Рішення

від 04.11.2024 по справі 910/5012/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2024Справа № 910/5012/23За позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

до 1) Київської міської ради

2) Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники учасників справи:

від прокуратури (позивача): Колодчина Р.В.

від відповідача-1: Буханистий О.В.

від відповідача-2: Калько Д.О., Скалига В.І.

від третьої особи: Плахотнік Р.А.

У судовому засіданні 04.11.2024, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся в інтересах держави до Господарського суду міста Києва із позовом до 1) Київської міської ради, 2) Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради від 09.12.2021 № 3981/4022 кооперативу передано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,7342 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) для експлуатації та обслуговування автостоянки на АДРЕСА_1 На виконання зазначеного рішення між відповідачами був укладений договір оренди земельної ділянки 27.12.2022. Спірне рішення прийнято, а договір оренди укладений в порушення законодавства - без проведення земельних торгів.

Ухвалою суду від 05.04.2023 позовну заяву залишено без руху, надано прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.04.2023 від прокурора через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 05.04.2023.

Ухвалою суду від 20.04.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.05.2023.

25.04.2023 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує у повному обсязі.

09.05.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій він підтримує позовні вимоги.

11.05.2023 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує.

В підготовчому засіданні 11.05.2023 оголошено перерву до 29.05.2023.

15.05.2023 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

24.05.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

29.05.2023 в системі "Електронний суд" відповідачем-2 сформовано заяву, в якій викладені заперечення проти позову та заяву про залучення у справі третьої особи Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київради (КМДА) мотивоване тим, що департамент попередньо готує проекти рішень Київської міської ради і позивач має намір скасувати рішення відповідача-1, який розроблений департаментом.

В підготовчому засіданні 29.05.2023 судом поставлено на вирішення клопотання відповідача-2 про залучення третьої особи.

Представник позивача у вирішенні клопотання поклався на розсуд суду, відповідач-1 проти задоволення клопотання заперечував.

Суд протокольною ухвалою від 29.05.2023 відмовив відповідачу-2 у задоволенні його клопотання про залучення третьої особи з заявлених відповідачем-2 підстав, в зв`язку з необгрунтованістю.

Суд, з власної ініціативи протокольною ухвалою від 29.05.2023 залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), оскільки, рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаної особи.

В підготовчому засіданні 29.05.2023 оголошено перерву до 06.07.2023.

30.05.2023 в системі "Електронний суд" відповідачем-2 сформовано клопотання про призначення у справі комплексної судової експертизи.

19.06.2023 в системі "Електронний суд" відповідачем-2 сформовано клопотання про долучення доказів.

03.07.2023 в системі "Електронний суд" відповідачем-2 сформовано клопотання про призначення експертизи та клопотання про долучення доказів (зареєстровано канцелярією суду 04.07.2023).

04.07.2023 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких вона проти позову заперечує.

Підготовче засідання 06.07.2023 не відбулось, в зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 07.07.2023 учасників справи повідомлено про призначення підготовчого засідання на 20.07.2023.

19.07.2023 в системі "Електронний суд" відповідачем-2 сформовано заяву про залишення позову без розгляду (зареєстровано канцелярією 20.07.2023).

В підготовчому засіданні 20.07.2023 оголошено перерву до 07.08.2023.

28.07.2023 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшли пояснення, в яких він підтримує клопотання про залишення позову без розгляду.

03.08.2023 канцелярією суду зареєстровані клопотання відповідача-2, сформовані в системі "Електронний суд" 19.06.2023 та 03.07.2023 про долучення доказів.

03.08.2023 канцелярією суду зареєстровано клопотання відповідача-2, сформоване в системі "Електронний суд" 19.07.2023 про залишення позовної заяви без розгляду.

03.08.2023 канцелярією суду зареєстровано два клопотання відповідача-2 (аналогічного змісту), сформовані в системі "Електронний суд" 03.07.2023 про призначення у справі судової експертизи.

03.08.2023 канцелярією суду зареєстровано два клопотання відповідача-2 (аналогічного змісту), сформоване в системі "Електронний суд" про зупинення розгляду справи.

04.08.2023 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення проти залишення позову без розгляду.

04.08.2023 канцелярією суду було зареєстровано клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду.

Суд протокольною ухвалою від 07.08.2023 відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі.

В підготовчому засіданні 07.08.2023 оголошено перерву до 14.08.2023.

14.08.2023 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи, в яких позивач зазначає про необгрунтованість визначених відповідачем-2 питань. Крім того, норми (розміри земельної ділянки) для будівництва індивідуального гаража визначені ст. 121 Земельного Кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду; призначено у справі № 910/5012/23 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; зупинено провадження у справі.

12.10.2023 через канцелярію суду від експерта надійшло клопотання.

Ухвалою суду від 16.10.2023 поновлено провадження у справі, задоволено клопотання експерта, зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

29.03.2024 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист, з долученим до нього висновком експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 21.03.2024 № 22913/23-41.

Ухвалою суду від 09.04.2024 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 25.04.2024.

25.04.2024 від відповідача-2 через електронний суд надійшли додаткові пояснення у справі та клопотання про долучення доказів.

В підготовчому засіданні 25.04.2024 судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 06.06.2024.

22.05.2024 від відповідача-2 через електронний суд надійшло клопотання щодо надання додаткових пояснень та долучення висновку експерта.

22.05.2024 від відповідача-1 через електронний суд надійшли додаткові пояснення щодо висновку експерта.

03.06.2024 від прокурора через електронний суд були направлені до суду пояснення стосовно висновку експерта.

06.06.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву в підготовчому засіданні до 20.06.2024.

17.06.2024 від відповідача-2 через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

Суд протокольною ухвалою 20.06.2024 долучив копію Акту № 421 від 24.12.1998 до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.06.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 08.07.2024.

08.07.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 08.07.2024 оголошено перерву до 22.08.2024.

В судовому засіданні 22.08.2024 оголошено перерву до 05.09.2024, зобов`язано відповідачів надати письмові пояснення.

28.08.2024 від відповідача-1 надійшли письмові пояснення на вимогу суду.

В судовому засіданні 05.09.2024 оголошено перерву до 26.09.2024, зобов`язано відповідача-2 надати суду копію акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Судове засідання 26.09.2024 не відбулось, в зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 21.10.2024 сторін повідомлено про призначення судового засідання на 04.11.2024.

В судовому засіданні 04.11.2024 представником відповідача-2 заявлено клопотання про долучення акту № 412 від 29.12.1998.

Судом долучається до матеріалів справи, поданий відповідачем-2 акт.

Представник прокуратури (позивача) в судовому засіданні 04.11.2024 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача-2 проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник третьої особи проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача-1 просив у позові відмовити.

Представник відповідача-2 просив у позові відмовити.

Представник третьої особи просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3-4 статті 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з висновком Конституційного Суду України, викладеним у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.

Таким чином, надавши прокурору повноваження представництва, законодавець насамперед визначив можливість органам прокуратури захищати державні інтереси, при цьому порушення інтересів держави на землю є безумовною підставою для вжиття заходів реагування в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У даній справі на думку прокурора інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як дійсного власника землі, що є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Київська міська рада як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, при прийнятті оскаржуваного рішення та укладення договору оренди, внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави.

Поряд з цим, повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, наділена саме Київська міська рада, яка за висновком прокурора і допустила порушення вимог закону, а саме прийняла оспорюване рішення всупереч інтересів територіальної громади та держави, що виключає можливість здійснення нею захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор.

Отже, в даному випадку відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, тому суд вважає, що прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, оскільки орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах відсутній, є підстави для набуття прокурором статусу позивача відповідно до приписів ч. 5 ст. 53 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська міська прокуратура зверталась до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської державної адміністрації з листами № 15/1-88вих-22 від 01.02.2022 та №15/1-753вих-22 від 18.11.2022, № 15/1-72вих23 від 01.02.2023, № 15/1-208вих23 від 22.03.2023 якими повідомляла про виявлені порушення інтересів держави, просила надати інформацію щодо усунення таких порушень законодавства та інформувала, що у разі їх неусунення прокурор буде звертатись до суду з позовом в інтересах держави самостійно.

У відповідь на вказані листи Департамент земельних ресурсів повідомив прокурора (листи № 0570202/3-3810 від 14.02.2022, № 05708-14156 від 23.11.2022 №05716-1637 від 08.02.2023) Київська міська рада, а також Департамент не панують вживати заходи для скасування вказаного рішення Київської міської ради та визнання недійсним укладеного на його виконання договору оренди земельної ділянки.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 зазначив, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави, як самостійного позивача.

Рішенням Київської міської ради "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на вулиці Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва" № 3981/4022 від 09.12.2021 вирішено: передати Обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік", за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,7342 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) для експлуатації та обслуговування автостоянки (код виду цивільного призначення - 12.04, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) на вулиці Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2016, номер запису про право власності 16151015) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, справа №334469953).

На виконання вищезазначеного рішення, 27.12.2022 року між Київською міською радою (орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О.. зареєстрованого в реєстрі за №4680.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 09.12.2021 року за №3981/4022 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування автостоянки. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 09.12.2021 року за №3981/4022 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:62:701:0005;

- місце розташування - вул.. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва;

- категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення;

- цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для експлуатації та обслуговування автостоянки);

- розмір (площа) 0,7342 га.

Договір укладено на 15 років (п.3.1 договору).

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку прокурора, підстав для визнання незаконним та скасування рішення, а також визнання недійсним договору та зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді земельну ділянку у придатному для використання стані.

Зокрема, як на підставі протиправності вказаного рішення прокурор посилається на те, що надання у користування товариству спірної земельної ділянки відбулося з порушенням вимог Земельного кодексу України, а саме без дотримання процедури проведення земельних торгів. Також, прокурор вказує, що площа земельної ділянки, яку передано кооперативу в оренду значно перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташовано.

За своєю правовою природою вищезазначене рішення Київської міської ради є актом ненормативного характеру ( актам індивідуальної дії).

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Отже, чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване без проведення земельних торгів.

Виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 124 і абзацу 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі №910/10500/19.

Матеріалами справи встановлено, що процедура передачі в оренду відповідачем-1 відповідачу-2 за оспорюваним рішенням від 09.12.2021 року за №3981/4022 земельної ділянки площею 0,7342 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005), розташованої за адресою АДРЕСА_1 передувало саме набуття відповідачем-2 у власність нерухомого майна - гаража загальною площею 77 кв м, розташованого на земельній ділянці: кадастровий номер 8000000000:62:701:0005, право користування вказаною земельною ділянкою за попереднім власником нерухомого майна оформлене не було.

10.11.2015 року між громадянином України ОСОБА_1 (продавець) та громадянином України ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу гаража, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Я.О. та зареєстрований в реєстрі за №1816.

Відповідно до п.1, 3 договору продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця гараж № 1 в обслуговуючому кооперативі міста Києва "Облік", що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Бальзака, 77 А. Гараж, що відчужується за даним договором, загальною площею 77,00 кв м.

Право власності продавця на гараж підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 46512121 від 28.10.2015.

Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна, що передається як пайовий внесок члена (засновника) Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" від 16.08.2016 громадянин України ОСОБА_2 передав нерухоме майно: гараж загальною площею 77,00 кв м, що знаходиться за адресою: Обслуговуючий кооператив "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік", 02232, Україна, м. Київ, вулиця Бальзака, будинок 77-А, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 761679480000, а Обслуговуючий кооператив "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" прийняв у власність вищезазначене нерухоме майно, шляхом внесення пайового внеску члена (засновника).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових правна нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.03.2023 вбачається, що 25.08.2016 зареєстровано право власності Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" на гараж, загальною площею 77,00 кв.м, за адресою: м. Київ, вулиця Оноре де Бальзака, 77-А, який розташований на земельній ділянці: кадастровий номер 8000000000:62:701:0005, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площа 0,7342 га.

Згідно з даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку (витяг №НВ-9906569372022 від 23.12.2022) право власності Київської міської ради на земельну ділянку: загальною площею 0,7342 га, місце розташування: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер: 8000000000:62:701:0005; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку , енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для експлуатації та обслуговування автостоянки) зареєстровано 02.06.2020 року.

Отже, спірна земельна ділянка передавалася для експлуатації та обслуговування автостоянки на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 12.04), а не для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів дорожнього сервісу.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Суд відзначає, що земельна ділянка як об`єкт цивільних прав, сформована саме площею 0,7342 га з присвоєнням кадастрового номеру 8000000000:62:701:0005, і саме на цій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що належить відповідачу-2.

Стаття 134 Земельного кодексу України що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Тобто, фабула статті передбачає відсутність підстав для набуття права користування земельною ділянкою на конкурентних засадах у разі наявності на земельній ділянці нерухомого майна особи. В даному випадку земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформована саме площею 0,7342, кадастровий номер 8000000000:62:701:0005 і саме на цій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно відповідача-2, що обґрунтовано дає підстави у кооперативу набути право оренди на підставі ч. 2 ст. 134 ЗК України.

Також, суд зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення із класифікацією виду цільового призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код КВЦПЗ 12.04), а передача в оренду спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки не суперечить її цільову призначенню.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин, розташування на спірній земельній ділянці належного Обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" нерухомого майна (нежитлових будівель), що зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абзацом 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України, виключає застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажу права на оренду спірної земельної ділянки, що спростовує помилкові доводи прокурора про протилежне.

Також прокурором належними доказами не доведено порушення Київською міською радою принципу раціонального використання землі у зв`язку з наданням земельної ділянки надмірною площею та для цілей, які не відповідають її функціональному призначенню.

Висновком експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 21.03.2024 № 22913/23-41 встановлено, що площа земельної ділянки необхідна для експлуатації нерухомого майна складає 0,0264 га з конфігурацією у вигляді неправильного чотирикутника. Проте, площа та конфігурація визначались експертами: - з урахуванням існуючого металевого паркану та принципу раціонального використання земель буз урахування протипожежних вимог щодо під`їзду та розвороту пожежних машин; без врахування того, що гараж використовується як будівля для зберігання транспортних засобів та як контрольно-пропускний пункт автостоянки; без врахування того, що рішення відповідача-1 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) в оренду надано не новосформовану земельну ділянку, а земельну ділянку, яка як об`єкт цивільних прав сформована у 2002 році та яка з часу її формування по час проведення експертизи використовується для експлуатації та обслуговування автостоянок; надана для експлуатації та обслуговування існуючої автостоянки, а не для будівництва нової.

Суд відзначає, що експертами може бути визначено площу а конфігурацію земельної ділянки, необхідної для експлуатації нерухомого майна відповідача-2, проте, право передавати в оренду земельну ділянку в певному обсязі та конфігурації надано саме відповідачу-1, що віднесено до його дискреційних повноважень.

Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.

Доведення обставин, пов`язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, в тому числі щодо розміру земельної ділянки покладається на сторони в судовому процесі. При цьому відповідно до загальних засад господарського судочинства, визначених статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки, необхідна орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності). У той же час відповідно до тих же положень Господарського процесуального кодексу України на відповідача у справі покладається обов`язок доведення обґрунтованості та необхідності виділення земельної ділянки саме в такому розмірі.

Таким чином, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/1323/20).

За актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 29.12.1998 № 412, затвердженим директором ДКП ' "Київелектротранс" в експлуатацію прийнято автостоянку № 4 на вул. Бальзака, 77 у Ватутінському районі (на даний час Деснянський) міста Києва, у складі: контрольно-пропускного пункту, металевої та залізобетонної огорожі, щебеневого покриття для паркування транспорту, залізобетонних опор освітлення.

Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 380-1/1814 затверджено проект відведення земельних ділянок Деснянській районній у и Києві державній адміністрації для експлуатації та обслуговування автостоянок вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина - Осокорки) на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва, розроблений "ОВ "ТРАНСПРОЕКТ" (далі - ПРОЕКТ 2002), за якими було сформовано 16-ть земельних ділянок загальною площею 13,62 га, в тому числі і спірну.

За технічною документацію (геодезичні роботи) по перенесенню в натуру (на місцевість) зовнішніх меж та складання договору короткострокової оренди земельні ділянки Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації для експлуатації та обслуговування автостоянок вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина - Осокорки) на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському ні м. Києва, коди ділянок 8000000000:62:701:0002-0003, 0000:62:701:0005-0009, 8000000000:62:701:0017-0019, 0000:62:701:0025-0030 (далі - ТЕХДОКУМЕНТАЦІЯ 2002), уточнені та визначені в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок, які були сформовані ПРОЕКТОМ 2002, у тому числі земельної ділянки № 4 (земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:701:0005, площею 0,7342 га, далі - Ділянка 0005).

На підставі рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 380-1/1814 Київською міською радою та Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки 16.12.2003, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів 16.12.2003 за № 12-6-00099, за яким Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації надано в оренду земельну ділянку площею 0,7342 га, для експлуатації та обслуговування автостоянок № 4 на вул. Оноре де Бальзака вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина - Осокорки) у Деснянському і м. Києва.

Згідно із відомостями витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.12.2022 № НВ-9906569372022 на підставі документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП Фалько І.Ю., 02.06.2020 у Державному земельному кадастрі проведена державна реєстрація ділянки кадастровий номер 8000000000:62:701:0005, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Державна реєстрація вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі проведена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Обслуговуючий кооператив "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "ОБЛІК" код - 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, для експлуатації та обслуговування автостоянки АДРЕСА_1 , розробленої ФОП Фалько І.Ю. в 2017 році.

Тобто рішення про формування земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:701:0005 було прийнято у 2002 році з метою передачі її відповідачу-2 для обслуговування автостоянки.

Отже, прокурором не доведено належними і допустимими доказами необхідності використання відповідачем-2 земельної ділянки у меншому розмірі, не зазначено норми права, що не враховані Київською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення, не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують проведення обрахунку площі земельної ділянки необхідної для обслуговування нерухомого майна, що має визначатися виходячи з площі нерухомого майна, функціонального використання та інших умов відповідно до норм містобудування та санітарних норм і правил, яка на думку позивача є завищеною і повинна обчислюватись в конкретно зазначеному випадку.

Також, суд зазначає, що прокуратурою не надано доказів відсутності законних прав на нерухоме майно у відповідача-2, а питання самочинності збутового об`єкту не є предметом дослідження даної справи.

Проаналізувавши надані докази та доводи усіх учасників справи, обставини, якими прокурор обґрунтовує заявлені вимоги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 09.12.2021 року за №3981/4022, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню. Отже зазначене є самостійною підставою для відмови в позові, проте окрім цього, суд зазначає наступне.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 09.08.2022 у справі № 921/504/20, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 24.05.2022 у справі № 910/3100/21.

За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що, розглядаючи цю справу № 910/5012/23 по суті позовних вимог, необхідно з`ясувати, чи є спосіб захисту, обраний Прокурором, ефективним для захисту права держави у спірних правовідносинах.

Питання щодо ефективності обраного способу захисту права відіграє важливу роль та безпосередньо впливає на результат вирішення справи, оскільки, як вже зазначалося, якщо суд дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі пред`явив до відповідачів позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 09.12.2021 року за №3981/4022, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,7342 га з кадастровий номер 8000000000:62:701:0005, розташованої за адресою: вул Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік"; зобов`язання відповідача-2 повернути земельну ділянку у придатному для подальшого використання стані.

Відповідно до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позовна вимога про визнання правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування/повернення майна з володіння відповідача. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22.

Однак, на земельній ділянці розміщене нерухоме майно відповідача-2, а отже вимога про повернення земельної ділянки та приведення її у придатний для подальшого використання стан, порушує право власності відповідача-2 на нерухоме майно. А тому суд не вбачає підстав для захисту прав позивача, шляхом порушення прав відповідача-2. Означене свідчить про не ефективність обраного позивачем способу захисту.

Крім того, позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки відповідачу-2, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, а тому в цьому випадку така позовна вимога не є ефективним способом захисту права держави. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та постановах Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 911/665/22, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22.

Водночас позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22.

Подібні за змістом висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23 при розгляді аналогічного спору.

Отже, з урахуванням всіх встановлених обставин, суд дійшов висновку про обрання прокурором не ефективного способу захисту та наявністю підстав для відмови у позові.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на прокуратуру.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 79, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Першого заступника керівника Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) в інтересах держави до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) та Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" (02232, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 77-а, ідентифікаційний код 39480720) про:

визнання незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3981/4022 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі м. Києва";

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005), укладений між Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстрований в реєстрі 27.12.2022 за № 4680;

зобов`язання Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" повернути територіальній громаді мста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) у стані придатному для її подальшого використання - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.11.2024

Суддя І.В.Усатенко