавця Запорізького ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 28.01.2021 (а.с.21-22), відповідач ОСОБА_2 08.03.2022 р. виїхала за кордон. Місце її проживання позивачу не відомо.

За таких обставин малолітні діти з липня 2017 року і по цей час проживають разом з позивачем, знаходяться на його утриманні і саме позивач, як батько дітей, займається їх вихованням, організовує їх побут, забезпечує їм належний рівень навчання та відпочинку, збереження і зміцнення здоров`я. Після того як відповідач покинула сім`ю у 2017 році, вихованням дітей вона не займається, не виявляє наміру брати участь в житті малолітніх дітей, в їх утриманні. Позивачем створено малолітнім дітям всі умови для комфортного проживання у житловому будинку і для їх розвитку. У дітей в житловому будинку є своя окрема кімната, облаштована всім необхідним для проживання, навчання та розвитку, що підтверджується Актами обстеження матеріально-побутових умов проживання (а.с.26-27,80).

Вільний час батько приділяє дітям, займається їх вихованням, навчає дітей всьому необхідному для їх подальшого життя. Матір позивача, яка проживає разом з ним та дітьми, всіляко допомагає позивачу у всьому, в т.ч. матеріально.

Відповідач, хоча і не проживає разом з дітьми, однак не погоджує проживання дітей з батьком і ухиляється від оформлення документів відповідного змісту, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав і інтересів дітей. Позивач в свою чергу не перешкоджає відповідачу у спілкуванні з дітьми. Не заперечує та не заперечуватиме на зустрічах матері з дитиною.

Згідно довідки № 039/01-14 від 16.05.2024 Комунального закладу загальної середньої освіти «Балабинська гімназія «ПРЕСТИЖ» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_3 навчається у 6-В класі вказаного закладу. Мати - ОСОБА_2 у вихованні та навчанні дитини участи не приймає (а.с.24).

Згідно довідки № 039/01-14 від 16.05.2024 Комунального закладу загальної середньої освіти «Балабинська гімназія «ПРЕСТИЖ» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_4 навчається у 3-В класі вказаного закладу. Мати - ОСОБА_2 у вихованні та навчанні дитини участи не приймає (а.с.25).

Відповідно до письмових пояснень відповідача ОСОБА_2 , наданих нею Відділу по Хортицькому району служби (управління) в справах дітей Запорізької міської ради, та долучених до матеріалів справи (а.с.81), останньою зазначено, що вона на даний час перебуває в Німеччині. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з батьком, оскільки діти там відвідували школу та дитячий садок. Вони домовились з позивачем про те, що діти проживатимуть разом ним і він не заперечуватиме бачитись з дітьми. Вона телефонує дітям 2-3 рази на тиждень.

Відповідно до положень ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

У відповідності до ч. 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» сказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», в якому йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

В статті 18 Конвенції про права дитини зазначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Статтями 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно ст. 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Положеннями ст. 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з яким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Позивач забезпечує дітей самостійно, надає їм необхідного утримання, медичного лікування, оздоровлення, виховання, навчання, розвитку тощо.

Позивач проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де є всі зручності та облаштована окрема кімната для дітей, їх стандартного розвитку та виховання, що підтверджується Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини від 16.05.2024 р. (а.с.26), Актом відвідування від 16.05.2024 р. (а.с.27) та Актом обстеження умов проживання від 23.09.2024 р. (а.с.80).

Рішенням виконавчого комітету Кушугумської селищної ради № 224 від 30 серпня 2024 р. затверджено висновок відділу «Служби у справах дітей» Кушугумської селищної ради щодо доцільності/недоцільності визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.75).

Відповідно до Висновку № 13 від 29.08.2024 р. (Додаток до рішення виконавчого комітету Кумугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 30.08.2024 №224), в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визначено за доцільне місце проживання малолітніх дітей разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.76-78).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дітей, без поважних причин залишивши їх без батьківської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дітьми та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для визначення місця проживання дітей разом з батьком.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо визначення місця проживання дітей разом з батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору (а.с.9), підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 280-282, 353 ЦПК України, ст.ст. 141, 153, 157, 159, 160, 161 СК України, ст. ст. 29, 31 ЦК України, ЗУ «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН «Про права дитини», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, як орган опіки та піклування, районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , за зареєстрованим місцем проживання, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витерти зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Запорізького районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.

Суддя Д.О. Каряка