Постанова

від 06.11.2024 по справі 922/4391/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/4391/23 (922/2159/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В..

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

від позивача - Бевзюк О.О. - на підставі ордеру серії ВІ №1255421 від 05.11.2024;

від 1-го відповідача - не з`явився;

від 2-го відповідача - не з`явився;

від 3-го відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м.Харків, (вх. №2305 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/4391/23 (922/2159/24) (суддя Кононова О.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 09.09.2024)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+", м.Харків,

до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт", м.Харків,

до 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м.Харків,

до 3-го відповідача: фізичної особи - підприємця Демченко Олександра Миколайовича, м.Харків,

про визнання недійсною додаткової угоди,

що подана в межах провадження по справі № 922/4391/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт "

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо - будівельна компанія Профіт", оскільки боржник має перед кредитором заборгованість на загальну суму 99670000,00грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт"; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" в сумі 99757140,00грн. (99520000,00грн. - основний борг, 150000,00грн. судові витрати у справі №922/3558/23, 26840,00грн. судовий збір за звернення з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі та 60300,00грн. витрат пов`язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо - Будівельна компанія Профіт"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Попадюка Ігоря Васильовича; здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо - Будівельна компанія Профіт".

Після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" подано до господарського суду Харківської області заяву з грошовими вимогами до боржника (вх.№ 35573 від 26.12.2023) на суму 231383269,90грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (вх. 35573 від 26.12.2023) з грошовими вимогами до боржника; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" до боржника в загальному розмірі 231388637,90грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2024 (попереднє засідання) визнано наступний розмір грошових вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" в загальній сумі 265521264,16грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Східбудпостач" до боржника в загальному розмірі 1834482,95грн.;

- Комунального підрядного підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" в загальному розмірі 268498,00грн;

- Головного управління ДПС, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України в загальному розмірі 6674,00грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" до боржника в загальному розмірі 231388637,90грн.

19.06.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" подано до господарського суду Харківської області заяву в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, в якій заявник просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 10.01.2022 до договору поруки від 01.11.2019, укладену між ТОВ "Овіс Трейд", ТОВ "ДБК "Профіт" та ФОП Демченко О.М. на підставі частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач посилався на те, що оспорюваною додатковою угодою сторони змінили розмір відповідальності ТОВ "ДБК "Профіт" за зобов`язанням ФОП Демченко О.М. перед ТОВ "Овіс Трейд", на підставі чого, фактично 10.01.2022 між сторонами відбувся окремий правочин направлений на зміну прав та обов`язків для сторін та підписаний сторонами у вигляді нової редакції договору поруки.

Вказана додаткова угода до договору поруки від 10.01.2022 укладена в період 3-го строку передбаченого статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства та підлягає визнанню недійсною у зв`язку із тим, що боржник - ТОВ "ДБК "Профіт" прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони ФОП Демченко О.М. (що свідчить про його фраудаторність) та уклав економічно не вигідний для себе правочин з метою вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.

Позивач також наголошував, що на фраудаторність додаткової угоди вказує і та обставина, що кредитор звернувся не до боржника за захистом порушеного на його думку права, а до поручителя, що ставить під сумнів існування реальних відносин між сторонами.

У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 31.07.2024 2-ий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні, з огляду на необґрунтованість та безпідставність.

Зокрема, відповідач зазначав, що факт існування реальних господарських правовідносин між сторонами підтверджений судовими рішеннями, зокрема рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.2023 у справі № 922/3558/23, ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2024 у справі № 922/4391/23, якою встановлено обставини укладення додаткової угоди та визнано вимоги ТОВ "Овіс Трейд" та ухвалою (попереднє засідання) господарського суду Харківської області від 24.06.2024 у справі № 922/4391/23, якою визнано вимоги ТОВ "Овіс Трейд".

Щодо твердження позивача про те, що кредитор - ТОВ "Овіс Трейд" звернувся за захистом своїх прав не до боржника, а до поручителя, відповідач посилався положення частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/4391/23 (922/2159/24) позов задоволено повністю; визнано недійсною додаткову угоду від 10.01.2022 до договору поруки від 01.11.2019, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "ДБК "Профіт" та Фізичною особою - підприємцем Демченко О.М.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" - 1009,33грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" - 1009,34грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Демченко Олександра Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" - 1009,33грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку про здійснення відповідачами, шляхом укладення спірного договору умисних та недобросовісних дій, які сумнівно та безпідставно зменшують розмір активів боржника та навпаки штучно збільшують його боргові зобов`язання, вочевидь є зловживання правом та основною ознакою фраудаторного правочину.

Отже, за відсутності належних та достовірних доказів в підтвердження реальності, доцільності та економічної мети укладення оспорюваної додаткової угоди, наявні підстави для задоволення позовних вимог та визнання недійсною додаткової угоди від 10.01.2022 до договору поруки від 01.11.2019 укладеної між ТОВ "Овіс Трейд", ТОВ "ДБК "Профіт" та ФОП Демченко О.М., відповідно до частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/4391/23 (922/2159/24), та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводам викладеним у відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" на рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/4391/23 (922/2159/24); встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено учасникам провадження у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 06.11.2024 о 09:30 годині.

21.10.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№13412), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/4391/23 (922/2159/24) залишити без змін.

05.11.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із неможливістю його представника прийняти участь в судовому засіданні (вх.№14157).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 06.11.2024 головуючий суддя оголосив, що 05.11.2024 позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи та запитав ставлення представника апелянта щодо заявленого клопотання.

Представник апелянта пояснив, що заперечує проти його задоволення.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В силу приписів Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а позивачем та його представником у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких їх участь слід вважати обов`язковою.

Колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, зокрема позивач скористався своїм правом на подання відзиву. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного Господарського процесуального кодексу України .

Судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Матеріали справи свідчать, що позивач обізнаний про апеляційне провадження та призначену дату судового засідання завчасно і він не був позбавлений можливості вчинити дії з організації представництва інтересів у суді раніше.

Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів вважає клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, що виключає можливість його задоволення.

Крім того, у судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/4391/23 (922/2159/24), та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що представник апелянта з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (надалі - позикодавець) в особі директора Галинського Олександра Вікторовича та фізичною особою - підприємцем Демченко Олександром Миколайовичем (надалі - позичальник) було укладено договір № 0111/1 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги. (надалі - основний договір), відповідно до умов якого позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає позичальнику поворотну фінансову допомогу (надалі - фінансова допомога), а саме передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю відповідно умовам цього договору (пункт 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору було передбачено, що поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми 200000000,00грн. без ПДВ.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за основним договором, 01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (надалі - кредитор), в особі директора ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Профіт" (поручитель), в особі директора Погребняка Олександра Вікторовича було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором та зобов`язався відповідати в повному обсязі перед кредитором за порушення зобов`язань ФОП Демченко Олександра Миколайовича, що виникли з договору №0111/1 від 01.11.2019 та додаткових угод до нього (надалі - основний договір), який було укладено між кредитором та ФОП Демченко О.М. (пункт 1.1. договору поруки).

Пунктом 1.3. договору поруки встановлено, що поручитель відповідає за виконання зобов`язань боржника, що виникли з основного договору в межах суми, встановленої пунктом 2.1 основного договору в розмірі 200000000,00грн. без ПДВ.

На виконання умов договору № 0111/1 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01.11.2019 ФОП Демченко О.М. отримав поворотну фінансову допомогу у розмірі 102020000,00грн. та за вимогою від 10.12.2019 частково повернув отриману поворотну фінансову допомогу у сумі 2500000,00грн.

05.06.2023 та 14.06.2023 позичальник та поручитель отримали вимоги ТОВ "Овіс Трейд" про повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 99 520 000,00 грн. за основним договором, у відповідь на які повідомили, що не заперечують відносно суми грошових коштів, що підлягає поверненню, а саме у розмірі 99 520 000,00 грн., однак не мають можливості їх повернути.

Вказані обставини і стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Профіт" про стягнення з поручителя (договір поруки від 01.11.2019) грошових коштів в загальному розмірі 20000000,00грн. за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01.11.2019.

Рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/3558/23 від 04.09.2023, яке набрало законної сили 27.09.2023, судом було встановлено факт заборгованості ТОВ "ДБК "Профіт" в сумі 99520000,00грн. та стягнуто з ТОВ "ДБК "Профіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" грошові кошти в сумі 20000000,00грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 150000,00грн.

16.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо - будівельна компанія Профіт", оскільки боржник має перед кредитором заборгованість на загальну суму 99670000,00грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2024 (підготовче засідання), зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт" та визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" в сумі 99757140,00грн. (99520000,00грн. - основний борг, 150000,00грн. судові витрати у справі №922/3558/23, 26840,00грн. судовий збір за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі та 60 300,00 грн витрат пов`язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства).

В подальшому, 10.01.2022 між сторонами ТОВ "Овіс Трейд" в особі директора Галинського Олександра Вікторовича та ФОП Демченко Олександром Миколайовичем було укладено додаткову угоду до договору № 0111/1 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01.11.2019, в якій сторони ТОВ "Овіс Трейд", та ФОП Демченко О.М. домовились про те, що ними була допущена помилка в призначенні платежу (48 платіжних доручень) на суму 164450000,00 грн. та прийняли рішення внести зміни до п. 2.1. договору № 0111/1 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01 листопада 2019 року та викласти його в наступній редакції: "2.1. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 300000000,00грн. без ПДВ."

10.01.2022 сторонами також було укладено додаткову угоду, відповідно до якої договір поруки викладено в новій редакції, а саме відповідно до п. 1.1. договору поруки в порядку та умовах, передбачених цим договором, поручитель поручається перед кредитором та зобов`язується відповідати в повному обсязі перед кредитором за порушення зобов`язань фізичної особи підприємця Демченко Олександра Миколайовича (далі - боржник), що виникли з договору № 0111/1 від 01.11.2019 та додаткових угод до нього (надалі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.

Пунктом 1.3. договору поруки встановлено, що поручитель відповідає за виконання зобов`язань боржника, що виникли з основного договору в межах суми, встановленої пунктом 2.1 основного договору в розмірі 300000000,00грн. без ПДВ.

Звертаючись до суду з відповідним позовом в межах справи про банкрутство, позивач зазначав, що зазначеною додатковою угодою сторони змінили розмір відповідальності ТОВ "ДБК "Профіт" за зобов`язанням ФОП Демченко О.М. перед ТОВ "Овіс Трейд", на підставі чого, фактично 10.01.2022 між сторонами відбувся окремий правочин направлений на зміну прав та обов`язків для сторін та підписаний сторонами у вигляді нової редакції договору поруки.

Вказана додаткова угода до договору поруки від 10.01.2022 укладена в період 3-го строку передбаченого статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства та підлягає визнанню недійсною у зв`язку із тим, що боржник - ТОВ "ДБК "Профіт" прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони ФОП Демченко О.М. (що свідчить про його фраудаторність) та уклав економічно не вигідний для себе правочин з метою вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.

Позивач також наголошував, що на фраудаторність додаткової угоди вказує і та обставина, що кредитор звернувся не до боржника за захистом порушеного на його думку права, а до поручителя, що ставить під сумнів існування реальних відносин між сторонами. В той же час, жодних позовів до ФОП Демченка О.М., як сторони, що безпосередньо порушила зобов`язання за договором безвідсоткової фінансової допомоги від 01.11.2019 №0111/1 ТОВ "Овіс Трейд" не пред`явлено.

Вказані обставини і стали підставою для звернення 19.06.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" до господарського суду Харківської області з заявою в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 10.01.2022 до договору поруки від 01.11.2019, укладену між ТОВ "Овіс Трейд", ТОВ "ДБК "Профіт" та ФОП Демченко О.М. на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (т.1 а.с.1-13).

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.124-132).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що в силу приписів частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У відповідності до частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Отже, приписи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства розширюють визначені положеннями статті 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

При цьому Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема: щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

За змістом частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Тому будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Близький за змістом висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Необхідно вказати, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Слід зазначити, що судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі 920/10/21 (920/868/21), що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 Цивільного кодексу України вимагає, щоб юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором.

У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.

У період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Дії боржника, зокрема, але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредиторами, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16 від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Звертаючись до суду з відповідним позовом в межах справи про банкрутство, позивач зазначав, що спірною додатковою угодою сторони змінили розмір відповідальності ТОВ "ДБК "Профіт" за зобов`язанням ФОП Демченко О.М. перед ТОВ "Овіс Трейд", на підставі чого, фактично 10.01.2022 між сторонами відбувся окремий правочин направлений на зміну прав та обов`язків для сторін та підписаний сторонами у вигляді нової редакції договору поруки.

Вказана додаткова угода до договору поруки від 10.01.2022 укладена в період 3-го строку передбаченого статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства та підлягає визнанню недійсною у зв`язку із тим, що боржник - ТОВ "ДБК "Профіт" прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони ФОП Демченко О.М. (що свідчить про його фраудаторність) та уклав економічно не вигідний для себе правочин з метою вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, а тому для з`ясування наявності чи відсутності таких обставин, суд повинен дослідити оспорюваний договір та надати йому правову оцінку.

В силу приписів частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Касаційній господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 02.11.2022 у справі № 925/36720 (925/107/21) зазначає, що при укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення.

Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадку, коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до ст. 555 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясовувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви легітимними.

За загальним правилом, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.

Близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17.

Як було зазначено вище, підставою для відкриття провадження у справі №922/4391/23 про банкрутство ТОВ "ДБК "Профіт" стала заява ініціюючого кредитора - ТОВ "Овіс Трейд" з грошовими вимогами, обґрунтованими рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.2023 у справі № 922/3558/23, яке набрало законної сили.

При зверненні до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо - будівельна компанія Профіт", ініціюючий кредитор зазначав про наявність заборгованості останнього перед ним у розмірі 99670000,00грн., що виникла внаслідок невиконання ФОП Демченко О.М. своїх зобов`язань за договором № 0111/1 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01.11.2019, за якого боржник виступив поручителем відповідно договору поруки від 01.11.2019.

Судова колегія враховує, що в рішенні господарського суду Харківської області від 04.09.2023 у справі № 922/3558/23 було встановлено, зокрема, наступне:

-"05.06.2023 третя особа - ФОП Демченко О.М. отримала вимогу ТОВ "Овіс Трейд" за вих. № 05/06-01 про повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 99520000,00грн. за основним договором. В свою чергу, 13.06.2023 третьою особою було надано відповідь на вимогу, у якій зазначено, що вона не заперечує відносно суми грошових коштів, що підлягає поверненню позивачу, а саме у розмірі 99520000,00грн., однак не має можливості їх повернути".

14.06.2023 відповідачем - ТОВ "ДБК "Профіт" була отримана вимога позивача за вих. № 14/06-01 від 14.06.2023 про виконання відповідачем свого обов`язку за договором поруки та сплати заборгованості третьої особи за основним договором у розмірі 99520000,00грн. 14.06.2023 відповідачем складена відповідь на вимогу позивача у якій зазначено, що свої зобов`язання за договором поруки в сумі 99520000,00грн. визнає в повному обсязі, однак сплатити не має можливості".

Окрім того, в рішенні господарського суду Харківської області від 04.09.2023 у справі № 922/3558/23 також зазначено про те, що "Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, що є підписаним з обох сторін, кінцеве сальдо визначене у розмірі 99520000,00грн., що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями", яке також приймається судом апеляційної інстанції до уваги.

Також, колегія суддів враховує, що в межах справи № 922/3558/23 судом було встановлено, що "як відповідач, так і третя особа визнали позовні вимоги в повному обсязі".

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/1.

З урахуванням викладеного, обставини, які встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.2023 у справі № 922/3558/23 за участі ТОВ "Овіс Трейд" та ТОВ "ДБК "Профіт", в силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України вважають встановленими та не підлягають доказуванню.

Таким чином, виходячи з встановлених судом у справі №922/3558/23 обставин вбачається, що станом на 05.06.2023 та 14.06.2023 ТОВ "Овіс Трейд" не висувалось до ТОВ "ДБК "Профіт" жодних вимог про повернення безвідсоткової фінансової допомоги за додатковою угодою від 10.01.2022 у розмірі 164450000,00грн.

З наведеного випливає, що ТОВ "Овіс Трейд" та ТОВ "ДБК "Профіт" в межах справи № 922/3558/23 було зафіксовано факт існування в останнього заборгованості, в загальному розмірі 99520000,00 грн., що вказує на відсутність у ТОВ "ДБК "Профіт" заборгованості в додатковій сумі 164450000,00грн. за укладеною 10.01.2022 додатковою угодою до договору поруки, та має преюдиційне значення для суду апеляційної інстанції.

Крім того, судова колегія зазначає, що станом на час звернення ТОВ "Овіс Трейд" до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дорожньо - будівельна компанія Профіт" (16.10.2023) до матеріалів заяви ініціюючим кредитором оскаржувана додаткова угода від 10.01.2022 також не надавалась і про існування заборгованості в розмірі 164450000,00грн. зазначено не було.

Водночас, до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючим кредитором ТОВ "Овіс Трейд" було додано вимогу від 14.06.2023 вих. № 14/06-01 про повернення поворотної фінансової допомоги за договором № 0111/1 від 01.11.2019 на підставі договору поруки від 01.11.2019, яка направлялась на адресу ТОВ "ДБК "Профіт", та в якій визначено розмір заборгованості ФОП Демченко О.М. за основним договором саме в розмірі 99520000,00грн., що підтверджується відповідним актом звірки станом на 02.06.2023, який підписаний ФОП Демченко О.М. та ТОВ "Овіс Трейд".

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду даної справи апелянт наголошував, що раніше не заявляв та не вказував про наявність такої додаткової угоди щодо поруки боржника в межах суми 300000000,00грн., оскільки з початку карантину та з початку введення в Україні воєнного стану, співробітники, у тому разі бухгалтерія, працювали віддалено. В будівлю, де знаходились документи, було влучення, та у зв`язку із службовою недбалістю бухгалтера, якого в подальшому було звільнено були допущені помилки при веденні бухгалтерського обліку.

В контексті наведеного, судова колегія зазначає, що будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення. Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадків коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до статті 558 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви добросовісними.

Відповідно до стандартної ділової практики боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником як правило спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.).

Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, ані ТОВ "ДБК "Профіт" ані ФОП Демченко О.М. не надано жодного доказу в підтвердження наявності будь-яких відносин в розумінні вищенаведеного, які б свідчили про заінтересованість ТОВ "ДБК "Профіт" в покладенні на себе додаткового економічного тягаря щодо забезпечення зобов`язань ФОП Демченка О.М.

Крім того, колегія суддів зазначає, що первісний договір поруки в межах виконання зобов`язання ФОП Демченко О.М. у розмірі 200000000,00грн. було укладено 01.11.2019, позика була надана у 2019 в сумі 102020000,00грн.

При цьому, за вимогою від 10.12.2019 ФОП Демченко О.М. частково повернув отриману поворотну фінансову допомогу в сумі 2500000,00грн., внаслідок чого невиконаним залишилось зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги у розмірі 99520000,00грн.

Проте, кредитор - ТОВ "Овіс Трейд" не заявляв вимоги безпосередньо до позичальника, а одразу звернувся з відповідним позовом про стягнення з поручителя - ТОВ "ДБК "Профіт" суми невиконаного зобов`язання, а потім з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Також, судова колегія враховує, що при укладенні оспорюваної угоди на суму зобов`язань ФОП Демченко О.М. у розмірі 300000000,00грн., мало місце вже невиконане останнім зобов`язання в значному розмірі 99520000,00грн.

Отже, укладення оспорюваної додаткової угоди до договору поруки щодо виконання зобов`язання, яке вже було порушено та мало місце невиконання умов оплати в значному розмірі, про що було відомо боржнику, на думку судової колегії також свідчить про сумнівність економічної обґрунтованості цієї угоди та відсутність наміру реального виконання зобов`язання, яке прийнято боржником за оспорюваним договором.

Колегія суддів також звертає увагу на наявність значної кредиторської заборгованості боржника - ТОВ "ДБК "Профіт" станом на момент укладення оспорюваної додаткової угоди, що підтверджується відповідними заявами кредиторів, які звернулись до суду з грошовими конкурсними вимогами та факт наявності якої був було встановлено господарським судом першої інстанції при розгляді цих заяв в попередньому засіданні.

Окрім того, матеріали справи не містять інформації та жодних доказів в підтвердження виконання ТОВ "ДБК "Профіт" зобов`язань за договором поруки або наміру, направленого на виконання своїх зобов`язань за таким договором та додаткової угоди до нього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про здійснення відповідачами, шляхом укладення оспорюваної додаткової угоди до договору поруки умисних та недобросовісних дій, які сумнівно та безпідставно зменшують розмір активів боржника та навпаки штучно збільшують його боргові зобов`язання, вочевидь є зловживання правом та основною ознакою фраудаторного правочину.

Отже, за відсутності належних та достовірних доказів в підтвердження реальності, доцільності та економічної мети укладення оспорюваної додаткової угоди, наявні підстави для задоволення позовних вимог та визнання недійсною додаткової угоди від 10.01.2022 до договору поруки від 01.11.2019 укладеної між ТОВ "Овіс Трейд", ТОВ "ДБК "Профіт" та ФОП Демченко О.М., в порядку частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/4391/23 (922/2159/24) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/4391/23 (922/2159/24) залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.11.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий