Постанова

від 31.10.2024 по справі 907/182/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2024 р. Справа №907/182/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кадар Оксани Василівни

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2024 (повний текст рішення складено 01.05.2024, суддя Лучко Р.М.)

у справі № 907/182/23

за позовом Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

до відповідача Фізичної особи - підприємця Кадар Оксани Василівни, с. Грушово Тячівського району Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства Центральної районної аптеки №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація», м. Тячів Закарпатської області

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

за участю представників в режимі відеоконференції:

від позивача - Попов О.М.

від третьої особи 1 на стороні позивача - Романюк О.П.

від третьої особи 2 на стороні позивача - Сигидін О.І.

від відповідача - Батрин С.В.

від третьої особи на стороні відповідача - не з`явились

03.03.2023 Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи підприємця Кадар Оксани Василівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та Закарпатської обласної ради, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства Центральної районної аптеки №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація» про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради права власності на приміщення, площею 100,25 м2, що знаходяться на першому поверсі будівлі аптеки №29 за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вул. Народна, 87, шляхом виселення з займаного приміщення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що ФОП Кадар О.В. після закінчення строку дії договору оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 12.01.2007, який неодноразово продовжувався сторонами, востаннє до 31.07.2021 року, не повернула з оренди нерухоме майно - приміщення, площею 100,25 м2, що знаходяться на першому поверсі будівлі аптеки №29, за адресою: АДРЕСА_1 . Листом від 24.09.2021 за №05-04/1429 відповідача було поінформовано, що, у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (№157-ІХ від 03.10.2019) з 01.07.2020, внесення змін до договорів оренди, укладених до набрання чинності означеним законом у частині продовження строку можливо лише за результатами аукціону, а орендоване відповідачем на підставі договору від 12.01.2007 нерухоме майно підлягає поверненню, у зв`язку з закінченням строку договору оренди з 01.08.2021 року, що не виконано відповідачем. Таким чином, ФОП Кадар О.В. безпідставно використовує відповідне майно комунальної власності.

Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 24.04.2024 позовні вимоги Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальний громад» Закарпатської обласної ради задоволив; зобов`язав ФОП Кадар О.В. усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення з приміщення, площею 100,25 м2, що знаходяться на першому поверсі будівлі аптеки №29, за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради; за рахунок відповідачки відшкодував позивачу судовий збір.

Задовільняючи позовні вимоги Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, місцевий господарський суд виходив з такого:

- з врахуванням норм чинного на момент укладення спірного договору законодавства, беручи до уваги визначений пунктом 10.1. договору строк дії договору - два роки і одинадцять місяців та початок перебігу такого строку з 01.01.2007 року, що відповідає ч. 3 ст. 631 ЦК України, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах строк дії договору від 12.01.2007 почав свій перебіг з 01.01.2007, таким чином перший період його чинності становив з 01.01.2007 по 30.11.2009 року;

- 03 жовтня 2019 року прийнято Закон України від 03.10.2019 N 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» (далі Закон від 03.10.2019 N 157-IX), в розділі «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм). З правового аналізу «Прикінцевих та перехідних положень» вказаного Закону вбачається, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом від 10.04.92 N 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020), в силу вимог абзацу 3 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону від 03.10.2019 N 157-IX, має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України від 03.10.2019 N 157-IX;

- для продовження строку дії договору Закон N 157-IX вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, а саме, звернутись з заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, та надати звіт про оцінку майна. ФОП Кадар О.В. не надала суду жодних доказів, які б свідчили про її звернення до позивача (або особи, яку ФОП Кадар О.В. вважала дійсним орендодавцем), які б свідчили про намір орендаря за договором реалізувати право продовжити користування об`єктом оренди за договором у встановленому Законом N 157-IX порядку, шляхом укладення нового договору за результатами проведення аукціону. З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що договір оренди від 12.01.2007 припинив свою дію 31.07.2021, у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений (з врахуванням минулих пролонгацій), відтак, правова підстава користування відповідачем орендованим майном відсутня з 01.08.2021;

- щодо повноважень позивача на звернення до суду з даним позовом, то суд зазначив, що позовна заява в даній справі подана позивачем на виконання делегованих Закарпатською обласною радою повноважень (рішення від 30.11.2017 за №985), а відтак, Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради виступає в спірних правовідносинах як самостійний суб`єкт з визначеним Закарпатською обласною радою обсягом компетенції та будь-яких додаткових рішень та/або довіреностей від органу місцевого самоврядування на його представництво в спірних правовідносинах не вимагається, позаяк сам орган місцевого самоврядування (Закарпатська обласна рада) не є позивачем у справі;

- обраний позивачем спосіб захисту в спірних правовідносинах фактично полягає у виселенні відповідача з приміщення, площею 100,25 м2, що знаходяться на першому поверсі будівлі аптеки №29, за адресою: смт. Тересва, Тячівський район, Закарпатська область, вул. Народна, 87, як спосіб усунення перешкод в користуванні таким приміщенням, що за встановленими у справі обставинами полягає у неможливості позивачем в повній мірі реалізувати делеговані йому Закарпатською обласною радою повноваження з управління комунальним майном шляхом фактичного надання займаного відповідачем приміщення (частини аптеки №29) новому орендарю ОСОБА_1 за укладеним з останнім відповідно до приписів Закону №157-ІХ договором оренди. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним та призведене до дійсного захисту його порушеного права та законного інтересу без необхідності повторного звернення до суду, що відповідатиме принципу процесуальної економії.

Фізична особа - підприємець Кадар Оксана Василівна не погодилась з ухваленим рішенням та оскаржила його в апеляційному порядку, позаяк вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи. В своїй апеляційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваного рішення відповідачка покликається на таке:

- позивач, передавши спірне майно у користування третій особі - ОСОБА_1 , вже реалізував свої повноваження. Отже, після передачі майна, позивач не може просити перед судом про захист права користування у спосіб «усунення перешкод у користуванні», оскільки таке право ним передане третій особі, яка його і реалізує;

- позовна заява місить вимогу: «Зобов`язати усунути перешкоди у здійсненні комунальною установою права власності на приміщення», однак, власником даного комунального майна є не позивач, а громади, від імені яких такі повноваження здійснює Закарпатська обласна рада. Таким чином, позивач не має права власності на майно, а громада та обласна рада не уповноважували позивача на звернення до суду за захистом їх прав та інтересів. Попри те, що позов містить посилання на підзаконне регулювання, яким Закарпатською обласною радою делеговано комунальній установі окремі повноваження, жоден закон та підзаконний акт не містять припису, відповідно до якого комунальна установа наділяється повноваженнями представляти інтереси громади чи ради у судах. Відтак, на переконання відповідачки, провадження у справі підлягало закриттю;

- комунальна установа не може звертатися у спірних правовідносинах з вимогами щодо захисту власного права користування, оскільки майно не перебуває у неї у користуванні, а нею тільки здійснюються делеговані повноваження управління майном, право власності на яке оформлене за обласною радою як юридичною особою, та яка може бути позивачем у справі, за наявних підстав;

- за твердженнями відповідачки документи, які видані для реєстрації права спільної власності на площу аптеки 447,76 м2 - мають ознаки фальшування та не могли видаватися, позаяк рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 у справі за №907/706/17 визнано право спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю аптеки №29 загальною площею 377,7 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (спірне майно);

- за змістом договору оренди з ФОП Кадар О.В., будівля аптеки №29 перебуває на балансі Комунального підприємства «Центральна районна аптека №14 м. Тячів Закарпатського виробничого об`єднання «Фармація», а не на балансі позивача у даній справі. Окремого рішення обласної ради про вилучення цього майна від попереднього балансоутримувача до позивача не приймалося, цим самим, не дотримано встановленого законом порядку вилучення спірного майна у балансоутримувача (комунального підприємства) та передачу його на баланс позивача (комунальної установи). Тому, позивач не може звертатися до суду з вимогами щодо захисту права стосовно майна, за умови, що право на таке майно набуте на незаконних підставах, - про що є всі необхідні докази у справі, яким суд повинен надати оцінку. Враховуючи, що позивач не є учасником договірного правовідношення, на підставі якого відповідачка користується майном, і він позбавлений права на свій розсуд визначати правовідношення припиненим, позовній вимозі про виселення, яка надходить від особи, яка не є стороною договору, - повинна передувати вимога про визнання правовідношення припиненим;

- позовна заява містить вимогу: «зобов?язати ФОП Кадар О.В. усунути перешкоди у здійсненні Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради права власності на приміщення шляхом виселення з займаного приміщення». Резолютивна частина рішення звучить: «зобов?язати відповідача усунути перешкоди в користуванні шляхом виселення з приміщення, на користь Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради». Відповідач вважає, що рішення у справі не відповідає заявленій вимозі, а змінивши позовну вимогу без відповідного клопотання, суд вийшов за межі позовних вимог;

- право власності на комунальне майно належить громаді, яке реалізується або безпосередньо, або через представницький орган самоврядування, тому, позивачеві, який не є органом самоврядування, право власності на це майно не може належати апріорі, і не може передаватися, відтак позовна заява «про захист його інтересів як власника» повинна бути відхилена, оскільки заявлена неналежним суб`єктом;

- наголошує, що саме законність делегованих повноважень позивачу підлягає обов`язковому з`ясуванню у даній справі.

З огляду на вказане, відповідачка просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні позовних вимог позивача - відмовити.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив основні доводи відповідачки, покликаючись на такі обставини:

- 30.11.2017 Закарпатською обласною радою було прийнято рішення за № 985 «Про врегулювання окремих питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області», яким вирішено припинити в порядку реорганізації діяльність КП «Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради» шляхом перетворення його в Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради; вирішено створити юридичну особу публічного права - Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад»; затверджено Положення про Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, а також визначено коло делегованих їй повноважень обласної ради. Так, відповідно до пункту 1.8. Положення про Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради Управління є уповноваженим органом Закарпатської обласної ради із управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області. Отже, власником і засновником Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради згідно з Положенням про Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (нова редакція, затверджена рішенням Закарпатської обласної ради від 28.07.2022 за №647) (знаходиться у публічному доступі), є Закарпатська обласна рада. Управління є уповноваженим органом Закарпатської обласної ради із управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області (комунальної власності області), а також органом приватизації майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області (комунальної власності області) (п. 1.7. Положення). Установчими документами позивача як юридичної особи, що належить до комунальної форми власності, визначені виключні права та обов`язки щодо здійснення окремих організаційно-правових заходів з управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в межах, які встановлюються представницьким органом місцевого самоврядування, що діє в інтересах громад - Закарпатською обласною радою. З огляду на викладене, Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради в розумінні чинного законодавства України та Положення наділено правомочностями щодо передачі в оренду майна, що належить до спільної власності громад, сіл, селищ, міст Закарпатської області (зокрема,будівлі Аптеки № 29 за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт Тересва, вулиця Народна, 87);

- як вбачається з договору оренди від 12.01.2007, копія якого міститься у матеріалах справи, цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 01.01.2007 (п. 10.1. договору оренди). Умовами (п.10.6) договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору, після закінчення строку його чинності, протягом одного місяця, договір вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Таким чином, перший строк дії договору оренди завершився 30.11.2009, а з врахуванням наведених умов договору оренди такий було неодноразово продовжено, востаннє - до 31.07.2021 включно. З огляду на положення нового Закону України «Про оренду державного та комунального майна», з 01.07.2020 зміни до договорів оренди, укладених до набрання чинності цим Законом, у частині продовження строку їх дії, не вносяться, а також по закінченню терміну, на який їх було укладено, продовжуються або переукладаються виключно на умовах та в порядку, визначених чинним законодавством. Закон України «Про оренду державного та комунального мана» від 03.10.2019 не передбачає такої підстави для продовження дії договору як «мовчазна згода», натомість вимагає від орендаря вчинення юридично значимих дій. Таким чином, орендар має завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування майном шляхом надсилання орендодавцю відповідної заяви. З іншої сторони, орієнтуючись на наявність чи то відсутність своєчасного повідомлення про такий намір, орендодавець отримує можливість належно спланувати подальші дії у зв`язку зі сплином строку договору оренди, зокрема, продовжити договір оренди за результатами проведення аукціону, що відповідає спрямованості законодавчих змін на забезпечення конкурентних засад передачі в оренду та максимальної ефективності використання комунального майна.

З огляду на вказані обставини, позивач не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1. в порядку ст. 263 ГПК України також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив свої заперечення на доводи апелянтки та зазначив:

- щодо початку перебігу строку дії договору від 12.01.2007, то відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) момент укладення договору пов`язується з досягненням сторонами домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Беручи до уваги, що п 10.1 договору сторонами визначено строк дії договору у два роки і одинадцять місяців та визначено початок перебігу такого строку з 01.01.2007, відтак в спірних правовідносинах суд зробив правильний висновок про те, що строк дії договору оренди почав свій перебіг саме з 01.01.2007. Разом з тим, третя особа вважає безпідставними покликання апелянтки на п. 2.1. договору та звертає увагу суду на те, що майно, яке було предметом договору оренди, було передано відповідачці за двома актами приймання-передачі, які були складені та підписані в різні проміжки часу - акт № 1 від 30.05.2007 та акт № 2 від 30.09.2008. На переконання ОСОБА_1 відповідачка помилково ототожнює строк дії договору та строк користування орендованим майном;

- правовий аналіз Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (за № 157-ІХ) дає підстави для висновку, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом від 10.04.92 N 2269-Х (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу з пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 03.10.2019 N 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України від 03.10.2019 N 157-IX. Отже, до спірного договору щодо продовження строку дії такого підлягають застосуванню положення саме Закону України № 157-ІХ, положення якого не передбачають такої підстави для продовження строку дії договору як «мовчазна згода», натомість вимагають від орендаря вчинення юридично значимих дій;

- частина перша статті 25 Закону від 03.10.2019 N 157-IX, у разі припинення договору оренди, покладає на орендаря обов`язок протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди. Аналогічний обов`язок щодо повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі покладено на орендаря й договором оренди від 12.01.2007(п. 2.4.-2.6., 5.7. договору). Таким чином, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди;

- на думку третьої особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в спірних правовідносинах спосіб захисту порушеного права фактично полягає у виселенні відповідача з приміщення, площею 100,25 м2, що знаходяться на першому поверсі будівлі Аптеки №29, як спосіб усунення перешкод в користуванні таким приміщенням, що за встановленими у справі обставинами полягає у неможливості позивачем в повній мірі реалізувати делеговані йому Закарпатської обласною радою повноваження з управління комунальним майном шляхом фактичного надання займаного відповідачкою приміщення (частини Аптеки Nє29) новому орендарю - ОСОБА_1 за укладеним з ним, згідно з приписами Закону № 157-IX, договором оренди.

З огляду на вказане третя особа вважає апеляційну скаргу відповідачки безпідставною та необґрунтованою, відтак така не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

В ході перегляду судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду, представниками сторін було заявлено ряд додаткових письмових пояснень, які за змістом відповідають їх позиціям, наведеним в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

Процесуальний хід розгляду цієї справи викладений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотаннями представників сторін розгляд справи відбувся в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В дане судове засідання на зв`язок із судом вийшли представники позивача, відповідача та третьої особи, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, висловлені у попередніх судових засіданнях, а також письмово викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на апеляційну скаргу.

Закарпатська обласна рада та КП Центральної районної аптеки №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація» участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

З огляду на ту обставину, що участь уповноважених представників в судове засідання визначена на власний розсуд, судова колегія дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги в сукупності з матеріалами справи, судова колегія встановила таке:

Комунальне підприємство Центральна районна аптека № 14 м. Тячів Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація» (орендодавець) та Фізична особа-підприємець Кадар О.В. (орендар) 12.01.2007 року уклали договір оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (далі договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар, в свою чергу, приймає в строкове платне користування окреме індивідуальне майно приміщення в аптеці №29, площею 100,25 м2, розташоване в смт. Тересва, вул. Народна, 98 на 1-у поверсі (будинку, приміщення, будівлі), що знаходиться на балансі Комунального підприємства Центральної районної аптеки № 14 м. Тячів Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація» (п. 1.1. договору).

Право комунальної власності Закарпатської обласної ради на будівлю Аптеки №29, що розташована в смт. Тересва, вул. Народна, 87 підтверджується свідоцтвом про право комунальної власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Тересвянської селищної ради 18.05.2004 за №79.

В пункті п. 2.2. договору йдеться про те, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання - передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно залишається спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Предмет договору оренди було передано орендарю за двома актами приймання-передачі: частина приміщення аптеки №29, площею 41,6 м2 в смт. Тересва, вул. Народна, 98 передана за актом приймання-передачі № 1 від 30.05.2007; інша частина приміщення аптеки №29 площею 58,65 м2 - за актом № 2 від 30.09.2008.

В пункті 10.1. договору сторони визначили, що цей договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців, що діє з 01.01.2007 року. Водночас, в п 10.6 сторони погодили умови пролонгації такого договору та зазначили, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору, після закінчення строку його чинності, протягом одного місяця, договір вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Чинність договору, відповідно до п. 10.8. договору, припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.

Відповідно до п. 2.4., 2.5. договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому цим договором при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору. Аналогічний обов`язок орендаря щодо повернення об`єкта оренди передбачений і в п. 5.7. договору.

Сторонами не заперечується, що строк дії договору, визначений п. 10.1 договору, неодноразово продовжувався, в порядку визначеному п. 10.6 договору.

За твердженнями позивача востаннє строк дії договору було продовжено до 31.07.2021 та, у зв`язку з набранням з 27.12.2019 чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який був введений в дію з 01.02.2020, (відповідно до якого продовження договорів оренди, які закінчуються після введення в дію означеного закону відбувається виключно за результатами аукціону), автоматична пролонгація укладеного з відповідачем договору не була можливою, у зв`язку з чим орендарю (за його зверненням від 10.09.2021) було надіслано лист-повідомлення від 24.09.2021 за №05-04/1429 про необхідність повернення з 01.08.2021 об`єкта оренди та з роз`ясненнями щодо можливості укладення нового договору оренди за результатами проведення аукціону.

Невиконання орендарем означеного обов`язку слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду, предметом якого Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради визначила зобов`язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради права власності на приміщення, площею 100,25 м2, що знаходиться на першому поверсі будівлі аптеки №29, за адресою: смт. Тересва, Тячівський район, Закарпатська область, вул. Народна, 87, шляхом виселення з займаного приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що Господарським судом Закарпатської області розглядалася справа за №907/706/17, предметом якої було визнання недійсним та скасування рішення Тересвянської селищної ради від 20.09.2017 року за №569 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2004 року №26 «Про оформлення права власності на нерухоме майно» та визнання права спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю аптеки №29 загальною площею 377,7 м2, яка розташована за адресою: смт. Тересва, вул. Народна, 87. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 у згаданій справі №907/706/17 позовні вимоги Закарпатської обласної ради задоволено та, зокрема, визнано право спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю аптеки №29 загальною площею 377,7 м2, яка розташована за адресою: смт. Тересва, вул. Народна, 87.

За встановленими у справі обставинами, які не заперечуються сторонами даної справи, ФОП Кадар О.В. на підставі договору оренди від 12.01.2007 фактично передано в користування частину будівлі Аптеки №29, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як зазначення в самому договорі номеру будинку, за яким знаходиться аптека №29 (вул. Народна, 98), - є помилковим, а означена Аптека №29 ніколи за такою адресою не знаходилась.

Вказане також підтверджується й листами Тересвянської селищної ради від 04.03.2024 №05-14/290 та від 15.03.2024 №05-32/347 за змістом яких ФОП Кадар О.В. здійснює господарську діяльність у приміщенні будівлі Аптеки №29 за адресою АДРЕСА_1 , рішенням від 30.08.2011 №95 органом місцевого самоврядування погоджено ФОП Кадар О.В. здійснення відповідної господарської діяльності в приміщенні Аптеки №29 за означеною адресою та з того часу органом місцевого самоврядування не приймалося рішень про упорядкування нумерації або інших рішень, які б передбачали зміну назви вулиці чи номеру будівлі, а в смт. Тересва є лише одна Аптека за № 29, яка розташована на вул. Народна,87.

Матеріали справи свідчать про те, що 16.11.2021 відбувся електронний аукціон № LLE001-UA-20211020-59665 на право оренди будівлі Аптеки № 29 загальною площею 447,76 м2 за адресою: АДРЕСА_1, переможцем якого визначено ОСОБА_3 , з яким Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради 30.11.2021 уклала договір оренди за №05-07-01/153 та цього ж дня підписала акт приймання-передачі об`єкта оренди.

30 червня 2022 року між Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної та Кузьмою В.В. укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди комунального майна області за №05-07-01/153 від 30.11.2021 та цього ж дня підписано відповідний акт приймання-передачі об`єкта оренди з оренди.

Рішенням комісії з питань оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, оформленого протоколом засідання комісії №312 від 18.07.2022 затверджено умови оренди щодо будівлі аптеки №29 загальною площею 447,76 м2 за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, щодо стартової орендної плати, її індексації, строку договору, розміру кроку аукціону тощо та постановлено опублікувати оголошення про проведення електронного аукціону щодо означеної будівлі Аптеки №29.

Рішенням комісії з питань оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, оформленого протоколом засідання комісії за №317 від 01.08.2022 відмовлено у затвердженні протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20220720-25830 від 27.07.2022 щодо передачі в оренду будівлі Аптеки №29 загальною площею 447,76 м2 за адресою в АДРЕСА_1 у зв`язку з відмовою переможця електронного аукціону Зябрової О.І. від підписання протоколу.

Водночас, за результатами електронного аукціону №LLE001-UA-20220720-25830 було укладено договір оренди з іншим учасником, який подав наступну за величиною цінову пропозицію - ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.1. договору оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07-01/88 від 19.08.2022, укладеного за результатами електронного аукціону згідно з протоколом електронного аукціону №LLE001-UA-20220720-25830 від 01.08.2022 між Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) останньому передано в строкове платне користування будівлю аптеки №29, загальною площею 447,76 м2 за адресою: АДРЕСА_1 та 19.08.2022 сторонами даного договору підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Отже, вважаючи, що у відповідачки відсутні правові підстави для користування приміщенням, площею 100,25 м2, що знаходяться на першому поверсі будівлі, аптеки №29 за адресою: смт. Тересва, 87, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Цивільні права та обов`язки, у відповідності до ст. 11 ЦК України, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статей 509, 526, 530 ЦК України, в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.

Положеннями статей 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).

Взаємовідносини, що склалися з приводу користування відповідачем приміщенням, площею 100,25 м2, що знаходяться на першому поверсі будівлі, аптеки №29 за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вул. Народна, 87, є такими, що виникли з договору найму (ст. 759 ЦК України). Водночас, предметом договору оренди є майно комунальної власності (спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст) Закарпатської області, що підтверджується свідоцтвом про право комунальної власності №79 від 18.05.2004, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 у справі №907/706/17, отже на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Заперечуючи позовні вимоги, ФОП Кадар О.В. покликається на неналежність позивача в спірних правовідносинах представляти інтереси Закарпатської обласної ради. Відтак, з огляду на вказане, з`ясуванню підлягають повноваження позивача на подання позову у даній справі.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виключно законами визначаються засади місцевого самоврядування (ст. 92 Конституції). Цим самим, питання місцевого самоврядування, які визначені законами, підзаконними актами не змінюються, законне правове регулювання не може бути підмінене - підзаконним.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Стаття 20 ЦК України визначає, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 14 ГПК України позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного обладнання сільської громади жителів кількох сіл, селищ та міст самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах конституції і законів України.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, у відповідності до ч. 4 ст. 140 Конституції України та абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є районні та обласні ради.

Відповідно до абз. 5, 6 п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правовий режим майна спільної власності територіальних громад визначається законом.

За змістом ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

До такого майна належить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради мають виключну компетенцію - на пленарних засіданнях приймати рішення щодо відчуження, відповідно до закону, комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до п.п.1 п. а) ч.1 ст.29 цього Закону, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Положеннями ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про право комунальної власності на нерухоме майно за № 79 від 18.05.2004 року слідує, що будівля аптеки за № 29 належить Закарпатській обласній раді на праві комунальної власності, відтак, належить територіальній громаді.

Відповідно до абз.2 п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.

Система органів місцевого самоврядування визначена ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та включає, зокрема, ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст.2, 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», передача в оренду комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування. Суб`єктами орендних відносин серед інших є: уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу.

Водночас, судова колегія вважає за доцільне наголосити, що суб`єкти господарювання (підприємства, організації, установи) не є органами місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» звернулася до Господарського суду Закарпатської області з даним позовом на виконання делегованих їй повноважень Закарпатської обласної ради.

Так, Положенням про Комунальну Установу «Управління спільною власністю територіальних громад» передбачено, що установа є юридичною особою, має відокремлене майно, що закріплюється за нею на праві оперативного управління.

Водночас, ст.137 Господарського кодексу України передбачає, що право оперативного управління у цьому Кодексі це речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

З наведеного слідує, що комунальна установа не є власником майна та не є уповноваженим органом власника, натомість виступає суб`єктом господарювання, якому власник, або уповноважений ним орган передають майно на праві оперативного управління і винятково для досягнення безпосередніх завдань діяльності такої установи.

Комунальна установа, на відміну від структурних підрозділів органів місцевого самоврядування (управлінь, відділів), наділена господарською автономністю, має керівника, який приймає рішення на власний розсуд; якщо структурні підрозділи відповідної ради є підпорядкованими раді органами, що діють відповідно до розподілу сфер реалізації повноважень ради, то комунальні установи - це суб`єкти господарювання, які тільки входять до сфери управління ради, не відповідають за її зобов`язаннями (ст.101 Цивільного кодексу України).

Отже, делегуючи свої виключні повноваження, орган місцевого самоврядування всупереч інтересам громади, порушив гарантії непорушності права власності громади і, як наслідок, управління майном громади здійснюється не власником (громадою) та не органом місцевого самоврядування, а автономним суб`єктом господарювання, який визначає юридичну долю майна, умови правочинів, укладає та припиняє їх замість органів, яким громадою такі повноваження делеговані згідно Конституції України, що, зокрема, зазначено і в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі № 260/5061/22.

Відповідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд.

Тобто, лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Разом із тим за змістом ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Під час вирішення спору судом встановлено, що орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також і дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у ч. 1 ст. 2 якого наведено аналогічне визначення оренди.

Таким чином, відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) і наймач (орендар).

З аналізу наявного в матеріалах справи договору оренди приміщення вбачається, що предметом договору оренди, який було передано у строкове платне користування ФОП Кадар О.В., є приміщення Аптеки № 29, яке у відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить на праві комунальної власності Закарпатській обласній раді, відтак, Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, яка розпоряджається спірним майно на праві оперативного управління, не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно. Таким чином, з огляду на те, що Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради не є власником спірного майна, відтак така є неналежним позивачем у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити також, що доводи апеляційної скарги у даній справі знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи № 260/5061/22 Восьмим апеляційним адміністративним судом (постанова від 01.10.2024), де предметом позову було визнання протиправним та нечинним рішення Обласної ради від 30.11.2017 №985 «Про врегулювання окремих питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Закарпатської області», разом з «Положенням про Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради», затвердженим рішенням №985 (з подальшими змінами та доповненнями), в частині положень щодо делегування Комунальній установі повноважень органу уповноваженого управляти майном спільної власності територіальних громад Закарпатської області, а саме: пункту 7 Рішення №985, пунктів 1.8, 3.1, 3.2, 6.2 Положення.

Враховуючи, що позивачем не доведено відповідними доказами порушення його права на спірне майно площею 100,25 м2, що знаходяться на першому поверсі будівлі аптеки №29 за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вул. Народна, 87, відтак його позовні вимоги про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради права власності на спірне приміщення шляхом виселення з займаного приміщення не підлягають задоволенню. З огляду на ту обставину, що суд не встановив порушення права позивача на спірне майно, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, відтак не підлягають з`ясуванню інші обставини, заявлені позивачем на обґрунтування його позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2024 у справі № 907/182/23.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 277, 282-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кадар Оксани Василівни задоволити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2024 у справі № 907/182/23 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (88000, м. Ужгород, вул. Гойди Юрія, буд. 8, код ЄДРПОУ 33165909) на користь Фізичної особи - підприємця Кадар Оксани Василівни ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 6710 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 12.11.2024

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік