ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 755/4933/24
провадження № 2/753/6087/24
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до державного видавництва «Преса України» Державного управління справами, третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна
ВСТАНОВИВ:
У березні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із зазначеним позовом, в якому просив зняти арешт з усього майна належного ОСОБА_3 , накладеного Відділом державної виконавчої служби у Дніпровському районі міста Києва у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, з примусового виконання виконавчого листа № 2-1547 від 16.09.2008 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ДВ «Преса України» боргу у розмірі 2 523,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що що позивач ОСОБА_2 є сином та спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складалася із транспортного засобу марки Skoda, моделі Octavia, 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , державний номерний знак - НОМЕР_2 , що належав спадкодавцю.
05.12.2023 року державним нотаріусом Восьмої київської державної нотаріальної контори позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на транспортний засіб марки Skoda, моделі Octavia, кузов: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , 2005 року випуску, після смерті ОСОБА_3 .
З метою реєстрації автомобіля за собою позивач звернувся до Територіального сервісного центру № 8041, на що отримав відмову у здійсненні реєстрації, у зв`язку із тим, що на автомобіль накладено арешт згідно постанови ВДВС у Дніпровському районі міста Києва.
З метою зняття арешту позивач звернувся до Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ(м. Київ), де отримав інформацію, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1547 від 16.09.2008 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ДВ «Преса України» у розмірі 2 523,00 грн., виконавче провадження закінчено 26.05.2010 року на підставі постанови державного виконавця, у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення.
Оскільки рішення суду, що стало підставою для відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно спадкодавця, виконане у повному обсязі, проте арешт з майна ОСОБА_3 не знято, позивач позбавлений можливості захистити свої законні права, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.03.2024 року справу за вказаним позовом передано на розгляд за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 справу передано на розгляд судді Гусак О.С.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.05.2024 р. відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
18.06.2024 р. представник третьої особи, Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) подав до суду письмові пояснення, в яких заперечує щодо задоволення позову, оскільки боржник не надав доказів виконання рішення суду та сплати виконавчого збору.
Розпорядженням керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва від 09.09.2024 року № 83, у зв`язку з перебуванням судді Гусак О.С. з 17.06.2024 р., у відпустці по вагітності та пологам, призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 року справу передано у провадження судді Лужецької О.Р.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Лужецької О.Р.від 10.09.2024 р. справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою суду від 10.10.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні, призначеному на 22.10.2024 р., представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи відповідач повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не відомі. У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву.
Представник Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ)в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не відомі.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи,позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
05.12.2023 року державним нотаріусом Восьмої київської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстроване у реєстрі за № 4-555, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_3 є його син - ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з транспортного засобу марки Skoda, моделі Octavia, 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , тип - легковий, повна маса - 1 854, об`єм двигуна - 2 000, колір - бежевий, державний номерний знак - НОМЕР_2 , що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії
НОМЕР_3 , виданого 06.05.2006 року, м. Київ, МРЕв-1 ДАІ ГУ УМВС України (а.с.9).
З довідки ТСЦ 8041 від 06.12.2023 р. № 114552900 вбачається, що постановою ДВС у Дніпровському районі м. Києва №756/2 від 08.05.2009 (примітки: в/л 2-1547 від 16.09.2008) накладено арешт на майно ОСОБА_3 , зокрема, на транспортний засіб марки Skoda, моделі Octavia combi, кузов: НОМЕР_1 (а.с.10).
Відповідно до листа Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 12.12.2023 р. № 124095, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1547, виданого16.09.2008 р. Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ДВ «Преса України» у розмірі 2 523,00 грн.
26.05.2010 року державним виконавцем, керуючись п.8. ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення (а.с.11).
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Вказане положення покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.1,2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, виходячи із наведених вище норм міжнародного та вітчизняного законодавства, суд доходить висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття арешту з такого майна.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.
Суд зазначає, що оскільки виконавче провадження закінчено у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення, виконавчих проваджень стосовно позивача не існує, з моменту накладення арешту пройшов тривалий час, будь-яких майнових претензій з бору стягувача немає, то на даний час не доведено існування будь-яких законних підстав для обмеження позивача у розпорядженні своїм майном, а також не доведено необхідності застосування такого заходу як арешт спірного майна, а відтак суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зняття арешту з майна, що був накладений на підставі постанови Державної виконавчої служби у Дніпровському районі м. Києва від 08.05.2009 р., №756/2 у виконавчому провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1547, виданого16.09.2008 р. Дніпровським районним судом м. Києва.
На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 316, 319, 321, 328, 391 ЦК, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 265, 268, ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_2 до державного видавництва «Преса України» Державного управління справами, третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна- задовольнити.
Зняти арешт з майна, що був накладений на підставі постанови Державної виконавчої служби у Дніпровському районі м. Києва від 08.05.2009 р., №756/2.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА
Суд | Дарницький районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 22.10.2024 |
Оприлюднено | 15.11.2024 |
Номер документу | 122985615 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису) |
Цивільне
Дарницький районний суд міста Києва
Лужецька О. Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні