Рішення

від 13.11.2024 по справі 336/1710/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №336/1710/23

Провадження №2-др/336/48/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Звєздової Н.С.,

при секретарі судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додатково рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася з вказаною заявою до суду, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати на правничу допомогу у сумі 17 500,00 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що 25.10.2024 рішенням суду задоволено її позовні вимоги до ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ» про поділ майна подружжя. До прийняття рішення нею подавалася заява про стягнення витрат на правничу допомогу. 14.02.2023 між нею та Адвокатським об`єднанням «СНЄЖНИЙ БАРС» був укладений Договір про надання правової (правничої) допомоги №19/02-23, відповідно до якого АО здійснювало захист ОСОБА_1 , представництво та надання інших видів правової (правничої) допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором, а ОСОБА_1 зобов`язалася оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Додатковою угодою від 14.02.2023 до Договору, сторони визначили перелік правничої допомоги, що надається та її вартість. Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг №1/10-24 від 28.10.2024, АО надало їх послуги на загальну суму 17 500,00 гривень, які нею були сплачені відповідно до виставлених рахунків, копії яких долучено до заяви.

Відповідачем /представником заперечення на заяву подано не було.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися. Адвокатом Сімонець Є.О. подано клопотання про проведення судового засідання без їх участі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.

Дослідивши заяву, матеріали цивільної справи №336/1710/23, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Положеннями ч.1 ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ», про поділ майна подружжя.

Рішенням суду від 25.10.2024 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Інтереси позивачки ОСОБА_1 протягом перебування цивільної справи в провадженні суду, представляла адвокат Сімонець Євгенія Олександрівна, яка діяла на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.10.2019 серії ЗП №001964, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 20.03.2023 серії АР №1117970 (Том-1 а.с. 109-110).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на свободу та особисту недоторканність до положень Конституції України (254к/96-ВР), зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків, ч. 2 п.1 вказаної статті відносить витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст.59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (Постанова Верховного Суду у справі №648/1102/19 від 12.02.2020р).

ОСОБА_1 у заяві просила стягнути з ОСОБА_2 на свою корить понесені витрати на правничу допомогу у сумі 17 500,00 гривень, в обґрунтування чого надала: Акт прийому-передачі наданої правничої (правової) допомоги №1/10-24 від 28.10.2024, Розрахунки АО «СНЄЖНИЙ БАРС» та Платіжні інструкції.(Том-4, а.с. 27-49)

Крім того, матеріали справи містіть копії: Договору №19/02-23 від 14.02.2023 про надання правничої (правової) допомоги, Додаткової угоди до Договору від 15.02.2023 (відповідно до якої вартість послуг АО склала 8 000,00 грн.). (Том-3, а.с. 86-88)

З матеріалів справи вбачається, що правничі послуги адвокатом Сімонець Є.О. надавалися на підставі укладеного 14.02.2023 між позивачкою та Адвокатським об`єднанням «СНЄЖНИЙ БАРС» в особі голови (керуючого партнера) Барановського Євгена Анатолійовича Договору №19/02-23, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.10.2019 серії ЗП №001964, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 20.03.2023 серії АР №1117970.

Відповідно до розділу 4 Договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує АДВОКАТСЬКОМУ ОБ`ЄДНАННЮ за надану в межах цього Договору правову (правничу) допомогу, та порядок його оплати, визначається сторонами додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ позитивного результату, якого бажає клієнт. У випадку дострокового розірвання даного Договору з ініціативи клієнт, АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ не повертає раніше отриманий від клієнта гонорар та відшкодовані фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Відповідно до Акту прийому-передачі наданої правничої (правової) допомоги №1/10-24 від 28.10.2024, адвокатом було надано послуги у сумі 17 500,00 грн., які складаються з: підготовки позовної заяви - 4 000,00 грн., підготовка відповіді на відзив - 2 500,00 грн. підготовка клопотань та заяв - 2 000,00 грн., участь у судових засіданнях - 9 000,00грн.

Як доказ отримання правничих послуг у вищевказаній сумі від АО, позивачкою надано копії Розрахунків: №124/07-23 від 13.07.2023 на суму 1 000,00 грн. №57/05-23 від 30.05.2023 на суму 1 000,00 грн., №43/04-23 від 24.04.2023 на суму 1 000,00 грн., №24/04-23 від 24.04.2023 на суму 2 500,00 грн., №26/03-24 від 01.03.2023 на суму 1 000,00 грн., №106/10-24 від 28.10.2024 на суму 1 500,00 грн., №94/09-24 від 04.09.2024 на суму 1 500,00 грн., №49/05/24 від 06.05.2024 на суму 1 500,00 грн., №05/01-24 від 19.01.2024 на суму 1 500,00 грн., №19/02-23 від 20.02.2023 на суму 4 000,00 грн. №90/08-23 від 23.08.2023 на суму 1 000,00 грн. (Том-4, а.с.28-38)

Доказом того, що позивачкою сплачувалися вартості отриманих від АО правничих послуг, є долучені до заяви копії Платіжних інструкцій: від 24.02.2023 на суму 5 00,00 грн., 4 000,00 грн., від 02.032.2023 на суму 1 000,00 грн., від 08.05.2023 на суму 2 500,00 грн., 1 000,00 грн., від 01.06.2023 на суму 1 000,00 грн., від 24.07.2023 на суму 1 000,00 грн., від 31 08 2023 на суму 1 000,00 грн. від 29.12.2023 на суму 1 000,00 грн., від 30.01.2024 на суму 1 500,00 грн., від 12.05.2024 на суму 1 500,00 грн. Загалом на 16 000,00 гривень. (Том-4, а.с. 39-49)

Всі надані копії платіжних документів та Розрахунків містіть відмітку, що їх сплачено на підставі Договору №19/02-23, з огляду на що суд приходить до висновку, що підписаний сторонами Акт приймання-передачі та Розрахунки і Платіжні інструкції підтверджують надання правничих послуг та сплату їх вартості.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Системний аналіз норм ст. 137, 141 ЦПК дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.

В постанові Верховного Суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Відповідач не скористався вказаним правом. Заперечення на подану позивачкою заяву про стягнення витрат на правничу допомогу не надав.

Суд також звертає увагу, що відповідно до висновків, висловлених у постанові КЦС ВС від 01.11.2022 у справі №757/24445/24-ц (провадження №61-9163св22), навіть відсутність доказів того, що сторона понесла такі витрати, а саме те, що до заяви не надано доказів, що особою фактично було сплачено заявлені до стягнення грошові кошти на правничу допомогу, суд вважає безпідставними, оскільки відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що надані адвокатом послуги з підготування позову, клопотань та заяв, а також складання відповідні на відзив у загальній сумі 8 500,00 гривень є доведеними, обґрунтованими та спів мірними, а відтак підлягають задоволенню.

Разом з тим, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові.

Правова позиція Верховного суду у справі № 234/466/20 у постанові від 25.11.2021 також підтверджує можливість стягнення з винної сторони гонорару успіху.

Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Так, згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» від 26.02.2015 р., «Гімадуліна та інші проти України» від 10.12.2009 р., «Двойних проти України» від 12.10.2006 р., «Меріт проти України» від 30.03.2004 р., «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 р. ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Суд звертає увагу, що позивачкою заявлено стягнення витрат за участь адвоката в судових засіданнях у загальній сумі 9 000,00грн.

Однак, вказані у Акті №1/10-24 від 28.10.2024 дати судових засідань не відповідають дійсним датам, коли судове засідання відбувалося за участі представника позивачки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що адвокат Сімонець Є.О. брала участь у судових засіданнях як представник позивачки: 30.11.2023 - тривалість судового засідання 50 хв., 17.01.2024 - тривалість судового засідання 53 хв., 03.05.2024 - тривалість судового засідання 29 хв., 30.07.2024 - тривалість судового засідання 7 хв., 01.10.2024 - тривалість судового засідання 1 год. 7 хв., 25.10.2024 - тривалість судового засідання - 1 год. 6хв.

Суд приймаючи рішення щодо обґрунтованості та співмірності стягнення витрат за участь адвокат в судових засіданнях приходить до висновку, що вказана справа є справою середньої складності, яка не потребує застосування додаткових зусиль та навиків.

Підсумовуючи викладене, враховуючи особливості предмета спору, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, що вказані вище, складність та категорію справи, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивачки за участь адвоката в судових засіданнях є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати до 1 000,00 грн. за кожне судове засідання, що загалом становить 6 000,00ггрн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підставі викладеного, керуючись принципами розумності, обґрунтованості та співмірності стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до висновку про можливість стягнення на користь позивачки витрат на правничу допомогу у сумі 14 500,00 гривень.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивачкою заявлена вимога про стягнення вказаних витрат тільки з ОСОБА_2 , проте, відповідачем по праві, окрім останнього, є ТОВ «ФІТНЕКСТ».

Однак, при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. (Постанова КЦС ВС від 24.03.2021 у справі № 462/2077/17)

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог заяви та стягненню з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 14 500,00 грн. по 7 250,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-

ХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 14 500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) гривень по 7 250 (сім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок з кожного.

Додаткове рішення направити сторонам по справі.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_2 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ», місцезнаходження (юридична адреса): вул. Новоросійська, буд.28, м. Запоріжжя, 69060, ЄДРПОУ 44251220.

Суддя: Н.С. Звєздова