Постанова

від 13.11.2024 по справі 766/17723/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13 листопада 2024 рокум. Херсон

справа № 766/17723/21

провадження № 22-ц/819/349/24

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого- Радченка С.В.,

суддів:Базіль Л.В., Бездрабко В.О.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження апеляційну скаргуДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 липня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Єпішина Ю.М., у справі за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до ОСОБА_1 , третя особа: Суворовський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виконанні судового рішення, ухваленого на користь ОСОБА_1 , внаслідок неправомірних дій останнього, які полягали у свідомому поданні заяви про примусове виконання рішення суду щодо стягнення суми у повному її розмірі, незважаючи на те, що частина стягнутої суми (заробітної плати за один календарний місяць) була вже сплачена, а також відмовою відповідача у добровільному порядку отримати кошти - підприємству завдана шкода у вигляді стягнення виконавчого збору в сумі 87069 грн. 78 коп. та мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 186 грн. 10 коп. Позивач, посилаючись на положення ст. 22, 1166 ЦК України вказує, на те, що примусове стягнення виконавчого збору у розмірі 87255, 88 грн. є тими втратами, які позивач зазнав у зв`язку з відкриттям Суворовським РВ ДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса) виконавчого провадження №63492977 від 05.11.2020, яке було відкрито на підставі заяви Відповідача про примусове виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30.09.2020 по справі №766/14286/170, поданою відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Просили стягнути з відповідача на користь підприємства заподіяні збитки у розмірі 87255 грн. 88 коп., а також судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність достатніх підстав для настання відповідальності у відповідача за шкоду у вигляді сплати підприємством виконавчого збору, не доведено фактунаявності збитків,а такожпричинно-наслідковийзв`язокміж правопорушеннямі збитками.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" Харкавенко В.Л. подав апеляційну скаргу в якій, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав доведеними, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, посилається на те, що дії відповідача ОСОБА_1 при пред`явленні виконавчого листа до виконання були протиправними, оскільки відомості, що містилися у виконавчому листі, а саме щодо суми коштів, яка підлягала примусовому стягненню, були неправдивими. Вважають, що відповідач свідомо ухилився від отримання стягнутих на його користь сум у добровільному порядку, чим порушив принцип добросовісності.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

Заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 30.09.2020 року, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21.04.2020 року, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді виконуючого обов`язки заступника начальника із загальних питань керівництва «Адміністрація морських портів України» Херсонської філії «Адміністрація морських портів України»; стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 25 липня 2017 року по 21 квітня 2020 року в сумі 902 121,48 гривень без утримання податків та інших обов`язкових платежів; судовий збір на користь держави в сумі 8 000,00 гривень, а також допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць (березень 2020 року) у розмірі 27 495,72 гривень - змінено, зменшено визначені до стягнення: суму заробітної плати за час вимушеного прогулу з 902 121,48 гривень до 898 193,52 гривень та судового збору на користь держави з 8 000,00 гривень до 7 964,80 гривень, в решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.06.2021 року касаційну скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишена без задоволення, а рішенняХерсонського міського суду Херсонської області від 21 квітня 2020 рокуу не зміненій за результатами апеляційного перегляду частиніта постанову Херсонського апеляційного суду від 30.09.2020 року залишено без змін.

За заявою представника ОСОБА_1 , 30.10.2020 року Херсонський міський суд Херсонської області видав виконавчий лист про стягнення з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 25 липня 2017 року по 21 квітня 2020 року в сумі 898 193, 52 гривень без урахування прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, на підставі якого постановою старшого державного виконавця Суворовського РВ ДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. від 05.11.2020 року відкрито виконавче провадження №63492977.

Постановою Херсонськогоапеляційного судувід20.04.2021 року ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 08 лютого 2021 року, постановлену за заявою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого 30 жовтня 2020 року Херсонським міським судом Херсонської області у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - скасовано та ухвалено нове судове рішення. Виконавчий лист, виданий Херсонським міським судом Херсонської області 30 жовтня 2020 року у справі №766/14286/17 про стягнення з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 898 193,52 грн визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць (березень 2020 року) у розмірі 27 495,72 гривень. В решті частині заявлених вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Позиція апеляційного суду.

Згідно частини першоїст.368 ЦПК України,в апеляційному суді справа розглядається за правилами розгляду справ у суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуваннямст. 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За частиною третьоюст.7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її розгляд здійснюється у письмовому провадженні, без виклику сторін.

Колегія суддів не вбачає обставин, за яких справу необхідно розглянути з повідомленням (викликом) учасників справи, а тому клопотання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про розгляд справи з викликом їх представника задоволенню не підлягає як безпідставне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, щоне підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з частиною першоюстатті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другоїстатті 22 ЦК Українизбитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третястатті 22 ЦК України).

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Статтею 1166 ЦК Українипередбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві майнової шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Отже, за змістомстатті 1166 ЦКУкраїнидля застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. Наявність перших трьох з числа зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження завдання йому майнової шкоди, причинного зв`язку між шкодою та діями відповідача, а тому дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до змістустатті 27Закону України«Про виконавчепровадження»,виконавчийзбір -цезбір,щосправляєтьсяна всійтериторіїУкраїниза примусовевиконаннярішенняорганами державноївиконавчоїслужби.Виконавчийзбірстягується зборжникадоДержавного бюджетуУкраїни. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Як вбачається з судових рішень в частині наведення сум до стягнення з ДП АМПУ на користь ОСОБА_1 (898 193,52 грн.), виконавчий збір був стягнутий з суми 870697 грн. 80 коп., тобто без урахування добровільно сплаченої суми в межах стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у розмірі 27495грн. 72 грн., а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пред`явлений до виконання ОСОБА_1 виконавчий лист, у якому були відсутні відомості про отримання ним суми, яка підлягала обов`язковому стягненню за рішенням суду першої інстанції (27495,72 грн.) не вплинув на права та обов`язки ДП АМПУ, оскільки останні ухилилися від добровільної виплати усієї стягнутої на користь ОСОБА_1 суми коштів, за виключенням частини виплати заробітної плати за один місяць, яка підлягала негайному стягненню, тобто до вирішення справи в апеляційному порядку.

Неприйнятними є доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно та ухилився від добровільного отримання стягнутих на його користь сум, оскільки не надав банківських реквізитів боржнику. Зазначені твердження не виходять за межі припущень, та суперечать поведінці самого підприємства, яке знайшло можливість сплатити відповідачу стягнуту на його користь частину заробітної плати в межах одного місяця.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що дії відповідача були направлені виключно на реалізацію свого процесуального права на примусове виконання судового рішення, яке боржником не було виконано у добровільному порядку та не можуть бути протиправними лише з огляду на помилку, виявлену у виконавчому листі та виправлену в подальшому судовим рішенням і яка жодним чином не вплинула на фактичний розмір стягнутого з позивача виконавчого збору.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки обставин, які були предметом розгляду в суді першої інстанції та яким суд надав правильну і повну оцінку. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями374,375,381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389ЦПК України.

Головуючий С.В. Радченко

Судді Л.В. Базіль

В.О. Бездрабко