Рішення

від 07.11.2024 по справі 922/2737/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024м. ХарківСправа № 922/2737/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4) в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (63524, Харківська обл., Чугуївський р-н., смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької Дивізії, 16) про стягнення 24'910'095,90 грн за участю представників:

прокурора - Хряка О.О.;

позивача - не з`явився;

відповідача - Джим О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", в якій просить суд стягнути з відповідача 24'910'095,90 грн, з яких: 22'325'623,64 грн - основний розмір заборгованості зі сплати концесійних платежів за період з ІІ кварталу 2022 до ІV кварталу 2023 (включно); 22'325,62 грн - штрафні санкції; 1'774'972,85 грн - інфляційні втрати за період з 05.08.2022 до 01.07.2024; 787'173,81 грн - 3 % річних за період з 05.08.2022 до 25.07.2024.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем умов Конценсійного Договору від 20.04.2012 в частині своєчасної сплати концесійних платежів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2024 відкрито підготовче провадження по справі №922/2737/24 та призначено судове засідання на 29 серпня 2024 року о 15:00.

22.08.2024 відповідач подав відзив (вх.№ 21209), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що станом на дату подання позову прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, не вірно визначив Міненерго, як орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Також відповідач зазначив, що з переходом на нову модель енергоринку, перед підприємствами енергетичного сектору залишилися мільярдні борги ДП "Енергоринок", в тому числі перед підприємством відповідача. Станом на 31.07.2024 заборгованість Держави в особі ДП "Енергоринок" перед ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" становить 36'939'017,39 грн. Окрім цього, відповідач вважає, що відповідно до Методики розрахунку концесійних платежів, від 12 серпня 2020 року № 706, та амортизації об`єкту концесії, розмір концесійного платежу за спірним договором за період з 2 кварталу 2022 року по 4 квартал 2023 року, має розраховуватися інакше. Відповідач також послався на форс-мажорні обставини та вказав, що пошкодження будівель та споруд ТЕЦ під час бойових дій в районі розташування підприємства відповідача призвело до пошкодження теплогенеруючого та загальностанційного устаткування, що унеможливлювало роботу підприємства до моменту відновлення робочого стану будівель та обладнання. Крім того, відповідач вказав на відсутність вини в його діях, що є підставою для відповідальності за порушення зобов`язань, і бажанням не припиняти дію Концесійного договору, а й надалі здійснювати господарську діяльність та виконувати його умови.

12.09.2024 прокурор подав відповідь на відзив (вх.№ 23030), в якій вказав, що Фонд державного майна України не наділений Кабінетом Міністром України жодними повноваженнями сторони спірного договору щодо цілісного майнового комплексу ДП "ТЕЦ-2 "Есхар", яке провадить діяльність із виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання електричної енергії, пари та гарячої води, віднесено до майна, яке надане в концесію. Враховуючи викладене, на думку прокурора, таким органом у даному випадку є Міненерго, оскільки воно, будучи правонаступником прав та обов`язків Міненерговугілля і Міністерства енергетики та захисту довкілля, є Концесієдавцем за Договором. Прокурор також зазначив, що розрахунок концесійних платежів здійснюється відповідно до умов концесійного договору. Щодо надання державної підтримки прокурор вказав, що відповідно до вимог ст. 35 Закону України "Про концесію" надання останньої є правом, а не обов`язком. Крім того, прокурор зазначив, що збройна агресія російської федерації як обставина непереборної сили дійсно є форс-мажором, однак не механізмом універсальної дії, а отже лист Торгово-промислової палати не є абсолютним доказом неможливості належного виконання зобов`язання.

17.09.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 23471), в яких вказав, що Міністерство енергетики України не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, а також наполягав на існуванні форс-мажорних обставин та вказав на призупинення виробництва на підприємстві відповідача.

Протокольною ухвалою від 07.10.2024 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 жовтня 2024 року о 14:30.

Розгляд справи по суті було перенесено на 07 листопада 2024 року на 14:45.

Прокурор в судовому засіданні 07.11.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 07.11.2024 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2024 підтримав свої заяви по суті, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд установив такі обставини.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.04.2011 №39 "Про затвердження переліків державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля, та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави" (у первісній його редакції) затверджено перелік державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля.

До вищевказаного переліку увійшло, зокрема, Державне підприємство "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар".

Наказом Міненерговугілля від 09.09.2011 №486 "Про затвердження нової редакції статуту Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" затверджено статут підприємства, за яким органом управління визначено саме Міненерговугілля.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 №2293 "Про затвердження Переліку об`єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію" визначено, що цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар", яке провадить діяльність із виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання електричної енергії, пари та гарячої води, віднесено до майна, яке може бути надане в концесію, та визначено Міненерговугілля органом, уповноваженим на укладання концесійного договору.

Наказом Міненерговугілля від 12.01.2012 №10 "Про проведення концесійного конкурсу щодо цілісного комплексу Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" утворено відповідну конкурсну комісію, та затверджено положення про неї.

В подальшому, наказом Міненерговугілля від 09.02.2012 №81 оголошено конкурс щодо надання у концесію цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар", затверджено інструкцію для претендентів щодо подання заявок для участі у конкурсі, текст інформаційного оголошення про його проведення, доручено конкурсній комісії забезпечити публікацію цього оголошення в газетах "Урядовий кур`єр" та "Голос України" і розміщення інструкції на офіційному веб-сайті Міненерговугілля, а також проведення конкурсних процедур.

За результатами конкурсу, 20.04.2012 між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (далі - Концесієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувальна компанія" (далі - Відповідач, Концесіонер) було укладено концесійний договір (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору Концесієдавець надає на 49 років Концесіонеру право здійснювати управління (експлуатацію) об`єктом концесії згідно з пунктом 2 цього договору з метою задоволення громадських потреб у сфері виробництва електричної та теплової енергії за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов договору.

Пунктом 2 Договору визначено, що об`єктом концесії за цим договором є цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Теплоелектроцентараль-2 "Есхар", код ЄДРПОУ 30034023, місцезнаходження: 63524, Україна, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16, що складається з державного майна, яким Державне підприємство "Теплоелектроцентараль-2 "Есхар" наділене на праві господарського відання, а також державного майна, яке придбано (набуте) Державним підприємством "Теплоелектроцентараль-2 "Есхар" при здійсненні господарської діяльності на базі майна, попередньо отриманого у господарське відання (необоротні активи, у тому числі основні засоби, нематеріальні активи, інше). Перелік, найменування, склад і вартість об`єкта концесії визначено в додатку №1 до цього договору, зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 до цього договору, та в додатково у акті №1 приймання передачі, які являються невід`ємними частинами цього договору. Вартість об`єкта концесії визначена на підставі даних незалежної оцінки станом на 31.10.2011 та станом на 20.04.2012, що проводилась на виконання Наказів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.10.2011 №647 та від 20.04.2012 №252 відповідно (в редакції додаткової угоди №1 від 28.05.2012 до Договору).

Згідно з п. п. 11.1, 11.2 Договору Концесіонер зобов`язаний виконувати його умови, забезпечувати своєчасно та в повному обсязі сплату концесійного платежу.

Відповідно до п. 13.1 Договору концесійний платіж за право управління (експлуатацію) об`єктом концесії за перший квартал, що настає після укладення Договору, визначається на підставі Методики розрахунку концесійних платежів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 № 639 (далі - Методика № 639), та становить 819'340,30 грн. Залишок суми концесійного платежу за перший квартал, що настає після укладення Договору, Концесіонер сплачує до 25.07.2012, за умови, якщо Концесіонером не здійснено поліпшення основних засобів у складі об`єкта концесії на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно, передане в концесію у складі об`єкта концесії відповідно до цього Договору.

Наступні концесійні платежі вносяться Концесіонером незалежно від наслідків господарської діяльності з періодичністю: за наступні перший - третій квартали відповідного року вносяться щокварталу в 5-денний термін від дати, встановленої для подання квартальних бухгалтерських звітів (балансів), а за четвертий квартал - у 10-денний термін від дати, встановленої для подання річного бухгалтерського звіту (балансу). Ці суми сплачуються Концесіонером за умови, якщо ним не здійснено поліпшення об`єкта концесії на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно, передане в концесію у складі об`єкта концесії відповідно до цього Договору (п. 13.2 Договору).

Отже, розмір концесійного платежу було визначено на підставі Методики №639, яка була чинна до 18.08.2020.

З 18.08.2020 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 706, якою затверджено Методику розрахунку концесійних платежів (далі - Методика № 706).

Відповідно до п. п. 2 п. 4 Методики № 706 концесійний платіж за результатами концесійного конкурсу або прямих переговорів розраховується як частка (у відсотках) вартості наданого об`єкта концесії, визначеної за результатами його ринкової оцінки. При цьому оціночний розмір концесійного платежу підлягає обов`язковій індексації на індекс споживчих цін.

Розмір концесійного платежу за кожний наступний період визначається шляхом коригування розміру концесійного платежу за попередній період на індекс споживчих цін за відповідний звітний період (абз. 12 п. п. 2 п. 4 Методики № 706).

За п. 13.3 Договору, сума концесійного платежу, що підлягає сплаті Концесіонером за відповідний період, зменшується на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих Концесієдавцем на наданий у концесію об`єкт концесії за відповідний період, за рахунок яких Концесіонером мають бути здійснені поліпшення об`єкта концесії. Сума концесійного платежу, яку має бути зменшено на суму нарахованих амортизаційних відрахувань, перелік поліпшень, які мають бути проведені Концесіонером на суму амортизаційних відрахувань, на яку має бути зменшено концесійний платіж за відповідний звітний квартал, та строки їх проведення погоджуються з Концесієдавцем відповідно до умов цього Договору, а саме: протягом 10 робочих днів, наступних за днем отримання від Концесіонера пропозиції щодо погодження таких поліпшень.

Суму концесійного платежу, яку має бути зменшено на суму нарахованих амортизаційних відрахувань, перелік поліпшень, які мають бути проведені Концесіонером на суму амортизаційних відрахувань, на яку зменшується концесійний платіж за відповідний звітний квартал, та строки їх проведення погоджуються Концесієдавцем протягом 10 робочих днів, наступних за днем отримання від Концесіонера пропозиції щодо погодження таких поліпшень (п. 28 Договору).

Пунктами 35, 36 Договору визначено, що на суму нарахованих амортизаційних відрахувань, що має бути спрямована на погоджені Концесієдавцем роботи щодо поліпшення об`єкта концесії, зменшується сума концесійного платежу, що підлягає сплаті Концесіонером за відповідний період. Амортизаційні відрахування, нараховані на основні фонди, отримані у концесію або створені на виконання умов цього Договору, залишаються у розпорядженні Концесіонера і використовуються виключно на відновлення та поліпшення основних фондів у складі об`єкта концесії, отриманих у концесію або створених у зв`язку з виконанням умов цього Договору.

Відповідно до п. п. 47, 48 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, визначених Договором, сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України. У разі порушення будь-яких умов, установлених Договором, винна сторона сплачує на користь та на вимогу іншої сторони і виключно за рішенням суду штраф у розмірі 0,1 % від несплаченої суми концесійного платежу за квартал.

При цьому сплата штрафу не звільняє сторони від виконання ними зобов`язань за цим Договором (п. 49 Договору).

За п. 55 Договору, його укладено на 49 років (з 20 квітня 2012 року по 19 квітня 2061 року включно), а згідно з п. 61 Договору він набуває чинності з дня його підписання сторонами.

Пунктом 65 Договору також визначено, що у разі внесення змін до чинного законодавства, яке регулює правовідносини концесії, та встановлення норм права, які погіршують становище сторін, до правовідносин між ними застосовується законодавство, чинне на день укладення цього Договору.

Додатками 1 та 2 до Договору сторонами відповідно погоджено перелік 1 майна ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" станом на 31.10.2011, що передається в концесію, та перелік 2 майна ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" станом на 31.10.2011, що передається на утримання під час концесії.

Також додатком 3 до Договору сторонами погоджено порядок фінансування та план поліпшень об`єкта концесії протягом 2012 - 2016 років, додатком 4 - обсяги відпуску електричної енергії протягом цього періоду.

Додатком 5 до Договору визначено форму розрахунку сум амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно у складі об`єкта концесії.

20.04.2012 сторонами Договору підписано зведений акт приймання-передачі (додаток 6 до Договору), відповідно до якого Міненерговугілля передало, а Відповідач прийняв цілісний майновий комплекс ДП "ТЕЦ-2 "Есхар", дебіторську та кредиторську заборгованості вказаного державного підприємства.

Надалі, 28.05.2012 між Міненерговугілля та Відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою, зокрема, п. 13.1 Договору викладено в такій редакції: "Концесійний платіж за право управління (експлуатацію) об`єктом концесії за перший квартал, що настає після укладення Договору, визначається на підставі Методики розрахунку концесійних платежів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 № 639, та становить 828'250 грн. Залишок суми концесійного платежу за перший квартал, що настає після укладення Договору, Концесіонер сплачує до 25 липня 2012 року, за умови, якщо Концесіонером не здійснено поліпшення основних засобів у складі об`єкта концесії на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно, передане в концесію у складі об`єкта концесії відповідно до цього Договору."

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" реорганізовано Міненерговугілля шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, а також установлено, що воно є правонаступником майна, прав і обов`язків Міненерговугілля.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" перейменовано Міністерство енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України (далі - Міненерго, Позивач), утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та установлено, що ці Міністерства є правонаступниками прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля України у відповідних сферах.

При цьому Міненерго забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно- промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання (пп. 1 п. 3 указаної постанови).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №50-р від 20.01.2021 "Деякі питання управління об`єктами державної власності", було визначено, що функції з управління єдиним майновими комплексом Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" здійснює Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2021 №675 було затверджено Статут Державного підприємства "Теплоелектроцентраль - 2 "Есхар".

Відповідно до п. 9. Статуту підприємство є юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою здійснює Кабінет Міністрів України (далі - Суб`єкт управління).

Згідно з п. 50 Статуту суб`єкт управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого підприємству, що пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням ним у межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до п.52. Статуту Рішення суб`єкта управління оформляються відповідним актом Кабінету Міністрів України, проект якого розробляється та подається в установленому порядку Мінекономіки, крім рішень з питань, зазначених у підпунктах 14 та 16 пункту 51 цього Статуту, які оформляються протокольним рішенням Кабінету Міністрів України. Повноваження з вирішення окремих питань, віднесених до повноважень суб`єкта управління, можуть передаватися Мінекономіки.

10.01.2023 Кабінет Міністрів України Розпорядженням №37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" визначив Фонд державного майна уповноваженим органом управління, який виконує функції з управління єдиним майновим комплексом ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар".

Листом від 30.04.2024 № 26/1.2-19.4-10231 Міненерго повідомило ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про наявність заборгованості за період II квартал 2022 року - IV квартал 2023 року у сумі 24'019'033,87 грн, з яких:

- 22'325'623,64 грн - основний розмір заборгованості зі сплати концесійних платежів;

- 22'325,62 грн - штрафні санкції (0,1%);

- 1'068'737,69 грн - інфляційні втрати;

- 602'346,92 грн - 3 % річних за період: з 05.08.2022 по 15.04.2024.

Прокурор вказує, що Відповідач не сплатив концесійні платежі за період з ІІ квартал 2022 року - IV квартал 2023 року включно, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на час пред`явлення цього позову становить 24'910'095,90 гривні.

Листом від 15.06.2024 № 26/1.2-19.4-14310 Міненерго повторно звернулось до ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" щодо забезпечення сплати заборгованості за концесійним договором від 20.04.2012.

Проте Відповідач не виконав своїх зобов`язань зі сплати вказаних концесійних платежів.

Такі обставини, на думку Прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відносини концесії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про концесії", та іншими нормативно-правовими актами.

Так, за приписами статті 1 Закону України "Про концесії", концесія - форма здійснення державно-приватного партнерства, що передбачає надання концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об`єктом концесії, та/або надання суспільно значущих послуг у порядку та на умовах, визначених концесійним договором, а також передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, що охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції.

Концесійний договір - договір між концесіонером та концесієдавцем, який визначає порядок та умови реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії; концесієдавець - орган виконавчої влади або відповідний орган місцевого самоврядування, уповноважений відповідно Кабінетом Міністрів України чи органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору; концесіонер - суб`єкт підприємницької діяльності, який відповідно до цього Закону на підставі договору отримав концесію. На стороні концесіонера можуть виступати декілька осіб.

Статтею 2 Закону України "Про концесії" визначено основні принципи концесійної діяльності, серед яких: державне регулювання концесійної діяльності та контроль за її здійсненням; здійснення концесійної діяльності на підставі концесійного договору; взаємовигода сторін у концесійному договорі; стабільність умов концесійних договорів; розподіл ризиків між сторонами концесійного договору.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про концесію" встановлено, що концесієдавець зобов`язаний: передати концесіонеру об`єкт концесії у стані та строки, передбачені концесійним договором; надати концесіонеру своєчасно і в повному обсязі передбачені концесійним договором документи, які підтверджують право концесіонера на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об`єкта концесії; вимагати звіт про використання амортизаційних відрахувань; зберігати комерційну таємницю концесіонера; не втручатися у господарську діяльність концесіонера; якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна земельна ділянка, забезпечити її надання у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про концесію" визначено обов`язки концесіонера, серед яких: виконувати умови концесійного договору; укладати відповідно до законодавства трудові договори (контракти), як правило, з працівниками - громадянами України; використовувати на об`єкті концесії технології, матеріали, техніку вітчизняного виробництва, якщо інше не передбачено умовами договору; утримувати об`єкт концесії в належному технічному стані; після закінчення строку, на який було укладено концесійний договір, передати об`єкт концесії в належному технічному стані концесієдавцю відповідно до умов договору; укладати договори оренди землі не пізніше одного року з дня набрання чинності договором концесії. За письмовим зверненням приватного партнера цей строк може бути продовжено, але не більш як на один рік.

Прокурор вказує, що Відповідач не сплатив концесійні платежі за період з ІІ квартал 2022 року - IV квартал 2023 року включно, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на час пред`явлення цього позову становить 24'910'095,90 грн.

Водночас суд зазначає, що за змістом приписів ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст. 4,5 Господарського кодексу України задоволення будь якого позову є можливим у разі доведення ініціатором позову наявності наступної сукупності умов: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб`єктивного права або інтересу (1); порушення (невизнання або оспорювання) такого суб`єктивного права або інтересу з боку визначеного Відповідача (2); належність та ефективність обраного способу судового захисту (3).

Поряд із цим, беручи до уваги, що у розглядуваному випадку позов ініційовано Прокурором, додатково до вказаних вище умов задоволення позову останнім має бути підтверджено на виконання приписів ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2,3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та ч.5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України також:

- порушення чи загроза порушення інтересів держави (кореспондується із згадуваною вище умовою № 1);

- нездійснення або неналежне здійснення захисту таких інтересів компетентним державним органом або відсутність такого органу/відсутність у нього повноважень відносно звернення до суду з позовною заявою.

Положення ч.3,4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та правова позиція Конституційного суду України, викладена в рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999, передбачає право прокурора самостійно формулювати сутність захищуваного заявленим позовом інтерес держави та характер його порушення (загрози порушення), який за змістом ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України має кореспондуватися із здійснюваною функцією держави відповідним її органом, що визначається у якості позивача.

За змістом ст.170 ЦК України держава, в інтересах якої Прокурор згідно з ч.4 ст.53 ГПК та ч.3 ст.23 Закон України "Про прокуратуру" у розглядуваних цивільних (приватно-правових, адже опосередкованих договором, що не є адміністративним) відносинах управнений ініціювати позов, здійснює свою правосуб`єктність через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, правильність визначення Прокурором компетентного органу державної влади, який у подальшому набуває статусу позивача, а отже і належність такого позивача, узалежнена від встановленої компетенції цього органу. Перевірка правильності такого визначення, здійснюється судом згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони), адже результат правової оцінки суду впливає на встановлення:

- наявності (1) обов`язкової умови задоволення позову;

- дотримання Прокурором процедурних аспектів ініціації позову щодо повідомлення компетентного органу Держави про виявлені порушення її інтересів, нездійснення або неналежного здійснення захисту таких інтересів цим органом або його відсутність чи відсутність у нього повноважень відносно звернення до суду з позовною заявою (п.50 постанови ВП ВС від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

З огляду на важливість встановлення належності визначення Прокурором у якості Позивача саме Міністерства енергетики України, суд дійшов висновку про необхідність насамперед надання правової оцінки аргументам Відповідача про те, що станом на дату подання позову прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, не вірно визначив Міненерго, як орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що у світлі приписів ч.2 ст.19 Конституції України та згадуваної ст.170 ЦК України компетенція державного органу, управненого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і здатність бути належним позивачем за позовом прокурора, в принципі не може визначатися за допомогою приватно-правового інструментарію, яким є договір.

Спірний договір за змістом ст. 11,509 ЦК України є лише підставою для виникнення прав і обов`язків сторін щодо одна одної, а не функціональних повноважень державного органу у відповідній сфері, яка передує (є умовою можливості саме цього органу виступати стороною за договором) укладанню договору Міністерство енергетики України (в особі його правопопередників) набуло статусу концесієдавця через те, що ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" (цілісний майновий комплекс якого передано Відповідачу) належало до сфери управління відповідного Міністерства відповідно до наказу останнього від 01.04.2011 №39, ухваленого на виконання Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 №1085/2010, а не навпаки договір концесії визначив сферу управління Міністерства у спірних правовідносинах.

Подальші розпорядчі акти Кабінету Міністрів України, який за змістом ст.5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (в редакціях, що діяли як на дату прийняття розпорядження КМУ від 20.01.2021 №50-р, так і на дату прийняття розпорядження КМУ від 10.01.2023 №37-р) уповноважений як визначати об`єкти управління державної власності, стосовно яких сам виконує функції з управління, так і визначати інших суб`єктів управління (органи державної влади, перелічені у ст.4 цього Закону) для здійснення управління відповідними об`єктами державної власності, зумовили (розпорядчі акти) передачу державних функцій щодо об`єкту концесії за спірним договором від Міністерства енергетики України до КМУ з 20.01.2021, і у подальшому від КМУ до Фонду державного майна України з 10.01.2023.

У відповідності до ч.1 ст.49 та ч.2 ст.52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" вказані розпорядження щодо функціональних повноважень відповідного органу державної влади є обов`язковими до виконання і набрали чинності з моменту їх прийняття (зважаючи на відсутність застережень про інший термін за їх змістом).

При цьому, зволікання відповідних суб`єктів владних повноважень з внесення змін до договору концесії жодною мірою не впливає на чинність цих розпоряджень та їх абсолютної достатності як первинних підстав визначення компетентного державного органу, уповноваженого на здійснення її функції у відповідній сфері.

Вказані розпорядження Кабінету Міністрів України опосередковують послідовне публічне правонаступництво функцій держави в сфері управлінської діяльності її органів (що узгоджується із усталеною правовою позицією у цьому питанні, викладеною, зокрема, у постанові ВС від 28.12.2020 у справі №910/16144/19) від Міненерго до КМУ, а від нього до ФДМ України, яке відбулося до моменту подання Прокурором позову і не узалежнюється від необхідності віднесення змін до договору концесії (щодо найменування сторони) чи до Статуту ДП "Теплоенергоцентраль-2 "Есхар" (щодо визначення органу, до сфери управління якого воно належить) адже це є похідними наслідками публічного правонаступництва повноважень, яке вже відбулось, або від необхідності внесення змін до Постанови КМУ від 11.12.1999 №2293, дію якої вичерпано виконанням шляхом укладання спірного концесійного договору.

За таких обставин, аргументи Прокурора щодо належності позивача є хибними не тільки через їх несумісність із викладеними вище висновками та нормами матеріального права, але й з огляду на їх спрямованість на заперечення висновку, викладеному у п.46 мотивувальної частини постанови ВС від 21.02.2024 у справі №922/639/23.

Суд наголошує, що на момент звернення до суду з цим позовом, Міністерство енергетики України вже не було уповноваженим органом управління, який виконує функції з управління єдиним майновим комплексом ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" оскільки 10.01.2023 Кабінет Міністрів України, своїм Розпорядженням № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" визначив Фонд державного майна України уповноваженим органом управління, який виконує функції з управління єдиним майновим комплексом ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар".

Отже, визначений прокурором позивач - Міністерство енергетики України не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19, від 16.02.2022 у справі № 904/1407/21, від 19.05.2022 у справі № 904/5558/20, від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22).

Враховуючи, що Міністерство енергетики України є неналежним позивачем, зазначене є підставою для відмови у даному позові.

Суд критично ставиться до посилань Прокурора на процесуальне правонаступництво, оскільки це жодною мірою не усуває факту неналежного визначення Міненерго у якості компетентного державного органу у спірних відносинах на момент подання позову, тоді як за змістом ст.52 ГПК процесуальне правонаступництво було б застосованим, якщо відповідне матеріально-правове (публічне) відбулося після подання позову, а не до як у даному випадку.

З цього приводу суд звертає увагу Прокурора на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 522/6949/15-ц (провадження №61-11964св20): "по своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час процесу, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника".

Допущене Прокурором порушення щодо визначення суб`єктивного кола спірних відносин усуває потребу в дослідженні та правовій оцінці інших аргументів сторін, адже результат такої оцінки не вплине на неможливість задоволення позову.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора в повному обсязі.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи висновки господарського суду про відмову у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору у даному разі покладаються на Прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Витрати зі сплати судового збору залишити за прокурором.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Прокурор: Заступник керівника Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, Код ЄДРПОУ: 02910108);

Позивач: Міністерство енергетики України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30, код ЄДРПОУ 37552996);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (63524, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Есхар, вул. 152 Стрілецької Дивізії, 16, код ЄДРПОУ 34181461).

Повний текст рішення складено 13.11.2024.

СуддяІ.В. Трофімов