Ухвала

від 12.11.2024 по справі 910/13111/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.11.2024Справа № 910/13111/24Суддя Усатенко І.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ"

до 1) російської федерації в особі міністерства юстиції російської федераціїї

2) Публічного акціонерного товариства " ІНТЕР РАО ЄЕС"

3) Компанії "РАО НОРДІК Ой

4) Акціонерного товариства "Інтер Рао Литва"

5) Закритого акціонерного товариства "Відмантай вітряний парк"

6) Публічного акціонерного товариства "Газпром"

7) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал"

8) Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед"

про відшкодування 2 481 480 286,60 грн. ( що еквівалентно 61 584 667,78 дол. США та 56 697 388,83 Євро

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до 1) російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації; 2) Публічного акціонерного товариства "Інтер РАО ЄЕС"; 3) Компанії "Рао Нордік Ой"; 4) Акціонерного товариства "Інтер РАО Литва"; 5) Закритого акціонерного товариства "Відмантай вітряний парк"; 6) Публічного акціонерного товариства "Газпром"; 7) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал"; 8) Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" про стягнення збитків у розмірі 2481480286,60 грн (еквівалентно 61584667,78 доларів або 56697388,83 євро).

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі № 910/13111/24 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: - шляхом подання суду обгрунтованого розрахунку ціни позову; - шляхом подання до суду підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; - шляхом подання суду документів, що підтверджують направлення відповідачам-3, 4, 5 (Компанія "Рао Нордік", Акціонерне товариства "Інтер РАО Литва" та Закрите акціонерне товариство "Відмантай вітряний парк") за їх місцезнаходженням копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами, згідно переліку; - шляхом подання суду доказів оплати судового збору у сумі 1059800,00 грн за розгляд позовної заяви Господарським судом міста Києва; - шляхом подання суду нотаріально засвідченого перекладу на українську мову доказів, долучених до позовної заяви, викладених іноземною мовою.

Вказаною ухвалою суду встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 7 (сім) днів з дня вручення даної ухвали.

Згідно повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду від 29.10.2024 була доставлена позивачу 29.10.2024 о 19:10.

Згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Строк на усунення недоліків позовної заяви з урахуванням дати отримання ухвали суду 30.10.2024 (оскільки було доставлено після 17:00 29.10.2024) був встановлений до 06.11.2024 включно.

06.11.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази направлення відповідачам - 3, 4, 5 позовних матеріалів, долучено письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; надано розрахунок ціни позову.

Проте, позивачем не виконано вимоги ухвали суду про подання доказів оплати судового збору у сумі 1059800,00 грн за розгляд позовної заяви Господарським судом міста Києва та подання суду нотаріально засвідченого перекладу на українську мову доказів, долучених до позовної заяви, викладених іноземною мовою.

Відмова надати докази сплати судового збору мотивована тим, що відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки, всі, визначені позивачем відповідачі є alter ego російської федерації. На думку позивача сформована стала правова позиція з цього приводу, що підтверджується рішеннями Господарського суду Запорізької області, рішенням Господарського суду Київської області та ухвалою Верховного Суду від 29.01.2024 № 214/9094/19.

Згідно зі ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України. Якщо спірні відносини, в тому числі за участю іноземної особи, не врегульовані законодавством, суд застосовує звичаї, які є вживаними у діловому обороті. Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, приймаючи процесуальні документи суд керується не позиціями інших судів, а нормативно-правовими актами, що регулюють відповідні правовідносини.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором" від 27.01.2015 беручи до уваги Статут ООН та Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнає російську федерацію державою-агресором.

Означена постанова визначає агресором саме російську федерацію, а не будь-яких інших суб`єктів, пов`язаних з нею. І суб`єктивне сприйняття позивачем наступних юридичних осіб - Публічного акціонерного товариства "Інтер РАО ЄЕС"; Компанії "Рао Нордік"; Акціонерного товариства "Інтер РАО Литва"; Закритого акціонерного товариства "Відмантай вітряний парк"; Публічного акціонерного товариства "Газпром"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал"; Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", як alter ego російської федерації не свідчить, що п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" розповсюджується на позивачів, які заявляють позовні вимоги не тільки до російської федерації, а і до окремих юридичних осіб.

Крім того, суд наголошує, що позивач звертається до всіх відповідачів про солідарне стягнення збитків, а не про їх стягнення з російської федерації в особі Публічного акціонерного товариства "Інтер РАО ЄЕС"; Компанії "Рао Нордік"; Акціонерного товариства "Інтер РАО Литва"; Закритого акціонерного товариства "Відмантай вітряний парк"; Публічного акціонерного товариства "Газпром"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал"; Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед".

Як уже було зазначено судом в ухвалі від 29.10.2024 від сплати судового збору звільняються позивачі лише у позовах до держави-агресора російської федерації.

Натомість, позивачем заявлено позов не тільки до російської федерації, але і до 7 юридичних осіб - Публічного акціонерного товариства "Інтер РАО ЄЕС"; Компанії "Рао Нордік"; Акціонерного товариства "Інтер РАО Литва"; Закритого акціонерного товариства "Відмантай вітряний парк"; Публічного акціонерного товариства "Газпром"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал"; Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед".

Суд відзначає, що п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не містить будь-яких виключень чи застережень щодо застосування даної пільги, для позивачів у справах про стягнення збитків, пов`язаних з військовою агресією російської федерації, що заявлені до юридичних осіб (пов`язаних чи не пов`язаних з державою-агресором).

Норма викладена чітко та стосується виключно позовів до російської федерації.

Суд також наголошує, що частина відповідачів зареєстрована за законодавством інших держав, ніж російська федерація, зокрема Литви та Фінляндії.

Отже, оскільки, позивачем заявлено позов про солідарне стягнення з 8 відповідачів, 7 з яких є юридичними особами приватного права, збитків у сумі 2481480286,60 грн, позивач зобов`язаний сплатити судовий збір за вимоги, заявлені до інших відповідачів крім російської федерації.

Відтак, при зверненні з даним позовом до суду позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1059800,00 грн.

Отже, позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 29.10.2024, яка є обов`язковою до виконання в частині надання доказів оплати судового збору у розмірі 1059800,00 грн.

Щодо заперечень проти надання доказів, викладених іноземною мовою, з нотаріально-засвідченим перекладом.

Адвокат посилається на право сторони надавати пояснення та виступати в суді рідною мовою, або мовою, якою сторона володіє та користуватись послугами перекладача.

Відповідно до ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Позовну заяву та заяву про усунення недоліків позовної заяви підписано адвокатом Лоленко Оленою Андріївною, яка зобов`язана володіти державною мовою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом. Навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, зокрема навмисне застосування її з порушенням вимог українського правопису і стандартів державної мови, а також створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом. Українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України.

Відповідно до ч. 6 ст. 13, 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. У судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.

Згідно ст. 12 Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Отже використання не державної мови при здійсненні судочинства можливе лише для гарантування прав громадян, на використання рідної мови, або мови, якою вони володіють.

Наразі і адвокат і суд зобов`язані в судовому процесі користуватись державною мовою. Тобто виключення з приводу можливості використання іншої ніж державна мови не стосуються адвоката.

Згідно з ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Зокрема, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Помилковим є твердження позивача, що суд на стадії відкриття провадження у справі вдався до оцінки доказів. Оскільки, судом не оцінювались докази на предмет їх обґрунтованості. Позивач самостійно долучив до позовних матеріалів документи, викладені іноземною мовою, натомість судом перевірено дотримання позивачем приписів ст. 91, 164 ГПК України. Суд відзначає, що додатки, викладені іноземною мовою, були роздруковані позивачем з сайтів, доступ до яких обмежено в Україні на підставі Указу Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017, яким введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від "28" квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (зі змінами та доповненнями).

Отже, позивачем також не виконано вимоги ухвали суду від 29.10.2024 про надання нотаріально засвідченого перекладу на українську мову доказів, викладених іноземною мовою.

Тобто в поданій до суду заяві позивач не усунув всі недоліки, вказані судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, яка є обов`язковою до виконання.

Згідно ч. 6 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки заява про усунення недоліків не усуває недоліки, вказані в ухвалі від 29.10.2024, суд доходить висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви в строк, встановлений судом.

Згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі наведених приписів процесуального законодавства, з огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 29.10.2024 щодо усунення недоліків позовної заяви, відповідна заява вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із позовною заявою.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. 174, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" до 1) російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації; 2) Публічного акціонерного товариства "Інтер РАО ЄЕС"; 3) Компанії "Рао Нордік Ой"; 4) Акціонерного товариства "Інтер РАО Литва"; 5) Закритого акціонерного товариства "Відмантай вітряний парк"; 6) Публічного акціонерного товариства "Газпром"; 7) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал"; 8) Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" про стягнення збитків у розмірі 2481480286,60 грн (еквівалентно 61584667,78 доларів або 56697388,83 євро), з доданими до неї документами повернути позивачу.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В.Усатенко