Рішення

від 07.11.2024 по справі 698/328/24

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/328/24

Провадження № 2/698/170/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Лазаренка В.В.,

за участі секретаря судових засідань Гончар Т.О., Триліс Я.О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Осадчого О.В.,

представника відповідача Черкаської обласної військової адміністраці Бодні І.В.,

представника третіх осіб Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філії «Звенигородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Момотенко І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Черкаської обласної військової адміністрації, треті особи: Філія «Звенигородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Осадчого О.В. звернулася досуду ізпозовом до Черкаської обласної військової адміністрації, треті особи: Філія «Звенигородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на 0,0830 га частини земельної ділянки (квартал 17, виділ 1, Катеринопільське лісництво), на якій розташоване майно ОСОБА_1 ; квартира АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 постійно працювала у Звенигородському лісовому господарстві та разом з ОСОБА_2 на законних підставах набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Будучи зацікавленою в отриманні у власність земельної ділянки, на якій розташована зазначена квартира, вона здійснювала для цього всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством. Разом з тим, Черкаська обласна військова адміністрація ухиляється від прийняття рішення щодо поділу зазначеною земельною ділянкою, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Як на підставу визнання за позивачкою право власності на 0,0830 га частини земельної ділянки представник позивача посилається на ст. 377 ЦК України.

Ухвалою суду від 23.04.2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.04.2024 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено підготовче судове засідання на 27.05.2024 року.

Ухвалою суду від 27.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.07.2024 року.

Представником відповідача Черкаської обласної військової адміністрації подано відзив на позовну заяву, у якому вона просить суд відмовити повністю в позові, посилаючись на те, що за результатами розгляду Черкаською обласною військовою адміністрацією звернення від позивачки від 20.11.2023 № Л-1468/01/08-01 та від 05.01.2024 № Л-7/01/08-14 стосовно сприяння в поділі земельної ділянки площею 1368,015 га з кадастровим номером 7122255100:03:002:0149 та клопотання Філії «Звенигородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 20.11.2023 № 13145/01/01-33 про надання згоди на поділ земельної ділянки площею 1368,015 га з кадастровим номером 7122255100:03:002:0149 було встановлено, що земельні ділянки орієнтовною загальною площею 0,0830 га (0,0451 га, 0,0112 га та 0,0267 га), на яких розміщені будівлі та споруди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 входять до складу єдиного масиву площею 1368,015 га з кадастровим номером 7122255100:03:002:0149. Разом з тим, в документах, поданих Філією «Звенигородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» відсутня письмова згода землекористувача на поділ зазначеної земельної ділянки. Посилаючись на ст. 392 ЦК України та постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2011 року у справі № 3-55гс11 та від 2.12.2018 року у справі № 372/5635/13-ц вважає, що позовні вимоги в даному випадку не будуть ефективним способом захисту, оскільки їх задоволення не призведе до відновлення порушених прав позивача.

У судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Осадчий О.В. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідачаЧеркаської обласноївійськової адміністраціїБодня І.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на викладене у відзиві напозовну заяву.

Представник третіх осіб Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філії «Звенигородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Момотенко І.Г. у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог при дотриманні вимог законодавства.

Представник третьої особи Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства адвокат Сторчоус О.В. у судове засідання не з`явився. До суду надав письмові пояснення, відповідно до яких просить справу розглядати без його участі. Також просить рішення у даній справі приймати виключно на підставі згоди власника земельної ділянки Черкаської обласної військової адміністрації.

Третья особа ОСОБА_2 у судовезасідання нез`явилася. До суду подала заяву, відповідно до якої просить розглянути справу без її участі, проти задоволення позову не заперечує.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За змістом ст. 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

У ч. 1 ст. 84 ЗК України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно доч.ч.1,2ст.56ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

У ст.57ЛК України визначено вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, відповідно до ч. 1 якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно доЗемельного кодексу України.

Згідно ч. 11 ст. 120 ЗК України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченомустаттями 118,123або128цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

За змістом ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

За змістом ч.ч. 5, 8 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, передає у постійне користування земельні ділянки, примусово вилучені у державну власність відповідно до Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, передає у постійне користування земельні ділянки у випадку, передбаченому абзацом другим частини другої статті 149 цього Кодексу.

Отже, рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, з передачею її у приватну власність, має право приймати орган державної влади в силу положень ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України в межах ст. 122 ЗК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить частка квартири АДРЕСА_3 , відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 17.01.2008 року.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.02.2008 року № 17584932 вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_1 на праві приватної власності є ОСОБА_1 з частки та ОСОБА_2 з частки.

Відповідно до копії акту від 29.10.2007 року спеціалістом-землевпорядником селищної ради ОСОБА_3 проведено виніс в натуру меж земельної ділянки по АДРЕСА_4 .

Відповідно до копії акту відновлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 28.03.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодили із спеціалістом-землевпорядником селищної ради ОСОБА_4 розміри меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішенням Катеринопільської селищної ради від 25.12.2012 року № 22-3/VІ надано дозвіл ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розробку проекту відведення по зміні цільового призначення земельної ділянки, з передачею в спільну часткову власність, загальною площею 0,082 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, ліси та інші лісо вкриті площі в землі житлової та громадської забудови для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (серія ССІ № 451393) по АДРЕСА_4 , а також надано їм місячний термін для розробки проекту відведення по зміні цільового призначення зазначеної земельної ділянки з передачею в спільну часткову власність.

На замовлення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_5 виготовлено схему розподілу земельної ділянки кадастровий номер 7122255100:03:002:0149 та плани меж чотирьох земельних ділянок.

Згідно відповіді державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 04.07.2023 року № 5570 на заяву ОСОБА_1 від 23.05.2023 року щодо надання дозволу на вилучення земельної ділянки площею 0,083 га, державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» не заперечує щодо вилучення та передачу зі складу земель лісогосподарського призначення земельної ділянки площею 0,0830 га (квартал 17, виділ 1, Катеринопільське лісництво) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд при умові дотримання вимог законодавства України.

Згідно відповіді державного агентства лісових ресурсів України від 31.07.2023 року № 02-33/4340-23 на лист ОСОБА_1 від 23.05.2023 року щодо надання дозволу на вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,083 га, Держлісагенство не заперечує щодо вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,0830 га (Катеринопільське лісництво квартал 17, виділ 1) для вказаних потреб, при умові дотримання вимог законодавства.

Згідно копії заяви від 15.11.2023 року ОСОБА_1 звернулася до голови Військово-цивільної адміністрації м. Черкаси ОСОБА_6 з проханням допомогти у вирішенні питання поділу земельної ділянки з кадастровим № 7122255100:03:002:0000 загальною площею 1368,015 га, на 4 земельних ділянки, у зв`язку з тим, що на даній земельній ділянці знаходиться житловий будинок та незабудована територія під господарськими спорудами, якими вона користується з 2007 року, а саме: ділянка № НОМЕР_2 0,0451 га житловий будинок (двір); ділянка № НОМЕР_3 0,0112 га (погріб); ділянка № НОМЕР_4 0,0267 га незабудована територія (сарай), а всього 0,083 га.

Згідно відповіді Департаменту агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації від 28.12.2023 року земельна ділянка, передбачена до поділу, входить до складу єдиного масиву площею 1368,015 га та перебуває в постійному користуванні державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», її поділ можливий за наявності згоди землекористувача, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій погоджується з КМУ.

З наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.05.2024 року встановлено, що власником земельної ділянки кадастровий номер 7122255100:03:002:0149, площею 1368,015 га, з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, яка розташована на території Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, є Держава, орган державної влади, Черкаська обласна державна адміністрація, код ЄДРПОУ: 00022668, країна реєстрації: Україна.

В силу положень ст.ст. 19, 55, 84 ЗК України та ст. 5 ЛК України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства у порядку, визначеному ЛК України.

З матеріалів справи та пояснень учасників справи вбачається, що користувач земельної ділянки не заперечує щодо вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення при умові дотримання вимог законодавства. Разом з тим, органом державної влади питання про поділ спірної земельної ділянки не вирішено, згода на зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7122255100:03:002:0149 та передачу у приватну власність для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, не надавалась.

З аналізуст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України вбачається, що в разі набуття прававласності наоб`єкт нерухомого майна(житловийбудинок (крімбагатоквартирного),іншу будівлюабо споруду), до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, без зміни її цільового призначення.

Разом зтим, матеріали справисвідчать проте,що цільовепризначення спірноїземельної ділянки, право власності на яку просить визнати позивачка, визначено як «ведення лісовогогосподарстава іпов`язанихз нимпослуг», що виключаєу даному випадку, з урахуванням вимог ст. 84 ЗК України, перехід права власності на земельну ділянку до набувача в силу положень ст. 120ЗК України таст. 377 ЦК України.

Доказів зміниорганом державноївлади цільовогопризначення земельноїділянки лісогосподарськогопризначення зкадастровим номером7122255100:03:002:0149 матеріали справине містять,а наданасуду заявапро вилученняземельних ділянокстосується ділянкиз кадастровимномером 7122255100:03:002:0000що міжсобою неузгоджується.

Крім того, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок передбачено статтею 118 ЗК України.

Даних про те, що позивачка діяла відповідно до положень Земельного кодексу України та, зокрема, відповідно до погодженого проекту відведення земельної ділянки виділила спірну земельну ділянку з загальної земельної ділянки площею 1368,015 га та подала до відповідного органу заяву щодо передачу її у власність в матеріалах справи відсутні.

Отже, передача земельноїділянки ізземель державноївласності уприватну власність абовідмова уїї передачі здійснюється виключно визначеними у Земельному кодексі України органами державної влади. Рішення, дію або бездіяльність цихорганів щодопередачі земельних ділянок може бути оскаржено до суду.

Попри установленийзаконом порядок,позивачка такимпорядком нескористалася,а натомістьзвернулася ізпозовом провизнання прававласності наспірну земельнуділянку впорядку ст. 377 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено у певних випадках визначених Цивільним кодексом України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших, не заборонених законом підстав, зокрема у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності у порядку, встановленому законом (ст. 345 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Суд неможе підмінятиінший органвиконавчої владиабо органмісцевого самоврядування,який відповіднодо повноважень,визначених ст.122ЗК України,передає уприватну власністьземельні ділянкиіз земельдержавної власності і перебиратина себеповноваження звирішення питаннь,які законодавствомвіднесені докомпетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 14 Конституції України, ст.ст. 55, 84, 122 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 377 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Черкаської обласної військової адміністрації, треті особи: Філія «Звенигородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, ОСОБА_2 про визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Лазаренко