Постанова

від 05.11.2024 по справі 443/275/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №443/275/24 Головуючий у 1 інстанції:Павлів А.І.

Провадження №22-ц/811/2736/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Псярук О.В,

за участі в судовому засіданні прокурорки ОСОБА_1 , представниці відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області на ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області в складі судді Павліва А.І. від 12 серпня 2024 року у справі за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2024 року позов Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки залишено без розгляду.

Вказану ухвалу оскаржив Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області.

В апеляційній скарзі просить ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що звертаючись до суду першої інстанції прокурором належним чином виконано вимоги ч.4 ст.56 ЦПК України. Враховуючи, що права Журавненської територіальної громади Стрийського району Львівської області, у тому числі і право на захист, реалізуються через її представницький орган, статус органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, має виключно Журавненська селищна рада. Звертає увагу, що згідно з наданою у відповідь інформацією Журавненської селищної ради від 13.12.2023 №2053/05-1/02-26/вих.-23, селищна рада не буде звертатись до суду із позовом про визнання договору оренди землі недійсним. З огляду на вказане, з урахуванням того, що Журавненська селищна рада є однією із сторін договору оренди землі, який підлягає визнанню недійсним, проте, незважаючи на обізнаність про порушене право, не вжила заходів щодо його захисту, у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави. Окрім цього, Жидачівський районний суд, 12.02.2024 прийнявши позовну заяву першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури до розгляду та відкривши провадження у справі, а 18.06.2024 прийнявши ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі і призначивши її до розгляду по суті, фактично констатував, що позовна заява подана належним позивачем та відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, та не вбачав підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження. Однак, незважаючи на те, що розгляд справи перебував на стадії судового розгляду, суд першої інстанції 12.08.2024 виніс ухвалу про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, керуючись ч.3 ст.187 ЦПК України, що суперечить процесуальному закону, оскільки залишення позовної заяви без розгляду на стадії судового розгляду передбачене ст.257 ЦПК України, перелік підстав для залишення справи без розгляду у якій, є виключним.

В судове засідання окрім прокурорки ОСОБА_1 , представниці відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурорки на підтримання апеляційної скарги, представниці відповідача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, письмових пояснень позивача, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи (їх представників) у судах обох інстанцій, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. ст. 2, 12, 56, 187, 260, 261ЦПК України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі №925/1133/18 та залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що позивач сторона позивача слушно покликається на те, що рішення Журавненської селищної ради № 7-201 від 17.06.2021 щодо затвердження проекту землеустрою та передачі в оренду спірної земельної ділянки вичерпало свою дію шляхом його виконання та укладення договору оренди, а також на те, що у спірних правовідносинах Журавненська селищна рада Стрийського району Львівської області, здійснюючи право розпорядження землею в межах територіальної громади, є учасником цивільних правовідносин, і судом не ставиться під сумнів ефективність обраного стороною позивача способу захисту порушеного права. Суд звертав увагу саме на те, що згадане рішення органу місцевого самоврядування стало підставою виникнення прав та обов`язків у Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області та ОСОБА_2 , оскільки на підставі цього рішення був укладений спірний договір оренди землі. Тобто, Журавненська селищна рада Стрийського району Львівської області, ухваливши рішення всупереч земельному законодавству України (про що стороною позивача у позовній заяві наведені відповідні аргументи), продовжила діяти всупереч земельному законодавству України, так як на підставі цього ж рішення, у подальшому, уклала спірний договір оренди землі. Суд, з огляду на спірні правовідносини у цій справі, не погоджувався з позицією сторони позивача щодо наявності у нього права звернутися до суду в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області з мотивів того, що цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого вона стверджує, оскільки така позиція сторони позивача не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що вказаний орган місцевого самоврядування сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави, а відтак визначення цього органу позивачем суперечить принципу розумності. Окрім наведеного, суд вважав помилковими аргументами сторони позивача щодо того, що постановлення судом ухвали про залишення позову без руху після відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті не відповідає положенням ЦПК України, оскільки положення частини 11 статті 187 ЦПК України дозволяють суду залишати позовну заяву без руху саме після відкриття провадження у справі і ця норми процесуального закону не містить застережень щодо меж її застосування, а її застосування на стадії розгляду справи по суті узгоджується із завданням цивільного судочинства. Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважав, що прокурором не виконано вимоги щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області згідно із частиною 4 статті 56 ЦПК України, а відтак не усунено недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, у зв`язку з чим позовну заяву залишено без розгляду в силу положень частини 13 статті 187 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що такі висновки зроблені судом без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення; висновки суду обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими - не доведені.

07.02.2024 року перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки, в якій просив:

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 24.09.2021, укладений між Журавненською селищною радою та ОСОБА_2 на підставі рішення 7 сесії VIII скликання Журавненської селищної ради №7-201 від 17 червня 2021 року, щодо надання у строкове платне користування земельної ділянки для городництва загальною площею 19,3368 га, з кадастровим номером 4621584400:06:000:1248, розташованої на території с.Любаша, Журавненської селищної ради, (колишнього Жидачівського) Стрийського району, Львівської області;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути Журавненській селищній раді, Стрийського району, Львівської області земельну ділянку загальною площею 19,3368 га з кадастровим номером 4621584400:06:000:1248, розташовану на території с.Любаша, Журавненської селищної ради, (колишнього Жидачівського) Стрийського району, Львівської області (реєстраціний номер об`єкта нерухомого майна 2602707446100);

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Журавненською селищною радою 7 сесії VIII скликання прийнято рішення №7-201 від 17.06.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва», згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_2 для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території с.Любаша, Журавненської селищної ради, Стрийського району Львівської області, розроблений на замовлення громадянина України ОСОБА_2 для городництва. Згідно з п.п.2,3 вказаного рішення громадянину ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 4621584400:06:000:1248 загальною площею 19,3368 га, для городництва, термін оренди - 7 років, розмір орендної плати - 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. В подальшому між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі від 24.09.2021 № б/н, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для городництва з кадастровим номером 4621584400:06:000:1248 загальною площею 19,3368 га, строком на 30 років. Встановлено орендну плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.02.2022 державним реєстратором викрнавчого комітету Ходорівської міської ради Львівської області Сушайло С.О. Однак, Журавненська селищна рада при прийнятті рішення про передачу у користування земельної ділянки ОСОБА_2 діяла всупереч ст.36 Земельноо кодексу України, так як не мала законної підстави для затвердження відповідного проекту землеустрою та передачі ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 4621584400:06:000:1248 загальною площею 19,3368 га для городництва.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 12 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 18 червня 2024 року підготовче засідання у справі за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки закрито і призначено її до судового розгляду по суті.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 30 липня 2024 року позовну заяву Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки залишено без руху. Надано Першому заступнику керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області строк п`ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви (наведення обґрунтування наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області з урахуванням викладених у цій ухвалі мотивів). Роз`яснено Першому заступнику керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, позов буде залишено без розгляду (відповідно до вимог пункту 8 частини 1 статті 257 ЦПК України).

На виконання вимог вказаної ухвали Першим заступником керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області подано пояснення на виконання вимог ухвали від 30.07.2024 року в якій зазначається, що Журавненська селищна рада є однією зі сторін договору оренди землі, який підлягає визнанню недійсним, проте незважаючи на обізнаність про порушене право, не вжила заходів щодо його захисту, наявні підстави для представництва інтересів держави прокурором.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до абзацу першого, другого та третього частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

З метою вирішення питання про наявність підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступ у розгляд справи за позовом (заявою, поданням) іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У справі що розглядається, прокурор, звертаючи до суду відповідно до ст.56 ЦПК України, обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, прокурор, обґрунтував підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що Журавненською селищною радою не вживались та не будуть вживатись заходи щодо захисту інтересів держави, що підтверджується листом від 13.12.2023 року №2053/05-1/02-23.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказаний висновок у повній мірі відповідає, також, правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що згідно із підпунктом 1 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» саме до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування (повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом) належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

За таких обставин, слід вважати, що суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про залишення позовної заяви без руху, а згодом без розгляду.

Крім цього, відкриваючи провадження у справі 12 лютого 2024 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області мотивував ухвалу тим, що позовна заява відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України (а.с.14). Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження на час вирішення питання про відкриття провадження у справі судом не встановлено.

Також, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в ухвалі про залишення позову без розгляду не враховано висновку викладеного в пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року в справі №925/1133/18, що оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.

Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).

Окрім того, слід вказати і про те, що закривши підготовче провадження у справі суд не повернувшись у підготовче провадження, де факто під час розгляду справи по суті, почав вирішувати питання, які мали б вирішуватися на стадії відкриття провадження у справі чи можливо підготовчого провадження.

Знову ж, вирішуючи питання про обґрунтованість чи не обґрунтованість позовної заяви в контексті питань, які почав вирішувати суд постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, слід вказати, що такі виходять за межі ч.4 статті 56 ЦПК України та фактично суд, повернувшись до питань, які підлягають вирішенню на стадії відкриття провадження, фактично частково почав вирішення питань, які стосуються вирішення спору по суті, його обґрунтованості.

Слід вказати, що в позовній заяві та письмовій заяві на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху прокурором слід вважати належно, зокрема, і відповідно до вимог ч.4 ст. 56 ЦПК України, вмотивовано подання саме такого позову до суду із наведеним колом учасників і позовними вимогами.

Враховуючи вказане, у суду першої інстанції не було підстав для залишення позовної заяви без руху та залишення позовної заяви без розгляду з підстав не виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, а тому оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена без дотримання вимог закону та всупереч обставинам, що мають значення слід скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до вказаного слід задовольнити апеляційну скаргу, визнавши її доводи обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п. 6, 379 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області - задовольнити.

Ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2024 року - скасувати.

Справу направити до Жидачівського районного суду Львівської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2024 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра