Ухвала

від 12.11.2024 по справі 947/24084/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/24084/22

Провадження № 2/947/200/24

УХВАЛА

12.11.2024 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.,

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Одесі у залі суду в порядку загального позовного провадження питання про закриття провадження в частині вимог по цивільній справі за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Монік», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна, державний реєстратор Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Мельник Тетяна Іванівна, про визнання договорів купівлі-продажу, рішень позачергових зборів, акту приймання-передачі недійсними, визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності,

В С Т А Н О В И В :

18.10.2022 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Монік», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна, державний реєстратор Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Мельник Тетяна Іванівна, про визнання договорів купівлі-продажу, рішень позачергових зборів, акту приймання-передачі недійсними, визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності, в якій позивач просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 26.09.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за № 1842;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни від 26.09.2019 року № 48883179 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину господарчої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 266,7 кв.м (РНОНМ: 1911257851101);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 26.09.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за№ 1843;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни від 26.09.2019 року № 48884014 про держадну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину господарчої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 266,7 кв.м. (РНОНМ: 1911257851101);

- визнати недійсним рішення засновників (учасників) ТОВ «Монік», оформлене протоколом від 16.07.2021 року № 1, засвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстроване в реєстрі за № 948;

- визнати недійсним рішення позачергових зборів засновників (учасників) ТОВ «Монік», оформлене протоколом від 21.07.2021 року № 21-07-2021, засвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстроване в реєстрі за № 990, 991;

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, яке передається у власність ТОВ «Монік» у якості внеску (вкладу) до статутного капіталу від 21.07.2021 року №1, засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 992,994;

- скасувати рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Мельник Тетяни Іванівни від 22.07.20201 року № 59409859 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Монік» на господарчу будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 266,7 кв.м (РНОНМ: 1911257851101);

- припинити право власності ТОВ «Монік» на господарчу будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 09.11.2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

У підготовче судове засідання призначене на 12.11.2024 року з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав. Щодо порушеного питання про закриття провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монік» на підставі положень п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, представник позивача заперечував.

Інші учасники справи до підготовчого судового засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження у справі визначені статтею 255 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження в справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підлягає з`ясуванню чи належить справа до юрисдикції суду загальної юрисдикції згідно з ст. 19 ЦПК України. Відповідно, підставою для закриття провадження в справі згідно з вказаною нормою, є віднесення розгляду справи в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Наведене дає підстави для висновку, що «суд, встановлений законом» охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законом.

У статті 124 Конституції України у редакції на час звернення позивачів до суду передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

За приписами частини першої статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами пунктів 1, 3, 4, 6 частини першої статті 20 ГПК господарські суди розглядають: прави у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи успорах,що виникаютьз корпоративнихвідносин,в томучислі успорах міжучасниками (засновниками,акціонерами,членами)юридичної особиабо міжюридичною особоюта їїучасником (засновником,акціонером,членом),у томучислі учасником,який вибув,пов`язані зістворенням,діяльністю,управлінням абоприпиненням діяльностітакої юридичноїособи,крім трудовихспорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що: «відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 20 ГПК Українив чинній редакції господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22) зазначив: «У справі, що переглядається, позовні вимоги прокурора, з урахуванням меж касаційного перегляду, про витребування земельної ділянки у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, запис від17 березня 2018 року № 25293453 про Державну реєстрацію права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0526, стягнення судового збору з ТОВ «Зарус-Інвест» за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Тому судам слід було закрити провадження у справі у вказаній частині, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства».

Об`єднана палата відступила від висновку щодо застосування частин першої та другоїстатті 414 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21), за зазначила, що у разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим.

Одночасно судом приймаються висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18), в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила: «42. У цій справі прокурор заявив вимогу про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам, розташованих на АДРЕСА_2 . 43. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу в межах її доводів і вимог, вважає, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правиламиЦПК України.[ … ] 48. Оскільки вимога про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам не є нерозривно пов`язаною з іншими вимогами у цій справі, в тому числі з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, такі вимоги можуть розглядатися в межах різних проваджень. 49. Зазначене спростовує доводи скаржника про те, що позовні вимоги у справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна, а тому їх необхідно розглядати в межах одного провадження в порядку господарського судочинства.».

У постанові від 28.06.2023 року по справі № 947/9842/22 Верховний Суд підтвердив правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції в частині підстав для закриття провадження у справі, а саме зазначивши, що: «Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що спір у цій справі виник у правовідносинах із захисту права власності на майно, яке використовується в господарській діяльності, а сторонами цього спору є юридичні особи - Одеська міська рада, ТОВ «ЮіГ» та ОСОБА_1 , який є фізичною особою-підприємцем з основним видом діяльності - надання в оренду і експлуатацію власного та орендованого нерухомого майна, й, окрім того, однією з позовних вимог є визнання недійним акту приймання-передачі між відповідачами, згідно якого ОСОБА_1 вніс у якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ЮіГ» вказане спірне нерухоме майно, що відповідає критеріям належності справи до господарського судочинства. Погоджуючись із висновками суду першої інстанції про належність справи до господарського виду судочинства в частині вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮІГ» на передачу останньому в якості внеску до статутного капіталу нерухомого майна; визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Заболотного Олександра Олександровича від 13 грудня 2019 року, яким зареєстровано право власності на об`єкт самочинного будівництва за ТОВ «ЮІГ»; визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіополького району Одеської області Турецького О.С. від 08 квітня 2021 року; припинення права власності ТОВ «ЮІГ» на нежитлове приміщення площею шляхом скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язання ТОВ «ЮІГ» звільнити земельну ділянку шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, апеляційний суд керувався положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України.Такі висновки судів попередніх інстанцій про належність справи в цій частині до господарського виду судочинства є правильним, виходячи з такого. …».

У даній постанові Верховний Суд також зазначив, що установивши, що за змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору в наведеній частині, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, справа віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції, з яким погодився в цій частині й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в цій частині.

Приймаючи викладене, суд зазначає, що в даній справі спір виник у правовідносинах із захисту права власності на майно, яке у тому числі використовується в господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНІК».

Позивачем Одеською міською радою оспорюються право і підстави набуття ТОВ «МОНІК» права власності на спірне майно, реєстрація відповідного права власності, та заявлені вимоги про припинення права власності на це майно.

Сторонами в частині вимог: про визнання недійсним рішення засновників (учасників) ТОВ «Монік», оформлене протоколом від 16.07.2021 року № 1, засвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстроване в реєстрі за № 948; про визнання недійсним рішення позачергових зборів засновників (учасників) ТОВ «Монік», оформлене протоколом від 21.07.2021 року № 21-07-2021, засвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстроване в реєстрі за № 990, 991; про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, яке передається у власність ТОВ «Монік» у якості внеску (вкладу) до статутного капіталу від 21.07.2021 року №1, засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 992,994; про скасування рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Мельник Тетяни Іванівни від 22.07.20201 року № 59409859 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Монік» на господарчу будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 266,7 кв.м (РНОНМ: 1911257851101); про припинення права власності ТОВ «Монік» на господарчу будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; є юридичні особи: Одеська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНІК».

Також дана частина вимог стосується визнання недійними рішення засновників (учасників) ТОВ «Монік», рішення позачергових зборів засновників (учасників) ТОВ «Монік», акту приймання-передачі нерухомого майна укладеного з юридичною особою щодо передання нерухомого майна в якості внесу до статутного капіталу.

Приймаючи суб`єктний склад сторін за вказаними вимогами, характер спірних правовідносин, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства, суд вважає, що вказані вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Отже, наведене свідчить про те, що у позовній заяві позивач об`єднав як позовні вимоги, які слід розглядати в порядку господарського судочинства (визнання недійсними рішення засновників (учасників) ТОВ, акту приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, вимогу про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно щодо юридичної особи, припинення права власності юридичної особи на нерухоме майно), що є спором, що виникає з корпоративних відносин, так і позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а самеякі стосуються підстав набуття права власності на спірне майно фізичними особами: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що вказані вимоги позивача заявлені в даній справі не є нерозривно пов`язаними між собою, а тому можуть розглядатися за правилами різних видів судових проваджень у залежності від суб`єктного складу відповідачів за належною вимогою, що не впливатиме на ефективність розгляду справи.

Частиною четвертою статті 188 ЦПК України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Відповідно до частини шостої статті 188 ЦПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Зміст наведених норм свідчить, що порушення правил об`єднання позовних вимог, у разі, якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз`єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

При цьому роз`єднання позовних вимог можливе лише в тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду в тому суді, який роз`єднав позовні вимоги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2019 року в справі № 9901/458/19.

Вказаний правовий висновок є обов`язковим для судів при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин у відповідності до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Якщо ж провадження по справі вже відкрито, то застосуванню підлягають наслідки, передбачені статтею 255 ЦПК України, але з урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо зокрема справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на наведене, оскільки позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, роз`єднання яких є неможливим з огляду на те, що їх слід розглядати в порядку різного судочинства, суд вважає наявними підстави для закриття провадження по справі в частині вимог Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНІК» про: визнання недійсним рішення засновників (учасників) ТОВ «Монік», оформлене протоколом від 16.07.2021 року № 1, засвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстроване в реєстрі за № 948; визнання недійсним рішення позачергових зборів засновників (учасників) ТОВ «Монік», оформлене протоколом від 21.07.2021 року № 21-07-2021, засвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстроване в реєстрі за № 990, 991; визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, яке передається у власність ТОВ «Монік» у якості внеску (вкладу) до статутного капіталу від 21.07.2021 року №1, засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 992,994; скасування рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Мельник Тетяни Іванівни від 22.07.20201 року № 59409859 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Монік» на господарчу будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 266,7 кв.м (РНОНМ: 1911257851101); припинення права власності ТОВ «Монік» на господарчу будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; на підставі положень п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, а саме оскільки справа в цій частині вимог не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 19, 255, 256, 261, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Провадження по цивільній справі №947/24084/22 за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Монік», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна, державний реєстратор Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Мельник Тетяна Іванівна, про визнання договорів купівлі-продажу, рішень позачергових зборів, акту приймання-передачі недійсними, визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності, в частині вимог Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монік» про: визнання недійсним рішення засновників (учасників) ТОВ «Монік», оформлене протоколом від 16.07.2021 року № 1, засвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстроване в реєстрі за № 948; визнання недійсним рішення позачергових зборів засновників (учасників) ТОВ «Монік», оформлене протоколом від 21.07.2021 року № 21-07-2021, засвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстроване в реєстрі за № 990, 991; визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, яке передається у власність ТОВ «Монік» у якості внеску (вкладу) до статутного капіталу від 21.07.2021 року №1, засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 992,994; скасування рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Мельник Тетяни Іванівни від 22.07.20201 року № 59409859 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Монік» на господарчу будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 266,7 кв.м (РНОНМ: 1911257851101); припинення права власності ТОВ «Монік» на господарчу будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, закрити.

Роз`яснити позивачеві його право на звернення з відповідним позовом за вказаними вимогами в порядку господарського судочинства передбаченого ГПК України.

Розгляд цивільної справи №947/24084/22 за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна, державний реєстратор Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Мельник Тетяна Іванівна, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію права власності за фізичними особами, продовжити в порядку цивільного судочинства передбаченого ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий Калініченко Л. В.