Рішення

від 12.11.2024 по справі 910/10784/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2024Справа № 910/10784/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Департаменту патрульної поліції, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд», м.Київ

про стягнення 41 685,03 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент патрульної поліції звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» про стягнення неустойки в сумі 41 685,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №441 від 27.06.2023 про надання послуг з поточного ремонту приміщень адміністративної будівлі літ. «А, А1» управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП.

Ухвалою від 09.09.2024 позовну заяву Департаменту патрульної поліції було залишено без руху.

16.09.2024 на адресу господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10784/24; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 23.09.2024 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення та зазначив, що справа підлягає направленню за виключною підсудністю за місцем знаходження нерухомого майна, в якому і здійснювався поточний ремонт згідно договору №441 від 27.06.2023. Також відповідачем наголошено, що договором чітко визначено, що передумовою стягнення штрафних санкцій за порушення строку надання послуг є: встановлення вини виконавця послуг; отримання виконавцем вимоги замовника та відсутність сплати штрафних санкцій за такою вимогою протягом 10 (десяти) робочих днів. Проте, позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів подання (відправлення) та отримання вимоги замовника про сплату штрафу, а також доказів спливу строку у 10 (десять) робочих днів після отримання такої вимоги відповідачем. В діях відповідача був відсутній прямий умисел щодо порушення строку надання послуг за договором. Відповідач надаючи послуги по договору докладав максимум зусиль для належного виконання зобов`язань, частина послуг була передана відповідачем та прийнята позивачем за відповідними актами, що на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» є підставою для зменшення суми штрафу.

У відповіді на відзив позивач проти доводів відповідача заперечив та вказав, що оскільки предметом позову є стягнення штрафних санкцій за договором №441 від 27.06.2023, а підставою позову - невиконання умов договору №441 від 27.06.2023 спір ніяким чином не стосується нерухомого майна та не підлягає розгляду за правилами виключної підсудності. Також позивачем зауважено, що департамент звернувся із претензією №22772/41/3/05-2023 від 13.12.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд», в якій пропонувалося у добровільному порядку сплатити пеню в розмірі 41 685,03 грн. Зазначена претензія направлена на адресу, яка визначена розділом 17 договору. Відповідач не надав жодних доказів того, він інформував позивача про обставини, які перешкоджали виконанню зобов`язань по договору у встановлений строк, отже ним не доведено відсутності його вини у порушенні зобов`язання. Також позивачем наголошено на доказовій необґрунтованості тверджень відповідача стосовно наявності підстав для зменшення штрафних санкцій.

Відповідач у запереченнях проти тверджень позивача заперечував та вказав, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Вимога від 13.12.2023 № 22772/41/3/05-2023 позивача не є претензію про сплату штрафних санкцій у розумінні умов договору №441 від 27.06.2023. Законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, що полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності. Позивач отримав виплату за банківською гарантією № 33390 від 22.06.2023. За таких обставин, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, не можна говорити про погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в господарській діяльності чи завдання йому будь - яких збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору в частині строку надання послуг та відповідно настання для позивача суттєвих негативних наслідків внаслідок не дотримання строків надання послуг за договором, адже позивач фактично вже компенсував свої можливі майнові втрати за рахунок банківської гарантії.

Судом було розглянуто клопотання відповідача про направлення справи за виключною відсутністю та відмовлено в його задоволенні з урахуванням такого.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Разом із тим, ст. 30 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок розгляду справ за виключною підсудністю.

Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Отже, виходячи із комплексного аналізу положень ст.ст. 30, 31 Господарського процесуального кодексу України, суди не можуть допускати випадків будь-яких спорів щодо підсудності, оскільки Господарським процесуальним кодексом України чітко визначено категорії спорів, які повинні розглядатися тільки за виключною підсудністю.

Згідно ч.3 ст.30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 по справі №911/2390/18 надала висновок щодо застосування приписів ч.3 ст.30 Господарського процесуального кодексу України спори, зокрема, зазначила таке.

За визначенням, що дає академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, від 27.09.2022 по справі №922/423/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

В контексті вказаних висновків судом враховано, що за приписами ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Наразі, предметом спору у справі є правовідносин сторін, які виникли з договору підряду на проведення ремонтних робіт. Тобто, спір не стосується саме прав та обов`язків щодо конкретного об`єкта нерухомого майна. У даному випадку нерухоме майно є місцем виконання договору.

Одночасно, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 по справі №911/2390/18 надала висновок саме стосовно спору про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, тобто, спору, що виник з правочину, який є підставою для виникнення прав щодо нерухомого майна, а саме право строкового, платного користування. Тобто, у даному випадку відсутні підстави для ототожнення відповідних спорів і вважати спір між сторонами таким, що підлягає розгляду за правилами виключної підсудності.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю було залишено без задоволення.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» (виконавець) та Департаментом патрульної поліції (замовник) було укладено договір №441, за умовами п.1.1 якого виконавець зобов`язується в межах твердої договірної ціни (додаток 1 до договору) надати на свій ризик власними силами та засобами у строки, встановлені у договорі, послуги з поточного ремонту приміщень адміністративної будівлі літ. «А, А1» управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції за адресою: вул. Юрія Бутусова, 22-Б, м. Кропивницький, за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи» в обсягах, передбачених кошторисною документацією, на підставі якої складено локальний кошторис (додаток 2 до договору), з дотриманням діючих будівельних норм і правил, передбачених законодавством України, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Згідно п.2.1 договору №441 від 27.06.2023 послуги повинні бути надані в повному обсязі у строк, не пізніше 31 серпня 2023 року з дати підписання договору уповноваженими особами сторін.

У п.2.2 договору №441 від 27.06.2023 вказано, що приймання-передавання наданих послуг оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2В та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3.

Загальна вартість послуг за договором становить 807 744,79 грн без податку на додану вартість відповідно до договірної ціни (додаток 1 до договору) та обсягів, передбачених локальним кошторисом (додаток 2 до договору) і включає в себе вартість матеріалів для надання послуг, відповідно до кошторисних норм України, сплату усіх податків і зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені та інші витрати, пов`язані з наданням послуг за договором (п.3.1 договору №441 від 27.06.2023).

Відповідно до п.7.3 договору №441 від 27.06.2023 у разі порушення строку надання послуг у повному обсязі з вини виконавця, він сплачує на вимогу замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості послуг за договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2023 року (включно), а в частині виконання зобов`язань сторонами - до повного їх виконання (п.15.1 договору №441 від 27.06.2023).

Суд звертає увагу відповідача на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №441 від 27.06.2023 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №441 від 27.06.2023 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з виконання ремонтних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що послуги з поточного ремонту приміщень адміністративної будівлі літ. «А, А1» управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції за адресою: вул. Юрія Бутусова, 22-Б, м. Кропивницький Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» було виконано, а Департаментом патрульної поліції прийнято, про що сторонами складено та підписано акт №1 від 26.10.2023 приймання виконаних будівельних робіт на суму 662 675,78 грн.

07.11.2023 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №441 від 27.06.2023, якою погоджено зменшення загальної вартості послуг за договором до 662 675,78 грн без податку на додану вартість.

Отже, посилаючись на порушення виконавцем строків виконання своїх обов`язків за договором, замовником на підставі п.7.3 договору №441 від 27.06.2023 було здійснено розрахунок суми неустойки та 13.12.2023 направлено на адресу виконавця претензію №22772/41/3/05-2023 від 13.12.2023, в якій запропоновано добровільно сплатити суму неустойки в розмірі 41685,03 грн. На підтвердження направлення вказаної претензії позивачем долучено до матеріалів справи список згрупованих поштових відправлень та фіскальний чек АТ «Укрпошта».

Проте, як вказує позивач та не спростовує відповідач, суму неустойки за прострочення виконання своїх обов`язків за договором Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» сплачено не було, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог. При цьому, суд виходить з такого.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частинами 1,2 ст.837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Наразі, суд зазначає, що договір №441 від 27.06.2023 за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною 1 ст.846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Судом було встановлено, що згідно п.2.1 договору №441 від 27.06.2023 послуги повинні бути надані в повному обсязі у строк, не пізніше 31 серпня 2023 року з дати підписання договору уповноваженими особами сторін.

У п.2.2 договору №441 від 27.06.2023 вказано, що приймання-передавання наданих послуг оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2В та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3.

Також встановлено, що послуги з поточного ремонту приміщень адміністративної будівлі літ. «А, А1» управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції за адресою: вул. Юрія Бутусова, 22-Б, м. Кропивницький Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» було виконано, а Департаментом патрульної поліції прийнято, про що сторонами складено та підписано акт №1 від 26.10.2023 приймання виконаних будівельних робіт на суму 662 675,78 грн.

Отже, суд погоджується із твердженнями позивача щодо порушення відповідачем строків виконання своїх обов`язків за договором №441 від 27.06.2023.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За умовами п.7.3 договору №441 від 27.06.2023 у разі порушення строку надання послуг у повному обсязі з вини виконавця, він сплачує на вимогу замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості послуг за договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань.

Отже, керуючись умовами вказаного пункту договору, позивачем за період з 01.09.2023 по 26.10.2023 було нараховано неустойку на суму 41 685,03 грн.

Проте, суд з наведеним позивачем розрахунком не погоджується в частині визначення кінцевої дати періоду прострочення. Зокрема, суд звертає увагу на те, що за умовами договору штрафні санкції розраховуються за кожен день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань. Отже, враховуючи, що фактично роботи за договором було прийнято згідно акту, який датовано 26.10.2023, у суду відсутні підстави включення означеної дати до періоду прострочення виконання зобов`язання.

Після здійснення перерахунку виходячи з періоду прострочення з 01.09.2023 по 25.10.2023, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є нарахування неустойки на суму 40 958,81 грн.

Твердження відповідача про вчинення всіх дій з метою своєчасного виконання своїх обов`язків ніяким чином не спростовують та не нівелюють наявності підстав для застосування до останнього заходів відповідальності.

Одночасно, суд вважає юридично неспроможними посилання відповідача на те, що що передумовою стягнення штрафних санкцій за порушення строку надання послуг є: встановлення вини виконавця послуг; отримання виконавцем вимоги замовника та відсутність сплати штрафних санкцій за такою вимогою протягом 10 (десяти) робочих днів.

У ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Тобто, наведеною нормою встановлено презумпцію вини у порушенні зобов`язання.

Однак, відповідачем жодних доказів, що спростовували б вину Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» у порушення строків виконання робіт за договором надано не було.

Одночасно, з приводу отримання виконавцем вимог замовника про сплату штрафних санкцій та відсутність сплати штрафних санкцій за такою вимогою протягом 10 (десяти) робочих днів, суд наголошує на невірному та довільному тлумаченні з боку відповідача п.7.3 укладеного між сторонами правочину, оскілки означений пункт жодним чином не ставить в залежність право замовника на застосування заходів відповідальності до виконавця із отриманням останнім певної претензії.

До того ж, судом було встановлено, що посилаючись на порушення виконавцем строків виконання своїх обов`язків за договором, замовником на підставі п.7.3 договору №441 від 27.06.2023 було здійснено розрахунок суми неустойки та 13.12.2023 направлено на адресу виконавця претензію №22772/41/3/05-2023 від 13.12.2023, в якій запропоновано добровільно сплатити суму неустойки в розмірі 41685,03 грн. На підтвердження направлення вказаної претензії позивачем долучено до матеріалів справи список згрупованих поштових відправлень та фіскальний чек АТ «Укрпошта».

Крім того, в контексті означеного суд звертає увагу відповідача на те, що Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Положеннями частини першої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Офіційне тлумачення обов`язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний Суд України у справі № 1-2/2002 від 09.07.2002. Так, обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначені приписи національного законодавства, останнє не встановлює обов`язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду.

В той же час, навіть за наявною обов`язковою умовою того чи іншого господарського договору про досудове врегулювання спору, не є підставою для обов`язкового проходження такої позасудової процедури до пред`явлення відповідного позову до суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог Департаменту патрульної поліції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» в частині стягнення неустойки в сумі 40 958,81 грн.

Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для зменшення суми неустойки на підставі ст.551 Цивільного кодексу України суд зазначає таке.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України , які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора; відповідно до положень статті 611, частини третьої статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.

Слід зауважити, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Наразі, за висновками суду, можливим є зменшення суми штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на 50%. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми неустойки на 50% від суми, яка підлягає стягненню, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

Зокрема, судом враховано, що штрафні санкції не можуть мати на меті збагачення учасника господарських правовідносин, а носят спочатку стимулюючу функції, а у разі застосування каральну та компенсаторну.

В контексті означених висновків судом встановлено, що згідно п.12.1 договору керуючись результатами проведення процедури закупівлі оприлюдненої на веб-порталі Уповноваженого органу ((Ідентифікатор закупівлі) оголошення № UA-2023-06-02-011948-а), виконавець не пізніше дати укладання цього договору надає замовнику забезпечення виконання цього договору у формі банківської гарантії, в розмірі 5% від ціни цього договору, що складає 807 744,79 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язанння виконавця за договором було забезпечено банківською гарантією №33390 Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус».

Департамент патрульної поліції звернувся до гаранта з вимогою №22773/41/3/02-2023 від 13.12.2023 про сплату гарантійного платежу в сумі 40 387,24.

Вказаний гарантійний платіж було сплачено банком згідно платіжної інструкції №7999 від 26.12.2023.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи необхідність забезпечити баланс обох сторін у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку щодо можливості змншення суми штрафних санкцій на 50% та стягнення з відповідача неустойки на суму 20479,41 грн (40 958,81 * 50%).

Керуючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог. Одночасно, судовий збір в частині вимог про стягнення суми неустойки, яка зменшена судом, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Департаменту патрульної поліції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» про стягнення неустойки в сумі 41 685,03 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.25Б, ЄДРПОУ 34771978) на користь Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул..Федора Ернста, буд.3, ЄДРПОУ 40108646) неустойку в сумі 20479,41 грн та судовий збір в розмірі 2380,20 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 12.11.2024.

Суддя В.В. Князьков