Повістка

від 21.11.2024 по справі 907/182/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р. Справа №907/182/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув заяву Фізичної особи підприємця Кадар Оксани Василівни про ухвалення додаткового судового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Фізичної особи підприємця Кадар Оксани Василівни

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2024 (повний текст рішення складено 01.05.2024, суддя Лучко Р.М.)

у справі № 907/182/23

за позовом Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , смт. Тересва Закарпатської області

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

до відповідача Фізичної особи підприємця Кадар Оксани Василівни, с. Грушово Тячівського району Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства Центральної районної аптеки №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація», м. Тячів Закарпатської області

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

за участю представників в режимі відеоконференції:

від позивача не з`явились

від третьої особи 1 на стороні позивача не з`явились

від третьої особи 2 на стороні позивача не з`явились

від відповідача Батрин С.В.

від третьої особи на стороні відповідача не з`явились

Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи підприємця Кадар Оксани Василівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Симодейка В.М. та Закарпатської обласної ради, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства Центральної районної аптеки №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація» про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради права власності на приміщення, площею 100,25 м2, що знаходяться на першому поверсі будівлі аптеки №29 за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вул. Народна, 87, шляхом виселення з займаного приміщення.

Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 24.04.2024 позовні вимоги Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальний громад» Закарпатської обласної ради задоволив; зобов`язав ФОП Кадар О.В. усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення з приміщення, площею 100,25 м2, що знаходяться на першому поверсі будівлі аптеки №29, за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради; за рахунок відповідачки відшкодував позивачу судовий збір.

ФОП Кадар О.В. не погодилась з ухваленим рішенням та оскаржила його в апеляційному порядку.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу ФОП Кадар О.В. задоволив таку, скасував рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2024 та відмов у задоволенні позовних вимог Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальний громад» Закарпатської обласної ради; судові витрати за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій поклав на позивача.

В судовому засіданні 31 жовтня 2024 року в ході судових дебатів, представник відповідача заявив про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, докази на підтвердження понесення яких будуть подані в строки, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

4 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, до якої відповідач долучив докази, що підтверджують розмір понесених ним витрат на професійну правову допомогу, зокрема, договір про надання правової допомоги № А/30/11/2021-1 від 30.11.2021, додаткову угоду від 09.04.2023 до вказаного договору та акт приймання-передачі правової допомоги від 01.11.2024 до договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.11.2024 заяву ФОП Кадар О.В. про ухвалення додаткового рішення у цій справі призначено до розгляду в судовому засіданні в режимі відеоконфренції з представниками сторін.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 126 ГПК України, позивач подав заперечення на заяву ФОП Кадар О.В., в яких зазначив, що відповідачем на підтвердження доказів понесених ним витрат не надано суду платіжних документів про оплату таких послуг, відтак позивач вважає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу не підтверджені належними фінансовими документами, у зв`язку з чим підстави для відшкодування заявлених витрат відсутні. Водночас, позивач вважає, що підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, які виникли в ході розгляду справи в суді першої інстанції відсутні, з огляду на відсутність судового рішення ухваленого на користь відповідачки. Позивач наголошує, що відповідачем всупереч вимог ст. 126 ГПК України не подано суду детального опису робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом, а сума відшкодування витрат на правову допомогу, заявлена відповідачем, суперечить критеріям реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, не відповідає конкретним обставинам справи та фінансовому стану обох сторін. З огляду на вказане, позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні заяви ФОП Кадар О.В. про ухвалення додаткового рішення у цій справі та стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

В дане судове засідання на зв`язок із судом вийшов представник відповідачки, який підтримав вимоги заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; інші учасники судового процесу участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили.

Розглянувши заяву ФОП Кадар О.В., дослідивши долучені до неї докази в сукупності із запереченнями позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з таких обставин:

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2); для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3); розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4).

Частини 5-6 статті 126 ГПК України встановлюють, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначалось вище, від відповідача 4 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, до якої відповідач долучив докази, що підтверджують розмір понесених ним витрат на професійну правову допомогу, зокрема, договір про надання правової допомоги № А/30/11/2021-1 від 30.11.2021, додаткову угоду від 09.04.2023 до вказаного договору та акт приймання-передачі правової допомоги від 01.11.2024 до договору про надання правової допомоги.

30.11.2021 року, між адвокатом Батрином С.В. (адвокат) та ФОП Кадар О.В. (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № А/30/11/2021-1.

09.04.2023 сторони уклали додаткову угоду, якою доповнили договір про надання правової допомоги № А/30/11/2021-1 від 30.11.2021 пунктом 1.1.2, в якому йдеться про те, що клієнт, в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому правову допомогу: здійснити представництво клієнта у справі № 907/182/23 за позовом Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради до ФОП Кадар О.В. про усунення перешкод у користуванні майном та виселення.

В пунктах 2 та 3 вказаної додаткової угоди, сторони погодили розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги, який в суді першої та апеляційної інстанцій становить по 150000,00 грн. Тобто, сторони узгодили фіксований розмір гонорару адвоката. Разом з тим, у вказаних пунктах сторони зазначили, що вказані суми сплачуються у повному обсязі у 45 - денний строк з дати ухвалення судом судового рішення на користь клієнта.

На виконання вказаного договору адвокатом надано правову допомогу відповідно до доручення клієнта, а 01.11.2024 сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № А/30/11/2021-1 від 30.11.2021, в якому, зокрема, зазначено, що клієнт не має претензій до якості та обсягу наданої правової допомоги, послуги надані адвокатом вичерпно, невідкладно, відповідно до завдання-доручення клієнта. Разом з тим, вказано, що станом на 01.11.2024, остаточний гонорар адвоката (фіксований розмір гонорару) за надання правової допомоги, визначеної п. 1.1.2 договору, склав 300000,00 грн: 150000,00 грн у суді першої інстанції; 150000,00 грн у суді апеляційної інстанції. Вказана сума сплачується у повному обсязі у 45-денний строк з дати ухвалення постанови Західного апеляційного господарського суду у справі № 907/182/23 про задоволення апеляційної скарги клієнта.

Вказаний акт приймання-передачі скріплений підписами адвоката та клієнта.

Положеннями ст. 126 ГПК України іншій стороні надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Позивач подав заперечення на заяву ФОП Кадар О.В., в яких зазначив, що відповідачем на підтвердження доказів понесених ним витрат не надано суду платіжних документів про оплату таких послуг, відтак позивач вважає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу не підтверджені належними фінансовими документами, у зв`язку з чим підстави для відшкодування заявлених витрат відсутні. Водночас, позивач вважає. що підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, які виникли в ході розгляду справи в суді першої інстанції відсутні, з огляду на відсутність судового рішення ухваленого на користь відповідачки. Позивач наголошує, що відповідачем всупереч вимог ст. 126 ГПК України не подано суду детального опису робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом, а сума відшкодування витрат на правову допомогу, заявлена відповідачем, суперечить критеріям реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, не відповідає конкретним обставинам справи та фінансовому стану обох сторін. З огляду на вказане, позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні заяви ФОП Кадар О.В. про ухвалення додаткового рішення у цій справі та стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21 зазначила, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі№910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 вказала, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Колегія суддів, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, вважає за доцільне зазначити, що предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру, через що сума судових витрат на сплату судового збору є значно нижчою, ніж сума витрат на професійну правничу допомогу, водночас, адвокат Батрин С.В. представляв інтереси ФОП Кадар О.В. в суді першої та апеляційної інстанцій, при цьому, його позиція була сталою і не змінювалась протягом розгляду справи. Таким чином, з врахуванням клопотання КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а також встановлених у ч.5 ст.129 ГПК критеріїв та обставин справи, судова колегія дійшла висновку, що заява ФОП Кадар О.В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій не відповідає принципу співмірності, розумності судових витрат та критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а тому підлягає частковому задоволенню у розмірі 80000,00 грн, а в іншій частині - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 126, 129, 244 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Фізичної особи підприємця Кадар Оксани Василівни про ухвалення додаткового судового рішення задоволити частково.

Стягнути з Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (88000, м. Ужгород, вул. Гойди Юрія, буд. 8, код ЄДРПОУ 33165909) на користь Фізичної особи підприємця Кадар Оксани Василівни ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 80000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Господарському суду Закарпатської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

повний текст постанови складено 03.12.2024

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік