Рішення

від 24.10.2024 по справі 199/958/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/958/24

(2/199/1283/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

24.10.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

В обґрунтування позову зазначив, що із серпня 2009 року по травень 2010 року, на підставі усного договору позики, ОСОБА_4 було отримано від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 229135,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 12.03.2018 року становило 5979038,00 гривень. Укладаючи вказаний договір позики сторони домовилися, що борг буде повернуто на першу вимогу.

06.02.2018 року позивач направив відповідачці листи з вимогою повернути до 05.03.2018 року суму боргу за вказаними розписками, однак ОСОБА_4 на вказані вимоги борг не повернула, у зв`язку із чим ОСОБА_3 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська із позовом про стягнення з відповідачки суми заборгованості, а також витрат по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.07.2018 у цивільній справі №199/2196/18 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, - задоволено та стягнуто із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики у розмірі 5 979 038 (п`ять мільйонів дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч тридцять вісім) гривень, а також 9162 гривні 40 копійок судових витрат, а всього 5988 200 (п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят вісім тисяч двісті) гривень 40 копійок. Дана сума в еквіваленті становила 229135,00 доларів США.

У зв`язку із невиконанням відповідачем вказаного рішення суду у добровільному порядку, позивач звернувся до Царичанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) із заявою про примусове виконання рішення суду.

Постановою начальника Царичанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кім А.В. від 01.07.2021 року було відкрито виконавче провадження №65954332 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 5988 200,40 грн.. Однак, відповідачка продовжувала ухилятися від виконання рішення суду.

16.01.2024року ОСОБА_5 ,діючи вінтересах ОСОБА_4 ,сплатив сумузаборгованості зарішенням судувід 11.07.2018року однимплатежем на спеціальний рахунок державної виконавчої служби. Вказані грошові кошти були зараховані на банківські рахунки позивача 24.01.2024 року.

Таким чином, виконання грошового зобов`язання відповідачкою тривало з 11.07.2018 року (дата прийняття судового рішення) до 24.01.2024 року (дата погашення боргу та зарахування коштів на рахунки позивача).

Оскільки ОСОБА_4 тривалий час рішення суду не виконувала, позивач звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська із цивільним позовом про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 663 883,47 грн., та трьох відсотків річних у розмірі 538 905,77 грн. за період із 25.01.2021 року по 24.01.2024 року, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 140,00 грн..

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Веснін С.О. надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував у повному обсязі та зазначив, що заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2018 року у справі №199/2196/18 стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 5 979 038 (п`ять мільйонів дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч тридцять вісім) гривень, а також 9162 гривні 40 копійок судових витрат, а всього 5 988 200 (п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят вісім тисяч двісті) гривень 40 копійок, що в еквіваленті становить 229135,00 доларів США.

Відповідно до вказаного рішення зобов`язання боржника було виражено в іноземній валюті доларах США.

Зазначив, що ухвалення судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики не припиняє грошового зобов`язання боржника та не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, внаслідок чого у кредитора наявне передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на нарахування 3 % річних за весь час прострочення зобов`язання до моменту його фактичного виконання, однак норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Отже, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за договором позики, валюта боргу та валюта платежу за якими виражені не в національній грошовій одиниці, а в іноземній валюті - доларах США, суперечить принципу правомірності та законодавству.

Представник відповідача звертає увагу на те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Перепечин В.Л. надав до суду відповідь на відзив, в якій виклав обставини, аналогічні викладеним у позові. Додатково зазначив, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 року над ОСОБА_4 встановлено опіку, опікуном призначено її доньку ОСОБА_6 . Проте, ОСОБА_6 не вживала жодних дій щодо погашення суми боргу.

Зазначив, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у власності ОСОБА_4 перебувають земельні ділянки, які мають високу вартість. Таким чином, відповідач має змогу відшкодувати суму інфляційних втрат та 3% річних шляхом реалізації належних їй земельних ділянок.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 адвокат Перепечин В.Л. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Веснін С.О. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на викладені у відзиві обставини.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з наступних підстав.

Судом встановлено,що на розгляді в Амур-Нижньодніпровському районному суді м.Дніпропетровська перебувала цивільна справа №199/2196/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, в обґрунтуванні позову зазначалося, що із серпня 2009 року по травень 2010 року, на підставі усного договору позики, ОСОБА_4 було отримано від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 229135,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 12.03.2018 року становило 5979038,00 гривень.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.07.2018 позов задоволено та стягнуто із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики у розмірі 5 979 038 (п`ять мільйонів дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч тридцять вісім) гривень, а також 9162 гривні 40 копійок судових витрат, а всього 5988 200 (п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят вісім тисяч двісті) гривень 40 копійок (а.с.11-15).

Відповідно до вказаного рішення зобов`язання боржника було виражено в іноземній валюті та становило 229 135,00 доларів США.

На виконання вказаного рішення суду 24.05.2019 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровськ позивачу ОСОБА_3 24.05.2019 року видано виконавчий лист №199/2196/18.

Постановою начальника Царичанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Дніпро) Кім А.В. від 01.07.2021 року відкрито виконавче провадження №65954332 (а.с.16).

16.01.2024 року вся сума заборгованості боржника ОСОБА_4 у виконавчому провадженні №65954332 у повному обсязі погашена третьою особою ОСОБА_5 , шляхом сплати зазначених сум на депозитний (казначейський) рахунок державної виконавчої служби, що підтверджується платіжною інструкцією №1 (а.с.17).

Відповідно до розрахунку, наданого до суду позивачем ОСОБА_3 , розмір інфляційних втрат за період із 25.01.2021 року по 24.01.2024 року складає 2663883 (два мільйони шістсот шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят три) гривні 47 копійок; розмір 3% річних за період із 25.01.2021 року по 24.01.2024 року складає 538905 (п`ятсот тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ять) гривень 77 копійок (а.с.5).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.03.2021 року за результатами розгляду справи №130/2604/18 зазначено, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Суд погоджується із позицією позивача про те, що ухвалення судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики не припиняє грошового зобов`язання боржника та не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, внаслідок чого у кредитора наявне передбачене ч.2 ст.625 ЦК України право на нарахування 3% річних за весь час прострочення зобов`язання до моменту його фактичного виконання. Однак, разом із цим норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Зазначений правовий висновок викладений у постанові КГС ВС від 08.12.2022 року у справі №921/542/20.

Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання.

Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання.

Згідно зі статтею 99Конституції України грошовою одиницеюУкраїни є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, другастатті 192 ЦК України).

В контексті цього слід акцентувати увагу, що грошові зобов`язання в розписках, які були досліджені судом у справі №199/2196/18 виражені не в гривні із визначенням еквівалента в іноземній валюті, а саме в іноземній валюті - доларах США, що відповідно унеможливлює нараховувати на зобов`язання, які виражені не в національній, а в іноземній валюті 3% річних та інфляційні витрати. Іншого розрахунку позивач не надав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 року по справі №296/10217/15-ц зазначила, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі №6-284цс17.

Крім того, зазначений висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного 25.11.2019 року у справі №130/1058/16; від 23.10.2019 року у справі №369/661/15-ц; від 23.09.2019 року у справі №638/4106/16-ш; від 20.02.2019 року у справі №638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11.10.2018 року у справі №905/192/18.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22 (провадження №61-14740св23), суд касаційної інстанції зазначив, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях (постанова Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі №6-77115, постанова Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі №6-474це16, постанова Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №6-1672ис16, постанова Верховного Суду України від 01 березня 2017 руку у справі №6-284цс17).

Таким чином, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за договором позики, валюта боргу та валюта платежу за якими виражені не у національній грошовій одиниці, а в іноземній валюті - доларах США, суперечить принципу правомірності та відповідно положенням частини другої статті 625 ЦК України.

Також слід зазначити, що Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року по справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393 сво18) було зроблено висновок про те, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

У цьому контексті слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 18, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Слід зазначити, що Верховний Суд у своїй практиці робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22 (провадження №61-14740св23) вказано, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи, що розписками у справі №199/2196/18 визначено обов`язок повернення позикодавцю коштів в іноземній валюті, вимога щодо відшкодування інфляції, нарахованої за механізмом передбаченим ч.2 ст.625 ЦК України, не підлягає задоволенню.

Також, задоволенню не підлягає вимога ОСОБА_3 щодо стягнення 3% річних, оскільки відповідно до умов позики сума боргу підлягала поверненню саме в іноземній валюті, а тому нарахування вказаних відсотків повинно відбуватись з урахуванням простроченої суми у валюті визначеній договором позики, а не в гривневому еквіваленті, як зазначено позивачем (постанова ВП ВС від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ващенко проти України» (Заява №26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява №29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 82, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 549, 550, 599, 610-612, 625, 626, 628, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г. Якименко