Рішення

від 12.11.2024 по справі 182/316/23

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/316/23

Провадження № 2/0182/48/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.11.2024 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька-Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАСОВА КОМПАНІЯ „ДІНЕРО про визнання недійсним договору № L7458582 від 15.05.2019 року та договору № L7347370 від 15.05.2019 року -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАСОВА КОМПАНІЯ „ДІНЕРО про визнання недійсним договору № L7458582 від 15.05.2019 року та договору № L7347370 від 15.05.2019 року.

В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_2 15 травня 2019 року дізналась, що невідомі особи на її ім`я оформили низку кредитних договорів. Як вбачається з витягу Українського бюро кредитних історій щодо кредитної історії станом на 10 травня 2022 року, 15 та 16 травня 2019 року, нібито, позивачкою було укладено наступні кредитні договори:

- з ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", договір № 0170-7619 від 15.05.2019 року, сума кредиту 8 900 грн. 00 коп., термін кредитування до 28.05.2019 року (п.7 витягу УБКІ);

- з ТОВ "КРЕДИТНА УСТАНОВА" "ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА", договір № 1417773 від 16 травня 2019 року, сума кредиту 2 000 грн. 00 коп., термін кредитування до 14 червня 2019 року, кредит продано третій особі - ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ";

- з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДІНЕРО", договір № L7458582 від 15 травня 2019 року, сума кредиту не вказана, однак, заборгованість є наявною, термін кредитування до 14 червня 2019 року, кредит продано третій особі - ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ";

- з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДІНЕРО", договір № L7347370 від 15 травня 2019 року, сума кредиту 4 587 грн. 00 коп., термін кредитування до 14 червня 2019 року, кредит продано третій особі - ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ";

- з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ" (нова назва - ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФІН ПЕЙ"), договір № EGROSHI22190 від 16 травня 2019 року, сума кредиту 1 000 грн. 00 коп., термін кредитування до 14 червня 2019 року, кредит продано третій особі - ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРЕМІУМ АКТИВ";

- з ТОВ «ГОУФІНГОУ», договір № 346331 від 16 травня 2019 року, сума кредиту 2 000 грн. 00 коп., термін кредитування до 14 червня 2019 року, кредит продано третій особі - ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ";

- з ТОВ «ВЕЛЛФІН», договір № 863968 від 16 травня 2019 року, сума кредиту 3 500 грн. 00 коп., термін кредитування до 15 червня 2019 року;

- з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", договір № 20360583 від 16 травня 2019 року, сума кредиту 2 000 грн. 00 коп., термін кредитування до 14 червня 2019 року.

При цьому, надати копії вищевказаних договорів він не має можливості, оскільки, у дійсності, його довірителька їх не укладала, на свої заяви про надання копій договорів не отримала жодної відповіді з жодної фінансової установи. Вважає, що є наявними підстави для визнання всіх вищевказаних договорів недійсними, з огляду на наступне нормативне обґрунтування і докази. Так, за заявою позивача як потерпілої особи Нікопольським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 17 травня 2019 року відкрито кримінальне провадження № 12019040340001346 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Заява подавалась у зв`язку з тим, що 15 травня 2019 року її мобільним номером НОМЕР_1 оператору зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» незаконно заволоділа стороння невідома особа і за допомогою цього номера, нібито, від її імені уклала з різними фінансовими установами низку договорів про надання кредитів. Органи поліції неодноразово незаконно закривали кримінальне провадження № 12019040340001346, однак, за результатами подання скарг, 01 лютого 2022 року Нікопольською окружною прокуратурою відновлено досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні. Та, поки що, остаточних результатів розслідування їм не повідомлено. 12 травня 2022 року потерпіла в черговий раз подала в поліцію клопотання про проведення слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні. Зокрема, Ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2019 року по справі № 182/5719/21 в межах кримінального провадження № 12019040340001346 було надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів, що містять технічну інформацію - трафік з`єднань абонента мобільної мережі «ВФ України» щодо номеру телефону НОМЕР_1 IMEI вищевказаного рухомих (мобільних) телефонів з 00:00 годин 14.05.2019 року по теперішній час, а також нульових з`єднань вказаного абонента, як в друкованому вигляді, так і на електронному носії інформації в приміщенні ДТУ ПрАТ «ВФ України». Результат виконання цієї ухвали поліцією їм невідомий, однак, з її змісту судом встановлено, що допитана в якості потерпілої ОСОБА_2 показала, що вона перебувала у подруги, та коли хотіла зателефонувати брату, не змогла цього зробити зі свого мобільного номеру. Вона взяла телефон у подруги та набрала брату, а брат їй повідомив, що він телефонував їй на її мобільний номер НОМЕР_1 , але слухавку брав невідомий чоловік. Після цього вона зателефонувала оператору та заблокувала свою сім-картку. 16.05.2019 року, приблизно о 12.30 годині, на своїй поштовій скриньці вона побачила, що за допомогою її номеру були взяті кредитні кошти у різних організаціях. Тобто, в даному випадку, відбувся факт повідомлення невідомою особою оператору мобільного зв`язку Водафон про, нібито, втрату сім-карти ОСОБА_2 і необхідності її відновлення, внаслідок чого невідома особа під її іменем отримала можливість на мобільний номер НОМЕР_1 отримувати повідомлення для підтвердження реєстрацій або одноразових ідентифікаторів на сайтах кредитних установ для онлайн-кредитування, вказавши цей номер для ідентифікації сторони позичальника кредитного договору. Вищевказане є доказом того факту, що позивачка не укладала, насправді, вищевказані кредити. Більш того, у період, коли 15 і 16 травня 2019 року невідома особа від імені позивача уклала кредитні договори, у позивача були наявними рахунки в АТ «Універсалбанк» (банківський продукт Монобанк) і АТ «КБ «ПриватБанк». Однак, згідно банківських виписок за період з 15 по 19 травня 2019 року, тобто, у період укладення кредитних договорів і виплати позичальнику кредитних грошей, на жодний з рахунків позивача ніякі кредитні гроші від вищевказаних юридичних осіб не надходили. Інших банківських рахунків позивач не мала. Отже, є документально доведеним факт неотримання позивачем ніяких кредитних грошей від кредитних організацій за всіма оспорюваними договорами. Враховуючи, що позивач не укладала особисто кредитних договорів і не отримувала кредитних грошей, на сайтах кредитних компаній відповідачів особисто не реєструвалась, згоду на обробку своїх персональних даних не давала, в даному випадку, відсутня необхідність досліджувати зміст оспорюваних договорів, адже їх зміст жодним чином не впливатиме на факт того, що їх уклали поза волею позивача, використавши її персональні дані для отримання кредитів через сайти кредитних компаній відповідачів. Практично це відбувалось таким чином: відновивши, нібито, втрачений номер телефону позивача, зловмисник використав його для отримання смс-коду для підтвердження оформлення кредитного договору і формування одноразового пароля- ідентифікатора або електронного цифрового підпису від імені позивача. При цьому, він використав власну електронну пошту для здійснення входу як користувач на веб- сайт кредитного товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, в подальшому зазначив персональні дані позивача (звідки він їх отримав або викрав, невідомо) і, таким чином, уклав кредитний договір, отримавши гроші на вказані ним банківські реквізити (номер картки), який не належав позивачу. Щоб розібратись з деталями оформлення кредитів і допомогти розслідуванню,позивачка зверталась в кінці травня 2019 року до всіх відповідачів з заявами, в яких просила повідомити про обставини укладення невстановленою особою від її імені кредитів, а саме: про час і дату телефонної розмови з цією особою, її фіксацію чи запис з боку установи та можливість її надання; про адресу електронної пошти, яка була використана під час отримання кредиту на її ім`я; про документи і відомості, надані під час отримання кредиту; про форму договору (електронний чи письмовий) та надання його копії, оскільки в неї його копія або оригінал відсутні; про строк надання і повернення кредиту, суму процентів за користування кредитом, якщо такі проценти були передбачені договором; про банківські реквізити, на які було перераховано або надано споживчий кредит; про розрахунок заборгованості за даним кредитом. Жоден з відповідачів не відповів їй та не надав ніякої інформації. Вищевказана інформація, також, була предметом клопотання про проведення слідчих дій, поданого 12 травня 2022 року у поліцію. Крім того, позивач подала в кінці серпня 2019 року заяву в ПрАТ «ВФ Україна» (мобільний оператор Водафон), якою просила надати інформацію про телефонні номери, які були повідомлені оператору зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» для відновлення її мобільного номеру НОМЕР_1 (як правило, 3 останні номери, з якими відбувалась розмова до нібито втрати мобільного номеру), про деталі розмови і заявки з приводу його відновлення, про місцевість, з якої здійснювались дзвінки, про час використання невстановленою особою її мобільного номеру, про номери телефонів, на які за цей час невстановленою особою були здійснені дзвінки до моменту блокування її мобільного номеру особисто нею. У своїй відповіді ПрАТ «ВФ Україна» не надало ніякої корисної інформації, а лише підтвердило, що 15 травня 2019 року, дійсно, хтось анонімно відновив мобільний номер НОМЕР_1 , тому, ніяких відомостей про цю особу повідомити неможливо, а вже надалі реєстрація відомостей про позивача відбулася 20 травня 2019 року, коли дії щодо відновлення номеру робила саме вона. Також, позивач подала в кінці серпня 2019 року заяву в Національний банк України як особі, що здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг, у здійсненні повноважень та виконанні функцій з державного регулювання та нагляду у сфері ринків фінансових послуг у межах повноважень, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яким керуються юридичні особи відповідачі. У заяві позивачка просила зробити запит до відповідачів та запитати інформацію про карткові чи інші рахунки невідомої особи, на які було перераховано отримані від її імені кредити; матеріали, які містять електронну пошту, інші контактні дані, фотозображення невідомої особи, яка насправді незаконно отримала кредит від її імені. У своїй відповіді Національний банк України обмежився поясненням, що розслідування шахрайських злочинів не входить до його повноважень і нічого більше не зробив. Таким чином, позивач зробила достатньо дій зі свого боку, направлених на досудовий захист своїх прав, з`ясування обставин отримання невідомою особою кредитних грошей, однак, ці дії не призвели до викриття зловмисника та відсутності грошових вимог у відповідачів до позивача. Як вбачається з витягу Українського бюро кредитних історій щодо кредитної історії позивача, всі ці кредитні договори укладені, нібито, позивачем, і за ними обліковується заборгованість, яка постійно зростає, що створює загрозу безпідставного стягнення з позивача заборгованості по цим кредитам, які вона не отримувала. В такому випадку, виникає необхідність судового захисту позивача, щоб нівелювати можливі негативні наслідки для неї і врешті досягти припинення існування цих шахрайських кредитів шляхом визнання їх недійсними правочинами. Тому, на підставі викладеного, представник позивача змушений звернутись до суду за захистом порушеного права та просить визнати недійсним договір № 0170-7619 від 15.05.2019 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи 38548598) з ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір № 1417773 від 16.05.2019 року , укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНА УСТАНОВА" "ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА" (ідентифікаційний код юридичної особи 40203427) з ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір № L7458582 від 15.05.2019 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДІНЕРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 41350844) з ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір № L7347370 від 15.05.2019 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДІНЕРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 41350844) з ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір № EGROSHI22190 від 16.05.2019 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ" (ідентифікаційний код юридичної особи 41538600) з ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір № 346331 від 16.05.2019 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОУФІНГОУ" (ідентифікаційний код юридичної особи 42059219) з ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір № 863968 від 16.05.2019 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" (ідентифікаційний код юридичної особи 39952398) з ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір № 20360583 від 16.05.2019 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (ідентифікаційний код юридичної особи 35234236) з ОСОБА_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями головуючим було обрано суддю Багрову А.Г., яка своєю ухвалою від 25 січня 2023 року по даній справі відкрила провадження за позовною заявою ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА», Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАСОВА УСТАНОВА „ДІНЕРО, Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФІН ПЕЙ (колишня назва - ТОВ „ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ), Товариства з обмеженою відповідальністю „ГОУФІНГОУ, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕЛЛФІН, Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ „КРЕДИТ-КАПІТАЛ про захист прав споживачів та визнання кредитних договорів недійсними. При цьому, ухвалила рішення про роз`єднання позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА», Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАСОВА УСТАНОВА „ДІНЕРО, Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФІН ПЕЙ (колишня назва - ТОВ „ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ), Товариства з обмеженою відповідальністю „ГОУФІНГОУ, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕЛЛФІН, Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ „КРЕДИТ-КАПІТАЛ про захист прав споживачів та визнання кредитних договорів недійсними. Нею було вирішено питання про виділення в самостійне провадження позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» про визнання недійсним договору № т1417773 від 16.05.2019 року; позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАСОВА УСТАНОВА „ДІНЕРО про визнання недійсним договору № L7458582 від 15.05.2019 року та договору № L7347370 від 15.05.2019 року; позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФІН ПЕЙ (колишня назва - ТОВ „ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ) про визнання недійсним договору № EGROSHI22190 від 16.05.2019 року; позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ГОУФІНГОУ про визнання недійсним договору № 346331 від 16.05.2019 року; позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕЛЛФІН про визнання недійсним договору № 863968 від 16.05.2019 року; позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання недійсним договору № 20360583 від 16.05.2019 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим було обрано суддю Кобеляцьку - Шаховал І.О., оскільки суддя Багрова А.Г., згідно рішення Вищої Ради правосуддя № 527/0/15-23 від 25 травня 2023 року, була звільнена з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАСОВА КОМПАНІЯ „ДІНЕРО про визнання недійсним договору № L7458582 від 15.05.2019 року та договору № L7347370 від 15.05.2019 року було прийнято до свого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово про розгляд справи повідомлявся належним чином, на адресу суду ним було надано пояснення, згідно яких представник відповідача вважає, що пред`явлені позовні вимоги є безпідставними, оскільки стороною позивача, шляхом підписання електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, договір був укладений у спосіб та у формі, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Позивачка в 2019 році отримала кредитні кошти, користувалась ними та з цього часу у неї не виникало питання про розірвання договору. Крім цього, зазначив, що сам факт звернення позивачки до правоохоронних органів не є належним та допустимим доказом вчинення відносно неї протиправних дій. Тому, на підставі викладеного, позовні вимоги не визнають та просять суд в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зважаючи на ці обставини, суд керуєтьсяст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка згідно з частиною першоюстатті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановленіЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У частині четвертій статті 10ЦПК України і статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст.55Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 129Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом, підставою для звернення ОСОБА_2 з позовом до суду стали обставини щодо неукладання нею з ТОВ „ФІНАСОВА КОМПАНІЯ „ДІНЕРО договорів №L7458582 від 15.05.2019 року та № L7347370 від 15.05.2019 року. Як вбачається з матеріалів справи, за заявою позивача як потерпілої особи Нікопольським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 17 травня 2019 року відкрито кримінальне провадження № 12019040340001346 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.33). Тобто, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачкою та відповідачем, є відносини, які пов`язані із визнанням недійсним кредитного договору та захистом прав позивачки, як споживача у кредитних правовідносинах із відповідачем.

Статтею 11 ЦК Українивстановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост.202 ЦК України,правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістомст.207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі, електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Законувизначено, що, якщо, відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін, електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Як вже було встановлено судом, кредитний договорів, що є предметом розгляду у справі, підписано електронним підписом позичальниці, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону позивачки, що повністю узгоджується із процедурою укладення кредитного договору, визначеноюЗаконом України «Про електронну комерцію».

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч.1ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч.1ст.638 ЦК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першоюст.1054 ЦК Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України(положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч.2ст.1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами ( ч.1ст.1067 ЦК України).

Відповідно достатті 1073 ЦК України,у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.п.6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 року № 223, банк, у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Тобто, саме власник рахунка може ініціювати списання коштів та розпоряджатись ними. Якщо ж клієнт не вчиняв жодних дій стосовно переказування коштів, таке списання є незаконним.

Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 13.05.2015 року в справі № 6-71цс15.

Відповідно до положеньст.10 ЗУ "Про організацію формування та обігу кредитних історій», Бюро вилучає з кредитної історії інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, договору або визнання їх недійсними; всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Бюро має право за участю користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором.

Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом об`єктивно встановлено, що між сторонами укладено Договір із застосуванням електронного підпису, а саме: одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . При цьому, позивачкою не надано суду будь - яких доказів на підтвердження того факту, що вона не отримувала та не підписувала жодних документів для їх отримання. Псилання позивачки на те, що за фактом укладення ряду кредитних договорів від її імені, за її заявою відкрито кримінальне провадження за ч.1ст.190 КК України(шахрайство), суд оцінює критично, оскільки сам факт наявності кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 144/287/17-ц, провадження № 61-31835св18 та від 10 квітня 2019 року справа № 524/3979/16-ц.

При цьому, суд звертає увагу на те, що дане провадження не є закінченим та не встановлено інших обставин укладення кредитного договору, що є предметом розгляду справи, від імені позивачки.

Досліджуючи матеріали справи, суд зауважує, що однією із засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ізст.15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим, відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1ст.76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.77 ЦПК України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідност.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що з часу подання позову до суду та на даний час, позивачка повинна була ініціювати подання відповідних доказів на підтвердження своїх вимог, які мають істотне значення для розгляду справи по суті, а, відтак, позивачем та її представником не доведено у встановленому законом порядку недійсність договорів № L7458582 від 15.05.2019 року та № L7347370 від 15.05.2019 року.

Враховуючи те, що цивільне судочинство, згідно частин 1-3статті 12 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, оскільки, відповідно до частини 6статті 81 ЦПК України,доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивачка, як на підставу для задоволення позову, не є достатніми для підтвердження позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові ОСОБА_2 до ТОВ „ФІНАСОВА КОМПАНІЯ „ДІНЕРО про визнання недійсним договору № L7458582 від 15.05.2019 року та договору № L7347370 від 15.05.2019 року відмовлено, враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставіст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати у вказаній справі не підлягають розподілу між сторонами та їх слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.207,526,546,626,628,634,638,1048,1050,1054,1055,1067,1073 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАСОВА КОМПАНІЯ „ДІНЕРО про визнання недійсним договору № L7458582 від 15.05.2019 року та договору №L7347370 від 15.05.2019 року - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал