Постанова

від 11.11.2024 по справі 922/543/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/543/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

від учасників справи -не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.09.2024 у справі №922/543/21 (повний текст якої складено та підписано 19.09.2024)

за заявою Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)

до: Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 27.01.2022 Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором по справі арбітражного керуючого Саутенко С.О.

В межах даної справи, від ліквідатора надійшло клопотання (вх. № 6875 від 13.03.2024), в якому ліквідатор просить суд зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбал Сергія Володимировича виключити відомості про ПрАТ "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702) з Єдиного реєстру боржників, до якого воно внесено як боржник за виконавчими провадженнями №ВП64964016, 64427045.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2024року, означене клопотання задоволено за мотивами пріоритету процедури банкрутства перед іншими нормативно-правовими актами щодо правовідносин між боржником та кредиторами, необхідністю подальшого виконання ліквідаційної процедури та задоволення вимог кредиторів, що можливо тільки шляхом продажу майна боржника, а зазначення ПрАТ "Харківський коксовий завод" в реєстрі боржників, перешкоджає здійсненню такого продажу.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, ОСОБА_1 , яка є стягувачем за виконавчим провадженням № 64427045 від 08.02.2021 року, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, обгрнутовуючи свої вимоги тим, що такий висновок суду першої інстанції порушує її права як кредитора, адже виключення відомостей по виконавчому провадженні зі стягнення заробітної плати, унеможливить отримання належних їй коштів, компенсація яких встановлена рішенням Червонозаводського суду м.Харкова у справі №646/4906/20.

Крім того вважає, що суд першої інстанції не зазначив з якою саме метою Боржник виключається з реєстру та на що саме будуть направлені кошти, отримані від реалізації майна.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 11.11.2024. о 11:15.

Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

У судове засідання 11.11.2024р. представники учасників справи не з`явились, були повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи,

Від арбітражного керуючого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання додаткового строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Судова колегія вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 ГПК).

Арбітражний керуючий звернувся із заявою про продовження строку (згідно з прохальною частиною клопотання) 08.11.2024, тобто після закінчення встановленого судом процесуального строку, який, як зазначено в ухвалі суду від 15.10.2024, закінчився 25.10.2024.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 118 ГПК ).

Отже, право клопотати про продовження строку для подання відзиву арбітражним керуючим втрачено у зв`язку із закінченням призначеного судом строку.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що заявлення за текстом відзиву на апеляційну скаргу про необхідність поновлення строку на його подання також не може бути підставою для прийняття такого відзиву до розгляду, адже в силу норм частини першої статті 119 ГПК поновленню підлягає строк, встановлений законом, а не встановлений судом, який як це визначено частиною другою цієї статті, підлягає продовженню за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чого арбітражним керуючим зроблено не було.

Від заявниці апеляційної скарги надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

Судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, що не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи та поважності причин їх неявки не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Тобто, з моменту відкриття відносно боржника ліквідаційної процедури всі без винятку арешти чи інші обмеження щодо розпорядження його майном підлягають скасуванню.

Існування не скасованих арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута перешкоджає ліквідатору у виконанні покладених на нього Кодексом обов`язків.

Зняття заборон та арештів із майна боржника є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб, у тому числі реєструючих та правоохоронних органів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №10/Б-5022/1359/2011, в якій зокрема зазначено, що за загальним правилом зняття заборон та арештів з майна боржника в порядку Закону про банкрутство є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб, у тому числі реєструючих, правоохоронних органів та не потребує подальшого винесення окремих судових рішень, а також сплати додаткових коштів, однак, якщо посадова особа ухиляється від виконання постанови суду про визнання боржника банкрутом, зацікавлена особа вправі звернутися до суду з відповідною заявою (клопотанням, скаргою). Розгляд такої заяви судом відбувається виключно в межах справи про банкрутство. При цьому винесення судом окремого судового рішення про звільнення майна боржника від обтяжень лише конкретизує обов`язок осіб, визначений Законом про банкрутство, та може бути підставою для відповідальності цих осіб за невиконання рішення суду у встановленому порядку.

Колегія суддів зазначає, що накладене обтяження на майно банкрута є перешкодою (обмеженням) у здійсненні ліквідатором ліквідаційних заходів щодо банкрута, а саме, виявлення майна банкрута, включення такого майна до ліквідаційної маси, його оцінки та реалізації, одержання та накопичення коштів на ліквідаційному рахунку та послідуючим проведенням задоволення вимог кредиторів у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Оскільки в процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута, майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обтяжень.

Отже, під час здійснення ліквідатором покладених на нього обов`язків щодо задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, майнові активи боржника, визнаного банкрутом, мають бути вільними від будь-яких обмежень щодо розпорядження ними, оскільки одним із завдань ліквідаційної процедури є продаж майна боржника, у тому чисті і заставного, з метою задоволення визнаних вимог кредиторів.

З матеріалів справи вбачається, що постановою постановою Господарського суду Харківської області від 27.01.2022 року ПрАТ "Харківський коксовий завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича, зобов`язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру.

В ході проведення ліквідаційної процедури банкрута, ліквідатором ПрАТ "Харківський коксовий завод" було встановлено, що в Єдиному реєстрі боржників знаходяться записи щодо ПрАТ "Харківський коксовий завод" як боржника за відповідним переліком виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні, в тому числі, в Основ`янсько-Слобідському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Так, Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" включено як боржник до Єдиного реєстру боржників за наступними виконавчими провадженнями, які перебувають на виконанні в Основ`янсько-Слобідському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) : №64964016 та №64427045.

Матеріалами справи встановлено, що ліквідатором на адресу Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції було направлено вимогу за вих. № 01-34/1113 від 20.10.2023 року з проханням виключити Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702) з Єдиного реєстру боржників, до якого воно внесено як боржник за відповідними виконавчими провадженнями.

Однак, Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції надав відповідь про відсутність підстав для виключення боржника з Єдиного реєстру боржників через наявність відкритих виконавчих проваджень.

Також, ліквідатор ПрАТ "Харківський коксовий завод" звертався до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Харківській області із запитом за вих. № 01-34/420 від 30.04.2024 року про надання інформації про можливість переоформлення транспортного засобу, що належить банкруту у випадку його продажу на іншу особу (покупця), якщо ПрАТ "Харківський коксовий завод" внесено до Єдиного реєстру боржників.

Проте, 13 травня 2024 року ліквідатором було отримано відповідь від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Харківській, Полтавській та Сумській областях за вих. № 31/32-764 від 06.05.2024 року, в якій зазначено, що відповідно до пункту 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюються після проведення уповноваженими особами сервісного центру МВС перевірки відповідних документів та/або відомостей у тому числі про особу, що містяться в Єдиному реєстрі боржників. У разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім визначених Порядком розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 985 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 29, ст. 1371; 2016 р., № 82, ст. 2707)», випадків.

Таким чином, Порядком встановлений вичерпний перелік можливості перереєстрації транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, до них, зокрема, входить придбаний транспортний засіб на електронному аукціоні лише в межах Закону України "Про виконавче провадження"

Тобто, у випадку продажу майна боржника відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства подальше переоформлення транспортного засобу є неможливим, у випадку якщо власник транспортного засобу внесений до Єдиного реєстру боржників.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що у даному випадку суд першої інстанції доцільно врахував зауваження ліквідатора про наявність перешкод продажу вказаного майна, які обумовлені знаходженням Боржника в Єдиному реєстрі боржників.

Вказане в свою чергу свідчить про необхідність вирішення питання щодо вилучення інформації про Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702) з Єдиного реєстру боржників як боржника за вищевказаними виконавчими провадженнями, оскільки залишення відповідної інформації завадить ліквідатору повноцінно проводити ліквідаційну процедуру банкрута, оскільки належне ПАТ "Харківський коксовий завод" майно після визнання його банкрутом, згідно з постановою суду першої інстанції, залучається у ліквідаційну масу та реалізується ліквідатором в ліквідаційній процедурі.

Правова неврегульованість щодо цього питання не може слугувати перешкодою ліквідатору у виконанні зазначених обов`язків в межах справи про банкрутство.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури, ліквідатор повинен мати можливість продажу майна боржника та укладання договорів купівлі-продажу відповідно до чинного законодавства України, а тому наявні підстави для зняття заборон та арештів з майна боржника в порядку ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, у звяззку з чим висновок суду першої інстанції про задоволення клопотання ліквідатора про виключення Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702) з Єдиного реєстру боржників за вищевказаними виконавчими провадженнями є правомірним.

Доводи апеляційної скарги про неврахування інтересів апелянтки як кредитора у справі, спростовуться наступним.

Так, на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети визначеної Законом про банкрутство і Кодексом України з процедур банкрутства, якими встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових вимог кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.

У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії обтяжувача щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

За такого правового регулювання правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20), Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022 у справі №918/984/21, від 26.01.23 у справі №910/21981/16).

Наведене у сукупності спростовує твердження апелянта про те, що оскаржувана ухвала позбавляє кредиторів, зокрема, апелянта на захист порушеного права шляхом задоволення кредиторських вимог у визнаній сумі та черговості, оскільки для їх задоволення необхідні кошти, які якраз і будуть отримані ліквідатором після продажу майна боржника.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 17.09.2024р. у справі №922/543/21 ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.09.2024 у справі №922/543/21 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду господарського суду Харківської області від 17.09.2024 у справі №922/543/21 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 11.11.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков