Ухвала

від 06.11.2024 по справі 918/181/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 918/181/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Случа О.В.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Галезник О.І.

позивача - не з`явився

відповідача - 1 - не з`явився

відповідача - 2 - Накопалов Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 (у складі колегії суддів: Василишин А.Р. (головуючий), Бучинська Г.Б., Маціщук А.В.)

та рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 (суддя Марач В.В.)

за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу

до: 1. Городоцької сільської ради Рівненської області,

2. Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області

про визнання недійсними наказів та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Зміст та підстави позовних вимог

19.02.2024 керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - Прокурор, Скаржник) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (далі -Позивач) до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі - Городоцька сільрада, Відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру, Відповідач-2) про:

- визнання недійсним наказу Відповідача-2 від 30.08.2019 № 2083 в частині інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 5624683300:05:024:0151 площею 8,2595 га;

- визнання недійсним наказу Відповідача-2 від 14.12.2020 № 17-41-ОТГ в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5624683300:05:024:0151 площею 8,2595 га у комунальну власність Городоцької територіальної громади;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5624683300:05:024:0151 площею 8,2595 га, яка розташована на території Городоцької сіль;

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5624683300:05:024:0151 площею 8,2595 га, яка розташована на території Городоцької сільради.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що на території Городоцької сільради знаходиться об`єкт природо-заповідного фонду - ботанічна пам`ятка місцевого значення "Острів", створена згідно рішення Рівненської обласної ради від 28.02.1995 № 33. Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 30.12.2010 затверджено проект землеустрою з організації та встановлення меж території ботанічної пам`ятки місцевого значення "Острів" площею 15 га на території Городоцької сільради. Також визначено, що на території ботанічної пам`ятки природи місцевого значення забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації та зміни її первісного стану.

За доводами Прокурора Відповідач-2 під час інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності провів державну реєстрацію частини зазначеної земельної ділянки природо-заповідного фонду з присвоєнням кадастрового номеру. У подальшому відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 14.12.2020 № 17-41-ОТГ у комунальну власність Городоцької територіальної громади передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 515,5175 га.

Рішенням Городоцької сільради від 22.01.2021 № 87 спірну земельну ділянку площею 8,2595 га прийнято у комунальну власність.

За таких обставин Прокурор доводить суду, що землі природно-заповідного фонду фактично передані з державної власності у комунальну власність як землі сільськогосподарського призначення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що оспорювані накази Відповідача-2 не є правовстановлюючими документами та не змінюють цільового призначення спірної земельної ділянки, тому позовні вимоги про визнання їх недійсними є неефективним способом захисту, а їх задоволення не призведе до припинення права комунальної власності.

У задоволенні інших позовних вимог, а саме про скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права на неї, судом відмовлено з огляду на визнання їх похідними.

При цьому судами враховано постанову у справі № 918/1133/22, якою відмовлено у задоволенні позову Прокурора про визнання недійсними та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 14.12.2020 № 17-41 ОТГ (в частині передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність Городоцької територіальної громади) та рішення Городоцької сільради від 22.01.2021 № 87 (в частині прийняття земельної ділянки у комунальну власність).

З такими судовими рішеннями Прокурор не погодився та скористався правом їх оскарження у касаційному порядку.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

Касаційне провадження у справі відкрито 14.10.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор у касаційній скарзі просить Суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження Прокурор визначає неправильне застосування судами попередніх інстанції норм статті 43 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд", зокрема без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 25.05.2023 у справі № 924/883/21.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу Прокурора - без задоволення. При цьому посилається на преюдиційність фактів, встановлених у справі № 918/1133/22, та посилається на те, що навіть Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 30.12.2010, яким затверджено проект землеустрою земельної ділянки під пам`яткою, не було змінено категорію земель сільськогосподарського призначення.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

Рішенням Рівненської обласної Ради народних депутатів від 28.02.1995 № 33 "Про розширення та впорядкування мережі природно заповідного фонду області" вирішено, зокрема, створити на території Городоцької сільради ботанічну пам`ятку місцевого значення "Острів".

Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 30.12.2010 № 631 затверджено проєкт землеустрою з організації та встановлення межі території ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Острів" площею 15 га зі складом угідь та землекористувачів. На території ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Острів" відповідно до статті 28 Закону України "Про природно заповідний фонд України" забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації та зміни її первісного стану.

За змістом пунктів 1.2 - 1.4 Положення про ботанічну пам`ятку природи місцевого значення "Острів" пам`ятка входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якої встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Пам`ятка природи загальною площею 15 га розташована на території Рівненського району Рівненської області. Територія пам`ятки разом з усіма об`єктами природи, що на ній знаходяться, перебуває у землекористуванні Відповідача-1.

На підставі охоронного зобов`язання від 06.08.2012, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області (зареєстрованого за № 43ППМЗ), Відповідачу-1 передано під охорону заповідний об`єкт ботанічну пам`ятку природи місцевого значення "Острів" площею 15 га з метою збереження заболоченої ділянки з наявністю рідкісних видів рослин, що розташований в с. Городок Рівненського району і входить до складу природно заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій і об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Наказом ГУ Держгеокадастру від 30.08.2019 № 2083 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (поза межами населених пунктів) на території Городоцької сільради, згідно з додатком до якого підтверджено формування земельної ділянки з кадастровим номером 5624683300:05:024:0151 площею 8,2595 га, до складу якої увійшла частина ділянки природно-заповідного фонду ботанічної пам`ятки природи місцевого значення "Острів".

У подальшому відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 14.12.2020 № 17-41 ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" вирішено передати у комунальну власність Городоцькій територіальній громаді в особі Відповідача-1 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 515,5175 га, які розташовані на території Городоцької та колишніх Бронниківської та Обарівської сільських рад Рівненського району Рівненської області.

Згідно з Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 14.12.2020, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 14.12.2020 №17-41 ОТГ, Відповідач-2 передав із державної власності, а Городоцька територіальна громада в особі Відповідача-1 прийняла у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 5624683300:05:024:0151 площею 8,2595 га, цільове призначення землі запасу, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки заказник площею 8,2595 га.

Рішенням Городоцької сільради від 22.01.2021 "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність" вирішено прийняти у комунальну власність Відповідача-1 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 589,0281 га, які розташовані за межами населених пунктів Відповідача-1.

На підставі вищевказаних наказу та Акту 04.02.2021 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Городоцької територіальної громади в особі Відповідача-1 на спірну земельну ділянку.

В такий спосіб Прокурор послався на незаконність передачі спірної земельної ділянки, що розташована в межах природно-заповідного фонду, з державної власності в комунальну власність територіальної громади в особі Відповідача-1, та звернувся до суду з позовом у цій справі.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора та представника Відповідача-2, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру та скасування державної реєстрації земельної ділянки і прав на неї. Підставою позову є те, що, на думку Прокурора, оспорюваними наказами неправомірно змінено цільове призначення земельної ділянки та передано її у комунальну власність.

Прокурор у касаційній скарзі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин положення статті 43 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 25.05.2023 у справі № 924/883/21.

Пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

У справі № 918/181/24, що розглядається, Прокурором в інтересах державної екологічної інспекції оскаржуються накази ГУ Держгеокадастру про затвердження матеріалів інвентаризації та про передачу з державної власності у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення. При цьому у загальному масиві переданих спірним наказом земель перебуває і ділянка під створеною у 1995 році ботанічною пам`яткою місцевого значення.

Законність оспорюваного прокурором наказу ГУ Держгеокадастру від 14.12.2020 № 17-41 ОТГ (в частині передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність Городоцької територіальної громади) та рішення Городоцької сільради від 22.01.2021 № 87 (в частині прийняття земельної ділянки у комунальну власність) вже були предметом судового розгляду, за результатами якого у задоволенні позову Прокурора про визнання їх недійсними та скасування відмовлено. Обставини справи № 918/1133/22 частково враховані судами при розгляді цієї справи з огляду на їх преюдиційність.

При цьому в контексті доводів Скаржника щодо неврахування судами практики Верховного Суду колегія суддів враховує наступне.

У зазначеній Прокурором справі № 813/4701/16 розглядався позов до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали про надання товариству дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому спірна земельна ділянка знаходиться в межах історичного ареалу (межі території історичної забудови, внесеної до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО).

Оспорюваною ухвалою Львівська міська рада надала товариству дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0445 га (в тому числі площею 0,0020 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) для обслуговування будівлі готелю за рахунок земель "житлової та громадської забудови" з функцією використання "землі комерції". На товариство покладено обов`язок виготовлення технічної документації і землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та подати міській раді на затвердження.

За доводами Прокурора спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення в силу розміщення на ній пам`ятки архітектури місцевого значення, тому зміна її цільового призначення можлива лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Переглядаючи справу № 813/4701/16 у касаційному порядку, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виснував, що зважаючи на імперативність правової норми, передбаченої частиною першою статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування. Спірна земельна ділянка знаходиться в межах території, віднесеної до історичного ареалу м. Львова, на ній знаходиться пам`ятка культурної спадщини місцевого значення (готель), тому така земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення.

З огляду на викладене Верховний Суд залишив в силі постанову місцевого адміністративного суду про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради про надання юридичній особі приватної форми власності дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Водночас у цій справі № 918/181/24 оскаржуються накази ГУ Держгеокадастру про затвердження матеріалів інвентаризації та про передачу з державної власності у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, у загальному масиві якої перебуває і ділянка під створеною у 1995 році ботанічною пам`яткою місцевого значення.

Тобто справа № 813/4701/16 відмінна від справи, що розглядається, за категоріями спірних земель, видом судочинства, предметом позову, що спростовує доводи Прокурора щодо подібності правовідносин у ній.

Зазначені Прокурором постанови від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 (за позовом Національного природного парку та громадської організації до Київської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки під національним природним парком), від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 (за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах Київської міської ради до фізичної особи про витребування земельних ділянок, що знаходяться на території до ландшафтного заказника місцевого значення "Острів Жуків" з чужого незаконного володіння), від 25.05.2023 у справі № 924/883/21 (за позовом прокурора в інтересах Державної екологічної інспекції до спеціалізованого лісокомунального підприємства про стягнення збитків за порубку дерев на території ландшафтного парку), на неврахування висновків у яких посилається Прокурор, також не є такими, що прийняті у подібних правовідносинах.

Так позов у справі № 910/11164/16 пред`явлено Національним природним парком та громадською організацією до Київської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю, а предметом позову є розірвання договору оренди земельної ділянки в межах національного природного парку.

Позовну заяву обґрунтовано укладенням оспорюваного договору з порушенням норм земельного та природоохоронного законодавства України, а саме нерозробленням проекту землеустрою, неприйняттям міською радою рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду та відсутністю згоди постійного землекористувача і погодження Верховної Ради України на вилучення ділянки природно-заповідного фонду. Також позивачі посилалися на непроведення державної експертизи землевпорядної документації по наданню в оренду спірної земельної ділянки.

Предметом позову у справі № 752/3093/19 є витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок, що знаходяться на території ландшафтного заказника місцевого значення "Острів Жуків". При цьому позов подано заступником Генерального прокурора в інтересах Київської міської ради до фізичної особи в порядку цивільного судочинства. Як на підстави позову прокурор послався на обмеження цивільного обороту земельних ділянок природно-заповідного фонду та зазначав, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність та не можуть передаватись із комунальної у приватну власність.

При розгляді справи № 924/883/21 за позовом прокурора в інтересах Державної екологічної інспекції до спеціалізованого лісокомунального підприємства судом вирішувалося питання правомірності стягнення збитків за порубку дерев на території ландшафтного парку. Позов мотивований фактом заподіяння збитків державі внаслідок здійснення відповідачем незаконної порубки дерев на території парку на підставі незаконно виданих лісорубних квитків за відсутності лімітів та дозволів на спеціальне використання природних ресурсів. При цьому ні зміна статусу земельної ділянки, ні зміна цільового призначення предметом спору у справі № 924/883/21 не були.

В такий спосіб хоча й у наведених справах судом і здійснювалося застосування норм Закону України "Про природно-заповідний фонд", в тому числі статей 5, 7, 27, однак вони відрізняються як за способом захисту, предметом позову, змістом спірних правовідносин, а також колом обставин, що підлягали встановленню під час їх розгляду, що, в свою чергу, виключає наявність критеріїв подібності сформованих у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду та на які посилається Прокурор.

Зазначене спростовує доводи Прокурора щодо неврахування правових позицій у вищевказаних справах, що, в свою чергу, виключає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі № 918/181/24.

Інші доводи Скаржника зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи та спрямовані на спонукання суду касаційної інстанції до їх перегляду в обсязі, що виходить за визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі, оскільки суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

Колегія суддів додатково враховує й те, що у цій справі Прокурор фактично намагається здійснити переоцінку обставин, встановлених під час розгляду справи 918/1133/22, предметом спору у якій було, зокрема, визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 14.12.2020 № 17-41 ОТГ та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку під ботанічною пам`яткою природи місцевого значення "Острів".

Висновки Верховного Суду

Пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на викладене, враховуючи, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися, касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 у справі № 918/181/24 належить закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання касаційної скарги та за розгляд справи Верховним Судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 у справі № 918/181/24 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

О. Случ