Рішення

від 04.11.2024 по справі 908/2312/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/138/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2024 Справа № 908/2312/24

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2312/24

за позовною заявою: концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку "Азов", буд. 137

до відповідача: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133", 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133

про стягнення 447 173,49 грн

СУТЬ СПОРУ:

29.08.24 до Господарського суду Запорізької області в системі "Електронний суд" надійшла позовна заява за вих. від 29.08.24 з вимогами концерну "Міські теплові мережі" (далі концерн "МТМ") до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133" (надалі ОСББ "СОБОРНЕ-133") про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.21 по 30.04.24 у розмірі 449 951,14 грн.

30.08.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/2312/24 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 04.09.24 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2312/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

13.09.24 до суду в системі "Електронний суд" надійшла заява за вих. від 13.09.24 про зменшення позовних вимог, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.21 по 31.03.24 у розмірі 447 173,49 грн.

В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначає, що (дослівно):

«…Після подання позову до Господарського суду Запорізької області відповідач повідомив позивача про те що орендоване приміщення було повернуто з орендного користування 01 квітня 2024 р. У зв`язку із чим позивач вважає за необхідне подати заяву про зменшення позовних вимог. …».

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частинами 2 та 3 ст. 252 ГПК України унормовано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2). Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться (ч. 3).

Враховуючи:

- ухвалу суду від 04.09.24 про відкриття провадження у справі № 908/2312/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи;

- заяву за вих. від 13.09.24 13.09.24 про зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду в системі "Електронний суд" 13.09.24;

- частини 2 та 3 ст. 252 ГПК України, судом задоволено заяву позивача про зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду в системі "Електронний суд" 13.09.24.

А тому, як наслідок, судом в подальшому розглядаються вимоги позивача, як: «стягнути з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.21 по 31.03.24 у розмірі 447 173,49 грн.».

20.09.24 до суду надійшов відзив на позовну заяву, який сформовано в системі "Електронний суд" 19.09.24, в якому представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у поному обсязі.

30.09.24 до суду надійшла відповідь на відзив, яка сформована в системі "Електронний суд" 30.09.24 та в якій представник позивача підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

08.10.24 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, які сформовано в системі "Електронний суд" 08.10.24 та в яких представник відповідача зазначає, що доводи позивача не спростовують викладеного у відзиві на позовну заяву, а відповідно позовні вимог позивача є безпідставними.

Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 04.11.24 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні і суду не надано.

Розглянувши матерівали справи, судом прийнято до розгляду: відзив відповідача на позовну заяву за вих. від 19.09.24, відповідь порзивача за вих. від 30.09.24 на відзив та заперечення відповідача зха вих. від 08.10.24 на відповідь на відзив.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві за вих. від 29.08.24 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог за вих. від 13.09.24 та у відповіді за вих. від 30.09.24 на відзив зазначає, що ОСББ "СОБОРНЕ-133" користується нежитловим приміщенням ХVІ по пр. Соборному, буд. 133 в м. Запоріжжя на підставі договору позички нерухомого майна від 27.01.20 № 2/01-23/2020. Станом на 01.11.21 між позивачем та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір № 72224451 про надання послуги з постачання теплової енергії (Договір) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133 , нежитлове приміщення ХVІ. Концерн "МТМ" (Теплопостачальна організація) здійснював постачання теплової енергії ОСББ "СОБОРНЕ-133" до нежитлового приміщення ХVІ, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133 . У період з 01.11.22 по 31.03.24 позивачем було відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 447 173,49 грн, що підтверджується рахунками за надані послуги за договором № 72224451 за спірний період. Відповідач жодних заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках не надав та не сплатив кошти за фактично спожиту теплову енергію у сумі 447 173,49 грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві за вих. від 19.09.24 на позовну заяву та у запереченнях за вих. від 08.10.24 на відповідь на відзив зазначивши, що ОСББ "СОБОРНЕ-133" ніколи не мало у власності ні зазначеного вище нерухомого майна, ні буд-якого іншого майна, а тому ОСББ "СОБОРНЕ-133" не є належним відповідачем у справі № 908/2312/24. Відповідно до п. 13 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг (споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Таким чином, з позовної заяви не зрозуміло до складу якого виду споживачів позивачем віднесено відповідача. Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону визначено поняття індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідач не може підпадати під зазначену категорію індивідуального споживача, через те що не є співвласником нерухомого майна, а також відсутні будь-які документи про укладання відповідного договору про надання житлово-комунальної послуги за згодою власника такого приміщення. Тим більше, матеріали справи взагалі не містять інформації про буд-які права власності на зазначене приміщення. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено поняття колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги. З цього приводу необхідно зазначити, що матеріали справи не містять доказів про визначення ОСББ «СОБОРНЕ-133» особою, що діє в інтересах декількох споживачів. Відповідно відповідач не може належати до категорії колективного споживача у дійсній справі. Більш того, відповідач не розуміє з яких підстав позивач зробив висновок, що відповідач приєднався до типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.21. Насамперед, навіть відсутні докази того, що зазначений договір є публічним та відповідає приписам законодавства які регулюють відносини у сфері публічних договорів і чи може такий договір бути публічним взагалі. Також відповідач зазначає, що позивач стверджує, що відпустив теплову енергію на підставі типового договору №72224451 від 01.11.21, так як на його думку у відповідача в оренді знаходилось нежитлове приміщення. Однак, відповідач заперечує факт оренди приміщень і посилається на недоведеність таких доводів належними та допустимими доказами. Позивачем взагалі не доведено наявність обставин, поставки теплової енергії у спірний період. В силу приписів 78, 79 ГПК України, не можуть визнаватись належними та допустимими доказами поставки теплової енергії відповідачу наступні документи позивача, які додані до позову: копія акта приймання в експлуатацію приладу обліку енергії від 02.08.16 - зазначений акт складений особами, які невідомі відповідачу та взагалі викликає сумнів існування такого документу, а також такого прибору обліку; акти обстеження вузла та зняття показань теплового комерційного/розподільчого приладу обліку теплової енергії від 30.11.21 та від 31.05.24 - складені одноосібно, невідомою особою, без зазначення буд-яких повноважень, крім того на актах відсутні підписи зі сторони власника, відповідач не обізнаний про існування таких актів та розцінює їх як штучне створення доказів позивачем; рахунки за надані послуги за період з листопада 2021 р. по квітень 2024 р. - ніким не підписані, докази про направлення їх відповідачу відсутні; розрахунок основного боргу та інформація, щодо нарахувань за послуги також не містять підписів осіб, які складали відповідні документи. Таким чином, відповідач вважає, що зазначене підтверджує об`єктивність позиції позивача про не доведеність позивачем поставки теплоносія за спірною адресою, зокрема й того, що система опалення об`єкта теплопостачання, зазначеного у позовній заяві, є відокремленою або не відокремленою від системи опалення житлового будинку № 133 по пр. Соборному в м. Запоріжжя , що підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо, за спірний період. Більш того, відповідно до технічного паспорту на нежитлове приміщення ХVІ підвального поверху літ. А-9 розташованого за адресою: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133 об`єкт нерухомості взагалі не обладнаний опалювальними приладами та не має виду опалення.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/2312/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.11.24.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" (далі - позивач) діє на підставі Статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну "МТМ" є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут, та інше.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

З 01.05.19 введено в дію Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон), згідно із ст. 5 якого комунальною послугою є послуга з постачання теплової енергії.

Так, відповідно до ст. 12 вказаного Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Порядок та особливості укладання, зміни і припинення нових договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.

Згідно із ч. 7 ст. 14 Закону, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.

Частиною 5 ст. 13 Закону визначено, що у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

02.10.21 на виконання вимог Закону позивач на своєму офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

27.01.20 між комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 7» (Позичкодавець) та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133" (Користувач) укладено договір позички нерухомого майна, яке розташоване за адресою: пр. Соборний, буд. 133 № 2/01-23/2020 (договір позички), згідно якого (п. 1.1. договору позички), Позичкодавець передає Користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим договором, майно комунальної власності, яке Користувач зобов`язується повернути Позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим договором.

Предметом позички за цим договором є комунальне майно, яке розташоване за адресою: пр. Соборний, 133. нежитлове приміщення ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9) загальною площею 594,1 кв.м., яке перебуває в господарському віданні комунального підприємства «ВРЕЖО № 7» (п. 1.2. договору позички).

Відповідно до п. 1.3. договору позички, приміщення використовується Користувачем для потреб об`єднання.

Згідно із п. 4.1. договору позички, строк, на який надається позичка, становить 6 місяців.

Остаточною датою користування позичкою вважається 28.06.20 (п. 4.2. договору позички).

Пунктом 4.6. договору позички встановлено, що у разі відсутності заяви однією із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

У відповідності до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 27.01.20 (додаток № 1 до договору позички), комунальне підприємство «ВРЕЖО № 7» передано, а ОСББ "СОБОРНЕ-133" прийнято у користування комунальне майно, а саме: нежитлове приміщення ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9) загальною площею 594,1 кв.м., яке розташоване за адресою: пр. Соборний, 133.

Згідно з листом КП «ВРЕЖО № 7» за вих. від 11.01.24 № 40 «Про надання інформації», останнє надає інформацію позивачу про організації, які користуються нежитловими приміщеннями за адресою пр. Соборний, 133. Зокрема, за договором позички від 27.01.20 № 2/01-23/2020 нежитлове приміщення ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9) площею 594,1 кв.м. перебуває в користуванні ОСББ "СОБОРНЕ-133", приміщення за актом прийому-передачі не поверталось.

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення (додаток до договору позички) від 01.04.24, ОСББ "СОБОРНЕ-133 передає, а КП «ВРЕЖО № 7» приймає комунальне майно, а саме: нежитлове приміщення ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9) загальною площею 594,1 кв.м. по пр. Соборний, 133.

01.11.21 між концерном "Міські теплові мережі" та ОСББ "СОБОРНЕ-133" укладено типовий індивідуальний договір № 72224451 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133 , нежитлове приміщення ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9).

Житловий будинок № 133 по пр. Соборному в м. Запоріжжя оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775 зав. № 53845929, Multical401 зав. № 8704069, Ultraheat 2WR5 зав. № 66292422 та SHARKY 775 зав. № 61977939, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузлів комерційного обліку.

Пунктом 5 Договору зазначено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно із п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.18 № 315 (надалі - Методика).

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (у т.ч. приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.

Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватись окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.

Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5, 6 Розділу ІІІ Методики.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13,14.

У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється за формулою 16 враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, розрахунок здійснюється з урахуванням Розділу VI Методики 315. Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення /будівлі/ будинку.

Позивач у позові вказує, що на виконання п. 5 Договору надавав відповідачу послугу з постачання теплової енергії з урахуванням умовно-постійної частини тарифу згідно Методики № 315 у вказане вище нежитлове приміщення ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9) за період з 01.11.22 по 31.03.24 на загальну суму 447 173,49 грн. Відповідачем за вказаний період не було сплачено жодних коштів. Таким чином, заборгованість відповідача за отриману послугу постачання теплової енергії та умовно-постійної частини тарифу згідно Методики № 315 складає 447 173,49 грн.

Згідно із "Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води", затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.11 № 869, Концерном "Міські теплові мережі" для застосування протягом опалювального періоду 2021-2024 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто, двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто, споживач сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Частиною 1 ст. 7 наведеного вище в тексті цього рішення Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитись від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.19).

Враховуючи відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, вказане приміщення відповідача (згідно договору позички) є опалювальним.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.19 № 830), позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у т.ч. за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 31.01.20 № 23 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25.02.20 за № 202/34485) затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Відповідно до визначення наведеного у п. 3 вимог, абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено.

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки за постачання теплової енергії за договором.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходилось приміщення відповідача (згідно договору позички), підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках на адресу Теплопостачальної організації не надав. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими до оплати за відповідні періоди.

Судом прийнято до уваги те, що в установленому законом порядку договір не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано та матеріали справи не містять.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за період з 01.11.22 по 31.03.24 включно згідно з рахунками за постачання теплової енергії № 72224451 на загальну суму 447 173,51 грн в повному обсязі не здійснив. Доказів правомірності своїх дій (бездіяльності) щодо не сплати суду не надав.

Факт наявності у сумі 447 173,51 грн заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять і суду не надано.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання. Зобов`язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

При цьому, позивачем заявлено до стягнення меншу суму заборгованості, а саме 447 173,49 грн, що не суперечить вимогам законодавству.

Таким чином, враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов`язання відповідача оплатити спожиту теплову енергію не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії суду не довів, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 447 173,49 грн за вказаний період обґрунтованими, заснованими на законі, договорі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вваж є за необхідне зазначити, що судом при вирішені спору у цій справі були досліджені обставини щодо:

- користування ОСББ «СОБОРНЕ-133» нежитловим приміщення КП «ВРЕЖО № 7», а саме: нежитловим приміщенням ХVІ підвального та першого поверху (літ. А-9) загальною площею 594,1 кв.м. по пр. Соборний, 133 , згідно договору позички нерухомого майна, яке розташоване за адресою: пр. Соборний, буд. 133 № 2/01-23/2020 від 27.01.20 в період з 01.11.21 по 31.03.24, акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 27.01.20 (додаток № 1 до договору позички) та акту прийому-передачі нежитлового приміщення (додаток до договору позички) від 01.04.24;

- укладення договору між концерном «МТМ» та ОСББ "СОБОРНЕ-133", а саме, що через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.21 концерном «МТМ» відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.21 між концерном "МТМ" та ОСББ "СОБОРНЕ-133" укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому присвоєно номер 72224451;

- встановлення комерційного обліку теплової енергії на будинок по пр. Соборному, буд. 133 в м. Запоріжжя , а саме SHARKY 775 зав. № 53845929, згідно акту приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 02.08.16 та актів обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного/розподільчого приладу обліку теплової енергії від 30.11.21 та від 31.05.24.

А тому, як наслідок, заперечення відповідача викладені у відзиві за вих. від 19.09.24 на позовну заяву та у запереченнях за вих. від 08.10.24 на відповідь на відзив є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

При цьому, клопотання позивача про повернення надлишково сплаченої суми судового збору, яке викладене в прохальній частині позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог, буде вирішено судом шляхом постановлення відповідної ухвали суду.

Судові витрати, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133" (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133, код ЄДРПОУ 40282124) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_1 у Філії АТ "Укрексімбанк" у м. Києві, код МФО 322313) - 447 173 (чотириста сорок сім тисяч сто сімдесят три) грн 49 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОБОРНЕ-133" (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133, код ЄДРПОУ 40282124) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_2 у ПАТ "УКРГАЗБАНК", код МФО 320478) - 5 366 (п`ять тисяч триста шістдесят шість) грн 08 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.11.2024.

Суддя В.Л. Корсун