Ухвала

від 07.11.2024 по справі 752/19207/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/19207/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6434/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року про арешт майна,

за участю:

представника власника майна ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024100010002671 від 09.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Накладено арешт на майно, яке було вилучено 10.09.2024 року в ході проведення обшуку приміщення приватного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3220882600:04:006:1918, а саме:

- предмет зовні схожий на травматичний пістолет чорного кольору з надписом «Форт 12 Р9 mm R.A» серійний номер НОМЕР_1 з магазином до нього;

- дозвіл на зброю на ім?я ОСОБА_7 , серії НОМЕР_2 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на ім?я ОСОБА_6 ;

- мобільний телефон марки «IPhone 14 Pro» IMEI: НОМЕР_4 IMEI 2: НОМЕР_5 ;

- 1 ключ від автомобіля марки «Porsche» моделі «Cayenne S» чорного кольору, н.з. НОМЕР_6 ,

а також на майно, яке було вилучено 10.09.2024 року в ході проведення обшуку транспортного засобу марки «Porsche» моделі «Cayenne S» чорного кольору, н.з. НОМЕР_6 , який проводився за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3220882600:04:006: 1918, а саме:

- 10 предметів зовні схожих на набої від травматичного пістолету;

- 1 предмет зовні схожий на набій від травматичного пістолету;

- 1 предмет зовні схожий на гільзу від травматичного пістолету;

- автомобіль марки «Porsche» моделі «Cayenne S» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_6 , який на праві власності належить ОСОБА_6 .

У задоволені інших вимог клопотання - відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, власниця майна ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року про арешт належного їй майна.

Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для накладення арешту на належний їй автомобіль марки «Porsche» моделі «Cayenne S» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_6 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та, при винесенні оскаржуваної ухвали судом істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону.

У поданих в судовому засіданні письмових поясненнях, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 зауважив про те, що власник автомобіля ОСОБА_6 має хронічні захворювання опорно рухового апарату та відповідно до довідки лікаря ортопеда потребує: обмеження фізичного навантаження, ходи з додатковими засобами опори, санітарно-курортне лікування та ін., та враховуючи вилучення у неї автомобіля перебуває в скрутному стані, вимушена користуватись послугами таксі та не має змоги поїхати на лікування.

Зазначає, що суд не звернув уваги на ту обставину, що до суду з клопотанням про арешт майна прокурор звернувся 12.09.2024 року, обшук без ухвали суду був проведений 10.09.2024 року, тобто з порушенням вимог ч. 5 ст. 171 КПКУ, та про поновлення пропущеного строку питання не вирішувалось.

З врахуванням наведеного, представник у поданих письмових поясненнях просив ухвалу Голосіївського районного суду від 19.09.2024 року скасувати частково, у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно - автомобіль марки «Porsche» моделі «Cayenne S» д.н.з. НОМЕР_6 , ключ від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі.

Звернувшись з апеляційної скаргою, власник майна ОСОБА_7 просить поновити строк звернення з апеляційною скаргою, ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.09.2024 року про арешт належного йому майна, а саме телефону марки «IPhone 14 Pro» - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання про арешт належного йому майна.

В обґрунтування вимог скарги апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для накладення арешту на телефон не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та при винесенні вказаної ухвали судом істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону.

Обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_7 посилається на те, що дізнався про арешт майна тільки 26.09.2024 року.

В судове засідання власники майна та прокурор не з`явились, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власників майна та прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 , який підтримав подану ОСОБА_6 апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто без повідомлення та за відсутності власника майна.

Згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.11.2019 року у справі № 760/12179/16-к, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто за відсутності ОСОБА_7 .

Як зазначено в апеляційній скарзі, про наявність ухвали щодо арешту майна скаржник дізнався лише 26.09.2024 року. У матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження отримання апелянтом копії оскаржуваної ухвали, тоді як апеляційну скаргу подано 30.09.2024 року, тобто в межах строку, передбаченого п. 3 ч. 2, абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

З врахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, у провадженні СВ Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100010002671 від 09.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

В ході досудового слідства встановлено, що 09.09.2024 приблизно о 20 год, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом «Porsche Cayenne S», н.з. НОМЕР_6 , рухаючись у заторі, перебував на проспекті Академіка Глушкова у м. Києві та здійснював заїзд на автомобільний міст у напрямку вул. Академіка Заболотного, порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням пристрою для відстрілу гумових куль, тобто предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, здійснив постріл у напрямку водія ОСОБА_10 , з яким у нього виник конфлікт, спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді поранення шиї, після чого зник з місця події.

За наслідками проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено місцезнаходження ОСОБА_7 , а також перебування транспортного засобу.

У зв`язку з безпосереднім переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, наявною загрозою знищення та приховування знаряддя злочину та інших речей та предметів, які мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, 10.09.2024 у період часу з 07 год 05 хв до 08 год 53 хв проведено невідкладний обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме приватного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3220882600:04:006:1918, власником якого є Селянське (фермерське) господарство «СОНЯЧНЕ» (ЄДРПОУ 30640525), в ході якого було виявлено та вилучено: предмет зовні схожий на травматичний пістолет чорного кольору з надписом «Форт 12 Р 9 mm R.A» серійний номер НОМЕР_1 з магазином до нього; 1 предмет зовні схожий на набій від травматичного пістолету; дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_7 , серії НОМЕР_8 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_6 ; мобільний телефон марки «IPhone 14 Pro» IMEI: НОМЕР_4 IMEI 2: НОМЕР_5 ; змив з каналу ствола предмету зовні схожого на травматичний пістолет чорного кольору з написом «Форт 12 Р 9 mm R.A»; змив з рукоятки предмету зовні схожого на травматичний пістолет чорного кольору з написом «Форт 12 Р 9 mm R.A»; 1 ключ від автомобіля марки «Porsche» моделі «Cayenne S» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_6 .

Крім того, за тих саме підстав 10.09.2024 року у період часу з 09 год. 11 хв. до 10 год. 13 хв. проведено невідкладний обшук транспортного засобу «Porsche Cayenne S», н.з. НОМЕР_6 , який перебував у користуванні ОСОБА_7 та був виявлений за вищезазначеною адресою, в ході якого було виявлено та вилучено: 10 предметів зовні схожих на набої від травматичного пістолету; 1 предмет зовні схожий на набій від травматичного пістолету; 1 предмет зовні схожий на гільзу від травматичного пістолету; змив з автоматичної коробки передач автомобіля «Porsche» моделі «Cayenne S»; змив з водійського керма автомобіля «Porsche» моделі «Cayenne S»; 3 сліди папілярних узорів; 1 змив з лівої та 1 змив з правої руки ОСОБА_7

10 вересня 2024 року о 08 годині 30 хвилин ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за ознаками грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень.

Постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 від 10.09.2024 року вищезазначене майно, предмети визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024100010002671 від 09.09.2024 року.

12.09.2024 року прокурор Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на речі, які було вилучено 10.09.2024 року в ході проведення обшуку приміщення приватного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3220882600:04:006:1918, а також на майно, яке було вилучено 10.09.2024 року в ході проведення обшуку транспортного засобу марки «Porsche» моделі «Cayenne S» чорного кольору, н.з. НОМЕР_6 , який проводився за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3220882600:04:006: 1918.

Клопотання обґрунтовував тим, що в провадженні СВ Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100010002671 від 09.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Зазначив, що 10.09.2024 року в період часу з 07 год. 05 хв. по 08 год. 53 хв. з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення та викрадених речей, які можуть містити інформацію, підтверджуючу факт вчинення злочину, на підставі ч.3 ст. 233 КПК України слідчим СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_12 , проведено невідкладний обшук приміщення приватного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №3220882600:04:006:1918, користувачем якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час проведення обшуку вищевказаного приміщення будинку було виявлено та вилучено:

- предмет зовні схожий на травматичний пістолет чорного кольору з надписом «Форт 12 Р 9 mm R.A» серійний номер НОМЕР_9 з магазином до нього,

- 1 предмет зовні схожий на набій від травматичного пістолету;

- дозвіл на зброю на ім?я ОСОБА_7 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на ім?я ОСОБА_6 ;

- мобільний телефон марки «IPhone 14 Pro» IMEI: НОМЕР_4 IMEI 2: НОМЕР_5 .

- змиви з каналу ствола та рукоятки предмету зовні схожого на травматичний пістолет чорного кольору з написом «Форт 12 Р 9 mm R.A»;

- 1 ключ від автомобіля марки «Porsche» моделі «Cayenne S» чорного кольору, н.з. НОМЕР_6 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно власником приватного будинку, що розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, сільська рада Гнідинська, «Млиново» кадастровий номер 322082600104-006:1918, є Селянське (фермерське) господарство "СОНЯЧНЕ", код ЄДРПОУ 30640525.

Крім цього, 10.09.2024 року в період часу з 09 год. 11 хв. по 10 год. 15 хв. з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення та викрадених речей, які можуть містити інформацію, підтверджуючу факт вчинення злочину, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України слідчим СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_12 , було проведено невідкладний обшук автомобіля марки «Porsche» моделі «Cayenne S» чорного кольору, н.з. НОМЕР_6 , що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 3220882600:04:006:1918, користувачем якого є ОСОБА_7 .

Під час проведення обшуку вищевказаного автомобіля було виявлено та вилучено:

- 10 предметів зовні схожих на набої від травматичного пістолету;

- 1 предмет зовні схожий на набій від травматичного пістолету;

- предмет зовні схожий на гільзу від травматичного пістолету;

- змиви з автоматичної коробки, з водійського керма автомобіля, 3 сліди папілярних узорів;

- 1 змив з лівої та 1 змив з правої руки гр. ОСОБА_7 ;

- автомобіль марки «Porsche» моделі «Cayenne S» н.з. НОМЕР_10 , власником якого згідно із даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , є гр. ОСОБА_6 .

10.09.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, а саме у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Постановою слідчого від 10.09.2024 року вказане майно визнано речовими доказами, тому з метою його збереження прокурор просить накласти арешт на нього, та позбавити власників права розпоряджатися та користуватися ним, оскільки відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Прокурор зазначив, що підставами та метою арешту зазначених у клопотанні речей є збереження речових доказів, а також запобігання можливості їх приховування, знищення або відчуження.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024100010002671 від 09.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Накладено арешт на майно, яке було вилучено 10.09.2024 року в ході проведення обшуку приміщення приватного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3220882600:04:006:1918, а саме:

- предмет зовні схожий на травматичний пістолет чорного кольору з надписом «Форт 12 Р9 mm R.A» серійний номер НОМЕР_1 з магазином до нього;

- дозвіл на зброю на ім?я ОСОБА_7 , серії НОМЕР_2 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на ім?я ОСОБА_6 ,

- мобільний телефон марки «IPhone 14 Pro» IMEI: НОМЕР_4 IMEI 2: НОМЕР_5 ;

- 1 ключ від автомобіля марки «Porsche» моделі «Cayenne S» чорного кольору, н.з. НОМЕР_6 ,

а також на майно, яке було вилучено 10.09.2024 року в ході проведення обшуку транспортного засобу марки «Porsche» моделі «Cayenne S» чорного кольору, н.з. НОМЕР_6 , який проводився за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3220882600:04:006:1918, а саме:

- 10 предметів зовні схожих на набої від травматичного пістолету;

- 1 предмет зовні схожий на набій від травматичного пістолету;

- 1 предмет зовні схожий на гільзу від травматичного пістолету;

- автомобіль марки «Porsche» моделі «Cayenne S» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_6 , який на праві власності належить ОСОБА_6 .

У задоволені інших вимог клопотання - відмовлено.

Задовольняючи частково дане клопотання, подане в межах кримінального провадження № 12024100010002671 від 09.09.2024 року, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речового доказу та запобігання його приховуванню, пошкодженню, знищенню, перетворенню, відчуженню.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явленням обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 10.09.2024 року.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Тобто, слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.

Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що тимчасово вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказане майно могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що згідно ч.3 ст.170 КПК України дає підстави для його арешту, як речового доказу, з метою збереження.

При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.

Отже, сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Доводи апеляційних скарг про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи представника ОСОБА_8 про відсутність будь-яких об`єктивних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення або доказів, які можуть дати органу досудового розслідування підстави для пред`явлення їй обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину, не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадку арешт на належне ОСОБА_6 майно накладено з підстав відповідності цього майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Посилання апелянтів на те, що суд, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, не дослідив та не взяв до уваги ту обставину, що арештоване майно не має жодного відношення до кримінального провадження, в рамках якого накладався арешт, колегія суддів не бере до уваги, позаяк ці доводи обґрунтованості висновків слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про арешт майна не спростовують, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Прокурором при розгляді клопотання було доведено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, та є речовим доказом, відтак, висновок слідчого судді про накладення арешту на дане майно відповідає вимогам кримінального процесуального закону та прав власників арештованого майна, не порушує.

Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційних скарг про неспівмірність обмеження прав власників майна завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4