Ухвала
від 08.11.2024 по справі 922/278/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"08" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/278/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.

та за участю:

за участю:

розпорядника майна - Бова Д.В. в режимі відеоконференції

АТ "ОТП БАНК" - не з`явився

ПрАТ "У.П.Е.К." (боржника) - не з`явився

АТ "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК" - Кондрашин І.В.

АТ "СЕНС БАНК" - Дем`янець Я.В.

АТ "Міжнародний резервний банк" - Разумов М.А.

ТОВ "ФІРМА ЕНЕРГОПРОМ" - не з`явився

ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" - Гавриленко Ю.Ю. в режимі відеоконференції

ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" - не з`явився

розглянувши заяву ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (вх. № 14758 від "06" червня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника у справі

за заявоюАкціонерне товариство "ОТП Банк" про визнання банкрутом Приватне акціонерне товариство "У.П.Е.К."

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшла заява Акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання банкрутом Приватне акціонерне товариство "У.П.Е.К." (код ЄДРПОУ 23001858).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 30.01.2024 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/278/24 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2024 (суддя Прохоров С.А.) відкрито провадження у справі про банкрутство №922/278/24 Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К.".

Призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства У.П.Е.К. - арбітражного керуючого Бову Дарію Володимирівну.

06.05.2024 було здійснено оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство №922/278/24 Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К.".

На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (вх. № 14758 від "06" червня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника - Приватне акціонерне товариство "У.П.Е.К.", направлена засобами поштового зв`язку 03.06.2024, в розмірі 25 404 063,03 грн заборгованості та 6 056,00 грн судовий збір за подання заяви.

Згідно з абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою суду від 07.06.2024 заяву ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" було прийнято до розгляду в попередньому засіданні.

Боржником та розпорядником майна станом на 24.06.2024 не було подано повідомлень про розгляд заявлених грошових вимог.

Ухвалою суду від 24.06.2024 було продовжено строки проведення попереднього засідання суду у справі №922/278/24, продовжено строк розгляду кредиторських вимог, заявлених до боржника та надання до суду повідомлень про їх розгляд до 12.08.2024, продовжено строк проведення інвентаризації майна ПрАТ У.П.Е.К. та подання до суду матеріалів інвентаризації з доказами, що підтверджують встановлені в ході інвентаризації дані та звіту про проведену роботу в межах процедури розпорядження майном та доказів на підтвердження проведеної розпорядником роботи та обставин, викладених у звіті до 05.08.2024. Попереднє засідання у справі відкладено.

Ухвалою суду від 19.08.2024 продовжено строки проведення попереднього засідання суду у справі №922/278/24. Продовжено строк розгляду кредиторських вимог, заявлених до боржника та надання до суду повідомлень про їх розгляд до 19.09.2024. Попереднє засідання у справі відкладено.

Ухвалою суду від 23.09.2024 продовжено строки проведення попереднього засідання суду у справі №922/278/24. Продовжено строки проведення попереднього засідання суду у справі №922/278/24. Продовжено строки процедури розпорядження майном боржника до 30.11.2024. Попереднє засідання у справі відкладено.

Ухвалою суду від 07.10.2024 клопотання розпорядника майна про відкладення попереднього засідання та продовження строку на подання повідомлень про результати розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника задоволено. Попереднє засідання у справі відкладено.

У зв`язку з тим, що 21.10.2024 в електрична мережа в приміщенні Господарського суду Харківської області вийшла з ладу та таке електопостачання було відновлено лише 22.10.2024, попереднє засідання суду у справі №922/278/24, яке було призначено на 21.10.2024 не відбулося та перенесено на 04 листопада 2024 року.

Також ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" надані додаткові докази в обґрунтування своїх вимог (заява вх. №26352 від 18.10.2024).

Частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Заяву ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" розглянуто по суті в попередньому засіданні 04.11.2024 з виходом суду в нарадчу кімнату до 08.11.2024.

Представник ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" підтримував вимоги заяви в повному обсязі.

Представник боржника, який був присутній в попередньому засіданні 04.11.2024 проти вимог не заперечував, 08.11.2024 після виходу суду з нарадчої кімнати на оголошення судового рішення представник боржника не з`явився.

Розглянувши заяву ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" з грошовими вимогами до боржника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом,Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положеньГосподарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

06.06.2024, тобто у строк, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до суду надійшла заява ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (вх. № 14758 від "06" червня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника - Приватне акціонерне товариство "У.П.Е.К.", направлена засобами поштового зв`язку 03.06.2024, в розмірі 25 404 063,03 грн заборгованості та 6 056,00 грн судовий збір за подання заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).

Так при дослідженні поданих кредитором доказів до заяви, судом було встановлено, що 18.12.2019 між ТОВ «Лозівський ковальсько - механічний завод» (далі - ТОВ «ЛКМЗ» або Кредитор) та Приватним акціонерним товариством «У.П.Е.К.» (далі - ПрАТ «У.П.Е.К » або Боржник) було укладено договір купівлі - продажу № 18/12/19/2 від 18.12.2019 року.

За умовами Договору Кредитор зобов`язується продавати, а Боржник приймати та оплачувати за цим Договором продукцію та товари, за обопільно погодженою номенклатурою (асортиментом) кількістю і цінами, вказаними в Специфікаціях, що є не від`ємною частиною даного договору ( п.1.1. Договору)

Загальна сума договору буде складатися з сукупності підписаних Специфікацій та відвантаження товару за цим договором.

Згідно п. 4.1. Договору 1 платежі за даним Договором будуть здійснюватися на умовах 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитора та підставі виставленого рахунку протягом 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Днем оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Продавця, підтвердженням чого є виписка банку про зарахування грошових коштів та поточний рахунок Продавця,

Акт звірки вважається узгодженим після його належного оформлення і підписання належним чином, (п. 4.2, 4.4. Договору).

Так, з доданих до заяви доказів (копії видаткових накладних на поставку товару, а.с. 11-55, т. 7) вбачається, що Кредитором було поставлено товар Боржнику на загальну суму 19 918 760, 74 грн, в той же час Боржником було сплачено заборгованість лише частково у сумі 471 158, 85 грн.

Таким чином заборгованість за Договором №18/12/19/2 складає 19 447 601, 89 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що боржником в установленому порядку обставини, які повідомлені кредитором не спростовані, суд дійшов висновку, що грошові вимоги заявлені ТОВ "ЛКМЗ" в частині заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу №18/12/19/2 від 18.12.2019 в розмірі 19 447 601,89 грн обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають визнанню судом та включенню до реєстру грошових вимог до боржника.

У зв`язку з тим, що боржник не сплатив своєчасно вартість отриманого товару за договором купівлі-продажу №18/12/19/2 від 18.12.2019, кредитором було нараховано на суму заборгованості за Договором 3% річних - 779 204,01 грн та інфляційні - 2 856 226,63 грн.

В свою чергу кредитором в його заяві наведено детальний розрахунок цих заявлених вимог із зазначенням періодів прострочення та розміру заборгованості за кожен період.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати боржником за отриманий товар перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий кредитором розрахунок на суму заборгованості за договором купівлі-продажу №18/12/19/2 від 18.12.2019 відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог в цій частині та зазначає, що грошові вимоги заявлені ТОВ "ЛКМЗ" в частині 3% річних - 779 204,01 грн та інфляційні - 2 856 226,63 грн, нарахованих на заборгованість за поставлений товар за договором купівлі-продажу №18/12/19/2 від 18.12.2019 такими, що підлягають визнанню судом та включенню до реєстру грошових вимог до боржника.

Також судом було встановлено, що 16.01.2017 між ТОВ «Лозівський ковальсько - механічний завод» (далі - ТОВ «ЛКМЗ» або Кредитор) та Приватним акціонерним товариством «У.П.Е.К.» (далі - ПрАТ «У.П.Е.К » або Боржник) було укладено договір купівлі - продажу № 16/01/17 від 16.01.2017 року.

За умовами цього Договору Кредитор зобов`язується продавати, а Боржник приймати та оплачувати за цим Договором продукцію та товари, за обопільно погодженою номенклатурою (асортиментом) кількістю і цінами, вказаними в Специфікаціях, що є не від`ємною частиною даного договору ( п.1.1. Договору)

Загальна сума договору буде складатися з сукупності підписаних Специфікацій та відвантаження товару за цим договором.

Згідно п. 2.3. Договору оплата товару здійснюється на протязі 90 календарних днів з дня поставки товару та підписання сторонами акту приймання-передачі (Товарної накладної).

Так, кредитор зазначає, що ним було поставлено боржнику товар на суму 170 958 481,29 грн, а Боржником було сплачено заборгованість лише частково у сумі 169 836 682,23 грн.

Однак з доданих до заяви доказів вбачається, що Кредитором було поставлено товар Боржнику на загальну суму 23 006 287,96 грн (копії видаткових накладних на поставку товару, а.с. 91-55, т. 7).

Кредитор просить визнати його грошові вимоги в межах заборгованості боржника, наявної за договором купівлі - продажу № 16/01/17 від 16.01.2017 в розмірі 1 121 798,97 грн.

В свою чергу, відповідно частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.