Постанова

від 05.11.2024 по справі 921/143/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. М. Львів Справа №921/143/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівО.В. Зварич

І.Ю. Панова

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 22.07.2024 №10-05-01143 (вх. № апеляційного суду 01-05/2116/24 від 25.07.2024)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року (суддя Боровець Я.Я., повний текст рішення складено 12.07.2024, м. Тернопіль)

у справі №921/143/24

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТБУД Т", м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області м. Тернопіль

про виселення ТОВ "СТАНДАРТБУД Т" з орендованого державного нерухомого майна

за участю представників учасників процесу:

від позивача в режимі відеоконференції: Ткач Р.М. в порядку самопредставництва (витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ);

від відповідача в режимі відеоконференції:Свірський Т.В. - адвокат (ордер серія ВО №1073976 від 03.04.2024);

третя особа в режимі відеоконференції: Вальчук В.Ю. в порядку самопредставництва (довіреність від 16.04.2024);

ВСТАНОВИВ:

11.03.2024 на розгляд Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартбуд Т" про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартбуд Т» (вул. Текстильна, буд.21, м. Тернопіль, 46010, код ЄДРПОУ 34826445) з орендованого державного нерухомого майна, а саме: частини площадки з залізобетонним покриттям №14 площею 436,8 кв. м., інвентарний номер 101000032, реєстровий номер 05379205.40.ББФЕРЮ039, що розміщена за адресою: вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль.

Дані позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем обов`язку, щодо повернення орендованого державного майна після припинення договірних відносин, відсутністю у відповідача правових підстав для користування орендованим майном.

В обґрунтування даного посилається на положення ст. ст. 7, 18, 19, 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019, п.5 постанови КМ України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022, ст. ст. 193, 283 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 610, 759, 785 Цивільного кодексу України.

Відповідач, в свою чергу позовні вимоги заперечує, вказуючи на те, що підстави для не продовження договору оренди були відсутніми, а відтак, договір вважається продовженим в силу положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Вважає, що він правомірно користується орендованим майном.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року у справі №921/143/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивовано тим, що об`єкт оренди частина площадки з залізобетонним покриття не є приміщенням в силу закону, в обґрунтування чого посилається на подібну правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 12.04.2023 у справі №917/565/22. Отже, суд погодився з доводами відповідача про те, що визначена орендодавцем і балансоутримувачем підстава для відмови у продовженні договору оренди (використання приміщення для власних потреб) не є застосованою до договору оренди №1367, а відповідно, підстави для не продовження (як передбачено п.5 постанови №634) зазначеного правочину були відсутніми. Також, судом відмічено про те, що з урахуванням обставин справи, договір оренди №1367 нерухомого майна, що належить до державної власності є таким, що продовжився на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин, шляхом внесення змін у договір. Відтак, відповідно до цього, зроблено висновок, що відповідач на законних підставах користується орендованим майном і підстави для виселення останнього з такого є відсутніми.

Позивач ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що воно приймало рішення про відмову у продовженні дії договору №1367 на підставі абз.2 ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених статтею 7 цього закону підставами для відмови у включенні майна до одного з переліків або виключення майна із одного з переліків є обґрунтовані власні потреби уповноваженого органу управління та/або балансоутримувача, або потреби іншої бюджетної установи, що розміщена в будівлі, споруді, їх окремій частині (п.2 ч.1 ст. 7 Закону), на що вказує мотивувальна частина даного наказу, а не на підставі абз.3 ч.1 ст. 19 Закону якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю, як вважає відповідач. Таким чином, вважає, помилковими висновки суду першої інстанції, що ч. 1 ст. 19 Закону України №157-ІХ передбачено, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято лише у тому випадку, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю,оскільки дана норма визначає більш ширше коло підстав для прийняття орендодавцем рішення про припинення договірних відносин. Також, відмічає, що судом не надано оцінки доказам, наданих третьою особою, які підтверджують потребу балансоутримувача у орендованому майні, оскільки останнє необхідне третій особі для розміщення рухомого майна.

Відповідно до цього просить, скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року у справі №921/143/24 та прийняти нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги. Також вказує, що у разі задоволення апеляційної скарги, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанціях просить покласти на відповідача.

Відповідач ТОВ «Стандартбуд Т», у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи такої, вказуючи на те, що згідно положень ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підставою для відмови у продовженні договору оренди може бути необхідність використання балансоутримувачем для власних потреб саме орендованого приміщення, натомість предметом укладеного договору є оренда частини площадки з залізобетонним покриттям, яка не є приміщенням в розумінні Закону України «Про оренду державного та комунального майна». В обґрунтування даного цитує правову позицію Верховного Суду, викладену у п.62 постанови від 12.04.2023 у справі №917/565/22. Вважає, що підстави для не продовження спірного договору оренди були відсутніми, а відповідно договір вважається продовженим у відповідності до приписів п.5 постанови КМ України від 27.05.2023 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період дії воєнного стану», у зв`язку з чим, відповідач продовжував та продовжує на законних підставах користуватися орендованим майном. Відповідно просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26 липня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Зварич О.В., Панова І.Ю.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 22.07.2024 №10-05-01143 (вх. № апеляційного суду 01-05/2116/24 від 25.07.2024) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року у справі №921/143/24; витребувано матеріали справи №921/143/24 в Господарського суду Тернопільської області.

05.08.2024 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №921/143/24.

В подальшому, ухвалою суду від 19.08.2024 розгляд справи №921/143/24 призначено в судове засідання на 11 вересня 2024 року.

Судове засідання 11.09.2024 у справі №921/143/24 не відбулось у зв`язку з перебуванням у відпустці членів колегії суддів Зварич О.В., та Панової І.Ю., що підтверджується відповідним наказами.

Ухвалою суду від 16 вересня 2024 розгляд справи №921/143/24 призначено в судове засідання на 23.10.2024.

В судове засідання 23.10.2024 з`явились представники учасників процесу, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

З метою повного та всестороннього дослідження всіх обставин справи в судовому засіданні 23.10.2024 оголошено перерву до 05 листопада 2024 року.

05.11.2024 в канцелярію суду від представника скаржника через систему електронний суд поступили додаткові пояснення, б/н від 05.11.2024.

05.11.2024 в судове засідання з`явились представники учасників процесу, які підтримали свої доводи і заперечення, які були подані в попередньому судовому засіданні.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників учасників процесу, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про не відповідність рішення від 26 червня 2024 року Господарського суду Тернопільської області у справі №921/143/24 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

29.01.2019 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях), як орендодавцем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандартбуд Т", як орендарем, з другої сторони, укладено договір оренди №1367 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину площадки з залізобетонним покриттям №14, площею 436,8 кв. м, інвентарний номер 101000032, реєстровий номер 05379205.40 ББФЕРЮ039, розміщеної за адресою: вул. Текстильна, 30 а, м. Тернопіль, що перебуває на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30 листопада 2018 року і становить за незалежною оцінкою 166900,00 грн. (без ПДВ).

Згідно п.1.2. договору визначено, що майно передається в оренду з метою : для складання будматеріалів.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.1-2.2 договору).

Відповідно до п. 5.1, 5.10, 5.14 договору орендар зобов`язався використовувати орендоване майно відповідно до його призначення (мети оренди) та цього договору. У разі припинення або розірвання договору, повернути балансоутримувачу, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. За два місяці до закінчення терміну дії договору проінформувати орендодавця про свій намір продовжити (припинити) дію договору.

Орендодавець зобов`язався передати орендарю в оренду майно за цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором (п. 7.1 договору).

Пунктом 10.1 договору сторони встановили, що останній укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 29.01.2019 по 28.12.2021 включно.

У разі якщо уповноважений орган управління майном не попередив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього договору, орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 10.4 договору).

Відповідно до п.10.6 договору його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря юридичної особи; використання орендарем майна всупереч договору або призначенню орендованого майна; передачі орендарем орендованого майна іншій особі; невиконання орендарем п. 3.9 і 5.2 договору; невиконання орендарем п. 5.8 договору; орендодавець має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку в разу несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 (трьох) робочих днів орендар повертає балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10-10.11 договору).

Орендоване майно - частина площадки з залізобетонним покриттям №14, площею 436,8 кв. м, інвентарний номер 101000032, реєстровий номер 05379205.40 ББФЕРЮ039, що знаходиться за адресою: вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль та перебуває на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області (балансоутримувач) передано орендарю (відповідачу у справі) згідно з актом приймання-передавання нерухомого майна від 29.01.2019.

17.06.2021, у зв`язку із: набранням 27.12.2019 чинності Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 (далі Закон №157-ІХ), введено в дію 01.02.2020, на підставі якого втратив чинність Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, яким сторони керувались при укладенні договору; прийняттям Кабінетом Міністрів України 03.06.2020 постанови №483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна", якою затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, який набув чинності 17.06.2020 та постанови №820 від 12.08.2020, якою затверджено примірний договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, на підставі заяви орендаря між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору оренди №1367 від 29.01.2019 нерухомого майна, що належить до державної власності шляхом викладення його в новій редакції.

Відповідно до п. 12.3 (3) змінюваних умов договору оренди останній діє до 28.01.2024 включно.

Згідно з п.2.1 розділ ІІ незмінюваних умов договору оренди "Умови передачі орендованого майна орендарю" орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна.

Акт приймання-передачі майна підписаний 29.01.2019.

Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

Пунктом 4.1 р. ІІ незмінюваних умов договору оренди "Повернення майна з оренди і забезпечувальний депозит" передбачено, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний: звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом; сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті поверхня майна з оренди, пенею (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди; відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на випадки погіршення стану або втрати орендованого майна), або в разі демонтажу чи іншого вилучення невід`ємних поліпшень/капітального ремонту.

Пунктом 4.2 розділу ІІ незмінюваних умов договору оренди "Повернення майна з оренди і забезпечувальний депозит" визначено, що протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна. балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники Орендарю.

Орендар зобов`язаний: підписати три примірника акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від балансоутримувача і одночасно повернути балансроутримувачу дів примірника підписаних орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди (у разі коли доступ до об`єкта оренди забезпечується ключами); звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів.

Не пізніше ніж на четвертий робочий день після припинення договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендодавцю примірник підписаного акта повернення з оренди орендованого майна або письмово повідомити орендодавцю про відмову від підписання акта та/або створення перешкод орендарем у доступі до орендованого майна з метою його огляду, та/або про неповернення підписаних орендарем примірників акта.

Відповідно до п. 4.3 р. ІІ незмінюваних умов договору оренди "повернення майна з оренди і забезпечувальний депозит" майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Згідно з п. 12.4 розділу ІІ незмінюваних умов договору оренди "строк чинності, умови зміни та припинення договору" продовження цього договору здійснюється з врахуванням вимог, встановлених статтею 18 Закону та Порядком.

Орендар, який бажає продовжити цей договір на новий строк, повинен звернутись до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії договору із заявою.

Підпунктами 12.6.1, 12.6.1.1 п. 12.6 розділу ІІ незмінюваних умов договору оренди "строк чинності, умови зміни та припинення договору" передбачено, що договір припиняється з підстав, передбачених ч. 1 ст. 24 Закону, і при цьому якщо підставою припинення договору є закінчення строку на який його укладено (абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону), то договір вважається припиненим з дати закінчення строку на який його було укладено, на підставі рішення орендодавця про відмову у продовженні цього договору, прийнятого з підстав, передбачених статтею 19 Закону, в межах строків, визначених частиною п`ятою статті 18 Закону.

Як вказує позивач, листом від 17.10.2023 за №21 ТОВ "Стандартбуд Т" повідомило його та Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області про те, що товариство має намір продовжувати користуватись орендованим майном після закінчення строку дії даного Договору. Також відповідач зазначив, що він не направлятиме заяву про продовження договору у відповідності до положень ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пославшись на п. 5 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2023 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".

В подальшому, листом від 24.10.2023 за №1115 Регіональний офіс (балансоутримувач) повідомив Регіональне відділення Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області та ТОВ "Стандартбуд Т" про те, що заперечує щодо продовження договору оренди, оскільки орендоване нерухоме майно буде використовуватися РОВР у Тернопільській області для власних потреб.

Листом за №1193 від 13.11.2023 Регіональний офіс додатково поінформував орендодавця та орендаря про визначення Офісу критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, згідно наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України за № 521 від 21.07.2023, та про те, що орендоване майно потрібне балансоутримувачу для власних потреб, а саме - розміщення рухомого майна.

16.11.2023 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях видало наказ № 276 про припинення дії договору оренди державного нерухомого майна №1367 від 29.01.2019 - частини площадки з залізобетонним покриттям №14 площею 436,8 кв. м, за адресою: вул. Текстильна, 30a, м. Тернопіль, Тернопільська область, що перебуває на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області у зв`язку із закінченням строку його дії 28.01.2024.

Про прийняте рішення, щодо припинення договору оренди №1367 у зв`язку із закінченням строку його дії та необхідність повернення майна після закінчення строку дії договору позивач повідомив орендаря та балансоутримувача листом за №11-112-01777 від 17.11.2023.

Поряд із цим, листом за №1 від 22.01.2024 відповідач посилаючись на положення п. 5 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2023 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" повідомив орендодавця та балансоутримувача про те, що товариство продовжуватиме користуватись орендованим майном після 28.01.2024. При цьому вказав, що оскільки предметом оренди є площадка з залізобетонним покриттям, яка не є приміщенням у розумінні Закону України "Про оренду державного та комунального майна", визначені ч. 1 ст. 19 вказаного Закону підстави для відмови у продовженні договору оренди відсутні.

01.02.2024 Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області звернувся до Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях з листом за №128, відповідно до якого просив вжити заходів, щодо повернення йому, як балансоутримувачу, майна. При цьому повідомив, що 26.01.2024 він звертався до відповідача з листом за №108 про повернення майна до якого долучав акт повернення з оренди нерухомого майна, однак товариство від підписання акта та передачі (повернення) нерухомого майна у встановленому законом порядку відмовилось.

Відповідно до чого, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях подано на розгляд Господарського суду Тернопільської області позов до ТОВ «Стандартбуд Т» про виселення останнього з орендованого державного нерухомого майна, а саме: частини площадки з залізобетонним покриттям №14 площею 436,8 кв. м., інвентарний номер 101000032, реєстровий номер 05379205.40.ББФЕРЮ039, що розміщена за адресою: вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль, в задоволенні якого рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2024 у справі №921/143/24 відмовлено.

При перегляді рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року у справі №921/143/24 Західний апеляційний господарський суд керувався наступним.

Предметом спору є виселення ТОВ «Стандартбуд Т» з орендованого державного нерухомого майна, а саме: частини площадки з залізобетонним покриттям №14 площею 436,8 кв. м., інвентарний номер 101000032, реєстровий номер 05379205.40.ББФЕРЮ039, що розміщена за адресою: вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль.

Згідно вимог ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України, що кореспондується положенням ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується положенням ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з врахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати наустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як встановлено обставинами справи між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди державного майна, а саме частини площадки із залізобетонним покриттям , згідно умов якого , з врахуванням внесених змін до нього, термін дії оренди до 28 січня 2024 року, згідно п.12.1 (3) змінюваних умов договору оренди.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 із змінами та доповненнями встановлено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку , визначеному договором оренди.

Також положеннями ч.1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 із змінами та доповненнями встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема у разі закінчення строку , на який його укладено. У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч.1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

У відповідності до п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2023 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період дії воєнного стану», договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства,статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління , до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом , заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ визначено підстави для відмови у продовженні договору оренди

Отже, згідно даної статті рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Як встановлено обставинами справи договір оренди припинив свою дію 28.01.2024, однак, листом від 17.10.2023 №21 орендар повідомляв орендодавця та балансоутримувача, про те, що товариство має намір продовжувати користуватися орендованим майном після закінчення строку дії даного договору та що відповідач не направлятиме заяву про продовження договору у відповідності до положень ч.3 ст. 18 Закону України від 03.10.2019 №157-ХІ, так як, згідно п.5 постанови КМ України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період дії воєнного стану» від 27.05.2022 №634 у разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди при падає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування.

В свою чергу, листом від 24.10.2023 №1115 Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області у відповідності до вимог п.5 постанови КМ України від 27.05.2022 №634 повідомив орендодавця та орендаря, що орендовані відповідачем площі будуть використовуватись ним для власних потреб та те, що балансоутримувач заперечує, щодо продовження даного договору оренди.

В доповнення до вказаного листа, балансоутримувач, листом від 13.11.2023 №1193 додатково поінформував орендодавця та орендаря про те, що згідно наказу «Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 21.07.2023 №521 «Про затвердження критеріїв з визначення підприємств, установ та організацій, які мають важливе значення для національної економіки у галузі розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів в особливий період», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.08.2023 за №1339/40395, наказу Державного агентства водних ресурсів України від 22.09.2023 №143-б, Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області включено до переліку підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління держводагенства та визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності в особливий період , а також повідомлено, що орендоване майно потрібне балансоутримувачу для власних потреб, а саме розміщення рухомого майна, тому орендарю направлено лист про не продовження договору оренди з підстав визначених ст. 19 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ.

Отже, орендодавець, керуючись ст. ст. 18, 19 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ, порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМ України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», враховуючи листи балансоутримувача від 24.10.2023 №1115 та від 13.11.2023 №1193, щодо необхідності використання орендованого майна для власних потреб, 16.11.2023 прийняло наказ №276 про припинення дії договору оренди державного нерухомого майна від 29.01.2019 №1367 частини площадки з залізобетонним покриттям №14 площею 436,8 кв. м., за адресою: вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль, Тернопільська область, що перебуває на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області у зв`язку із закінченням строку його дії 28.01.2024.

Позивач листом від 17.11.2023 №11-112-01777 повідомив орендаря про прийняте рішення та необхідність повернення майна після закінчення строку дії договору.

В подальшому, листом від 22.01.2024 №1 товариство повідомило орендодавця, що надалі продовжуватиме на законних підставах користуватися орендованим майном після 28.01.2024. Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області листом від 01.02.2024 №128 проінформував позивача , що 26.01.2024 орендарю надіслано лист « 108 для підписання акту повернення з оренди нерухомого майна, однак орендар відмовився від передачі орендованого майна балансоутримувачу та просило орендодавця вжити заходів щодо повернення майна.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ передбачає, що рішення про відмову у продовженні орендних відносин орендодавцем може бути прийняте не лише з підстави необхідності використання орендованого приміщення для власних потреб балансоутримувачем, а й з тих підстав, в тому числі, що передбачені ст. 7 цього закону - власні потреби у майні балансоутримувача.

Позивачем прийнято рішення про відмову у продовженні дії договору оренди №1367 на підставі абз. 2 ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених статтею 7 цього закону підставами для відмови у включенні майна до одного з переліків або виключення майна із одного із переліків є обґрунтовані власні потреби уповноваженого органу управління та/або балансоутримувача, або потреби іншої бюджетної установи, що розміщена в будівлі, споруді, їх окремій частині (п.2 ч.1 ст. 7 закону), на що вказує мотивувальна частина даного наказу, а не на підставі абз. 3 ч.1 ст. 19 закону - якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача , поданому ним орендарю, як вважає відповідач.

З врахуванням наведеного помилковим є висновок суду першої інстанції, що ч.1 ст. 19 Закону України №157-ІХ передбачено, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято лише у тому випадку, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю, оскільки дана норма визначає більш ширше коло підстав для прийняття орендодавцем рішення про припинення договірних відносин.

Відтак хибною є позиція місцевого суду, що зі змісту наведеної норми закону вбачається, що вона стосується саме орендованого приміщення.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає, недоцільно судом проаналізовано визначення терміну приміщення, оскільки орендодавець приймав рішення про припинення договірних відносин з відповідачем не з підстави, що орендоване приміщення необхідне для використання балансоутримувачем для власних потреб, а з підстав необхідності використання майна для власних потреб.

Частинами 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року у справі №921/143/24, не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним ст. 236 ГПК України.

У відповідності до п.2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Водночас згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2024 року у справі №921/143/24 є таким, що не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним діючим процесуальним законодавством та прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є у свою чергу безумовною підставою для скасування такого рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4 ч.1 ст. 282 ГПК України встановлено, що резолютивна частина постанови складається із зазначенням, зокрема: висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 22.07.2024 №10-05-01143 (вх. № апеляційного суду 01-05/2116/24 від 25.07.2024) задоволити.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року у справі №921/143/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимог задоволити.

3.Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандартбуд Т» (вул. Текстильна, буд.21, м. Тернопіль, 46010, код ЄДРПОУ 34826445) з орендованого державного нерухомого майна, а саме: частини площадки з залізобетонним покриттям №14 площею 436,8 кв. м., інвентарний номер 101000032, реєстровий номер 05379205.40.ББФЕРЮ039, що розміщена за адресою: вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартбуд Т» (вул. Текстильна, буд.21, м. Тернопіль, 46010, код ЄДРПОУ 34826445) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 42891875) 3028,00 судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартбуд Т» (вул. Текстильна, буд.21, м. Тернопіль, 46010, код ЄДРПОУ 34826445) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 42891875) 4542,00 судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6.Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

7.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

8.Матеріали справи №921/143/24 повернути Господарському суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено та підписано 13.11.2024.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяО.В. Зварич

СуддяІ.Ю. Панова