Постанова

від 17.02.2025 по справі 910/10784/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. Справа№ 910/10784/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024

у справі №с (суддя В.В. Князьков)

за позовом Департаменту патрульної поліції

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд»

про стягнення 41 685,03 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Департамент патрульної поліції (далі, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» (далі, відповідач) про стягнення неустойки в сумі 41 685,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за Договором №441 від 27.06.2023 про надання послуг з поточного ремонту приміщень адміністративної будівлі літ. «А, А1» управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі №910/10784/24 позовні вимоги Департаменту патрульної поліції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» про стягнення неустойки в сумі 41 685,03 грн задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» на користь Департаменту патрульної поліції неустойку в сумі 20 479,41 грн та судовий збір в розмірі 2 380,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення про часткове задоволення позову на суму 20 479,41 грн, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог Департаменту патрульної поліції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» в частині стягнення неустойки в сумі 40 958,81 грн, оскільки відповідач вважається таким, що прострочив виконання робіт у період з 01.09.2023 по 25.10.2023, а не по 26.10.2023.

Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для зменшення суми неустойки, то суд врахував положення статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України й визначив можливим зменшення суми штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на 50%. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми неустойки на 50% від суми, яка підлягає стягненню, суд виходив із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності. Зокрема, судом враховано, що штрафні санкції не можуть мати на меті збагачення учасника господарських правовідносин, а носять спочатку стимулюючу функції, а у разі застосування каральну та компенсаторну. У контексті означених висновків судом встановлено, зокрема, що зобов`язання відповідача були забезпечені банківською гарантією №33390 Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус». Департамент патрульної поліції звертався до гаранта з вимогою №22773/41/3/02-2023 від 13.12.2023 про сплату гарантійного платежу в сумі 40 387,24 грн. Враховуючи наведене у сукупності, необхідність забезпечення балансу обох сторін у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку щодо можливості зменшення суми штрафних санкцій на 50% та стягнення з відповідача неустойки на суму 20 479,41 грн (40 958,81 грн * 50%).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 29.11.2024 через підсистему «Електронний суд» Департамент патрульної поліції звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд під час прийняття рішення від 12.11.2024 у даній справі не надав обґрунтованої відповіді на такі питання:

1. Чи є даний випадок винятковим для зменшення неустойки, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам; поведінки винної сторони тощо?

2. Чи залежить можливість стягнення з відповідача неустойки за порушення строків виконання умов договору від реалізації права позивача на звернення стягнення за банківською гарантією?

Виходячи зі змісту положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, можливість стягнення з відповідача неустойки за порушення строків виконання умов договору не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією.

Підписуючи договори, виконавець повинен був урахувати та усвідомити його умови і об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у визначені договорами строки, об`єми робіт, наявність достатньої кількості кваліфікованих робітників й усвідомлювати всі ризики настання несприятливих обставин ведення господарської діяльності у воєнний стан в передбаченому договором регіоні.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

22.12.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві відповідач наголосив на тому, що суд першої інстанції вірно застосував норми права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, врахувавши принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в його діяльності чи завдання йому будь-яких збитків саме у результатів порушення відповідачем умов Договору в частині строку виконання робіт, відсутність доказів настання для позивача суттєвих негативних наслідків внаслідок недотримання строків виконання робіт за Договором, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, сумлінне виконання відповідачем частини зобов`язання з виконання робіт за договором та прийняття робіт позивачем. Крім того, суд вірно встановив, що позивач отримав виплату за банківською гарантією №33390 від 22.06.2023, тобто позивач вже отримав грошову компенсацію в розмірі 40 387,24 грн. Судом першої інстанції жодним чином не заперечувалась можливість стягувати неустойку за порушення строків виконання умов договору в разі реалізації стягнення на підставі банківської гарантії, однак суд врахував цю обставину, зменшуючи неустойку.

02.01.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач наголосив на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення питання наявності чи відсутності підстав для зменшення розміру неустойки (постанова ВП ВС від 16.10.2024 у справі №911/952/22). Позивач зазначив, що місцевий господарський суд у даній справі не прийняв до уваги той факт, що відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що підтверджували б наявність обставин, які є підставою для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі №910/10784/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10784/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

09.12.2024 матеріали справи №910/10784/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі №910/10784/24, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимога про стягнення неустойки за невчасне виконання договору № 441 від 27.06.2023 на суму 41 685,03 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 12.12.2024 до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

27.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» (виконавець) та Департаментом патрульної поліції (замовник) було укладено Договір №441 (далі, Договір), за умовами пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується в межах твердої договірної ціни (додаток 1 до договору) надати на свій ризик власними силами та засобами у строки, встановлені у договорі, послуги з поточного ремонту приміщень адміністративної будівлі літ. «А, А1» управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції за адресою: вул. Юрія Бутусова, 22-Б, м. Кропивницький, за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи» в обсягах, передбачених кошторисною документацією, на підставі якої складено локальний кошторис (додаток 2 до договору), з дотриманням діючих будівельних норм і правил, передбачених законодавством України, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Згідно з пунктом 2.1. Договору №441 від 27.06.2023 послуги повинні бути надані в повному обсязі у строк, не пізніше 31 серпня 2023 року з дати підписання договору уповноваженими особами сторін.

У пункті 2.2. Договору №441 від 27.06.2023 вказано, що приймання-передавання наданих послуг оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2В та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3.

Загальна вартість послуг за Договором становить 807 744,79 грн без податку на додану вартість відповідно до договірної ціни (додаток 1 до договору) та обсягів, передбачених локальним кошторисом (додаток 2 до договору) і включає в себе вартість матеріалів для надання послуг, відповідно до кошторисних норм України, сплату усіх податків і зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені та інші витрати, пов`язані з наданням послуг за договором (пункт 3.1. Договору №441 від 27.06.2023).

Відповідно до пункту 7.3. Договору №441 від 27.06.2023 у разі порушення строку надання послуг у повному обсязі з вини виконавця, він сплачує на вимогу замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості послуг за договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2023 року (включно), а в частині виконання зобов`язань сторонами - до повного їх виконання (пункт 15.1. Договору №441 від 27.06.2023).

З матеріалів справи вбачається, що послуги з поточного ремонту приміщень адміністративної будівлі літ. «А, А1» управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції за адресою: вул. Юрія Бутусова, 22-Б, м. Кропивницький Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» було виконано, а Департаментом патрульної поліції прийнято, про що сторонами складено та підписано акт №1 від 26.10.2023 приймання виконаних будівельних робіт на суму 662 675,78 грн.

07.11.2023 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №441 від 27.06.2023, якою погоджено зменшення загальної вартості послуг за договором до 662 675,78 грн без податку на додану вартість.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач посилається на порушення виконавцем строків виконання своїх обов`язків за Договором, у зв`язку з чим замовником на підставі пункту 7.3. Договору №441 від 27.06.2023 було здійснено розрахунок суми неустойки та 13.12.2023 направлено на адресу виконавця претензію №22772/41/3/05-2023 від 13.12.2023, в якій запропоновано добровільно сплатити суму неустойки в розмірі 41 685,03 грн. На підтвердження направлення вказаної претензії позивачем долучено до матеріалів справи список згрупованих поштових відправлень та фіскальний чек АТ «Укрпошта».

Проте, як вказує позивач та не спростовує відповідач, суму неустойки за прострочення виконання своїх обов`язків за договором Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» сплачено не було.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Судом установлено, що згідно пункту 2.1. Договору послуги повинні бути надані в повному обсязі у строк, не пізніше 31 серпня 2023 року з дати підписання договору уповноваженими особами сторін.

У пункті 2.2. Договору вказано, що приймання-передавання наданих послуг оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2В та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, послуги з поточного ремонту приміщень адміністративної будівлі літ. «А, А1» управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції за адресою: вул. Юрія Бутусова, 22-Б, м. Кропивницький Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» було виконано, а Департаментом патрульної поліції прийнято, про що сторонами складено та підписано акт №1 від 26.10.2023 приймання виконаних будівельних робіт на суму 662 675,78 грн.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За умовами пункту 7.3. Договору у разі порушення строку надання послуг у повному обсязі з вини виконавця, він сплачує на вимогу замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості послуг за договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань.

Позивачем за період з 01.09.2023 по 26.10.2023 було нараховано неустойку на суму 41 685,03 грн.

Однак, враховуючи погоджену сторонами у пункті 2.1. Договору кінцеву дату виконання робіт та дату прийняття робіт за актом №1, доведеним є факт порушення відповідачем строків виконання своїх обов`язків за Договором у період з 01.09.2023 по 25.10.2023, про що вірно зазначив суд першої інстанції й, відповідно, обґрунтованим є нарахування неустойки на суму 40 958,81 грн.

Зазначені обставини позивачем в апеляційній скарзі не заперечуються.

Водночас, місцевий господарський суд, приймаючи рішення, дійшов висновку про наявність підстав за клопотанням відповідача для зменшення суми неустойки на підставі статті 551 Цивільного кодексу України на 50%, тобто до 20 479,41 грн.

Позивач в апеляційній скарзі наголошує, що суд першої інстанції дійшов такого висновку безпідставно, а в даному випадку відсутні виняткові обставини, які могли б бути підставою для зменшення неустойки.

Однак, погоджуючись із висновками місцевого господарського суду про можливість задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Західспецбуд» та наявності підстав для застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №914/1517/18.

Положення статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (постанова Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №902/317/22).

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Разом із цим, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

При цьому колегія суддів зазначає, що за частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання боржником своїх зобов`язань. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Подібна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Здійснюючи перегляд даної справи в апеляційному порядку, колегія суддів у контексті наявності чи відсутності підстав для зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки враховує ступінь виконання зобов`язання боржником, а саме те, що відповідач хоча й з простроченням, але виконав свої зобов`язання за Договором, про що свідчить підписаний без жодних заперечень акт №1 від 26.10.2023 приймання виконаних будівельних робіт на суму 662 675,78 грн. Водночас, позивачем не доведено, що внаслідок невиконання відповідачем у строк до 31.08.2023 підрядних робіт йому було завдано збитків/майнових втрат.

У контексті означених висновків судом встановлено, що згідно пункту 12.1. Договору, керуючись результатами проведення процедури закупівлі, оприлюдненої на веб-порталі Уповноваженого органу ((Ідентифікатор закупівлі) оголошення № UA-2023-06-02-011948-а), виконавець не пізніше дати укладання цього договору надає замовнику забезпечення виконання цього договору у формі банківської гарантії, в розмірі 5% від ціни цього договору 807 744,79 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язання виконавця за Договором було забезпечено банківською гарантією №33390 Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус».

Департамент патрульної поліції звернувся до гаранта з вимогою №22773/41/3/02-2023 від 13.12.2023 про сплату гарантійного платежу в сумі 40 387,24 грн., що дорівнює 5% від первісно узгодженої ціни договору 807 744,79 грн.

Вказаний гарантійний платіж було сплачено банком згідно платіжної інструкції №7999 від 26.12.2023.

Тобто фактично за механізмом виплати коштів за банківською гарантією позивач вже отримав грошову компенсацію.

Як уже наголошувалось, штрафні санкції не можуть мати на меті збагачення учасника господарських правовідносин, а носять спочатку стимулюючу функції, а у разі застосування каральну та компенсаторну.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи необхідність забезпечення балансу обох сторін у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру неустойки на 50% та стягнення з відповідача неустойки на суму 20 479,41 грн (40 958,81 * 50%).

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не врахував, що виходячи зі змісту положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України можливість стягнення з відповідача неустойки за порушення строків виконання умов договору не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією, судом до уваги не приймаються, оскільки суд у даному випадку не робив висновків про неможливість стягнення неустойки за порушення строків виконання умов договору в разі реалізації стягнення на підставі банківської гарантії, а лише врахував цю обставину при вирішенні питання щодо зменшення розміру неустойки, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також необхідність забезпечення балансу обох сторін спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про те, що суд, частково задовольняючи позов, невірно розрахував розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача, оскільки мав стягнути витрати на сплату судового збору в повному обсязі (2 422,40 грн), тобто без урахування зменшення неустойки, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, суд установив, що позивач безпідставно нарахував відповідачу неустойку за один день - 26.10.2023, у зв`язку з чим і визнав позовні вимоги частково обґрунтованими - лише на суму 40 958,81 грн (із 41 685,03 грн заявленої до стягнення).

Отже, перевіривши обрахунок судового збору, його покладення на відповідача в сумі 2 380,20 грн обумовлене саме тим, що такий розподіл було здійснено у відповідності до положень пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, тобто пропорційно розміру позовних вимог, розмір яких було визнано судом обґрунтованим. Судовий збір в частині вимог про стягнення неустойки, яка зменшена судом, покладено на відповідача, про що чітко зазначено в самому рішенні.

Тобто, у діях суду першої інстанції відсутні порушення норм процесуального права при розподілі судових витрат.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову в даній справі.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі №910/10784/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі №910/10784/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Департамент патрульної поліції.

Матеріали справи №910/10784/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Г.П. Коробенко

А.І. Тищенко