Рішення

від 25.10.2024 по справі 336/1710/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/1710/23

Провадження №: 2/336/131/2024

25.10.24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя області у складі: головуючого судді Звєздової Н.С., за участю секретаря судового засідання Іванченко О.С., позивачки - ОСОБА_1 , представника позивачки - адвоката Сімонець Є.О., відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Балики П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ» про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в які після уточнення (Т.3, а.с.56-63) просить розподілити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя набуте під час шлюбу, між ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОК11П НОМЕР_2 ) наступним чином:

1.Визнати легковий автомобіль ТОYОТА модель Prius, 2013 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

2.Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна легкового автомобіля ТОYОТА модель Prius, 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 у розмірі - 196 616 грн. 00 коп. (сто дев`яносто шість тисяч шістсот шістнадцять).

3.Визнати легковий автомобіль NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

4.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна автомобіля NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 у розмірі - 192 533 грн. (сто дев`яносто дві тисячі п`ятсот тридцять три) 50 коп.

5.Визнати земельну ділянку площею 0,0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

6.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна земельної ділянки площею 0,0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163 у розмірі - 19 393 грн. ( дев`ятнадцять тисяч триста дев`яносто три) 00 коп.

7.Визнати нежитлове приміщення підвалу літ. A-З, А-5, загальною площею 409, 4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

8.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини нежитлового приміщення підвалу літ. A-З, А- 5, загальною площею 409, 4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі - 2 240 258 грн. (два мільйони двісті сорок тисяч двісті п`ятдесят вісім) 00 коп.

9.Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки BMW 3161 1600, 1997 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 .

10.Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки ММВЗ МИНСК 3115 123, 1980 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_9 ;

11.Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки TOYOTA модель CELICA, 1995 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_10 , номер кузова НОМЕР_11 ;

12. Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_12 , номер кузова НОМЕР_13 ;

13. Стягнути судові витрати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Уточнена позовна заява обґрунтована тим, що з 2015 року по 28 липня 2022 року сторони перебували у шлюбі. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей. Під час перебування у шлюбі сторони придбали у спільну сумісну власність подружжя, але оформили на ім`я відповідача наступне майно: автомобіль TOYOTA модель PRIUS, 2013 року випуску синього кольору, номер шасі НОМЕР_3 державний номерний знак НОМЕР_4 , автомобіль NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , автомобіль марки BMW 316I 1600, 1997 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 , автомобіля марки ММВЗ МИНСК 3115 123 1980 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_9 ; автомобіля марки NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_12 , номер кузова НОМЕР_13 , автомобіля марки TOYOTA модель CELICA, 1995 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_10 , номер кузова НОМЕР_11 ; земельну ділянку площею 0.0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163. Також, під час перебування сторін у шлюбі, Відповідачем за спільні сумісні кошти подружжя було придбано, але оформлено у власність на ТОВ «ФІТНЕКСТ» нежитлове приміщення підвалу літ А-3, А-5, яке знаходиться за адресою. Запоріжжя, вул. Миру, 18, прим.66. Зазначене майно перебуває фактичному володінні та користуванні відповідача, останній відмовляється від його поділу у добровільному порядку. Через що позивачка вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

06.03.2023 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху. Недоліки, зазначені в ухвалі, позивачкою виконані.

Ухвалою суду від 23.03.2023 матеріали справи прийнято до свого провадження та призначено по справі підготовче судове засідання.

11.04.2023 через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Балика П.О. було подано відзив на позов.

12.04.2023 директором ТОВ «Фітнекс» Мясоєдовим Є.І. подано письмове пояснення. (Т.2, а.с.162-163)

24.04.2023 через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Балика П.О. подано клопотання про виклик свідків.

24.04.2023 представником позивачки адвокатом Сімонець Є.О. подано відповідь на відзив, заяву про виклик свідків та клопотання про витребування доказів.

24.04.2023 ухвалою суду витребувано в Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області відомості про зареєстровані транспортні засоби на ім`я відповідача ОСОБА_2 з інформацією про рік випуску, вид транспортного засобу, держаний реєстраційний номер, код кузова (шасі), відомостями про реєстраційний документ (серія, дата видачі) у період з 13.06.2015 по 30.08.2022; витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чепкової О.В. копію нотаріальної справи щодо посвідчення 09.07.2021 року Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення підвалу літ А-3, А-5, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстровий №5216.

25.05.2023 позивачкою подано клопотання про залучення третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ» в якості співвідповідача.

25.05.2023 ухвалою суду було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ» в якості співвідповідача по справі.

01.05.2023 до суду надійшли копії нотаріальної справи приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чепкової О.В. (Т.3, а.с.1-38)

10.05.2023 до суду надійшла інформація з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області щодо відомостей про зареєстровані транспортні засоби на відповідача ОСОБА_2 Т.3, а.с.39-42)

25.05.2023 позивачкою подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог. Докази направлення відповідачу заяви про збільшення розміру позовних вимог долучені до заяви (Т.3, а.с.56-63)

25.05.2023 ухвалою суду залучено ТОВ «ФІТНЕКС» до участі у справі в якості співвідповідача по справі, підготовче засідання відкладено.

22.08.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засідання позивачка просила суд позов задовольнити в повному обсязі. Її представник підтримала позицію позивачки з підстав, викладених у позові.

В судовомузасіданні відповідачу своїхпоясненнях тавідзиві напозовну заявузазначив,що позовнівимоги визнаєчастково,а самене заперечуєщодо визнанняза позивачкою1/2земельної ділянкита 1/2автомобілів TOYOTAмодель PRIUS, державний номернийзнак НОМЕР_4 ,NISSANмодель LEAF, державний номерний знак НОМЕР_5 . В іншій частині позову просив відмовити, зокрема і щодо вимоги про визнання нежитлового приміщення підвалу літ А-3, А-5, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вважає, що приміщення було придбано після припинення фактичних шлюбних відносин, оскільки сторони припинили спільне проживати з квітня 2021 року. Також в обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначав, що спірне нежитлове приміщення було придбано за особисті кошти відповідача, які він позичив у свого товариша у розмірі 10000 доларів США.

Представник відповідача підтримав позицію відповідача з підстав, викладених у його поясненнях та відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що є матір`ю позивачки, а відповідач по справі є її зятем. Її донька із відповідачем перебували у шлюбі із 2015 року. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей. Під час перебування у шлюбі позивачка працювала, оскільки їй не вистачало коштів, які їй надавав чоловік на власні потреби, а саме здійснювала продаж спортивного харчування, керувала спортивним клубом. Під час перебування у шлюбі сторони мали намір придбати окреме житло, оскільки постійно проживали із дітьми у будинку матері відповідача - ОСОБА_4 . Під час перебування у шлюбі сторони придбали спірні автомобілі та земельну ділянку. На початку 2022 року свідок дізналась, що відповідач придбав нежитлове приміщення, яке оформив на підприємство. Свідок зазначила, що сторони припинили спільне проживання у лютому 2022 року, коли позивачка вирішила подати на розлучення. Спочатку позивачка з дітьми переїхала до свідка, а у подальшому винайняла квартиру та проживали окремо.

Свідок ОСОБА_5 ,яка єблизькою подругоюпозивачки,суду пояснила, що вониспілкуються з2016року,коли уних народилисьстарші діти. ОСОБА_5 часто бувалавдома усторін насвята,під часзустрічі іздітьми тощо. Позивачка неодноразоворозповідала свідкові,що звідповідачем плануютьпридбати спільнежитло,бо сторонипроживали уматері відповідача ОСОБА_4 .Позивачка здітьми переїхаладо матеріперед війноюу 2022році,оскільки сторонивирішили розлучитись. Свідок допомагала позивачці перевозити речі. У лютому 2022 року позивачка подала до суду позовну заяву про розлучення, оскільки дізналась про зраду чоловіка. Про купівлю нежитлового приміщення свідок дізналась під час війни. Коли було придбане нежитлове приміщення та за які кошти, сказати не може. Додала, що позивачка постійно працювала: продавала спортивне харчування, зокрема в онлайн магазині. Також матір відповідача, ОСОБА_4 , передала чи продала позивачці спортивний клуб, в якому остання працювала.

Свідок ОСОБА_6 , який є товаришем відповідача та пастором церкви, суду пояснив, що сторони раніше приходили до церкви. Свідок відповідача знає приблизно 20 років. Після того, як сторони посварились, вони перестали проживати разом та ходити до церкви. Свідок був вдома у сторін, коли вони проживали разом, а саме у будинку матері відповідача ОСОБА_4 . Свідок співпрацював з ОСОБА_4 . Щодо придбання нежитлового приміщення, свідку нічого не відомо. Зазначив, що один раз був у приміщенні, оскільки там перебувала гуманітарна допомога.

Свідок ОСОБА_7 , який є товаришем відповідача, суду пояснив, що знає сторін по справі з часу їх одруження, які постійно проживали у будинку мами відповідача ОСОБА_4 . Сторони перестали проживати з травня 2021 року, оскільки вирішили розлучитися. Стосовно придбаного нежитлового приміщення пояснив, що напевно воно куплене пізніше, ніж сторони розлучились і можливо приміщення куплене на запозичені кошти, які свідок позичив відповідачу. Більше нічого повідомити стосовно спірного приміщення не може.

Заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положенням ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Стаття 60 СК України містить норму про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Головними принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові, а в разі, якщо на тому наполягає відповідач, для відхилення його заперечень проти позову. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Суть поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При ухваленні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, в зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням переліку об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення вартості.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а вразі недосягнення згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60, 70 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Під час розгляду справи відповідачкою були збільшені позовні вимоги (Т.3, а.с. 56-63).

Так, враховуючи збільшені позовні вимоги, судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що сторони зареєстрували шлюб 13 червня 2015 року у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис за №523. (Т.1, а.с. 27)

Під час перебування у шлюбі у сторін народились діти: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (Т.1, а.с.28-29)

Рішенням Шевченківськогорайонного судум.Запоріжжя (№336/1601/22)від 28.07.2022шлюб міжсторонами булорозірвано. (Т.1, а.с.30)

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони придбали наступне майно:

-автомобіль TOYOTA модель PRIUS, 2013 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 ;

-автомобіль NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 ;

-автомобіль марки BMW 316I 1600, 1997 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_7 ;

-автомобіль марки ММВЗ МИНСК 3115 1231980 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_9 ;

-автомобіль марки NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_12 ;

-автомобіль марки TOYOTA модель CELICA, 1995 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_10 ;

-автомобіль марки NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_12 ;

-земельну ділянку площею 0.0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163;

-нежитлове приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миру, 18, прим.66.

В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 позовні вимоги визнані частково, а саме в частині визнання спільної сумісної власності щодо земельної ділянки площею 0.0704 га, легкового автомобіля TOYOTA модель PRIUS, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 та легкового автомобіля NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 . В іншій частині відповідач позовні вимоги не визнав.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріалисправи судвважає,що частковевизнання відповідачемпозову несуперечить законута непорушує права,свободи чиінтереси іншихосіб. Внаслідок цього суд дійшов до висновку про можливість прийняття часткового визнання позову відповідачем.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити позовну заяву в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0.0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163; право власності на 1/2 частину легкового автомобіля TOYOTA модель PRIUS, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 ; право власності на 1/2 частину легкового автомобілю NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_5 .

При розгляді цієї справи суд не досліджує фактичні обставини придбання вище вказаного майна сторонами під час перебування у шлюбі, а також вартість майна, оскільки відповідач ОСОБА_2 в цій частині позов визнав.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідача в користуванні знаходяться вище вказані транспортні засоби, а тому виходячи зі змісту заявлених позовних вимог суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного автомобіля марки NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 у розмірі 192533 грн. 50 коп. (Т.1, а.с. 95-103), автомобіля марки TOYOTA модель PRIUS, 2013 року випуску синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 у розмірі 196616 грн. 00 коп. (Т.1, а.с. 10-23) та грошова компенсація вартості 1/2 земельної ділянки площею 0.0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163 в розмірі 19393 грн. 00 коп. (Т.1, а.с. 87)

Щодо купівліінших транспортнихзасобів підчас перебуваннясторін ушлюбі,а саме:автомобіля маркиBMW316I1600,1997року випуску,сірого кольору,державний номер НОМЕР_7 ;автомобіль маркиММВЗ МИНСК31151231980року випуску,червоного кольору,державний номер НОМЕР_9 ; автомобіля маркиTOYOTAмодель CELICA,1995року випуску,сірого кольору,державний номер НОМЕР_10 та автомобіля марки NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_12 , номер кузова НОМЕР_13 , то суд також вважає за необхідне в цій частині задовольнити позовну заяву позивачки ОСОБА_1 та визнати за останньою в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину вище вказаних транспортних засобів, оскільки вище вказані транспортні засоби придбані під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується інформацією з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області про зареєстровані транспортні засоби на ім`я відповідача ОСОБА_2 (Т.3, а.с.39-42)

Враховуючи те, що відповідачем не спростовано презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, судом встановлено, що спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності сторін та їх частки визнаються рівними.

Такий поділ не перешкоджає сторонам в подальшому поділити відповідне майно за згодою, або звернутись з відповідним позовом про виділ частки в натурі або із застосуванням правил щодо припинення частки у спільному майні з виплатою компенсації.

Стосовно спірногомайна підчас перебуванняу шлюбі-нежитлового приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409, 4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , то суд зазначає наступне.

На підставі Договору купівлі-продажу від 09 липня 2021 року, реєстровий №5216, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ», засновником та кінцевим бенефіціаром якого є відповідач ОСОБА_2 , придбало у власність спірне нежитлове приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409, 4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 . (Т.2, а.с. 164-165)

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником ТОВ «ФІТНЕКСТ» за ідентифікаційним номером юридичної особи 44251220, є ОСОБА_2 (Т.1, а.с.33, 40, Т.2. а.с. 25)

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, володіють та користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У своїх поясненнях відповідач не заперечував того факту, що саме ним були перераховані на рахунок продавця за договором ТОВ «ЕЛЬБРУС 18» грошові кошти в рахунок придбання спірного нежитлового приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409, 4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 .

Суд відкидає твердження відповідача по справі щодо придбання спірного нежитлового приміщення після припинення спільного ведення господарства та окремого проживання сторін. Твердження відповідача щодо припинення ведення спільного господарства та окремого проживання сторін, на час придбання спірного нежитлового приміщення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Так, свідки, які були допитані в судовому засіданні, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , підтвердили факт спільного проживання сторін під час купівлі спірного нежитлового приміщення. Інші свідки не змогли підтвердити факт окремого проживання сторін під час придбання відповідачем нежитлового приміщення.

Суд критично ставиться до твердження відповідача щодо придбання спірного нежитлового приміщення запозичені кошти, в підтвердження чого відповідач надає Договір позики від 07.07.2021, укладеного згідно вимог законодавства російської федерації із громадянином російської федерації - ОСОБА_10 . Зі змісту договору позики від 07.07.2021 не можливо встановити, що метою отримання грошових коштів у позику було придбання нежитлового приміщення літ А-3, А-5, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (Т.2, а.с. 74)

Також суд критично ставиться до наданого в підтвердження укладання Договору позики від 07.07.2021 листування у месенджері із позикодавцем ОСОБА_10 , адже із наданих скріншотів листування вбачається, що кошти переводились жінці на ім`я « ОСОБА_4 », а зазначений Договір позики був укладений ОСОБА_2 формально лише задля того, щоб можливо було провести відповідний банківський платіж. (Т.2, а.с.10)

Відповідачем небуло заявленоклопотання щододопиту вякості свідкагромадянина російськоїфедерації - ОСОБА_10 ,який мігби підтвердититой факт,що грошовікошти надаютьсяу позикусаме дляпридбання нежитловогоприміщення літ А-3, А-5, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, вище вказаний Договір не містить відомостей про те, що майно придбано за власні кошти відповідача, а не є сумісною власністю подружжя.

Суд констатує, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що саме за отримані в результаті укладання Договору позики від 07.07.2021 кошти, було придбано спірне нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України зобов`язані застосовувати Конвенцію та практику Суду як джерело права. З моменту набуття чинності рішення Суду стають джерелом судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до постанови від 10 січня 2024 року у справі № 753/7242/21 Верховний Суд зазначив, що на майно набуте дружиною чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.

У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19) вказано, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Суд наголошує, що спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст. ст. 77-78 ЦПК України) і це є її процесуальним обов`язком (ст. 12, 81 ЦПК України).

Ані відповідачем, ані його представником по справі під час розгляду справи не було спростовано презумпцію права спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було придбано відповідачем ОСОБА_2 у власність на підставі Договору купівлі-продажу від 09 липня 2021 року, тобто під час перебування у шлюбі з позивачкою.

Разом з тим, надані ОСОБА_2 документи не є належними та допустимим доказами на підтвердження того, що вище вказане нежитлове приміщення було придбане саме за рахунок коштів, отриманих від громадянина ОСОБА_10 .

Суд наголошує, що Договір купівлі-продажу, не містить пункту, який засвідчував би, що покупець передав кошти продавцю, які є його особистою приватною власністю або отримані за Договором позики від 07.07.2021. (Т.2, а.с.72-73)

Посилання у відзиву відповідачем на виписку розрахунку з банківської карти та скріншоти з мобільного телефону підтверджує факт ведення спільного господарства позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Т.2, а.с. 17-71)

Відповідач належними та допустимими доказами презумпцію спільності майна не спростовував, обставин для відступлення від засади рівності часток подружжя суд не встановив, а тому доводи відповідача про те, що спірне нежитлове приміщення є його особистим майном, оскільки він придбав його за особисті кошти, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відтак, враховуючи, що позику ОСОБА_2 отримано в період шлюбу та, як стверджує сам ОСОБА_2 , отримані кошти було використано на купівлю спірного нежитлового приміщення, у суду відсутні підстави вважати, що такий правочин було вчинено не в інтересах сім`ї, а отриманні в позику 10 000,00 доларів США є його власними грошовими коштами.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що нежитлове приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було придбане саме за особисті кошти ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, нежитлове приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Окрім того, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості частки у майні товариства в разі поділу майна подружжя та право вимоги половини отриманого доходу від діяльності товариства.

Аналогічна позиція висвітлена в постанові Верховного суду від 13 березня 2019 року у справі № 756/10797/15, від 11 грудня 2019 року у справі № 638/19826/15-ц, постанови Верховного Суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13.

У постанові від 10.04.2024 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу в статутний капітал товариства коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал ТОВ, набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, унесених у статутний капітал товариства, з метою захисту свого права при поділі спільного сумісного майна подружжя набуває право вимагати виплату половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі

За змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України «Про господарські товариства» власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від відступу якого колегія суддів не убачає підстав.

У рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України зазначено, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, майна які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. При цьому інший з подружжя, який був співвласником майна, внесеного у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що спірне нежитлове приміщення, яке перебуває у власності ТОВ «ФІТНЕКСТ» було придбано відповідачем у період перебування сторін у шлюбі. Відповідачем не спростована презумпція спільної сумісної власності подружжя щодо спірного нежитлового приміщення.

Відповідно до звіту незалежну оцінку ринкової вартості нерухомості від 17 березня 2023, складеного ФОП ОСОБА_11 станом на 17 березня 2023 року ринкова вартість нежитлового приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 4480515,00 грн. (Т.1, а.с. 82)

Відповідач на спростування розміру ринкової вартості нежитлового приміщення інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо звіту про оцінку нежитлового приміщення, а тому суд дійшов висновку, що саме ці обставини, з`ясовані судом на підставі звіту, підлягають врахуванню під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що позивачка має право на компенсації вартості 1/2 частки нежитлового приміщення підвалу літ. А-3, А-5, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , прим, у сумі - 2 240 258 грн. 00 коп.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22).

На підставі вищевикладеного, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивачки ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

До початкусудових дебатівадвокатом СімонецьЄ.О.заявлено клопотаннящодо поданнязаяви протягомп`яти днівз дняухвалення рішення про ухвалення додаткового рішення суду з питань розподілу витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладене суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи той факт, що позовна заява задоволена в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 14494, 76 грн. (т.1, а.с.1, 68,69)

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ» про поділ майна подружжя, задовольнити.

Визнати легковий автомобіль TOYOTA модель PRIUS, 2013 року випуску синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини легкового автомобіля TOYOTA модель PRIUS, 2013 року випуску синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 у розмірі 196 616 грн. (сто дев`яносто шість тисяч шістсот шістнадцять) 00 коп.

Визнати легковий автомобіль NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини легкового автомобіля NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 у розмірі 192 533 грн.(сто дев`яносто дві тисячі п`ятсот тридцять три) 50 коп.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки ММВЗ МИНСК 3115 1231980 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_9 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_12 , номер кузова НОМЕР_13 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки TOYOTA модель CELICA, 1995 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_10 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки BMW 3161 1600, 1997 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_7 .

Визнати земельну ділянку площею 0.0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини земельної ділянки площею 0.0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163 у розмірі 19 393 грн. 00 коп.

Визнати нежитлове приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини нежитлового приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 2 240 258 грн. (два мільйони двісті сорок тисяч двісті п`ятдесят вісім) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 14494 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 76 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.11.2024.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_4 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ», місцезнаходження (юридична адреса): вул. Новоросійська, буд.28, м. Запоріжжя, 69060, ЄДРПОУ 44251220.

Суддя: Н.С. Звєздова