Постанова

від 26.03.2025 по справі 910/5012/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2025 р. Справа№ 910/5012/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників сторін:

прокурор - Колодчина Р.В.

від відповідача-1 - Буханистий О.В.

від відповідач-2 - Скалига В.І., Калько Д.О.

від третьої особи - Плахотнік Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024

у справі № 910/5012/23 (суддя - Усатенко І.В.)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

до 1) Київської міської ради

2) Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся в інтересах держави до Господарського суду міста Києва із позовом до 1) Київської міської ради, 2) Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» з вимогами про:

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3981/4022 «Про передачу Обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі м. Києва»;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005), укладеного між Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстрований в реєстрі 27.12.2022 за № 4680;

- зобов`язання Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) у стані придатному для її подальшого використання.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор стверджує, що вказане рішення Київської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що земельна ділянка була передана відповідачу-2 з порушенням вимог земельного законодавства не на конкурентних засадах.

Також у зв`язку з тим, що на підставі незаконного рішення між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, такий договір підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка підлягає поверненню територіальній громаді міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/5012/23 у позові відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з наступного:

- розташування на спірній земельній ділянці належного Обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» нерухомого майна (нежитлових будівель), що зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абзацом 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України, виключає застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажу права на оренду спірної земельної ділянки;

- прокурором не доведено належними і допустимими доказами необхідності використання відповідачем-2 земельної ділянки у меншому розмірі, не зазначено норми права, що не враховані Київською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення, не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують проведення обрахунку площі земельної ділянки необхідної для обслуговування нерухомого майна, що має визначатися виходячи з площі нерухомого майна, функціонального використання та інших умов відповідно до норм містобудування та санітарних норм і правил, яка на думку позивача є завищеною і повинна обчислюватись в конкретно зазначеному випадку;

- прокуратурою не надано доказів відсутності законних прав на нерухоме майно у відповідача-2, а питання самочинності збудованого об`єкту не є предметом дослідження даної справи;

- на земельній ділянці розміщене нерухоме майно відповідача-2, а отже вимога про повернення земельної ділянки та приведення її у придатний для подальшого використання стан, порушує право власності відповідача-2 на нерухоме майно, що свідчить про неефективність обраного позивачем способу захисту;

- позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки відповідачу-2, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав держави.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обрання прокурором неефективного способу захисту та наявність підстав для відмови у позові.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/5012/23 та прийняти нове рішення яким позов першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити та покласти судові витрати за подачу апеляційної скарги на відповідачів.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко А.І., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5012/23 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/5012/23.

16.12.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5012/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 та призначено до розгляду на 20.02.2025.

11.02.2025 через систему «Електронний суд» від Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 20.02.2025 оголошено перерву до 12.03.2025.

У судовому засіданні 12.03.2025 оголошено перерву до 26.03.2025.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. ст. 15, 16, 203, 215, 328, 375, 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 79-1, 116, 123, 124, 134, 135, 136 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. п. 2.4.7 п. 2.4 Державних санітарних правил та норм), а також з порушенням норм процесуального права (ст. ст. 73, 74, 77, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України), що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Доводи прокурора зводяться до наступного:

- помилковими є висновок суду першої інстанції, що ОК «ОБЛІК» є власником об`єкта нерухомого майна, оскільки кооператив в силу положень ст. 376 Цивільного кодексу України не набув право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, а тому вказане унеможливлює отримання в оренду земельної ділянки під цим об`єктом у неконкурентний спосіб на підставі ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України;

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що звертаючись до Київської міської ради із заявами про видачу рішення про передачу в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки та гаражу загальною площею 77 кв. м, який є власністю ОК «Облік, тобто об`єкту дорожнього сервісу, а не для обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства, право оренди на землю відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України обслуговуючий кооператив могло набути виключно на конкурентних засадах (земельних торгах);

- при прийнятті оскаржуваного рішення Київська міська рада була достеменно обізнана та розуміла необхідність застосування ст. ст. 134, 135 Земельного кодексу України при наданні спірної земельної ділянки однак, незважаючи на це, не взявши до уваги неспівмірність площі земельної ділянки до площі майна, прийняла незаконне рішення про надання без аукціону землі в оренду у розмірі, що в 95 разів перевищує площу гаражного боксу, який розташований на ділянці;

- відповідно до пояснювальної записки до проекту спірного рішення Київської міської ради від 30.09.2021 № ПЗН-28977 на земельній ділянці по вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі міста Києва розташовано автостоянку та гараж загальною площею 77 кв.м, який є власністю ОК «ОБЛІК», зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2016, при цьому автостоянка належить до об`єктів дорожнього сервісу з урахуванням положень ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги»;

- правова позиція щодо необхідності проведення земельних торгів для експлуатації об`єктів дорожнього сервісу викладена у постановах Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 910/23595/17, від 01.07.2020 № 910/9028/19, що судом враховано не було;

- з власної ініціативи ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/5012/23 призначено судову експертизу, та висновком експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 21.03.2024 № 22913/23-41 зокрема встановлено, що для експлуатації та обслуговування нерухомого майна - гаражу площею 77 кв. м, яке належить ОК «ОБЛІК» та розташоване в межах земельної ділянки площею 0,7342 га необхідна земельна ділянка площею 0,0264 га (264 кв.м) та конфігурацією - неправильний чотирикутник;

- оскарження в судовому порядку правовстановлювального рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке є підставою (юридичним фактом) виникнення у фізичних та юридичних осіб цивільних прав, зокрема набуття земельних ділянок, є належним способом захисту порушеного права;

- у зв`язку з тим, що на підставі незаконного рішення між відповідачем укладено договір оренди землі від 27.12.2022, останній підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України;

- задоволення позовної вимоги прокурора в інтересах держави про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки без пред`явлення позовної вимоги про зобов`язання повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку є неефективним способом захисту права держави відповідно до правових позицій Верховного Суду.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Обслуговуючий кооператив «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» у поданому відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів апеляційної скарги прокурора, посилаючись на наступне:

- на земельній ділянці, яка передана в оренду Обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву і експлуатації гаражів автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району м. Києва «Облік» на підставі рішення Київської міської ради № 3981/4022 від 09.12.2021 року наявне нерухоме майно, яке введено в експлуатацію, як об`єкт закінченого будівництва площею 6300 кв.м. на 223 машиномісць;

- Київська міська рада, приймаючи рішення від 28.03.2002 № 380-1/1814 діяла у повній відповідності до ст. 19 Конституції України;

- суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, зазначивши, що прокурором не доведено належними і допустимими доказами необхідності використання ОК «Облік» земельної ділянки у меншому розмірі, не зазначено норми права, що не враховані Київською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення, не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують проведення обрахунку площі земельної ділянки необхідної для обслуговування нерухомого майна, що має визначатися виходячи з площі нерухомого майна, функціонального використання та інших умов відповідно до норм містобудування та санітарних норм і правил, яка на думку позивача є завищеною і повинна обчислюватись в конкретно зазначеному випадку;

- обраний прокурором спосіб захисту не є ефективним, не призводить до реального поновлення порушеного права, захисту інтересів територіальної громади, реальної охорони земель комунальної власності та зумовить повторність звернення до суду, а наслідком такого буде порушення прав землекористувача.

Відповідач-2 просив суд залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідач-1 та третя особа своїм процесуальним правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

2.4. явка в судове засідання

У судове засідання 26.03.2025 з`явилися представники учасників справи.

Прокурор підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Щодо звернення прокуратури з даним позовом.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3-4 статті 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з висновком Конституційного Суду України, викладеним у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття «інтереси держави» є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.

Таким чином, надавши прокурору повноваження представництва, законодавець насамперед визначив можливість органам прокуратури захищати державні інтереси, при цьому порушення інтересів держави на землю є безумовною підставою для вжиття заходів реагування в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У даній справі на думку прокурора інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як дійсного власника землі, що є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Київська міська рада як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, при прийнятті оскаржуваного рішення та укладення договору оренди, внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави.

Поряд з цим, повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, наділена саме Київська міська рада, яка за висновком прокурора і допустила порушення вимог закону, а саме прийняла оспорюване рішення всупереч інтересів територіальної громади та держави, що виключає можливість здійснення нею захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор.

Отже, в даному випадку відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, тому суд вважає, що прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, оскільки орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах відсутній, є підстави для набуття прокурором статусу позивача відповідно до приписів ч. 5 ст. 53 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська міська прокуратура зверталась до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської державної адміністрації з листами № 15/1-88вих-22 від 01.02.2022 та №15/1-753вих-22 від 18.11.2022, № 15/1-72вих23 від 01.02.2023, № 15/1-208вих23 від 22.03.2023, якими повідомляла про виявлені порушення інтересів держави, просила надати інформацію щодо усунення таких порушень законодавства та інформувала, що у разі їх неусунення прокурор буде звертатись до суду з позовом в інтересах держави самостійно.

У відповідь на вказані листи Департамент земельних ресурсів повідомив прокурора (листи № 0570202/3-3810 від 14.02.2022, № 05708-14156 від 23.11.2022 №05716-1637 від 08.02.2023) Київська міська рада, а також Департамент не планують вживати заходи для скасування вказаного рішення Київської міської ради та визнання недійсним укладеного на його виконання договору оренди земельної ділянки.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 зазначив, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З урахуванням викладеного, прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави, як самостійного позивача.

Щодо заявлених позовних вимог.

Рішенням Київської міської ради «Про передачу Обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на вулиці Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва» № 3981/4022 від 09.12.2021 вирішено: передати Обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік», за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,7342 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) для експлуатації та обслуговування автостоянки (код виду цивільного призначення - 12.04, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) на вулиці Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2016, номер запису про право власності 16151015) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, справа №334469953).

Відповідно до пояснювальної записки до проекту спірного рішення Київської міської ради від 30.09.2021 № ПЗН-28977 «на земельній ділянці розташовано автостоянку та гараж (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 761679480000) загальною площею 77 кв.м, який є власністю ОК «ОБЛІК», зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2016 номер запису про право власності 16151015 (п. 5).

На виконання вищезазначеного рішення, 27.12.2022 року між Київською міською радою (орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О.. зареєстрованого в реєстрі за №4680.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 09.12.2021 року за №3981/4022 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування автостоянки. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 09.12.2021 року за №3981/4022 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:62:701:0005;

- місце розташування - вул.. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва;

- категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення;

- цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для експлуатації та обслуговування автостоянки);

- розмір (площа) 0,7342 га.

Договір укладено на 15 років (п.3.1 договору).

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку прокурора, підстав для визнання незаконним та скасування рішення, а також визнання недійсним договору та зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді земельну ділянку у придатному для використання стані.

Зокрема, як на підставу протиправності вказаного рішення КМР прокурор посилається на те, що надання у користування Товариству спірної земельної ділянки відбулося з порушенням вимог Земельного кодексу України, а саме без дотримання процедури проведення земельних торгів. Також прокурор вказує, що площа земельної ділянки, яку передано Товариству в оренду, майже у 95 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).

За своєю правовою природою вищезазначене рішення Київської міської ради є актом ненормативного характеру (актом індивідуальної дії).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 Цивільного кодексу України).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується згідно ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу. За змістом ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При цьому, на підставі ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Такими випадками згідно ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України є: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. У такому разі земельні ділянки державної чи комунальної власності (або права на них) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Як зазначалось вище, оспорюване прокурором рішення Київської міської ради прийнято на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, тобто у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно.

Із матеріалів справи вбачається, що процедурі передачі в оренду відповідачем-1 відповідачу-2 за оспорюваним рішенням від 09.12.2021 року за №3981/4022 земельної ділянки площею 0,7342 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005), розташованої за адресою вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва передувало саме набуття відповідачем-2 у власність нерухомого майна - гаража загальною площею 77 кв м, розташованого на земельній ділянці: кадастровий номер 8000000000:62:701:0005, право користування вказаною земельною ділянкою за попереднім власником нерухомого майна оформлене не було.

10.11.2015 року між громадянином України ОСОБА_1 (продавець) та громадянином України ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу гаража, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Я.О. та зареєстрований в реєстрі за №1816, відповідно до п.1, 3 якого продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця гараж № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі міста Києва «Облік», що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Бальзака, 77 А. Гараж, що відчужується за даним договором, загальною площею 77,00 кв м.

Право власності продавця на гараж підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 46512121 від 28.10.2015.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна, що передається як пайовий внесок члена (засновника) Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» від 16.08.2016 громадянин України ОСОБА_2 передав нерухоме майно: гараж загальною площею 77,00 кв м, що знаходиться за адресою: Обслуговуючий кооператив «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік», 02232, Україна, м. Київ, вулиця Бальзака, будинок 77-А, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 761679480000, а Обслуговуючий кооператив «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» прийняв у власність вищезазначене нерухоме майно, шляхом внесення пайового внеску члена (засновника).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових правна нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.03.2023 вбачається, що 25.08.2016 зареєстровано право власності Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» на гараж, загальною площею 77,00 кв.м, за адресою: м. Київ, вулиця Оноре де Бальзака, 77-А, який розташований на земельній ділянці: кадастровий номер 8000000000:62:701:0005, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площа 0,7342 га.

Згідно з даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку (витяг №НВ-9906569372022 від 23.12.2022) право власності Київської міської ради на земельну ділянку: загальною площею 0,7342 га, місце розташування: вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва ; кадастровий номер: 8000000000:62:701:0005; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для експлуатації та обслуговування автостоянки) зареєстровано 02.06.2020 року.

За змістом ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, на час відчуження об`єкту нерухомості за відповідним правочином згідно чинного на той час законодавства, до набувача права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення), яке розташоване на спірній земельній ділянці, що перебувала в користуванні іншої особи, могло перейти право користування земельною ділянкою на таких самих умовах і в тому ж обсязі, що були встановлені для попереднього власника нерухомого майна, або право вимагати оформлення земельних прав, які в нього виникають.

Разом з цим, матеріали справи не містять жодних доказів оформлення за попереднім власником права власності або права користування земельною ділянкою площею 0,7342 га за адресою: вул Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва , в договорі купівлі-продажу нерухомого майна (гаража) також відсутнє посилання на право користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомості, що відчужувався за цим договором.

Більш того, із матеріалів справи вбачається, що реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відбулася 02.06.2020, що додатково підтверджує відсутність у продавця за договором купівлі-продажу від 10.11.2015 будь-яких прав на таку ділянку.

За таких підстав, суд вважає, що у разі, якщо попереднім власником нерухомого майна не було оформлено права користування земельною ділянкою, положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись до даних правовідносин, адже земельна ділянка, яка відводиться за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, не відноситься до земель, які згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, відповідно вона може передаватись в оренду не інакше, як із земельного аукціону.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г, від 09.04.2020 у справі №910/2942/19 та від 01.07.2020 у справі №910/9028/19.

Щодо розміру відведеної земельної ділянки слід зазначити, що згідно графічних матеріалів, які містяться в проекті землеустрою, об`єкт нерухомості площею 77,00 кв.м. знаходиться при межі в одній частині земельної ділянки, решта земельної ділянки вільна від забудови.

Таким чином, площа земельної ділянки, яка передана кооперативу в користування оскаржуваними у даній справі Рішенням та Договором, майже у 95 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване.

Суд відзначає, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Відтак, обов`язковим у такому випадку є з`ясування дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна.

При цьому, у спірному рішенні Київської міської ради від 09.12.2021 та в пояснювальній записці до його проекту відсутнє будь-яке обґрунтування (з урахуванням будівельних та санітарних норм) необхідності виділення земельної ділянки площею 0,7342 га.

Крім того, судова колегія враховує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції призначалась судова експертиза з метою з`ясування обставин стосовно площі земельної ділянки, яка необхідна для експлуатації та обслуговування нерухомого майна відповідача 2, а саме гаража загальною площею 77 кв.м., розташованого в місті Києві, за адресою вул. Оноре де Бальзака, 77-А, в м. Києві, та її конфігурації, призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023.

На вирішення експерта поставлено наступне питання:

«Яка площа та конфігурація земельної ділянки необхідна для експлуатації та обслуговування нерухомого майна (нежитлової будівлі (гараж) загальною площею 77 кв м), яке належить Обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «ОБЛІК» та розташоване в межах земельної ділянки площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер № 8000000000:62:701:0005), з урахуванням чинних станом на 09.12.2021 державних будівельних норм та нормативно-правових актів з питань планування і забудови територій?».

Висновком експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 21.03.2024 № 22913/23-41 за результатами проведеного в натурі обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:701:0005, встановлено, що станом на 17.11.2023 ця земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування автостоянки, межі якої по периметру закріплені залізобетонною (вздовж трамвайної лінії) та металевою огорожею з воротами, в межах автостоянки розташований гараж, який використовується не тільки як будівля зберігання мототранспортних засобів, а й як контрольно-пропускний пункт автостоянки.

Експертом встановлено, що для експлуатації та обслуговування нерухомого майна - гаражу площею 77 кв. м, яке належить ОК «ОБЛІК» та розташоване в межах земельної ділянки площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі міста Києва , з урахуванням вимог ДБН Б.2.2-12:2019 № 104, ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», затверджених наказом Мінбуду України від 07.02.2007 № 44, необхідна земельна ділянка площею 0,0264 га (264 кв.м) та конфігурацією - неправильний чотирикутник.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції те, що сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення - є такими, що зроблені за неповного з`ясування обставин справи.

Виходячи з викладених обставин у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що отримання в оренду земельної ділянки в розмірі, що значно перевищує площу належного кооперативу нежитлового приміщення внаслідок придбання, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у визначеному положеннями ст. ст. 134, 135 Земельного кодексу України порядку.

Окрім того, оскаржуваним Рішенням КМР надано земельну ділянку в оренду поза конкурсом для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі міста Києва .

Як було зазначено вище, відповідно до пояснювальної записки до проекту спірного рішення Київської міської ради від 30.09.2021 № ПЗН-28977 «на земельній ділянці розташовано автостоянку та гараж (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 761679480000) загальною площею 77 кв.м, який є власністю ОК «ОБЛІК», зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2016 номер запису про право власності 16151015 (п. 5).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» об`єкти дорожнього сервісу - спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об`єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Отже, автостоянка належить до об`єктів дорожнього сервісу.

Положеннями абз. 13 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених ч.ч. 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу.

Отже, в силу наведених ч. 2 ст. 124, абз. 13 ч. 1 ст. 134 та ч.ч. 1,2 ст. 135 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) для будівництва, експлуатації та обслуговування автостоянки підлягали виключно продажу на земельних торгах.

З огляду на наведене та те, що надання в оренду земельної ділянки комунальної власності у розмірах, що значно перевищують площу належного Обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» нежитлового приміщення (гаража) та за відсутності належно оформленого права власності чи права користування земельною ділянкою попереднього власника нерухомого майна, надання земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування автостоянки без проведення аукціону свідчить про порушення Київською міською радою положень ст.ст. 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3981/4022 «Про передачу Обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі м. Києва» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.09.2024 у справі №910/21998/21.

У частинах 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що Рішення Київської міської ради щодо спірної земельної ділянки визнано незаконним, тому відповідно Договір, який був укладений на виконання такого рішення, підлягає визнанню недійсним на підставі чинного законодавства.

Відтак, вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005), укладеного між Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстрований в реєстрі 27.12.2022 за № 4680 - є обґрунтованою, а відтак також підлягає задоволенню.

За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Питання щодо ефективності обраного способу захисту права відіграє важливу роль та безпосередньо впливає на результат вирішення справи, оскільки якщо суд дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі, пред`явив до відповідачів позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 09.12.2021 року за №3981/4022, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,7342 га з кадастровий номер 8000000000:62:701:0005, розташованої за адресою: вул Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік»; зобов`язання відповідача-2 повернути земельну ділянку у придатному для подальшого використання стані.

Відповідно до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позовна вимога про визнання правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування/повернення майна з володіння відповідача. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22.

Суд першої інстанції зазначив, що вимога про повернення земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан порушує право власності відповідача-2 на нерухоме майно, а тому вказане свідчить про неефективність обраного способу захисту, однак колегія суддів вважає, що судом при цьому не враховано, що вимога про повернення земельної ділянка заявлена на підставі ст.216 Цивільного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про оренду землі» з метою застосування наслідків недійсності правочину, у разі визнання недійсним договору оренди.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 07.05.2024 № 910/11383/23 дійшов висновку, що задоволення позовної вимоги прокурора в інтересах держави про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки без пред`явлення позовної вимоги про зобов`язання повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку є неефективним способом захисту права держави. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22.

Однак, як було зазначено вище, прокурором заявлено вимогу про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку у стані придатному для її подальшого використання суд зазначає наступне.

Відтак, з огляду на заявлені позовні вимоги, прокурор звернувся до суду з належним та ефективним способом захисту порушених прав на землю, який визначений чинним законодавством та застосування якого лише в сукупності відновить порушені права територіальної громади.

Щодо вимоги прокурора про повернення земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан суд зазначає наступне.

За пунктом «б» частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Враховуючи висновок суду про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3981/4022 та визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки, укладений на виконання такого рішення, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість вимог прокурора про зобов`язання Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) у стані придатному для її подальшого використання.

Усі інші доводи учасників справи судом враховано, однак вони не впливають на наведені вище висновки суду апеляційної інстанції.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення суду.

З огляду на встановлені обставини, судова колегія вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями ст. 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської ради в галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок в користування.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Положеннями ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України визначено спеціальний порядок передачі земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, в оренду громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Зацікавлена особа в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається на підставі ч. 2 ст. 123 ЗК України з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи

Дослідивши обставини справи та наявні в ній докази, колегія суддів визнає доводи прокурора про неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи та наявних в ній доказів обґрунтованими.

Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, доводи прокурора знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Натомість, доводи відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими, а також такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими вище колегією суддів обставинами.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до п.1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/5012/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

У зв`язку з цим, апеляційна скарга Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/5012/23 підлягає задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, покладається на відповідачів у рівних частинах: за подання позовної заяви у розмірі 8 052,00 грн - по 4 026,00 грн; за подання апеляційної скарги у розмірі 12 078,00 грн - по 6 039,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/5012/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/5012/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3981/4022 «Про передачу Обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі м. Києва».

5. Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005), укладений між Київською міською радою (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Обслуговуючим кооперативом «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» (02232, місто Київ, вул. Оноре де Бальзака, 77-а, код ЄДРПОУ 39480720), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстровано в реєстрі 27.12.2022 за № 4680.

6. Зобов`язати Обслуговуючий кооператив «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» (02232, місто Київ, вул. Оноре де Бальзака, 77-а, код ЄДРПОУ 39480720) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) у стані, придатному для її подальшого використання.

7. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

8. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» (02232, місто Київ, вул. Оноре де Бальзака, 77-а, код ЄДРПОУ 39480720) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

9. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 6 039 (шість тисяч тридцять дев`ять) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

10. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Облік» (02232, місто Київ, вул. Оноре де Бальзака, 77-а, код ЄДРПОУ 39480720) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 6 039 (шість тисяч тридцять дев`ять) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

11. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

12. Матеріали справи № 910/5012/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.04.2025.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

А.І. Тищенко