Постанова

від 04.11.2024 по справі 904/5795/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2024 року м. Дніпро Справа № 904/5795/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Еталон"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Красота О.І.) від 16.05.2024 р. у справі № 904/5795/23

за позовом Кам`янської міської ради, м. Кам`янське, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "Еталон", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 р. Кам`янська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Еталон" і просила суд визнати укладеним договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, пров. Цегельний, 19, загальною площею 1,3391 га, для розміщення речового ринку, в редакції Позивача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 р. у справі № 904/5795/23:

- позов задоволено у повному обсязі;

- визнано укладеним договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, пров. Цегельний, 19, загальною площею 1,3391 га, для розміщення речового ринку, в редакції Кам`янської міської ради Дніпропетровської області;

- стягнуто з Приватного підприємства "Еталон" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, 32, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05412210) на користь Кам`янської міської ради (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 24604168) 2 684,00 грн. судового збору.

Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Еталон", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 р. у справі № 904/5795/23 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема зазначає наступне:

- вказує на недопустимість наданого позивачем витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 29.09.2023 р. № НВ-9928978002023 в якості доказу та фактичних підстав для укладення договору в редакції позивача. Водночас вважає необґрунтованим неприйняття до уваги судом першої інстанції витягу № 514 від 20.01.2021 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого відповідачем;

- у зв`язку із зазначеним вище, а також з урахуванням того, що судом першої інстанції було відмовлено відповідачу у зупиненні провадження у справі до вирішення адміністративної справи № 160/32886/23, апелянт стверджує, що судом першої інстанції визнаний укладеним договір оренди земельної ділянки в редакції позивача, який не відповідає вимогам чинного законодавства щодо індексації нормативної грошової оцінки земель;

- звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано, що позовну заяву від імені позивача підписано представником Кам`янської міської ради, яким не було надано суду документів, підтверджуючих його повноваження на підписання позову в порядку самопредставництва юридичної особи: трудовий договір, посадова інструкція, в яких закріплено право звертатися до суду, а не лише приймати участь у судових засіданнях з підготовкою процесуальних документів (інших ніж позовна заява).

Представником Кам`янської міської ради подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач заперечує проти її задоволення та просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 р. у справі № 904/5795/23 залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема зазначає наступне:

- вказує на те, що витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданий позивачем, відповідає формі, що затверджена постановою КМУ № 1147 від 03.11.2021 року. Всі витяги з нормативної грошової оцінки формуються в автоматичному режимі та Держгеокадастр позбавлений можливості вносити свої дані або змінювати коефіцієнти в програмному забезпеченні за допомогою якого формуються ці витяги. У зв`язку з цим вважає, що розрахунки відповідача щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та доводи щодо неправильності проведеного розрахунку і невірного застосування складових такої оцінки не заслуговують на увагу і судом першої інстанції з цього приводу були зроблені вірні висновки;

- вважає, що у клопотанні про зупинення провадження у справі, поданого до суду першої інстанції відповідачем, останнім не доведено та не обґрунтовано в чому саме об`єктивна неможливість розгляду справи про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним до вирішення адміністративного спору, яким оскаржуються дії Держгеокадастру. Так, на думку позивача, сам спір між відповідачем та Держгеокадастром щодо неправомірності дій останнього не має жодного впливу на спір щодо визнання договору оренди укладеним та лише буде призводити до затягування розгляду даної справи та відтермінування обов`язку відповідача по сплаті орендних платежів за користування земельною ділянкою;

- щодо доводів апелянта про неналежність представника позивача зазначає, що повноваження Жежель С.С., як представника Кам`янської міської ради підтверджуються випискою з ЄДРПОУ та довіреністю, які містяться в матеріалах справи. Також звертає увагу, що між Жежель С.С. та Департаментом укладено строковий договір. Згідно з Положенням про департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Департамент через своїх представників має значне коло повноважень щодо представництва інтересів міської ради та її виконавчих органів. Отже позивач вважає, що Жежель С.С. , який діє в інтересах Кам`янської міської ради, має належні докази його повноважень щодо представництва інтересів міської ради в судових органах.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Еталон" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 р. у справі № 904/5795/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.09.2024 р.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваль Л.А. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024 р. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Іванова О.Г.

Представник відповідача засобами електронного зв`язку (з КЕП) звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 04.11.2024 р.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною.

Апелянт не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку свого представника, про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Від представника апелянта засобами електронного зв`язку (з КЕП) до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, що мотивоване перебуванням представника відповідача на лікарняному та неможливістю забезпечити явку у судове засідання, з приводу якого судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, згідно з яким якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи усіх сторін цього спору, в яких останні висловили свою позицію щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а відповідач не був позбавлений права і можливості за потреби забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, встановлених ГПК України, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача одночасно відмовляючи у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 16.09.2020 Кам`янська міська рада (далі - Позивач), розглянувши заяву (клопотання) Приватного підприємства "Еталон" (далі - Відповідач) про користування земельною ділянкою, прийняла рішення № 2051-46/VII "Про набуття (припинення) прав на землю" (далі - Рішення № 2051-46/VII).

Згідно з Рішенням № 2051-46/VII Відповідачу надано в користування на умовах оренди земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:02:006:0586, за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, пров. Цегельний, 19, загальною площею 1,3391 га, для розміщення речового ринку.

Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 Рішення № 2051-46/VII Позивач зобов`язав землекористувачів, зокрема Відповідача, укласти протягом шістдесяти днів після прийняття цього рішення в департаменті комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради у встановленому порядку договори оренди земельних ділянок, угоди шляхом надання оригіналів витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, сформованих у поточному році.

Таким чином Рішенням № 2051-46/VII визначено строки та місце укладання договору оренди землі.

Позивач зазначає, що відповідно до інформації, яка міститься в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 351553771, відповідачем не було зареєстровано речове право щодо оренди земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, пров. Цегельний, 19.

При цьому право власності на нерухоме майно, а саме речовий ринок по пров. Цегельний, 19 у м. Кам`янське Дніпропетровської області, зареєстровано за відповідачем.

22.06.2018 рішенням Кам`янської міської ради № 1105-25/VII "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" установлені на території міста ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю, відповідно до якого річний розмір орендної плати за користування юридичними особами земельними ділянками для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) становить 4% від нормативної грошової оцінки.

Отже ставка орендної плати за земельну ділянку, яку використовує відповідач для розміщення речового ринку, становить 4% від нормативної грошової оцінки землі.

09.07.2020 рішенням Кам`янської міської ради № 1975-44/VII "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020" було затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020 та установлено, що це рішення набирає чинності з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020 застосовується з 01.01.2021.

18.12.2020 Кам`янською міською радою прийнято рішення № 41-03/VIII, відповідно до якого з 01.01.2021 на території земель міста Кам`янське вводиться в дію нова нормативна грошова оцінка земель із застосуванням базової вартості 1м2 в розмірі 461,69 грн.

Позивач зазначає, що відповідач неправомірно ухиляється від оформлення права користування земельною ділянкою і від підписання надісланих позивачем примірників договору оренди земельної ділянки, чим порушені права та інтереси останнього.

Відповідач не уклав з позивачем договір оренди земельної ділянки, не вчинив жодної дії щодо реєстрації права користування та фактично користується земельною ділянкою без правових підстав.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач не сплачує відповідну орендну плату, оскільки договір оренди землі з позивачем не укладено, хоча земельна ділянка використовується для розміщення речового ринку. Такі дії відповідача є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України, якою передбачено, що використання землі в Україні є платним.

13.10.2023 позивач листом від 04.10.2023 за № 09-08/1421 направив відповідачу для узгодження та підписання проєкт договору оренди земельної ділянки, Акт приймання-передачі земельної ділянки, Розрахунок розміру земельної ділянки та копію (станом на 29.09.2023) із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер № 1210400000:02:006:0586, за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, пров. Цегельний, 19, загальною площею 1,3391 га, для розміщення речового ринку.

Зазначений проєкт договору оренди був складений з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі".

Пропозиція разом з проєктом договору, актом приймання-передачі земельної ділянки, розрахунком розміру орендної плати, копією витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 29.09.2023 позивачем були надіслані відповідачу з описом вкладення.

Лист від 04.10.2023 за № 09-08/1421, надісланий позивачем разом із переліченими вище документами, відповідач отримав 17.10.2023 (а.с. 112 трекінг 4950300951301 (а.с. 14)), однак проігнорував його та не вчинив будь-яких дій щодо узгодження і укладання договору оренди земельної ділянки.

Позивач зазначає, що виконав всі обов`язки, покладені на нього чинним законодавством України щодо передачі в оренду відповідачу земельної ділянки, проте останній ухиляється від належного оформлення користування земельною ділянкою та укладання договору оренди земельної ділянки і продовжує використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Відповідачем не було повернуто позивачу підписаний проєкт договору оренди земельної ділянки та не направлено позивачу протокол розбіжностей до проєкту вказаного договору.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся з позовом до господарського суду, в якому просив визнати договір оренди земельної ділянки укладеним в редакції, запропонованій позивачем, проти чого заперечує відповідач, що і стало причиною виникнення спору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами виникли переддоговірні відносини, оскільки відповідач звернувся до позивача із заявою про передачу в оренду спірної земельної ділянки і останнім на сесії прийнято відповідне рішення, яке покладено в основу договору оренди земельної ділянки, який є типовим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220. Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач, одержавши проєкт договору оренди землі, не повернув позивачу примірник договору та не склав протокол розбіжностей до цього договору. Проаналізувавши положення договору оренди землі, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність укладення договору оренди землі в редакції позивача, оскільки умови договору відповідають вимогам чинного законодавства, та, як наслідок, про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 142, 145 Конституції України до матеріальної основи місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Абзац 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 8 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частиною першою статті 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, земельним законодавством передбачена обов`язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно з наявним в матеріалах справи витягом № НВ-9928978002023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.09.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:02:006:0586 становить 39 147 268,93 грн.

Надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України).

Форма та зміст (умови) типового договору оренди землі затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 "Про затвердження Типового договору оренди землі".

Форма витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, на підставі якого було розраховано розмір орендної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 03.11.2021 (зі змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 753 від 01.07.2022).

Проєкт договору оренди земельної ділянки має відповідати вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та Типовій формі договору оренди землі, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.

За таких обставин між сторонами виникли переддоговірні відносини, оскільки відповідач звернувся до позивача із заявою про передачу в оренду спірної земельної ділянки і останнім на сесії прийнято відповідне рішення, яке покладено в основу договору оренди земельної ділянки, який є типовим відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Дніпровська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 1, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування, згідно зі ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно з п.п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання: затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 288 Податкового кодексу України унормовано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: - для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; - для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (підпункт 288.5.1 пункту 288.5); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 пункту 288.5); може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (підпункт 288.5.3 пункту 288.5).

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України).

Порядок укладення договору визначений статями 638-650 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ст. 641 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 643 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Згідно з ч. 2 ст. 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до вимог ст. 181 Господарського кодексу України 13.10.2023 направив відповідачу проєкт договору оренди земельної ділянки, який містить істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Даний проєкт договору відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.

Отже, за таких обставин між сторонами виникли переддоговірні відносини, оскільки відповідач звернувся до позивача із заявою про передачу в оренду спірної земельної ділянки і останнім на сесії прийнято відповідне рішення, яке покладено в основу договору оренди земельної ділянки, який є типовим відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач, одержавши проєкт договору оренди, не повернув позивачу примірник договору та не склав протокол розбіжностей до цього договору.

Проаналізувавши положення договору оренди землі, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність укладення договору оренди землі в редакції позивача, оскільки умови договору відповідають вимогам чинного законодавства, з чим погоджується і судова колегія.

Водночас, як вбачається з апеляційної скарги, умовами спірного договору оренди землі, з якими не погоджується відповідач, є визначена в договорі нормативна грошова оцінка земельної ділянки та розмір орендної плати.

Враховуючи, що розмір орендної плати розрахований, зокрема, на підставі визначеної в договорі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка визначена на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 29.09.2023 р. № НВ-9928978002023, судовій колегії належить встановити належність вказаного витягу як доказу у цій справі.

Так, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України одним із принципів судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Судова колегія виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова колегія наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель").

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до п. 20 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Форма витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок передбачає відображення лише кадастрового номеру земельної ділянки та її нормативної грошової оцінки.

Враховуючи те, що усі витяги з нормативної грошової оцінки земельних ділянок формуються в автоматичному режимі і Держгеокадастр позбавлений можливості вносити свої дані або змінювати коефіцієнти в програмному забезпеченні за допомогою якого формуються ці витяги, судова колегія вважає, що розрахунки відповідача щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та доводи щодо неправильності проведеного розрахунку і невірного застосування складових такої оцінки не заслуговують на увагу, а отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо укладення договору оренди землі в редакції позивача.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено відповідачу у зупиненні провадження у справі до вирішення адміністративної справи № 160/32886/23, а також з урахуванням того, що апелянтом до апеляційної скарги додано клопотання про зупинення провадження у справі, у відповідності до якого відповідач просить зупинити провадження у справі № 904/5795/23 до набрання рішенням у справі № 160/32886/23 законної сили, судова колегія зазначає наступне.

Так, необхідність зупинення провадження у цій справі відповідач мотивує тим, що 15.12.2023 року він звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області при видачі витягу із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9928978002023 від 29.09.2023 р., а саме незастосування таких показників нормативної грошової оцінки земельної ділянки: площа земельної ділянки - 13391 кв. м; середня (базова (вартість 1 кв. м1 - 461,69 кв. м, коефіцієнт Км2 - 2,13; сукупний коефіцієнт Км3 - 0,50; коефіцієнт Кф - 2,5; коефіцієнт індексації - 1,26;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати ПП "Еталон" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,3391 га, розташованої пров. Цегельний, 19, м. Кам`янське, Дніпропетровської області (кадастровий номер 1210400000:02:006:0586) із застосуванням при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки таких показників: площа земельної ділянки - 13391 кв. м; середня (базова (вартість 1 кв. м1 - 461,69 кв. м, коефіцієнт Км2 - 2,13; сукупний коефіцієнт Км3 - 0,50; коефіцієнт Кф - 2,5; коефіцієнт індексації - 1,26 станом на 01.01.2023 р.

Відповідач зазначає, що справа № 904/5795/23 та справа № 160/32886/23 пов`язані між собою, оскільки у договорі оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пров. Цегельний, 19, загальною площею 1,3319 га, для розміщення речового ринку, однією з істотних умов є нормативна грошова оцінка земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024 р. у справі № 904/5795/23 у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено, оскільки відповідач не довів належним чином та не обґрунтував у чому саме є об`єктивна неможливість розгляду справи про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним до вирішення адміністративного спору, яким оскаржуються дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Судова колегія зазначає, що вичерпний перелік підстав для обов`язкового зупинення провадження у справі наведений у ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 5 ч. 1 вказаної статті передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з`ясовує як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Так, пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином підстава, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, виникає в судовому процесі тоді, коли ухвалення рішення можливе після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Отже метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Водночас судова колегія звертає увагу на те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним у клопотанні про зупинення провадження у справі, доданого до апеляційної скарги, судова колегія вважає, що оскарження відповідачем бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не може вплинути вирішення спору у справі № 904/5795/23 щодо визнання договору оренди земельної ділянки укладеним. При цьому судова колегія звертає увагу, що у справі, що розглядається, як місцевим господарським судом, так і судом апеляційної інстанції надана правова оцінка витягу із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9928978002023 від 29.09.2023 р., у відповідності до якої цей витяг визнаний судовими інстанціями, як належний доказ у справі.

За таких обставин, судова колегія констатує, що клопотання апелянта про зупинення провадження у справі № 904/5795/23 до набрання законної сили рішенням у справі № 160/32886/23 не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено належним чином об`єктивної неможливості розгляду справи про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним до вирішення адміністративного спору, яким оскаржуються дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, водночас погоджуючись із висновками суду першої інстанції з цього питання, викладеним в ухвалі від 08.02.2024 р.

Щодо доводів апелянта про те, що позовну заяву від імені позивача підписано представником Кам`янської міської ради, яким не було надано суду документів, підтверджуючих його повноваження на підписання позову в порядку самопредставництва юридичної особи, судова колегія вважає, що вони є безпідставними та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, зокрема у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Статтею 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Отже учасники справи та особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, можуть брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Повноваження представника підтверджуються документами, визначеними ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи.

У тих випадках, коли законом для деякої категорії справ передбачено участь лише адвоката як представника, то його повноваження підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Таким чином, Господарським процесуальним кодексом України надано можливість учасникам справи брати участь у судовому процесі через самопредставництво або через представника та чітко визначено перелік документів, які необхідно подати для підтвердження такої участі.

З огляду на вказані норми колегія суддів зазначає, що господарський суд, для підтвердження повноважень особи на участь в судовому процесі через самопредставництво або через представника, має право вимагати тільки ті документи, які визначені ст. 56 ГПК України (для підтвердження повноважень по самопредставництву) або ст. 60 ГПК України (для підтвердження повноважень представника).

При цьому суд не має права відмовляти у доступі до правосуддя, якщо із поданих учасником справи або його представником документів можна установити вид участі в судовому процесі та повноваження такої особи.

Водночас пунктом 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що в ЄДР містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Варто звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), у якій Велика Палата Верховного Суду аналізувала положення Цивільного процесуального кодексу України, які є аналогічними статтям 56, 60 ГПК України, та вказала, що "з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень".

Отже, з аналізу наведеного вбачається, що наявність певних обмежень щодо обсягу дій під час самопредставництва юридичної особи (наприклад, права на укладення мирової угоди, яке може бути зарезервоване виключно за керівником юридичної особи) не позбавляє можливості здійснювати самопредставництво юридичної особи належно уповноваженою особою (членом керівного органу чи працівником, якому статутом, положенням чи іншим нормативним (не разовим) документом надано постійне повноваження представляти юридичну особу у зовнішніх відносинах).

Як було зазначено, особа, яка бере участь у судовому процесі через самопредставництво, не позбавлена права додатково подати інші документи до тих, які визначені статтями 56, 60 ГПК України, у тому числі й витяг з ЄДР.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від імені Кам`янської міської ради підписана її представником - Сергієм Жежелем, який на підтвердження своїх повноважень надав до позовної заяви довіреність від 28.12.2022 р. № 01-06/2/469 і виписку з ЄДР, з аналізу яких судова колегія дійшла висновку, що матеріали справи свідчать про достатність доказів на підтвердження повноважень Жежеля С.С. представляти Кам`янську міську раду в господарському суді, підписувати процесуальні документи, зокрема позовну заяву у цій справі в порядку самопредставництва.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 16.05.2024 р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Еталон" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 р. у справі № 904/5795/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 р. у справі № 904/5795/23 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Приватне підприємство "Еталон".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 12.11.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов