Рішення

від 29.10.2024 по справі 908/136/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/13/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024 Справа № 908/136/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна», код ЄДРПОУ 39025614 (юридична адреса: Україна, 69014, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 52; адреса для листування: Україна, 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 94/3)

до відповідача: Акціонерного товариства «Степногорський підшипниковий завод», бізнес-ідентифікаційний номер 990640000283 С10Е0F9 (Республіка Казахстан, Акмолинська область, м. Степногорськ, промислова зона 2, будівля № 1/1)

про стягнення суми 1 783 598,00 доларів США

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Самойленко О.П.

За участю представників:

від позивача: Гусельников М.О. ;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» про стягнення з відповідача: Акціонерного товариства «Степногорський підшипниковий завод» (Республіка Казахстан) грошових коштів у сумі 1 783 598,00 доларів США.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.01.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/136/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2023 відкрито провадження у справі № 908/136/23, присвоєний номер провадження 9/13/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; з метою надання достатнього часу для належного повідомлення про розгляд справи учасника судового процесу (відповідача), що є суб`єктом господарювання іноземної держави, шляхом вручення за кордоном судових документів, підготовче засідання у справі призначено на 29.08.2023; провадження у справі № 908/136/23 зупинено до 28.08.2023 у зв`язку зі зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави. Ухвалою суду від 27.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено. Ухвалою суду від 31.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/136/23, призначено справу до судового розгляду по суті на 24.06.2024 (вказана дата визначена з урахуванням та у зв`язку з необхідністю надання достатнього часу для вчинення дій (вручення за кордоном судових документів) з метою належного повідомлення учасника судового процесу, що є суб`єктом господарювання іноземної держави, про призначення справи до судового розгляду по суті, а також достатнього часу для надання можливості відповідачу забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника), зупинено провадження у справі №908/136/23 до 23.06.2024 у зв`язку зі зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави. Ухвалою суду від 24.06.2024 розгляд справи відкладено на 29.10.2024.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суду не повідомляв.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зважаючи на те, що про відкриття провадження у справі № 908/136/23 та її розгляд судом відповідач повідомлений належним чином, беручи до уваги, що явка в судові засідання учасників справи обов`язковою не визнавалась, а також обізнаність відповідача зі змістом позовних вимог, що слідує з відзиву, який надійшов до суду 08.09.2023, суд відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Також судом враховано, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 21.10.2010 у справі «Білий проти України»).

В судовому засіданні 29.10.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши, зокрема, про наступне. Позивачем на підставі Контракту № 495 від 30.03.2020 було здійснено попередню оплату за товар відповідно до Специфікацій №15 від 08.12.2021, №16 від 24.01.2022, №17 від 16.02.2022 та №19 від 22.02.2022, проте товар був поставлений відповідачем не в повному обсязі. У зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача з листом в якому повідомив про відмову від прийняття товару за Специфікаціями № 15, № 16, № 17 та № 19 та просив протягом трьох календарних днів перерахувати суму раніше сплачену відповідачу в якості передплати, що дорівнює вартості непоставленої по Контракту продукції у розмірі 1 783 598,00 доларів США. Також сторони підписали Додаткову угоду №14 від 06.01.2023 до Контракту №495 від 30.03.2020, в якій погодили суму, визначену до повернення, у розмірі 1 783 598,00 доларів США, та строки її повернення. Проте відповідач свої зобов`язання з повернення грошових коштів не виконав. Позов обґрунтовано ст.ст. 4-1, 33, 43, 76, Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 192, 193, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 653 ЦК України, ст.ст. 173, 188, 193 ГК України. У відповіді на відзив, який отримано судом 11.10.2023, позивач в т.ч. зазначив, що відзив не містить заперечень відповідача щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

У відзиві, який надійшов до суду 08.09.2023, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з урахуванням наступного. Грошові кошти, які були отримані від позивача в рамках Контракту № 495 від 30.03.2020 не можуть бути повернуті, оскільки грошові перекази в Україну не здійснюються. Також зазначив, що отримані грошові кошти були спрямовані на придбання матеріалів для виготовлення продукції по Контракту. Продукція за контрактом виготовлена і на даний час зберігається на складі відповідача та очікує вивезення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

30.03.2020 Акціонерне товариство «ЄПК Степногорськ» (резидент Республіки Казахстан, Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» (резидент України, Покупець, позивач у справі) уклали Контракт № 495 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар у кількості та асортименті відповідно до Специфікацій до цього Контракту, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість (п. 1.1 Контракту).

Відповідно до преамбули Контракту, під товаром у цьому Контракті розуміється підшипникова продукція.

Згідно з п. 1.2 Контракту загальні умови поставки визначаються даним Контрактом, конкретні умови поставки певної партії товару визначаються сторонами у Специфікаціях, що укладаються по формі відповідно Додатку 1 до даного Контракту та які є невід`ємною частиною Контракту.

Загальна вартість цього Контракту складає 500 000 000,00 російських рублів (п. 2.3 Контракту).

Відповідно до п. 6.1 Контракту, умови оплати: 100%-ва попередня оплата протягом 30 календарних днів з дати підписання кожної Специфікації, яка додається до Контракту.

Згідно з п. 13.5 Контракту, даний Контракт вступає в силу з дати його укладення (дата зазначається у верхньому правому куті стороною, яка остання підписала Контракт) та діє по 31.12.2020.

До Контракту сторонами укладались Додаткові угоди.

Так, зокрема, у п. 2.1 Контракту в редакції Додаткової угоди №11 від 01.11.2022, сторонами узгоджено, що валюта ціни та платежу - рубль РФ (код валюти платежу - 643). Можлива оплата в іншій валюті - USD за курсом ЦБ РФ на дату перерахування грошових коштів.

Строк Контракту неодноразово продовжувався та відповідно до Додаткової угоди № 4 від 01.11.2021 строк дії Контракту було продовжено до 31.12.2023 року.

У Додатковій угоді №11 від 01.11.2022 сторони дійшли до згоди, що у зв`язку з перейменуванням підприємства з 01.11.2022 по тексту Контракту № 495 від 30 березня 2020, у Специфікаціях і Додаткових угодах найменування Акціонерного товариства «ЄПК Степногорськ» (АТ «ЄПК Степногорськ») читати - Акціонерне товариство «Степногорський підшипниковий завод».

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були підписані наступні Специфікації, якими визначено зокрема номенклатуру, кількість та вартість товару запланованого до поставки:

- Специфікація №15 від 08.12.2021 на суму 4355405,36 російських рублів;

- Специфікація №16 від 24.01.2022 на суму 19583427,18 російських рублів;

- Специфікація №17 від 16.02.2022 на суму 11112697,14 російських рублів;

- Специфікація №19 від 22.02.2022 на суму 77414198,40 російських рублів.

На умовах попередньої оплати позивач перерахував на користь відповідача суму 112 465 728,08 російських рублів за товар відповідно до вказаних вище Специфікацій, що підтверджується платіжними дорученнями № 347 від 10.12.2021, № 352 від 26.01.2022, № 356 від 21.02.2022, № 357 від 22.02.2022 (а.с. 84-85).

Відповідно до умов Додаткової угоди № 6 від 21.12.2021, сторони домовились доповнити Контракт № 495 від 30.03.2020 пунктом 3.4.1 в наступній редакції: «Товар передбачений Специфікацією № 15 від 08.12.2021 повинен бути поставлений покупцю протягом 365 календарних днів з дня здійснення покупцем попередньої оплати товару визначеного Специфікацією».

У Додатковій угоді № 7 від 31.01.2022 сторони дійшли до згоди доповнити Контракт № 495 від 30.03.2020 пунктом 3.4.2 в наступній редакції: «Товар передбачений Специфікацією № 16 від 24.01.2022 повинен бути поставлений покупцю протягом 365 календарних днів з дня здійснення покупцем попередньої оплати товару визначеного Специфікацією».

Додатковою угодою № 8 від 23.02.2022 доповнено Контракт № 495 від 30.03.2020 пунктом 3.4.3 в наступній редакції: «Товар передбачений Специфікацією № 17 від 16.02.2022 повинен бути поставлений покупцю протягом 365 календарних днів з дня здійснення покупцем попередньої оплати товару визначеного Специфікацією».

У Додатковій угоді № 10 від 23.02.2022 сторони дійшли до згоди доповнити Контракт № 495 від 30.03.2020 пунктом 3.4.5 в наступній редакції: «Товар передбачений Специфікацією № 19 від 22.02.2022 повинен бути поставлений покупцю протягом 365 календарних днів з дня здійснення покупцем попередньої оплати товару визначеного Специфікацією».

Відповідач зобов`язання з поставки товару відповідно до вказаних Специфікацій виконав частково, а саме: за Специфікацією № 15 поставив товар на суму 1089728,00 російських рублів, за Специфікацією № 16 - на суму 571709,52 та на суму 622702,44 російських рублів, всього - на загальну суму 2 284 139,96 російських рублів, про що зокрема свідчать електронні рахунки-фактури (Інвойси) від 13.12.2021 (реєстраційний номер ESF-990640000283-20211213-63562513), від 23.12.2021 (реєстраційний номер ESF-990640000283-20211223-78974691), від 16.02.2022 (реєстраційний номер ESF-990640000283-20220216-62922021) та вантажні митні декларації за формою МД2: UА112080/2021/015070, UА112080/2022/000008, UА112080/2022/003453 та МД-3, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 86-103).

Додатковою угодою №13 від 06.12.2022 доповнено Контракт пунктом 6.5 наступного змісту: «Покупець, на власний розсуд (без погодження чи схвалення з продавцем), має право частково або повністю відмовитись від прийняття та оплати товару до закінчення строку його поставки, визначеного Специфікацією(ями), а якщо товар вже сплачений - вимагати повернення сплаченої суми. У зазначеному випадку продавець зобов`язаний повернути здійснену покупцем передоплату протягом трьох календарних днів з моменту направлення покупцем вимоги, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця, зазначений у Контракті, в повному обсязі. Вимога покупця надсилається в електронній формі - на електронну пошту продавця info@stpz.kz та вважається врученою в день відправлення. Даний пункт за своїм змістом є правом покупця на зміну умов Контракту в односторонньому порядку та в момент відправлення передбаченої цим пунктом вимоги Контракт вважається зміненим у частині обов`язків сторін».

Приймаючи до уваги умови п. 6.5 Контракту, позивач надіслав відповідачу лист (вимогу) вих. №06 від 06.01.2023, в якому повідомив про відмову від прийняття товару за Специфікаціями № 15 від 08.12.2021, №16 від 24.01.2022, №17 від 16.02.2022, №19 від 22.02.2022 та просив протягом трьох календарних днів перерахувати суму раніше сплачену відповідачу в якості передплати, що дорівнює вартості непоставленої по Контракту продукції у розмірі 1 783 598,00 доларів США.

Угодою № 14 від 06.01.2023 до Контракту № 495 від 30.03.2020 сторони погодили наступне: « 1.У зв`язку з отриманням продавцем 06 січня 2023 року вимоги покупця про повернення здійсненої передоплати за Товар передбачений Специфікаціями №15 від 08.12.2021, №16 від 24.01.2022, №17 від 16.02.2022, №19 від 22.02.2022, враховуючи

- неможливість проведення інспекторського контролю продукції з боку АТ «Укрзалізниця» за місцезнаходженням Продавця, що унеможливлює використання замовленого Товару Покупцем на території України;

- враховуючи необхідність дотримання норм валютного контролю та дотримання граничних строків розрахунку за операціями з експорту та імпорту товарів встановлених національним банком України, які поширюються на операції, передбачені Контрактом;

Сторони погодили, що Продавець зобов`язаний протягом трьох календарних днів з 06 по 09 січня 2023 року включно, повернути здійснену Покупцем передоплату за невідвантажений Товар (передбачений Специфікаціями №15 від 08.12.2021, №16 від 24.01.2022, №17 від 16.02.2022, №19 від 22.02.2022) на банківський рахунок Покупця…»

«… Сторонами визначено, що сплачена Покупцем за Контрактом грошова сума у розмірі 110 181 588,12 російських рублів повинна бути повернена Продавцем у наступній валюті - долар США (код валюти 840; USD), розрахована за узгодженим сторонами курсом 1 долар США (USD) - 61,7749 російських рублів (RUВ). Сума визначена до повернення в доларах США становить 1 783 598,00 доларів США (один мільйон сімсот вісімдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто вісім доларів 00 центів)…».

Як зазначив позивач у позові повернення передоплати у доларах США визначено з тих підстав, що підпунктом 1 пункту 17 Постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022, банківським установам заборонено здійснення будь-яких валютних операцій з використанням російських рублів та білоруських рублів.

Невиконання відповідачем зобов`язань з повернення грошових коштів у розмірі 1783598,00 доларів США стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/136/23.

За змістом ст.ст. 7, 365, 366 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли приватноправові відносини з іноземним елементом.

Положеннями ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право», зокрема, встановлено: право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України (ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

З пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» слідує, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

В п. 12.1 Контракту в редакції Додаткової угоди № 12 від 30.11.2022 сторони погодили, що всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за даним Контрактом або у зв`язку із ним, в тому числі, що стосуються його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді Запорізької області (69001, Україна, м. Запоріжжя, вулиця Гетьманська, 4) за місцем знаходження Покупця у відповідності з українським законодавством. Вказаний пункт у розумінні статті 4-1 Закону України «Про міжнародне приватне право» є письмовою угодою сторін Контракту про підсудність справ за їх участю і розповсюджує свою дію на будь-які відносини сторін даного Контракту. Сторони також погодили, що в процесі судового провадження можуть використовуватися українська або російська мови за вибором позивача, і сторони підтверджують розуміння вказаних мов, не вимагають перекладу процесуальних та інших документів на інші мови, а також залучення перекладача.

Відповідно до п. 13.6 Контракту в редакції Додаткової угоди № 12 від 30.11.2022, правом, яке регулює даний Контракт є матеріальне та процесуальне право України (держави покупця), положення якого зобов`язуються дотримуватись сторони.

Отже спір у даній справі № 908/136/23 належить до юрисдикції Господарського суду Запорізької області та підлягає вирішенню відповідно до вимог чинного законодавства України.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В частині 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 382 ГК України суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі Контракту № 495 від 30.03.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом вище, позивач здійснив попередню оплату за товар, визначений у Специфікаціях № 15 від 08.12.2021, №16 від 24.01.2022, №17 від 16.02.2022, №19 від 22.02.2022, проте відповідач зобов`язання з поставки товару відповідно до вказаних Специфікацій виконав частково (поставив товар не в повному обсязі).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У зв`язку з чим, а також враховуючи умови пункту 6.5 Контракту в редакції Додаткової угоди №13 від 06.12.2022, позивач звернувся до відповідача з листом (вимогою) вих. №06 від 06.01.2023, в якому повідомив про відмову від прийняття товару за Специфікаціями № 15, № 16, № 17 та № 19 та просив протягом трьох календарних днів перерахувати суму раніше сплачену відповідачу в якості передплати, що дорівнює вартості непоставленої по Контракту продукції у розмірі 1 783 598,00 доларів США.

Відповідно до умов Додаткової угоди №14 від 06.01.2023 до Контракту № 495 від 30.03.2020, сторони погодили суму визначену до повернення в доларах США, яка становить 1 783 598,00 доларів США, та кінцевий термін повернення передплати за невідвантажений товар - до 09 січня 2023 року.

Укладаючи вказаний Контракт з усіма Додатковими угодами до нього, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов`язок щодо повернення грошових коштів у розмірі 1 783 598,00 доларів США у встановлений Додатковою угодою № 14 від 06.01.2023 строк не виконав. Факт порушення відповідачем умов, визначених Контрактом, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Крім того, факт наявності заборгованості підтверджується також Актом звірки взаємних розрахунків складеним станом на 09.01.2023, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідач доказів виконання зобов`язання та повернення позивачу суми попередньої оплати не надав. У відзиві на позов не заперечив наявність у нього заборгованості перед позивачем.

Посилання відповідача про неможливість повернення грошових коштів через те, що банківськими установами Республіки Казахстан не здійснюються банківські операції відносно України, не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань та відмови у задоволенні позову.

Інші доводи відповідача, зокрема про те, що продукція за Контрактом виготовлена і на даний час зберігається на складі відповідача та очікує вивезення, не спростовують висновків суду покладених в основу даного рішення.

За змістом статті 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 533 ЦК України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. При цьому, у випадку ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні, що відповідає висновкам наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №761/12665/14-ц.

Пункт 6.5 Контракту № 495 від 30.03.2020 в редакції Додаткової угоди № 14 від 06.01.2023 містить зобов`язання визначене у іноземній валюті - доларах США.

Судове рішення не може змінювати змісту договірного зобов`язання, яке існувало між сторонами.

Також суд зазначає, що у зовнішньоекономічній діяльності дозволяється розрахунок між резидентом і нерезидентом безпосередньо у іноземній валюті, без додаткових конвертацій чи застосування еквівалентів зобов`язань.

Приписи статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» регламентують наступне: усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначає, що валютне регулювання в Україні ґрунтується, зокрема, на принципі свободи здійснення валютних операцій, що передбачає: право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті.

За деякими виключеннями, валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України. Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом. Резиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції. Нерезиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції (ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції»).

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19).

На підставі викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 783 598,00 доларів США є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Степногорський підшипниковий завод», бізнес-ідентифікаційний номер 990640000283 С10Е0F9 (Республіка Казахстан, Акмолинська область, м. Степногорськ, промислова зона 2, будівля № 1/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна», код ЄДРПОУ 39025614 (юридична адреса: Україна, 69014, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 52; адреса для листування: Україна, 69002, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Гоголя, 94/3) суму 1 783 598,00 доларів США (один мільйон сімсот вісімдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто вісім доларів 00 центів) заборгованості.

Стягнути з Акціонерного товариства «Степногорський підшипниковий завод», бізнес-ідентифікаційний номер 990640000283 С10Е0F9 (Республіка Казахстан, Акмолинська область, м. Степногорськ, промислова зона 2, будівля № 1/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна», код ЄДРПОУ 39025614 (юридична адреса: Україна, 69014, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул.Олексія Поради, буд. 52; адреса для листування: Україна, 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 94/3) суму 939 400 (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва