Постанова

від 11.11.2024 по справі 927/208/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. Справа№ 927/208/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.05.2024

у справі №927/208/24 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального некомерційного підприємства «Батуринський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Батуринської міської ради»

про 29 235,28 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Батуринський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Батуринської міської ради про стягнення з відповідача 19 621,06 грн заборгованості за спожитий природний газ, 2376,03 грн пені, 880,53 грн 3% річних та 6357,66 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.05.2024 у задоволенні позову про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Батуринський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Батуринської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 29 235,28 грн боргу відмовлено повністю.

Своє рішення суд мотивував тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не доведено факт постачання Комунальному некомерційному підприємству «Батуринський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Батуринської міської ради» та споживання ним природного газу у листопаді 2021 року в об`ємі 1,16792 куб. м. за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", а тому вимоги про стягнення 19 621,06 грн основного боргу за поставлений у листопаді 2021 року природний газ у об`ємі 1,16792 куб. м. є неналежно обґрунтованими.

Крім того, оскільки визнано необґрунтованими вимоги про стягнення 19 621,06 грн основного боргу та відмовлено у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є похідними від основного боргу, тому також задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.05.2024 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Комунального некомерційного підприємства «Батуринський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Батуринської міської ради» задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також неповно з`ясовано всіх обставин, що мають значення для справи.

Також скаржник вказує, що подані ним документи (форма 10 від оператора ГРМ, лист оператора ГТС, данні з Інформаційної платформи, типовий договір, акт, рахунок) є більш вірогідними доказами, що підтверджують як сам факт постачання відповідачу природного газу так і обсяг переданого природного газу у листопаді 2021 року. Апелянт зауважує, що ним подано всі докази щодо постачання природного газу відповідачу у спірний період, проте відповідач у свою чергу не надав жодного доказу на спростування споживання газу з ресурсу позивача у спірний період.

Крім того, апелянт звертає увагу, що заперечення від споживача щодо даних, які зазначались в актах та рахунках не надходили та майже вся основна заборгованість за отриманий у спірний період газ погашена, отже, на його думку, такими діями споживач (відповідач) визнав всі обставини та не заперечує їх.

Апелянт також наголошує, що суд першої інстанції відмовляючи як у стягненні основної заборгованості та і нарахувань, не дослідив всі докази, що подані сторонами та не оцінив їх у сукупності. Позивачем було надано дані з Інформаційної платформи, у тому числі, як доказ обсягів переданого газу -скріншот екрану з Інформаційної платформи (назва файлу: «КНБ Батуринський міський центр первинної медико-санітарної допомоги ), де зазначено обсяг переданого газу становить 1 167,92 куб.м. Отже апелянт вважає, що висновок суду про не доведення позивачем факту постачання відповідачу та споживання ним природного газу у листопаді 2021 року в об`ємі 1,16792 куб.м не відповідає обставинам справи.

Скаржник зазначає, що враховуючи факт несвоєчасного погашення заборгованості за отриманий природний газ, у суду були відсутні підстави для відмови у стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.05.2024 у справі №927/208/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.05.2024 у справі №927/208/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/208/24.

13.06.2024 на виконання вимог ухвали від 04.06.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/208/24.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд», що у свою чергу свідчить про обізнаність з апеляційним розглядом справи, оскільки відповідні ухвали суду апеляційної інстанції були доставлені до електронного кабінету відповідача.

Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №927/208/24 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 та від 09.12.2020 № 1236".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Батуринський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Батуринської міської ради є бюджетною установою (відповідно до Бюджетного кодексу України).

Позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, позивач надає лист оператора ГТС з інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS00016D1D200Z в Реєстрі споживачів постачальника та щодо остаточної алокації відборів такого споживача; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00016D1D200Z (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі оператора ГТС); повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання природного газу) договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

За п. 3.1., п. 3.3. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до п.п. 4.2.-4.5. договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з підп. 1 п. 5.1. та підп. 1 п. 5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктами 8.1, 8.2. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

У відповідності до п. 11.1. договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

За доводами позивача, нарахування вартості спожитого споживачем природного газу проводиться виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Цією ж постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

За твердженням позивача, протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже, у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.

Як стверджує позивач, ним було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок, передбачений договором, належним чином та в повному обсязі, а саме в листопаді 2021 року позивачем поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 1,16792 куб. м. на суму 19 621,06 грн, проте відповідач оплату вартості поставленого газу не здійснив.

Позивач на виконання умов п. 4.3. договору направляв на адресу відповідача акт №20303 приймання-передачі природного газу в об`ємі 1,16792 куб. м. на суму 19 621,06 грн та рахунок на оплату поставленого природного газу №33139 на суму 19 621,06 грн.

Звертаючись до суду, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо оплати поставленого природного газу за листопад 2021 року на суму 19 621,06 грн, у зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2376,03 грн пені, 880,53 грн 3% річних та 6357,66 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно із загальними положеннями про купівлю-продаж (ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України) продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини першої статті 1 Закону "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу":

- оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

- споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з частинами першою, третьою статті 12 Закону "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 і від 9 грудня 2020 року №1236" (далі - Постанова КМ №1102).

Пунктом 2 Постанови КМУ №1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Комунальне некомерційне підприємство «Батуринський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Батуринської міської ради» є бюджетною установою (відповідно до Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Колегія суддів зазначає, що включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної локації відборів споживача з ЕІС-кодом;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Згідно з пунктом 2.1. типового договору за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3. типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (пункт 11.1 типового договору).

За відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача - Комунального некомерційного підприємства "Батуринський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Батуринської міської ради зазначено ЕІС-код споживача природного газу 56XS00016D1D200Z.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" позивачем надано лист оператора ГТС з інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS00016D1D200Z в Реєстрі споживачів постачальника та щодо остаточної алокації відборів такого споживача за період з 29.10.2021 по 13.11.2021 (пункт 5) (а.с.42-47) та реєстр пар споживачів на 01.01.2020, з якого вбачається, що споживач з ЕІС кодом 56XS00016D1D200Z зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з 29.10.2021 по 13.11.2021.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», вважається укладений між позивачем та відповідачем з 29.10.2021 до 13.11.2021.

Зазначене спростовує доводи відповідача про те, що відповідач не підписував договір з позивачем.

При цьому, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що посилання відповідача на те, що між ним та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» є укладений договір на постачання природного газу №24-2096/21-БО-Т від 11.11.2021, згідно з п. 2.1. якого постачальник передає споживачу замовлений обсяг природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 64 тис.м.куб.; у жовтні 2021 року замовлений обсяг споживання становив 0 тис.м.куб., оскільки підприємство не було підключено до газової системи опалення, а всі наступні місяці споживання природного газу були оплачені у повному обсязі, є безпідставними, оскільки договір на постачання природного газу №24-2096/21-БО-Т від 11.11.2021 датований 11.11.2021, у той час коли, спірний договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», вважається укладений між позивачем та відповідачем з 29.10.2021 до 13.11.2021.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 3.2 договору на постачання природного газу №24-2096/21-БО-Т від 11.11.2021 передбачено, що постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Отже, хоча у спірний період споживання відповідач мав договірні відносини на постачання природного газу з іншими його постачальниками, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач не надав жодного доказу того, що у спірний період з 29.10.2021 до 13.11.2021 він був включений до реєстру споживачів ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг", а тому відбулось автоматичне включення оператором ГТС до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих відповідачем, який є бюджетною установою, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Крім того, відповідачем не спростовано, що у спірний період з 29.10.2021 до 13.11.2021 він не був включений до реєстру споживачів вказаного ним постачальника, не надав доказів складання актів приймання-передачі природного газу від зазначеного постачальника у спірний період, а тому спожиті об`єми природного газу автоматично включені оператором газотранспортної системи до портфеля постачальника "останньої надії".

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної локації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ №1102.

Цією ж Постановою КМ №1102 на період постачання з 01.10.2021 по 30.11.2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн за 1 м3 з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за м3, отже, у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 м3.

Порядок обліку поставленого природного газу та зобов`язання споживача щодо оплати вартості поставленого природного газу, а також строк такої оплати позивач обґрунтовує п.п. 4.2.-4.4. договору, якими визначено, що відповідно до умов яких об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як стверджує позивач, у листопаді 2021 року ним було поставлено відповідачу та відповідно спожито відповідачем природний газ в об`ємі 1,16792 куб. м., що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00016D1D200Z, які надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС (а.с.84).

Проте, судом першої інстанції правильно встановлено, що, як вбачається з даного документу, фактичний об`єм споживання природного газу відповідачем у листопаді 2021 за договором постачання (ПОН) 0,00.

Інших належних доказів на підтвердження постачання відповідачу та споживання ним природного газу за спірний період в об`ємі 1,16792 куб. м. за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ, позивачем не надано.

Колегія суддів погоджується також з судом першої інстанції, що наданий позивачем акт №20303 приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року в об`ємі 1,16792 куб.м. на суму 19 621,06 грн не підписано споживачем.

Рахунок на оплату (природний газ) №33139 на суму 19 621,06 грн лише містить зазначення про об`єм газу 1,16792 куб.м., проте не підтверджує постачання природного газу та споживання його відповідачем у зазначеному об`ємі, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем у порушення приписів Кодексу газотранспортної системи та п. 4.2. договору не доведено факт постачання відповідачу та споживання ним природного газу в листопаді 2021 року в об`ємі 1,16792 куб. м. за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", а тому вимоги про стягнення 19 621,06 грн основного боргу за поставлений у листопаді 2021 року природний газ у об`ємі 1,16792 куб. м. є необґрунтованими.

Щодо доводів скаржника, про неналежне та неповне дослідження доказів судом першої інстанції,колегія суддів зазначає наступне.

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною другою статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з частиною першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вирогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 № 910/8861/20.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що скаржником не надано належних доказів на підтвердження постачання відповідачу та споживання ним природного газу за спірний період в об`ємі 1,16792 куб. м. за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та поставлені споживачу оператором ГРМ, оскільки при прийнятті рішення місцевим судом було належним чином досліджено всі матеріали справи, подані докази та надано їм належну правову оцінку.

Також колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки суд визнав необґрунтованими вимоги про стягнення основної суми боргу, а вказані вимоги є похідними.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.05.2024 у справі №927/208/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.05.2024 у справі №927/208/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.05.2024 у справі №927/208/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.05.2024 у справі №927/208/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

4. Матеріали справи №927/208/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім