Постанова

від 12.11.2024 по справі 904/383/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/383/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Жежель С.С. (в залі суду);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам`янської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2024 (суддя Новікова Р.Г., повний текст рішення підписаний 05.07.2024) у справі

за позовом Кам`янської міської ради м. Кам`янське

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДНФ м. Кривий Ріг

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вул. Широка, 351-В, загальною площею 0,0150га, для розміщення трансформаторної підстанції, в редакції позивача.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетрвоської області звернулася Кам`янська міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" про визнання укладеним в редакції позивача договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вул. Широка, 351-В, загальною площею 0,0150га, для розміщення трансформаторної підстанції.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на невиконання відповідачем обов`язку укласти договір орендної земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вул. Широка, 351-В, загальною площею 0,0150га.

Позивач повідомив, що рішенням Кам`янської міської ради від 28.11.2014 №1145-57/VI ТОВ "КИ.МОД" на умовах оренди була надана земельна ділянка за адресою: вул. Широка, 351-В, м. Кам`янське, кадастровий номер 1210400000:03:035:0099, загальною площею 0,0150га, для розміщення трансформаторної підстанції, КВЦПЗ 11.02. На підставі рішення ради між позивачем та ТОВ "КИ.МОД " був укладений договір оренди земельної ділянки від 05.01.2015 №13015.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2020 №1791 ТОВ "КИ.МОД" продало Товариству з обмеженою відповідальністю "ДНФ" будівлі та споруди, а саме: будівля прохідної КПП 1, Б-1, площею 61.1кв.м.; побутова будівля, В-1, площею 50,8кв.м.;контрольно пропускний пункт №4, Г-1, площею 14,8кв.м.; склад пропану, Д-1, площею 55,6кв.м.; санітарно-гігієнічний комплекс, Е-1, площею 33,7кв.м.; склад, Ж-1, площею 7,1кв.м.; трансформаторна підстанція, 3-1, площею 32,5кв.м.; навіс, і; споруди, №5,7-15; майданчики, №2-4; дорога, №6; тротуар, І.

Позивач вказав, що після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу №1791 від 16.09.2020 не відбулося автоматичного переходу права оренди спірної земельної ділянки від ТОВ "КИ.МОД" до ТОВ "ДНФ" згідно з нормами ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі", ст. 377 Цивільного кодексу України. Нотаріус не здійснив заміну користувача земельної ділянки. Відповідач також не провів реєстрацію речового права щодо користування спірною земельною ділянкою та не уклав з міською радою договір оренди.

Позивач зазначив, що рішенням Кам`янської міської ради від 16.06.2023 №1122-35/VIII було вилучено земельну ділянку з користування ТОВ "КИ.МОД" та надано ТОВ "ДНФ" право користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. Широка, 351-В, м. Кам`янське, кадастровий номер 1210400000:03:035:0099.

Позивач повідомив, що підпунктом 6.1 пункту 6 рішення ради від 16.06.2023 №1122-35/VIII відповідача зобов`язано укласти договір оренди землі протягом 60днів з моменту прийняття рішення. Відповідач фактично користується земельною ділянкою, але не уклав з позивачем договір оренди земельної ділянки, не вчинив дії з реєстрації права користування, не сплачує орендну плату.

Позивач зазначив, що направляв на адресу відповідача лист №09-08/990 від 28.06.2023 разом з проектом договору оренди земельної ділянки, актом приймання передачі земельної ділянки, розрахунком розміру орендної плати, копією витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки станом на 10.03.2023. Станом на день звернення з позовом відповідач не повернув позивачу підписаний проект договору оренди земельної ділянки та не направив позивачу протокол розбіжностей до договору оренди.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог Кам`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ДНФ про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вул. Широка, 351-В, загальною площею 0,0150га, для розміщення трансформаторної підстанції, в редакції позивача.

Не погодившись з вказаним рішенням, Кам`янська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на прийняття цього рішення без повного, всебічного дослідження всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права просить суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити КМР в повному обсязі.

Апеляціна скарга обґрунтована наступним:

станом на день звернення до суду, Відповідачем не було повернуто Позивачу підписаний проект договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером №1210400000:03:035:0099, яка знаходиться за адресою: вул. Широка 351-В, м.Кам`янське, Дніпропетровська область, загальною площею 0,0150 га, для розміщення трансформаторної станції, та яку ТОВ «КИ.МОД» було передано йому у користування на підставі рішення №1122-35/VIII та не направлено Позивачу протокол розбіжностей до договору оренди земельної ділянки;

виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України. Законодавством у такому випадку передбачено лише перехід права користування. При цьому право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки;

ст. 120 ЗКУ та ст. 377 ЦКУ не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, натомість підлягає застосуванню п. 287.6 ПКУ як спеціальна норма при з`ясуванні моменту виникнення у особи обов`язку зі сплати земельного податку при переході права власності на нерухоме майно;

спір, який став підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, виник через неможливість зареєструвати речове право щодо оренди спірної земельної ділянки саме за Відповідачем, як за новим власником нерухомості, та як наслідок, нарахування йому орендних платежів за користування земельною ділянкою;

судом першої інстанції було проігноровано ту обставину, що в реєстрі речових прав наразі відсутній актуальний запис щодо речового права по спірній земельній ділянці, даний запис за попереднім користувачем ТОВ КИ.МОД, був припинений на підставі рішення міської ради № 1122-35/VІІІ;

окремо скаржник звертає увагу на судову практику по справі № 904/6013/23, де були аналогічні обставини справи та суд першої і апеляційної інстанції прийняв рішення на користь міської ради та задовольнив позов, визнавши укладеним договір оренди земельної ділянки в редакції міської ради;

на момент звернення до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним, між міською радою та попереднім власником майна договірні відносини були припинені в силу приписів п. 12.3.5 договору оренди земельної ділянки з ТОВ КИ.МОД та рішення КМР № 1122-35/VІІІ від 16.06.2023 року, і внесені відомості до державного реєстру речових прав щодо припинення договору оренди земельної ділянки. Отже, про відсутність договірних відносин свідчить виписка з реєстру речових прав, де міститься запис про припинення речового права ТОВ КИ.МОД на спірну земельну ділянку, а тому, на його думку, не може бути мови про автоматичний перехід права користування земельною ділянкою від ТОВ КИ.МОД до ТОВ ДНФ, оскільки не може відбутись перехід вже не існуючих припинених речових прав, внесених до державного реєстру.

Відповідач своїм правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішення суду в апеляційному порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Дармін М.О., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.07.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

31.07.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 01.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кам`янської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2024 у справі №904/383/24, розгяд справи призначено в судове засідання на 12.11.2024.

Представник Відповідача в судове засідання 12.11.2024р. не з`явився.

Беручи до уваги, що неявка представника Відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за його відсутності.

12.11.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

18.03.2014 за ТОВ КИ.МОД було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 351-В.

Згідно з підпунктом 14.12.1 пункту 14 рішення Дніпродзержинської міської ради №1145-57/VІ від 28.11.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю КИ.МОД було надано в користування на умовах оренди земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:03:035:0099 загальною площею 0,0150га за адресою - вул. Широка, 351-В, для розміщення трансформаторної підстанції.

На підставі рішення Дніпродзержинської міської ради №1145-57/VІ від 28.11.2014 між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) та ТОВ КИ.МОД (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки №13015 від 05.01.2015.

Згідно з пунктами 1.1, 2.1, 3.1 договору оренди земельної ділянки №13015 від 05.01.2015 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, розташовану за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 351-В, кадастровий номер 1210400000:03:035:0099 загальною площею 0,0150га для розміщення трансформаторної підстанції. Договір укладається строком до 28.11.2024.

За актом прийому-передачі земельної ділянки від 05.01.2015 орендодавець передав орендарю земельну ділянку загальною площею 0,0150га для розміщення трансформаторної підстанції.

Додатковими угодами №7860 від 23.12.2016, №8173 від 22.03.2018, №8772 від 02.08.2021 до пунктів 2.2, 4.1 договору оренди земельної ділянки №13015 від 05.01.2015 вносились зміни щодо розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати.

На підставі договору оренди земельної ділянки №13015 від 05.01.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2015 проведено реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки).

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не оспорюється сторонами, право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, №351-В на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2020 перейшло від ТОВ КИ.МОД до ТОВ ДНФ.

В червні 2023року Кам`янська міська рада прийняла рішення від 16.06.2023 №1122-35/VIIІ про вилучення у зв`язку з відчуженням нерухомого майна з користування ТОВ КИ.МОД земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0099, та передачі її ТОВ ДНФ в користування на умовах оренди.

Позивач вказав, що відповідач не уклав договір оренди у строк, визначений рішенням ради від 16.06.2023 №1122-35/VII. Тому позивач направив на адресу відповідача проект договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0099 листом від 28.06.2023 №09-08/990. Оскільки відповідач не підписав запропонований позивачем проект договору оренди, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщено це майно, у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщено, згідно з частиною другою статті 120 Земельного кодексу України. Тобто особа, яка набула права власності на таке майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщено, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди із попереднім власником чи внесення змін до нього, оскільки такий договір припиняється щодо останнього в силу закону, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема, зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не припиняє договору оренди в цілому, а має місце автоматична заміна сторони у такому зобов`язанні на підставі частини третьої статті 7 Закону України Про оренду землі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ( ч 1 ст.626 ЦК України).

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Тобто, право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

В той же час, у ч. 1 ст.377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у ст. 120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України), особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

За змістом ч. 3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент переходу до відповідача права власності на нерухоме майно - 16.09.2020) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки у частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з ч. 2 ст.120 Земельного кодексу України у вказаній редакції, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщено це майно, у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщено, згідно з ч.2 ст. 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула права власності на таке майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщено, у тому ж обсязі та на умовах як і у попереднього власника.

Отже, відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не припиняє договору оренди в цілому, а має місце автоматична заміна сторони у такому зобов`язанні на підставі ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Також, за сталою практикою Верховного Суду відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди із попереднім власником чи внесення змін до нього.

При виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. (правова позиція, викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 26.08.2021 у справі №910/12464/20 тощо).

Таким чином, після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі.

При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, відтак не є обов`язковим.

Подібний правовий висновок щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема заміна орендаря у договорі оренди, у судовому порядку шляхом визнання укладеним договору оренди (додаткової угоди до договору), викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, а також від 26.08.2021 у справі № 910/12464/20.

З наведеного вбачається, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, у силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено у законі.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи чинність договору оренди земельної ділянки №13015 від 05.01.2015 ( на час розгляду справи у суді першої інстанції), за яким земельна ділянка з кадастровим номером 1210400000:03:035:0099 була надана в оренду попередньому її користувачу (попередньому власнику нерухомого майна), та чинність цього договору для Відповідача, як нового власника нерухомого майна, розташованого на спірній ділянці, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав відсутніми підстави для визнання укладеним ще одного договору оренди тієї самої земельної ділянки та для задоволення позову.

У цьому зв`язку колегія суддів також погоджується з висновками місцевого господарського суду про помилковість доводів Позивача про припинення дії договору оренди земельної ділянки № 13015 від 05.01.2015 на підставі п. 12.3 останнього, у зв`язку з продажем будівель та споруд, що розташовані на орендованій земельній ділянці, оскільки в контексті імперативних положень частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", наведений пункт договору слід розуміти таким чином, що в разі продажу розташованих на орендованій ділянці об`єктів нерухомості, договір оренди припиняється не в цілому, а лише в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

Щодо доводів апеляціної скарги відносно неможливості зареєструвати речове право щодо оренди спірної земельної ділянки саме за відповідачем, як за новим власником нерухомості, та як наслідок неможливість нарахування йому орендних платежів за користування земельною ділянкою колегія суддів вважає неспроможними.

Так, як було правильно зазначено місцевим господарським судом, рішення Кам`янської міської ради № 1122-35/VIIІ від 16.06.2023 не спростовує факт чинності договору оренди № 13015 від 05.01.2015 з тих підстав, що відчуження нерухомого майна, яке розміщено на орендованій земельній ділянці, не є підставою для припинення права оренди землі.

Водночас, враховуючи обставини щодо дії вказаного вище договору оренди на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також відповідні права та обов`язки, зокрема, і зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

У зв`язку з зазначеним, міська рада не була позбавлена права нарахування відповідачу орендних платежів за користування спірною земельною ділянкою та вимагати у нього їх оплату. Докази звернення до товариства з відповідними вимогами у матеріали справи не містять.

Отже, посилання позивача на позбавлення його можливості нараховувати орендні платежі має декларативний характер.

Доводи апеляції про прийняття рішення без повного та всебічного дослідження усіх обставин справи не приймаються апеляційним судом з огляду на таке.

Згідно з ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

У даному випадку, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків.

Доводи апелянта про неповернення йому відповідачем підписаного проекту договору оренди спірної земельної ділянки та не направлення йому протоколу розбіжностей до цього договору, з урахуванням вищевикладеного, не мають суттєвого впливу на вирішення даного спору. До того ж, згідно з наявними у матеріалах справи доказами, на електронну адресу позивача був направлений лист №17/07 від 17.07.2023 з запереченнями проти погодження та підписання договору (а.с.115). Таким чином, ці доводи відхиляються апеляційним судом.

Зазначення в скарзі про те, що виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки є безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні ним норм права, оскільки, як зазначено вище, набуття Позивачем права оренди відбулося у силу закону, тому таке набуття не потребує прийняття додаткових рішень з боку орендодавця та надання ним згоди на зміну сторони правочину, викладене, у тому числі підтверджує правомірність застосування місцевим господарським судом у даному випадку ст. 120 Земельного кодексу України та 377 ЦК України до спірних правовідносин.

Посилання позивача на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 904/6013/23 не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки обставини у справі № 904/6013/23 не є ідентичними зі справою, що розглядається. Так, у справі №904/383/24 Договір оренди станом на 16.09.220 ( на день придбання нерухомого майна) був чинним, а у справі № 904/6013/23 - припиненим.

Інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, Позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав Відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кам`янської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2024 у справі №904/383/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2024 у справі №904/383/24 залишити без змін.

Судові витрати Кам`янської міської ради за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.11.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяМ.О. Дармін

Суддя Т.А. Верхогляд