Рішення

від 05.11.2024 по справі 536/761/24

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/761/24

Провадження № 2/536/606/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 листопада 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Реки А.С.,

за участю секретаря судового засідання Шкіринець К.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Кременчуці Полтавськоїобласті цивільнусправу запозовом Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,-

Встановив:

Кременчуцька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, яким було отримано у спадщину 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 3,74 га. з кадастровим номером 5322484800:06:000:0008, яка належала померлі ОСОБА_2 . В подальшому, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 3,74 га. з кадастровим номером 5322484800:06:000:0008, у відповідності до свідоцтва про право на спадщину в розмірі 1/2 (однієї другої) частки, була поділена на дві окремі земельні ділянки, одна з яких, з кадастровим номером 5322484800:06:000:0015, загальною площею 1,87 га., розташована на території Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, була оформлена на праві приватної власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку: серія ЯК № 888669 від 12.03.2012 за ОСОБА_1 , громадянином російської федерації. ОСОБА_1 отримавши на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку: серія ЯК № 888669 від 12.03.2012, з кадастровим номером 5322484800:06:000:0015, загальною площею 1,87 га., сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у приватну власність, однак на теперішній час її не відчужив, проте зобов`язаний був відчужити успадковану ним земельну ділянку не пізніше 12.03.2013. Враховуючи те, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення ним добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку, то така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 березня 2024 року було прийнято дорозгляду тавідкрито провадженняу справіза позовомКременчуцької окружноїпрокуратури вінтересах державив особіГоловного управлінняДержгеокадастру уПолтавській областідо ОСОБА_1 про припиненняправа власностіна земельнуділянку шляхомїї конфіскації. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 квітня 2024 року клопотання представника позивача Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Лісового В.В. про витребування доказів було задоволено та витребувано з Комсомольської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №349/2006, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 червня 2024 року було витребувано з Полтавського обласного державного нотаріального архіву належним чином завірену копію спадкової справи №349/2006, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 вересня 2024 року було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Прокурор та представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до суду не з`явилися, надали в провадження суду клопотання, відповідно до якого просять провести розгляд справи за їх відсутності. Також, в заяві казано, що відсутні заперечення проти заочного розгляду справи.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надали в провадження суду письмові пояснення, у яких зазначили, що ОСОБА_1 єгромадянином російськоїфедерації,що підтверджуєтьсякопією свідоцтвапро правона спадщинуза заповітомвід 12.12.2007по спадковійсправі №349/2006рік,зареєстрованого вреєстрі за№ 2-2447державним нотаріусомКомсомольської державноїнотаріальної конториПащенко Т.Б.при оформленніспадщини -однієї другоїчастки земельноїділянки сільськогосподарськогопризначення,площею 3,74га зкадастровим номером5322484800:06:000:0008.В подальшому,земельна ділянкасільськогосподарського призначення,площею 3,74га.з кадастровимномером 5322484800:06:000:0008,у відповідностідо свідоцтвапро правона спадщинув розмірі1/2(однієїдругої) частки,була поділенана двіокремі земельніділянки,одна зяких,з кадастровимномером 5322484800:06:000:0015,площею 1,87га,цільове призначення-для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,яка знаходитьсяна територіїПришибської сільськоїради Кременчуцькогорайону Полтавськоїобласті,була оформленана правіприватної власності ОСОБА_1 згідно Державногоакту направо власностіна земельнуділянку:серія ЯК№ 888669від 12.03.2012року,однак натеперішній час ОСОБА_1 її невідчужив,проте зобов`язанийбув відчужитиуспадковану нимземельну ділянкуне пізніше12.03.2013у.Враховуючи те,що отримана ОСОБА_1 у власністьземельна ділянкасільськогосподарського призначенняним добровільноне відчуженаупродовж встановленогозаконодавством Українирічного строку,то таказемельна ділянкапідлягає конфіскаціїза рішеннямсуду. Просили задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, про причини неявки відомостей не надходило. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду сторони позивача на ухвалення заочного рішення, суд постанови про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВЕХ №764694 від 12 грудня 2007 року спадкоємцем 1/2 частки майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322484800:06:000:0008 площею 3,74 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с.16).

З державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯК №888669 вбачається, що останній видано ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на земельну ділянку площею 1,8700 га, яка розташована за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, Пришибська сільська рада (за межами населеного пункту), цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.17).

Також, судом було досліджено копію спадкової справи № 349/2006 на майно померлої ОСОБА_2 (а.с.64-102), з якої вбачається, що ОСОБА_1 , громадянин рф після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав спадщину за заповітом у виді 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5322484800:06:000:0008 площею 3,74 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно листа Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області № 52-10095ВИХ-24 від 04 липня 2024 року, інформація щодо документування паспортом громадянина України, оформлення/припинення громадянства України стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутня (а.с.119).

У відповідності до листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №10-16-0.63-5025/2-24 від 25 жовтня 2024 року, згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі до 01.01.2013 року, ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №888669, зареєстрований 12.03.2012 за №532240001003744, на земельну ділянку площею 1,8700 та, кадастровий номер 5322484800:06:000:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (за межами населеного пункту), на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.12.2007 номер реєстру 2-2447.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № від 05.11.2024, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельну ділянку з кадастровим номером 5322484800:06:000:0015 відомості відсутні.

Приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, у відповідності до положень ст. 145 Земельного кодексу України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Положення про Головне управління Держгеокадастру в області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, то воно наділене правом на подання такого роду позовів.

20 березня 2024 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області за вих. № 10-16-0.63-1345/2-24 надано відповідь на лист Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, з якої вбачається, що Головне управління позбавлене можливості звернутися до суду з позовною заявою про конфіскацію земельних ділянок, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надіслано підготовлені матеріали для оперативної співпраці, в частині представництва в суді законних інтересів держави (а.с. 22).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частиною 3 статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).

У зв`язку з вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду.

Положення статей 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного та надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Також, звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземним громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яку він не відчужив упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Статтею 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ст. 148 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та на умовах, встановлених законом.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

На підставі викладеного, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5322484800:06:000:0015, площею 1,87 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не відчужив їх, тому право власності на зазначену земельну ділянку підлягає примусовому припиненню шляхом конфіскації.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 81, 145 Земельного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

Позов Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області належну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , громадянину російської федерації на праві приватної власності земельну ділянку кадастровий номер 5322484800:06:000:0015, площею 1,87 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 888669 від 12 березня 2012, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2007 року № реєстру 2-2447, виданого державним нотаріусом Комсомольської державної нотаріальної контори.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № НОМЕР_2 , банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету 2800, МФО 820172) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.00 коп.

Копію заочного рішення надіслати сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте Кременчуцьким районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 13.11.2024.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач Кременчуцька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, юридична адреса: Полтавська область, м. Кременчук, проспект Свободи, буд.4а.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

СуддяА. С. Река