Ухвала

від 31.10.2024 по справі 824/63/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року м. Київ

Справа №824/63/24

Провадження № 22-вк/824/62/2024

Резолютивна частина ухвали оголошена 31 жовтня 2024 року

Повний текст ухвали складено 06 листопада 2024 року

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Стрижеуса А.М.

за участю секретаря судового засідання - Ольшевського П.М.

учасники справи:

стягувач - Moyer Continental Limited

боржник - Державна компанія з Експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Компаніі Moyer Continental Limited в особі представника, адвоката Селіфонова Василя Вікторовича про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 травня 2021 року у справі № 216/2020 за позовом Moyer Continental Limited (Республіка Кіпр) до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (Україна) про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява Компаніі Moyer Continental Limited в особі представника, адвоката Селіфонова Василя Вікторовича про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 травня 2021 року у справі № 216/2020.

В обґрунтування заяви зазначає, що 12 лютого 2016 року між компанією Moyer Continental Limited та Державною компанією з Експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» укладено Агентську угоду №USE-20.2-2A-DK-16, відповідно до якої ДК «Укрспецекспорт» уповноважила компанію Moyer ContinentalLimited, на вчинення від імені та за рахунок ДК «Укрспецекспорт» визначених договором дій, що є предметом такого договору, а саме надання компанією Moyer Continental Inc. Державній компанії «Укрспецекспорт» оплатних послуг із сприяння в укладенні між ДК «Укрспецекспорт» та іноземними покупцями чи замовниками контрактів про експорт товарів, робіт і послуг військового призначення та подвійного використання на території іноземних держав, а також послуг із сприяння виконанню контрактів з іноземними замовниками.

У 2019 році компанія Moyer Continental Inc. змінила свою юрисдикцію з юрисдикції Британських Віргінських Островів на юрисдикцію Республіки Кіпр і продовжує свою діяльність в Республіці Кіпр як Moyer Continental Limited з 2019 року.

Відповідно до пунктів Агентської угоди 7.2 та 7.3 якого міститься арбітражне застереження (наступного змісту: «7.2. Всі спори, що виникають між Сторонами і пов`язані з цим Договором та Додатковими договорами, їх укладенням, тлумаченням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору та Додаткових договорів, вирішуються шляхом дружніх переговорів між Сторонами. 7.3. Якщо спір Сторін неможливо вирішити шляхом переговорів, він передається на розгляд і остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ, Україна) відповідно до Регламенту вказаного арбітражного суду. Місце арбітражного розгляду - м. Київ, Україна.»

Внаслідок невиконання ДК «Укрспецекспорт» перед Moyer Continental Limited взятих на себе зобов`язань за Агентським договором з оплати агентської винагороди між сторонами виник спір, що стало підставою для звернення компанією Moyer Continental Limited до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торговопромисловій палаті України (далі - «МКАС при ТПП України») з позовними вимогами до ДК «Укрспецекспорт» за Агентським договором про стягнення Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.05.2024 3 заборгованості.

28 травня 2021 року Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України у місті Києві (Україна) у складі арбітрів Захарченко Тетяни Геннадіївни (голова), Бєлоусова Павла Івановича та Притики Юрія Дмитровича (далі - «Арбітражний суд») виніс рішення у справі № 216/2020 за позовом Moyer Continental Limited (Республіка Кіпр) до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (Україна) про стягнення грошових коштів (далі - «Арбітражне рішення»).

Стягувач отримав оригінальний примірник Арбітражного рішення через представника у приміщенні МКАС при ТПП України особисто під розписку 31 травня 2021 року.

Як зазначено у Розділі XI «Резолютивна частина» Арбітражного рішення, воно «набирає чинності з дати його винесення», тобто з 28 травня 2021 року, «є остаточним і підлягає негайному виконанню».

Листом від 31 травня 2021 року Стягувач звернувся до Боржника з вимогою добровільно виконати Арбітражне рішення шляхом сплати на банківський рахунок стягувача присуджених сум, з урахуванням нарахованих відсотків, протягом 14 днів з моменту отримання листа. Лист стягувача від 31 травня 2021 року був надісланий Боржникові кур`єрською службою доставки DHL Express за авіа накладною № 4450631404 1 червня 2021 року і отриманий Боржником 02 червня 2021 року.

В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку представник компанії Moyer Continental Limited адвокат Селіфонов В.В. підтримав доводли заяви.

Представники Державної компанії з Експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» Демченко Т.С. та Шендріков Д.О. заперечували проти задоволення заяви про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промислові й палаті України від 28 травня 2021 року у справі №216/2020.

Вивчивши заяву разом з доданими до неї матеріалами, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Судом установлено, що 12 лютого 2016 року між компанією Moyer Continental Limited та Державною компанією з Експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» укладено Агентську угоду №USE-20.2-2A-DK-16, відповідно до якої ДК «Укрспецекспорт» уповноважила компанію Moyer ContinentalLimited, на вчинення від імені та за рахунок ДК «Укрспецекспорт» визначених договором дій, що є предметом такого договору, а саме надання компанією Moyer Continental Inc. Державній компанії «Укрспецекспорт» оплатних послуг із сприяння в укладенні між ДК «Укрспецекспорт» та іноземними покупцями чи замовниками контрактів про експорт товарів, робіт і послуг військового призначення та подвійного використання на території іноземних держав, а також послуг із сприяння виконанню контрактів з іноземними замовниками.

У 2019 році компанія Moyer Continental Inc. змінила свою юрисдикцію з юрисдикції Британських Віргінських Островів на юрисдикцію Республіки Кіпр і продовжує свою діяльність в Республіці Кіпр як Moyer Continental Limited з 2019 року.

Відповідно до пунктів Агентської угоди 7.2 та 7.3 якого міститься арбітражне застереження (наступного змісту: «7.2. Всі спори, що виникають між Сторонами і пов`язані з цим Договором та Додатковими договорами, їх укладенням, тлумаченням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору та Додаткових договорів, вирішуються шляхом дружніх переговорів між Сторонами. 7.3. Якщо спір Сторін неможливо вирішити шляхом переговорів, він передається на розгляд і остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ, Україна) відповідно до Регламенту вказаного арбітражного суду. Місце арбітражного розгляду - м. Київ, Україна.»

Внаслідок невиконання ДК «Укрспецекспорт» перед Moyer Continental Limited взятих на себе зобов`язань за Агентським договором з оплати агентської винагороди між сторонами виник спір, що стало підставою для звернення компанією Moyer Continental Limited до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торговопромисловій палаті України (далі - «МКАС при ТПП України») з позовними вимогами до ДК «Укрспецекспорт» за Агентським договором про стягнення Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.05.2024 3 заборгованості. 6. 28 травня 2021 року Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торговопромисловій палаті України у місті Києві (Україна) у складі арбітрів Захарченко Тетяни Геннадіївни (голова), Бєлоусова Павла Івановича та Притики Юрія Дмитровича (далі - «Арбітражний суд») виніс рішення у справі № 216/2020 за позовом Moyer Continental Limited (Республіка Кіпр) до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (Україна) про стягнення грошових коштів (далі - «Арбітражне рішення»).

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 травня 2021 року вирішено стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрепецекспорт» (ідентифікаційний номер: 21655998; місцезнаходження: Україна, 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 36) на користь MOYER CONTINENTAL LIMITED (реєстраційний номер юридичної особи: 403317; місцезнаходження: 49 Griva Digeni Avenue, 5" Floor, 6036 Laraca, Republic of Cyprus) 698 070,29 євро - основного боргу, 12 637,81 євро - трьох процентів річних, нарахованих станом но сороогого 2021 року, а всього 710 708.0 - тро прот деся ритися, нало вісі євро та 10 євроцентів), а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму основного борту кожного дня, починаючи з 04 лютого 2021 року, до моменту сплати суми основного боргу в повному обсязі та, крім того, 18 621,41 долара США на відшкодування витрат з арбітражного збору і 15 000 доларів США на відшкодування витрат, пов?язаних із забезпеченням юридичного супроводу справи, а всього 33 621,41 долара США (тридцять три тисячі шістсот двадцять один долар США і 41 цент).

Рішення вступає в законну силу з дати його винесення, є остаточним і підлягає негайному виконанню.

Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Частиною першою статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені у Главі 3 Розділу IX ЦПК України «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів».

Згідно зі статтею 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором; згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Окрім того, визнання та виконання арбітражних рішень регулюється також Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк) (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, та членом якої є, зокрема, Латвія.

Нью-Йоркська конвенція встановлює, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і приведення у виконання цих рішень, на умовах, викладених у нижченаведених статтях Конвенції.

Стаття 4 Конвенції встановлює, що для визнання і приведення у виконання рішення іноземного арбітражного суду сторона, яка просить про таке визнання і виконання, при подачі відповідного прохання надає: а) належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином завірену копію такого; b) оригінал арбітражної угоди або її належним чином засвідчену копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, де порушене клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, також надається переклад цих документів на офіційну мову. Переклад засвідчується офіційним чи присяжним перекладачем чи дипломатичною або консульською установою.

Відповідно до статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк) (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: а) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або с) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: а) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2018 року у справі №796/35/2018 зроблено висновок про те, що вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.

Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, презюмуючи обов`язковість арбітражного рішення, передбачає вичерпний, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав, за яких компетентний суд може відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.

Перелік підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначено в статті 478 ЦПК України.

Так, за змістом статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», що узгоджується з положеннями статті 5 Конвенції, суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо сторона, проти якої воно спрямоване, подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; ґ) або рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято. У визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути відмовлено, якщо суд визнає, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Тлумачення статті 478 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні у травні 2024 року до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 25 травня 2021 року представник Moyer Continental Limited (Республіка Кіпр ) Селіфонов В.В. дотримався визначеного у статті 475 ЦПК України трирічного строку на подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання вказаного рішення.

До заяви стягувачем долучено документи у відповідності до переліку, визначеного статтею 4 Конвенції, що узгоджуються з положеннями статті 476 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та частини першої статті 30 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України сторони можуть на свій розсуд визначити кількість арбітрів, а за відсутності домовленості сторін про кількість арбітрів призначаються три арбітри.

Статтею 57 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово- промисловій палаті України встановлено, що рішення МКАС є остаточним та обов`язковим для сторін з дати його винесення.

Рішення МКАС виконується сторонами добровільно у встановлений в рішенні строк. Якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно підлягає негайному виконанню.

Отже, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово- промисловій палаті України від 28 травня 2021 року набуло законної сили та є обов`язковим для виконання.

Разом з тим, у запереченнях проти заяви стягувача про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 травня 2021 року у справі №216/2020, які надійшли до суду 01 липня 2024 року, представник боржника Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Шендріков Д.О. посилається на те, що рішення міжнародного арбітражу винесено щодо спору. Що не підпадає під умови арбітражної угоди,, оскільки стягувачем виступає інша компанія, яка не зазначена в агентській угоді.

Також зазначає, що визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС за заявою стягувача суперечить публічному порядку України.

Вказує, що Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Спецтехноекспорт» надані повноваження на право здійснення експорту та імпорту товарів військового призначення і товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.

Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Спецтехноекспорт» безпосередньо бере участь у посиленні обороноздатності України шляхом здійснення поставок товарів та послуг оборонного призначення, в тому числі для Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України тощо з метою забезпечення потреб військових формувань України задля стримування відсічі російської агресії.

Уважає, що задоволення судом заяви стягувача про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС призведе до блокування господарської діяльності та банкрутства Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Спецтехноекспорт», оскільки підтверджений МКАС розмір заборгованості боржника перед стягувачем перевищує фінансові показники Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Спецтехноекспорт».

Вказує, що виконання такого рішення МКАС фактично буде відбуватись за рахунок бюджетних державних коштів, які знаходяться на рахунках Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Спецтехноекспорт» та призначені виключно для закупівлі товарів оборонного призначення іноземного походження за кордоном.

Наголошує на тому, що визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС у даній справі буде мати негативний вплив на обороноздатність України в реаліях оголошеного Президентом України воєнного стану у зв`язку з повномасштабною агресією російської федерації проти України, що у тому числі буде мати негативний вплив на національну безпеку України, призведе до понесення Україною додаткових жертв серед цивільного населення, а також серед захисників та захисниць України.

Доводи боржника, що визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС за заявою стягувача суперечить публічному порядку України, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини першої статті 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо суд визнає, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Згідно з статтею 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. Відмова в застосуванні права іноземної держави не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.

Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, непорушення територіальної цілісності тощо.

Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.

Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.

Таким чином, основною метою застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення правових колізій різних країн.

Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 травня 2021 року у справі № 216/2020 встановлено, що в ході арбітражного розгляду справи Відповідач жодного разу не заперечував юридичну силу (дійсність, чинність та виконуваність) арбітражного застереження, що міститься у статті 7 Агентського договору від 12 лютого 2016 року N№ USE-20.2-2A-DK-16 і передбачає юрисдикцію МКАС, однак заперечував проти того, що це арбітражне застереження поширюється на gозивача, оскільки він «не є стороною Агентського договору»

На підтвердження свого твердження про те, що компанія MOYER CONTINENTAL LIMTED є компанією, яка лише змінила свою юрисдикцію, місцезнаходження та частково - найменування, Позивач долучив до матеріалів справи наступні документи:

Свідоцтво, видане 25 червня 2019 року реєстратором Служби реєстрації юридичних осіб Комісії з фінансових послуг Британських Віргінських Островів, апостильоване

Заступником Губернатора 02 липня 2019 року за N? 6486654. У пункті 3 Свідоцтва зазначено, що відповідно до розділу 184 Закону Британських Віргінських Островів про компанії 2004 року, компанії MOYER CONTINENTAL INC. (номер компанії 1651690) дозволено продовжувати здійснювати свою господарську діяльність за межами юрисдикції

Британських Віргінських Островів на Кіпрі, за умови, що законодавство Кіпру дозволяє таке продовження діяльності і Компанія дотримується норм такого законодавства.

Тимчасове свідоцтво, видане Реєстратором компаній Республіки Кіпр 06 листопада 2019 року, яке апостильовано щостійним секретарем Міністерства юстиції та громадського порядку 07 листопада 21) року за л? 213634/19, в якому зазначено, що компанія MOVER CONTINENTAL INC. була зареєстрована відповідно до 1 лави 113 Закону про компані, як компанія, що тимчасово продовжує господарську діяльність на території Республіки Кіпр під назвою MOYER CONTINENTAL LIMTED.

Свідоцтво про припинення діяльності (розділ 184), видане 12 листопада 2019 року реєстратором Служби реєстрації юридичних осіб Комісії з фінансових послуг Британських Віргінських Островів, яке апостильоване Заступником Губернатора 18 листопада 2019 року за N? 6495305, в якому зазначено, що MOYER CONTINENTAL INC. (номер компанії

1651690) припиняє свою діяльність на Британських Віргінських Островах з 12 листопада 2019 року.

Свідоцтво про продовження діяльності компанії (Закон про компанії 113, Положення про перенесення зареєстрованого офісу компанії в Республіку Кіпр та з Республіки Кіпр), видане Реєстратором компаній Республіки Кіпр 12 грудня 2019 року, в якому зазначено, що компанія MOYER CONTINENTAL LIMTED була зареєстрована 22 жовтня 2019 року відповідно до Глави 113 Закону про компанії, зокрема відповідно до розділу 354Н, як компанія, що продовжує господарську діяльність на території Республіки Кіпр під назвою MOYER CONTINENTAL LIMTED. Зазначене Свідоцтво разом з іншими

Свідоцтвами (про директора, про зареєстрований офіс, про акціонера, про юридичний статус) при Аффідевіті, що наданий адвокатом Анною Панаготу 23 грудня 2019 року в присутності реєстратора Окружного суду м. Ларнака, було апостильовано Постійним секретарем Міністерства юстиції та громадського порядку 27 грудня 2019 року за № 249493/19.

Проаналізувавши ці правовстановлюючі документи, склад Арбітражного суду погодився з позицією Позивача, що компанія MOYER CONTINENTAL LIMITED «не є новоствореною компанією, а є компанією, що змінила свою юрисдикцію з юрисдикції

Британських Віргінських Островів на юрисдикцію Республіки Кіпр і продовжує свою діяльність в Республіці Кіпр»26 , тобто вона є тою ж самою компанією, що уклала Агентський договір. В силу цього компанія MOYER CONTINENTAL LIMITED є стороною Агентського договору і арбітражної угоди, що в ньому міститься.

Посилання представників Відповідача на те, що законодавством України не передбачена можливість зміни юрисдикції, а також його твердження про те, що «Відповідач критично оцінює доводи Позивача про те, що зміна країни місця реєстрації не є підставою припинення зобов?язання згідно з законодавством України,27 , Арбітражним судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до статті 25 Закону України «Про міжнародне місцезнаходження юридичної особи. З огляду на це до зміни юрисдикції і її наслідків застосовується не право України, а право Британських Віргінських Островів та право

Республіки Кіпр. З зазначених вище офіційних і належним чином завірених документів вбачається, що законодавство як Британських Віргінських Островів, так і Республіки Кіпр дозволяє юридичним особам цих юрисдикцій змінювати країну своєї реєстрації.

З огляду на вищевикладене, твердження Відповідача про те, що «компанія Moyer Continental Limited, що створена і зареєстрована відповідно до законодавства Республіки

Кіпр, є окремою юридичною особою та є відмінною від іншої юридичної особи - компанії

Moyer Continental Inc., що створена і зареєстрована відповідно до законодавства

Британський Віргінських Островів. А отже, компанія Moyer Continental Limited, що створена і зареєстрована відповідно до законодавства Республіки Кіпр, не є стороною

Агентського договору», не відповідає матеріалам справи та є необґрунтованим. Крім того,

Відповідач не надав Арбітражному суду жодних доказів, аргументів та/або висновків експертів з права Британських Віргінських Островів та/або Республіки Кіпр, які б спростовували вищевказану позицію Позивача щодо можливості та факту зміни юрисдикції

компанією MOYER CONTINENTAL LIMITED.

Враховуючи викладене та дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що посилання представника боржника на те, що рішення міжнародного арбітражу винесено щодо спору, оскільки не підпадає під умови арбітражної угоди, оскільки стягувачем виступає інша компанія, яка не зазначена в агентській угоді, є необґрунтованими, оскільки арбітражним судом встановлено, що компанія MOYER CONTINENTAL LIMITED є правонаступником компанії MOYER CONTINENTAL INCORPORATED з якою була укладена агентська угода.

Об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.

Відповідно до частини другої статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», частини другої статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи суд доходить висновку, що визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 травня 2021 року не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, відповідно, це рішення поширює свою дію тільки на боржника.

Крім того, спірні правовідносини у межах розгляду справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), зі змісту договору не вбачається факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України, тому публічний порядок України в цьому випадку не зачіпається.

Рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне чи аморальне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.

Під час розгляду справ про визнання і надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.

Обставини, встановлені рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 травня 2024 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави України, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про те, що оспорюване рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України ухвалено компетентним арбітражним судом відповідно до укладеного між сторонами договору та виконання цього рішення не суперечить публічному порядку України.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд уважає, що заявником дотримано строки звернення із заявою, а також вимоги процесуального закону щодо її форми і змісту, а обставини, які могли би бути підставою для відмови у задоволенні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 травня 2024 року, передбачені статтею 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтею 478 ЦПК України, відсутні.

Згідно з нормами статті 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.

Якщо рішення міжнародного комерційного арбітражу вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині або з якого часу воно підлягає виконанню.

Якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу передбачена сплата відсотків та (або) пеня, які нараховуються відповідно до умов, вказаних в рішенні міжнародного арбітражу, суд вказує в своїй ухвалі про визнання та надання дозволу на виконання такого рішення про нарахування таких відсотків та (або) пені до моменту виконання рішення з урахуванням чинного законодавства, що регулює таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який (яка) здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого (якої) можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті або валютах, суд, який розглядає це клопотання, вказує в своїй ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу, а за заявою стягувача суд визначає суму стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

З огляду на викладене, а також зважаючи на необґрунтованість заперечень з боку Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Спецтехноекспорт», суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви представника MOYER CONTINENTAL LIMITED - Селіфонова В.В. про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 травня 2021 року у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Спецтехноекспорт» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 514 грн.

Керуючись ст. 268, 351, 474, 477, 479 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

У X В А Л И В:

Заяву представника стягувача MOYER CONTINENTAL LIMITED - Селіфонова Василя Вікторовича про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 травня 2021 року - задовольнити.

Визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 травня 2021 року у справі № 216/2020 за позовом Moyer Continental Limited (Республіка Кіпр) до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (Україна) про стягнення грошових коштів.

Видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 травня 2021 року у справі №216/2020, місце арбітражу: Київ, Україна, про стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрепецекспорт» (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: Україна, 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 36) на користь MOYER CONTINENTAL LIMITED (реєстраційний номер юридичної особи: 403317; місцезнаходження: 49 Griva Digeni Avenue, 5" Floor, 6036 Laraca, Republic of Cyprus) 698 070,29 євро - основного боргу, 12 637,81 євро - трьох процентів річних, нарахованих станом но 03 лютого 2021 року, а всього 710 708,00 - євро, а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму основного борту кожного дня, починаючи з 04 лютого 2021 року, до моменту сплати суми основного боргу в повному обсязі та, крім того, 18 621,41 долара США на відшкодування витрат з арбітражного збору і 15 000 доларів США на відшкодування витрат, пов?язаних із забезпеченням юридичного супроводу справи, а всього 33 621,41 долара США (тридцять три тисячі шістсот двадцять один долар США і 41 цент).

Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрепецекспорт» (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь MOYER CONTINENTAL LIMITED (реєстраційний номер юридичної особи: 403317; місцезнаходження: 49 Griva Digeni Avenue, 5" Floor, 6036 Laraca, Republic of Cyprus) судовий збір за подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово- промисловій палаті України від 28 травня 2021 року у розмірі 1 211,20 грн.

Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: А.М. Стрижеус